Стратегія економіки воєнного часу

Україна не була готова до повномасштабної російської агресії, зокрема через невіру у війну. Таким чином, не було створено мобілізаційних планів для економіки, які можна реалізувати; була відсутня можливість оперативно перевести економіку на військові рейки; не було аудиту можливостей підприємств виготовляти військову продукцію, ремонтувати техніку, тому тепер немає конкретних вказівок від держави підприємствам. До того ж, у знаки далася слабка внутрішня економіка: відсутність мотивації та цілей у людей в уряді мати сильну економіку, відсутність довгострокової економічної стратегії тощо.

Саме тому сьогодні перед країною стоїть завдання перейти на економіку воєнного часу. Цей крок – запорука перемоги у війні. Уряд негайно має розробити економічну стратегію розвитку, основою якої буде високотехнологічна економіка воєнного часу з акцентом на безпеку та пов’язані з нею технології й продукти подвійного призначення, на науку й інновації.

Окрім цього, паралельно має впровадитись ряд змін у внутрішній і зовнішній політиці, у пріоритетах державної політики тощо, які стануть умовою розвитку української економіки.

Тож Український інститут майбутнього пропонує своє бачення цілей, пріоритетів, принципів та інструментів економіки воєнного часу у доповіді «Стратегія економіки воєнного часу».

ПЕРЕГЛЯНУТИ ДОПОВІДЬ У PDF

ПЕРЕГЛЯНУТИ ПРЕЗЕНТАЦІЮ