Стабілізація перед роздоріжжям. Точка біфуркації для Зеленського

Український інститут майбутнього презентує Звіт за результатами всеукраїнського соціологічного дослідження «Соціально-політичні настрої українців, ІІІ-хвиля»

Володимир Зеленський підійшов до однієї з головних точок свого життя. Від його поведінки в наступні кілька місяців залежатиме все його політичне майбутнє. Він може або укріпитися і стати недосяжним для всіх політичних опонентів або програти все, продовжуючи надувати повітряні замки.

Український інститут майбутнього провів чергове соціологічне опитування, яке показало кілька ключових тенденцій в суспільних настроях. Абсолютна більшість українців (68%) протягом трьох останніх місяців вважає, що країна рухається в неправильному напрямку, але при цьому у нас, де-факто, на горизонті немає жодної політичної сили, яка б могла скласти конкуренцію чотирьом лідерам: Слузі народу, ЄС, ОПЗЖ та Батьківщині.

11% осіб готові до збройних бунтів

При цьому, окремо слід зупинитися на протестних настроях. На перший погляд про серйозні протести говорити не доводиться. Оцінки громадян щодо порушення їхніх прав та свобод розділилися майже порівну – з невеликими переважанням тих, хто не відчуває такого явища (56% проти 44%). При цьому, 38% не готові брати участь в будь-яких протестних діях (32% три місяці тому). А серед протестних дій найпопулярнішим є збір підписів (26%) та санкціоновані мітинги (22%). В той же час в несанкціонованих мітингах готові брати 6% українців. Стільки ж готові до збройних бунтів. І тут ми підходимо до одного дуже важливого і молопомітного моменту. Серед гендерних особливостей готовності відстоювати свої права слід звернути увагу на те, що жінки частіше обирають такі мирні засоби, як збір підписів (30% проти 21% чоловіків), тоді як чоловіки більш схильні до рішучих і навіть радикальних заходів, як-то бунт зі зброєю (11% проти 2% серед жінок). Насправді – це дуже тривожний сигнал, який влада просто не помічає.

Суспільство розкололось на мододих, старих та окремий Донбас

Порівняно з лютим, Володимир Зеленський зробив величезний стрибок в питанні довіри до себе і зараз має найкращий серед політиків баланс довіри (-26%), який дуже суттєво покращився з часу першої хвилі опитування (тоді баланс був -39%). Умовне друге місце ділять між собою спікер Дмитро Разумков, різниця довіри-недовіри якого складає -33% та секретаря РНБО Олексія Данілов з -34%. Щоправда в останнього менша впізнаваність – стосовно нього не можуть визначитися вдвічі більше респондентів, ніж щодо Дмитра Разумкова (32% проти 17%). Цей показник суттєво не змінився з березня. На порівняне третє місце перемістився Ю. Бойко з -42%. Найгірші показники довіри демонструє Петро Порошенко (-59%) до якого приєднався Віктор Медведчук (-58%) Юлія Тимошенко(-56%).

Повністю або частково довіряють Володимиру Зеленському 35% громадян. І поки це його електоральна стеля. Донбас є для президента найгіршим макрорегіоном за довірою – лише 25% йому довіряють і три чверті населення не довіряють. На Заході, Півдні та Сході, натомість, у середньому довіра до Володимира Зеленського сягає 36%.

Молодші респонденти, як і раніше, демонструють набагато більшу довіру до президента Зеленського – 53% порівняно з представниками старшого покоління – 29%. Ті самі тенденції ми бачимо і в структурі виборців Зеленського, де третина – це респонденти віком від 18 до 24 років.

В цілому, у більшості політичніх питань ми маємо чіткий розрив між наймолодшим поколінням виборців та всіма іншими громадянами з однієї сторони і повністю окрему позицію громадян на Донбасі.

Зеленський програє Схід, Захід та Донбас

Лише половина (50%) з тих громадян, хто заявляє про своє бажання голосувати на виборах президента вже визначилися зі своїм вибором. Водночас інша половина ще не обрала (41%) або не може відповісти на це питання (9%).

Володимир Зеленський посідає першу сходинку електоральних преференцій громадян: за нього готові проголосувати 20% серед усього населення або 28% серед тих, хто визначився і піде на вибори. Його два найближчі переслідувачі – Петро Порошенко та Юрія Бойко набирають кожен удвічі менше голосів: відповідно 11% та 10% (або 15% та 14% серед тих, хто визначився і піде на вибори). Юлія Тимошенко досі займає умовне четверте місце з 8% (11% серед тих, хто визначився і піде на вибори). За результатами трьох хвиль можемо стверджувати про усталеність рейтингу президента та його основних суперників, оскільки їх підтримка майже не змінюється.

З усіх інших кандидатів лише Ігор Смешко отримав би 5% підтримки (8% серед тих, хто визначився і піде на вибори ). Усі інші можливі кандидати на найвищу посаду на виборах отримали б менше 5% підтримки.

Електоральне болото (не пішли б на вибори, зіпсували бюлетень, ще не визначилися, не відповідають) залишається незмінним з березневого опитування і становить третину виборців (33%).

Молодь до 24 років вже традиційно найбільше підтримує В.Зеленського – 34%. Зі збільшенням віку респондентів їхня готовність голосувати за нього зменшується і серед людей старшого віку становить лише 13%. Натомість старші люди вдвічі частіше підтримують Ю.Бойко (14% проти 6% серед молоді) та П.Порошенко (12% проти 6% серед молоді)

Володимир Зеленський утримує електоральне лідерство у Центрі з 21% проти 10% П. Порошенко та Півдні з 23% проти 16% у Ю. Бойко. На Заході його основний суперник П.Порошенко нині має дещо вищий рейтинг 19%, тоді як у В. Зеленського – 16%.

На Сході Ю. Бойко порівнявся з чинним президентом – 20% до 19%. Це відбувається насамперед через нарощування підтримки опозиціонера на Донбасі: там В.Зеленський вже втричі програє Ю.Бойко – 10% проти 31%. Невелика підтримка у Донецькій та Луганській областях корелює з низькою довірою там до чинного голови держави та великою часткою тих, хто виступає за позачергові президентські вибори.

Перетоки голосів між основними претендентами на президентське крісло – як би голосували виборці, якби їхній основний кандидат не балотувався – показують, що частіше голоси від основних кандидатів переходили б до Юлії Тимошенко. Водночас електорати В.Зеленського, Ю.Бойко та П.Порошенко майже не перетинаються і перетікання голосів є мінімальним.

Простіше кажучи, у нас утворилися три політичні сили з доволі стійким ядром і зараз головна битва буде відбуватися саме за електоральне болото. Той хто зможе розширити вплив на цих людей, або створить для них нову політичну силу, той має всі шанси стати лідером майбутніх президентських та парламентських гонок.

Батьківщина наздоганяє ЄС

Слуга народу» та «Опозиційна платформа – За життя» фактично на двох займають перші місця серед рейтингу партій: провладна партія має 13% (19% серед тих, хто визначився і піде на вибори), а опозиційна має12% (18% серед тих, хто визначився і піде на вибори). Відмінності від березневого опитування є незначними і демонструють неусталеність першої позиції серед політичних сил.

«Європейська солідарність» та «Батьківщина» показують майже ідентичні результати до першої і другої хвиль дослідження і з 11% (16% серед тих, хто визначився і піде на вибори) та 10% (14% серед тих, хто визначився і піде на вибори) займають відповідно третє та четверте місце у партійному рейтингу.

Усі інші партії не перетинають п’ятивідсотковий бар’єр у абсолютних значеннях.

Електоральне болото (не пішли б на вибори, зіпсували бюлетень, ще не визначилися, не відповідають) є ідентичним до подібних настрої щодо президентських виборів і становить третину населення (33%).

Схильність молоді голосувати за В.Зеленського позначається і на найбільшій підтримці серед респондентів віком 18-24 роки його партії: серед них «Слугу народу» своїм вибором називають 28% і навпаки, серед виборців 55 років і старше підтримка провладної партії у понад три рази менша – лише 8%. Натомість старше покоління частіше обирає «Опозиційну платформу за життя» – 18% та «Європейську солідарність» проти відповідно 7% та 6% серед молоді.

За регіонами партія «Слуга народу» вже не утримує в жодному з них лідерства – навіть у Центрі її показник порівнявся з «Європейською солідарністю» по 11% відповідно.

Натомість на Заході програє «Європейській солідарності» – 12% проти 19%, а на Сході вже майже вдвічі поступається «Опозиційній платформі за життя» – 14% проти 26% і ще більш явно на Донбасі – 10% проти 39%.

Українці не повірили в боротьбу з олігархами

Думки населення щодо мотивів санкцій РНБО проти Віктора Медведчука та Тараса Козака і 19 компаній розділилися. Більше чверті респондентів (27%) вважають їх намаганням відволікти населення від невдач в економіці. Ще чверть (24%) називають їх боротьбою з олігархами. Кожен п’ятий (21%) пов’язує санкції з намаганням переділити фінансові ресурси.

В те, що це боротьба влади з політичними опонентами, вірять 14% громадян.

Більшість громадян (61%) також не вірять, що оголошена Володимиром Зеленським деолігархізація є справжньою боротьбою проти олігархів. Вірять у це в два рази менше респондентів (27%).

Висновки

1.Зеленський зупинив кілька місячне падіння рейтингу і зумів за стабілізувати свій Президентський рейтинг на рівні 28-29%.

2.Серіал з засіданнями РНБО не викликає серйозної довіри громадян і без подальших дій по боротьбі з корупцією та деллігархізацією викличе падіння рейтингу Президента.

3.Третина прихильників Зеленського – молодь до 24 років, які переважно не ходять на вибори.

4.У нас почала з‘являтися агресивна протестні меншість, яка готова до збройного протесту. Поки на це влада взагалі не звертає уваги.

5.У нас утворився макрорегіон Донбас, який починає жити виключно за своєю повісткою дня і, що найгірше, Президент навіть не намагається нав‘язувати свою повістку цьому регіону.

ІНФОРМАЦІЯ ПРО ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета: Оцінка соціально-політичних настроїв населення України

❑ Географія: Україна (національний проект)

❑ Обсяг вибірки: 2400

❑ Терміни проведення: 09.04-18.04.2021

❑ Методологія: Опитування face-to-face по структурованій інтерактивній анкеті на планшеті з використанням власного програмного забезпечення для проведення опитувань «LEMUR»

❑ Дизайн вибірки: Генеральна сукупність опитування становить 30 842 531 жителів України (крім тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей, АР Крим) віком від 18 років і старше. Обсяг вибіркової сукупності становить 2400 респондентів. Вибірка є пропорційно стратифікованою за ознаками «області України та м. Київ» і «тип населених пунктів — міські/сільські». За типом побудови вибірка є триступеневою, комбінованою — ймовірнісною на щаблі відбору населених пунктів та початкових адрес для маршрутів опитування, із квотним скринінгом на щаблі відбору респондентів. У цілому, вибірка репрезентує доросле населення України (віком 18 років і старше*). Статистична похибка з ймовірністю 0.95 не перевищує 2,05%**.

*Дані Банку даних Державної служби статистики України за 2019 рік: database.ukrcensus.gov.ua/MULT/Dialog/statfile.asp?

** Теоретична похибка без урахування вибіркового дизайн-ефекту

СОЦІАЛЬНІ НАСТРОЇ

Оцінка напрямку розвитку подій

На думку більшості громадян (68%) напрям розвитку подій в Україні є неправильним. Правильним його називають лише 17% опитаних і ще 15% не можуть визначитися.

З березня, коли було проведено другу хвилю дослідження, настрої громадян щодо напрямку розвитку подій в Україні майже не змінилися. Кількість негативних оцінок зафіксувалася на позначці 68-69%, при цьому кількість позитивних оцінок також залишається незмінною.Таким чином, друга та третя хвилі демонструють майже ідентичні настрої громадян щодо напрямку розвитку подій і вже можна говорити про їхню певну усталеність в цьому питанні.

57% респондентів вважають також, що події неправильно розвиваются і в області, в якій вони живуть і половина, що у їхньому населеному пункті – 49%. Ці дані повторюються з незначними коливаннями вже третю хвилю дослідження поспіль і дозволяють говорити про усталену тенденцію, коли громадяни дещо краще висловлюватися про ситуацію у місцевості, де вони живуть безпосередньо, у порівнянні з усією країною.

Третя хвиля підтверджує вікові особливості оцінки подій в країні: зі збільшенням віку респонденти більш песимістично висловлюються про рух подій в країні і навпаки.

Молодь 18-24 років 28% правильно – 56% неправильно

Старше покоління 55+ років 15% правильно – 70% неправильно

Жителі всіх макрорегіонах одностайно притримуються думки, що рух в Україні відбувається у неправильному напрямку. Як і у попередні опитування, порівняно менше негативно налаштовані у Центрі і, навпаки, найгірше – на Донбасі.

Центр 22% правильно – 67% неправильно

Донбас 11% правильно – 81% неправильно

Найбільш актуальні проблеми в Україні (1)

Однією з найактуальніших проблем в Україні громадяни нині називають війну на Донбасі (40%). Кількість згадок про неї значно зросла з часу другої хвилі – на 9% і на 12%, якщо порівнювати з першою хвилею опитування. Такі дані є логічними з огляду на тривожні дані про концентрацію російських військ вздовж українського кордону та в окупованому Криму протягом останнього місяця.

До топ-трійки проблем, як і у попередні хвилі, відносяться низькі зарплати, пенсії (36%) та корупція (31%).

Високі комунальні тарифи (29%) також є одним з найбільш згадуваних викликів. Хоча, у порівнянні з лютневим дослідження, коли ця проблема набирала 39% і посідала перше місце, в квітні її називають на 10% менше респондентів. Нині її місце зайняла проблема війни на Донбасі.

Натомість з часу першої хвилі помітно почастішали згадування пандемії коронавірусу: з 16% до 27% у квітні.

Розподіл відповідей щодо інших проблемам залишається майже ідентичним до результатів попередніх двох опитувань.

Подібно до минулих досліджень, між різними соціально-демографічними групами немає різких розбіжностей у визначенні найбільш актуальних проблем України. Ті особливості, які вони демонструють, загалом повторюють тенденції попередніх досліджень за деякими винятками:

Питання війни у Центрі (43%) згадують навіть частіше, ніж на Донбасі (41%). Навіть на Півдні країни, де про проблему війни ще в березні згадували 25%, нині таких 35%.

Пандемія коронавірусу частіше (32%) згадуються у західних областях, порівняно з південними (20%).

Оцінка протестних настроїв

Оцінки громадян щодо порушення їхніх прав та свобод розділилися майже порівну – з невеликими переважанням тих, хто не відчуває такого явища (56% проти 44%). У порівнянні з першою хвилею дослідження, кількість негативних оцінок дещо знизилася, однак різниця є невеликою.

За результатами трьох хвиль дослідження простежується чітка залежність у відповідях від віку респондентів: чим молодші опитані, тим вони менш схильні погоджуватися з тим, що їхні громадянські свободи порушуються – 62% серед молоді не відчувають цього, тоді серед старшого покоління 55 і більше років таких 53%.

На Донбасі частка тих, хто відчуває порушення свої прав і свобод є найвищою – 59%. Найменшою вона є на Заході – 34%.

В разі порушення їхніх прав громадяни обирають переважно мирні та ненасильницькі методи для захисту своїх прав та свобод це підтверджують результати всіх трьох хвиль опитування. У першу чергу це збір підписів (26%), санкціоновані мітинги і акції (22%), електронні петиції (16%). Єдиним серед найбільш популярних, заходом, який виходить за межі санкціонованих – є перекриття доріг (15%). Загалом же радикальні акції набирають не більше 5-6% і суттєво відстають від поміркованих заходів.

Ієрархію найбільш прийнятних методів відстоювання прав та свобод суттєво не змінюється з лютого. Кількість громадян, які взагалі не готові захищати свої права, є майже незмінною – з 38% при 41% у другій хвилі.

Серед гендерних особливостей готовності відстоювати свої права слід звернути увагу на те, що жінки частіше обирають такі мирні засоби, як збір підписів (30% проти 21% чоловіків), тоді як чоловіки більш схильні до рішучих і навіть радикальних заходів, як-то бунт зі зброєю (11% проти 2% серед жінок).

За віковим критерієм, вирізняються люди середнього віку – 35-54 років – які частіше готові за молодь та старше покоління до різних форм захисту свої прав та свобод і частка тих, хто взагалі не готовий захищати свої права, серед них є значно меншою за людей старшого віку – 36% проти 44%.

Серед регіонів порівняно частіше готові захищати свої права вже традиційно на Заході і менше на Донбасі.

ОЦІНКА ОРГАНІВ ВЛАДИ ТА ДЕРЖАВНИХ ІНСТИТУЦІЙ/ДІЯЧІВ

Рівень довіри до органів влади та державних інституцій

Армія залишається єдиним інститутом, якому громадяни довіряють – вона єдина має баланс позитивний довіри: кількість тих, хто їй довіряє на 20% перевищує частку тих, хто не довіряє ЗСУ. Порівняно з другою хвилею цей показник фактично не змінився – тоді було +19%.

Всі інші інститут мають негативний баланс довіри. Серед них порівняно кращі показники демонструють ЗМІ (-25%) та патрульна поліція (-27%).

Довіра до різних інститутів майже не змінилася з березня. Найменше громадяни схильні і досі довіряти Серед інших інститутів, які всі мають від’ємний баланс довіри – кількість громадян, які їм не довіряють, перевищує частку тих, хто довіряє – порівняно кращі показники мають українські ЗМІ: довіряють їм 35% і 58% не довіряють (-23%). Крім того, баланс довіри до також вищий за інші інститути: 32% довіри проти 59% недовіри (-27%). Загалом ці дані повторюють розподіл першої хвилі дослідження.

Найнижчі показники довіри, як і зафіксовано у попередньому опитуванні, мають Верховна рада (-72%), Антикорупційний суд (-68%). Антикорупційні органи – НАБУ та САП – нині мають баланс довіри

-60% при -67% у другій хвилі. Чи це ситуативне коливання або ж тенденція буде зрозуміло через кілька хвиль.

На відміну від інститутів, нині жоден з політиків або діячів не має позитивного балансу довіри. Ця тенденція повторює першу та другу хвилі дослідження.

Володимир Зеленський досі має порівняно кращий баланс довіри

(-26%), який дуже суттєво покращився з часу першої хвилі опитування (тоді баланс був -39%).

Умовне друге місце ділять між собою спікер Дмитро Разумков, різниця довіри-недовіри якого складає -33% та секретаря РНБО Олексія Данілов з -34%. Щоправда в останнього менша впізнаваність – стосовно нього не можуть визначитися вдвічі більше респондентів, ніж щодо Дмитра Разумкова (32% проти 17%). Цей показник суттєво не змінився з березня.

На порівняне третє місце перемістився Ю. Бойко з -42%.

Найгірші показники довіри демонструє Петро Порошенко (-59%) до якого приєднався Віктор Медведчук (-58%) та Юлія Тимошенко(-56%).

Молодші респонденти, як і раніше демонструють набагато більшу довіру до президенту Зеленського – 53% порівняно з представниками старшого покоління – 29%.

Донбас є для президента найгіршим макрорегіоном за довірою – лише 25% йому довіряють і три чверті населення не довіряють. На Заході, Півдні та Сході, натомість, у середньому довіра до Володимира Зеленського сягає 36%.

ЕЛЕКТОРАЛЬНІ НАСТРОЇ

Оцінка необхідності позачергових виборів

Майже половина респондентів (47%) виступає за проведення дострокових виборів до Верховної Ради і 42% проти цього. Ці цифри є майже ідентичними до результатів другої хвилі і можемо констатувати деяку стабілізацію настрої щодо цього питання.

Половина громадян (53%) виступає проти проведення дострокових президентських виборів і 39% підтримують такий крок. Як і щодо дострокових, настрої громадян фактично не змінилися з часу березневого опитування. Тож і щодо дострокових президентських виборів, а точніше їхньої непотрібності зараз, настрої громадян поки незмінні.

Можна відзначити, що жителі Донбасу, я і у попередні хвилі дослідження демонструють більшу підтримку позачергових президентських виборів у порівнянні з загальноукраїнськими показниками: нині частка їх прихильників становить 47% до 46% противників цього кроку.

Близько половини (46%) громадян виступають за відставку всього уряду Дениса Шмигаля, водночас не підтримують цю ідею 26%. Відтак саме з трикутника Президент, Верховна Рада, Кабмін, саме останній на думку порівняної більшості має піти у відставку.

Переважання частки респондентів, які виступають за перезавантаження парламенту і, особливо, уряду корелює з зафіксованим у всіх попередніх та нинішній хвилі найгіршим рівнем довіри до цих інститутів з боку суспільства.

Абсолютна більшість громадян (81%) заявили про свої наміри голосувати на президентських виборах. Не хочуть брати у них участь 16% респондентів і лише три відсотки не визначилися.

Респонденти, які не мають наміру голосувати на президентських виборах найчастіше пояснювали це зневірою в тому, що їх вибір щось змінить або відсутністю достойних кандидатів (по 31% відповідно). Крім того, 14% з них заявили, що взагалі не цікавляться політикою або ж вважають що вибори сфальсифікують (12%).

Володимир Зеленський займає першу сходинку електоральних преференцій громадян: за нього готові проголосувати 20% серед усього населення або 28% серед тих, хто визначився і піде на вибори. Його два найближчі переслідувачі – Петро Порошенко та Юрія Бойко набирають кожен удвічі менше голосів: відповідно 11% та 10% (або 15% та 14% серед тих, хто визначився і піде на вибори). Юлія Тимошенко досі займає умовне четверте місце з 8% (11% серед тих, хто визначився і піде на вибори). За результатами трьох хвиль можемо стверджувати про усталеність рейтингу президента та його основних суперників, оскільки їх підтримка майже не змінюється.
З усіх інших кандидатів лише Ігор Смешко отримав би 5% підтримки (8% серед тих, хто визначився і піде на вибори ). Усі інші можливі кандидати на найвищу посаду на виборах отримали б менше 5% підтримки.
Електоральне болото (не пішли б на вибори, зіпсували бюлетень, ще не визначилися, не відповідають) залишається незмінним з березневого опитування і становить третину виборців (33%).

Молодь до 24 років вже традиційно найбільше підтримує В.Зеленського – 34%. Зі збільшенням віку респондентів їхня готовність голосувати за нього зменшується і серед людей старшого віку становить лише 13%. Натомість старші люди вдвічі частіше підтримують Ю.Бойко (14% проти 6% серед молоді) та П.Порошенко (12% проти 6% серед молоді)

На Сході Ю. Бойко порівнявся з діючим президентом – 20% до 19%. Це відбувається насамперед через нарощування підтримки опозиціонера на Донбасі: там В.Зеленський вже втричі програє Ю.Бойко – 10% проти 31%. Невелика підтримка у Донецькій та Луганській областях корелює з низькою довірою там до діючого голови держави та великою часткою тих, хто виступає за позачергові президентські вибори.

Антирейтинг кандидатів у Президенти

Найвищий антирейтинг за результатами трьох хвиль дослідження залишається у П. Порошенко – майже кожен четвертий (23%) не голосував би за нього на президентських виборах. Це корелює з зафіксованим впродовж цих же опитувань найгіршим балансом довіри до Порошенко серед політиків.

Другу сходинку фактично ділять між собою Віктор Медведчук (15%) та Володимир Зеленський (14%). Варто відмітити, що антирейтинг Медведчука збільшився порівняно з лютневим опитуванням з 10% до 15% у квітні.

На умовному третьому місці – Ю.Бойко – його антирейтинг є майже незмінним і становить 11%.

Рейтинг партій до Верховної Ради

Більшість громадян (72%) заявляють про своє бажання голосувати на парламентських виборах. Ще 23% не мають такого наміру. Порівняно з настроями респондентів щодо участі у президентських виборах, частка бажаючих голосувати за народних депутатів є дещо нижчою (72% до 81% бажаючих та 23% до 16% тих, хто не буде голосувати).

Подібно до настроїв щодо президентських виборів, лише половина (51%) вже визначилися із своїми вподобаннями щодо політичних партій, а інша половина або не визначилися (40%), або не відповіли (9%).

Серед тих, хто не мають наміру голосувати на парламентських виборах, третина мотивують це тим, що не вірять у вирішальну роль свого голосу і ще кожен п’ятий не бачить достойних довіри політичні сили.

«Слуга народу» та «Опозиційна платформа – За життя» фактично на двох займають перші місця серед рейтингу партій: провладна партія має 13% (19% серед тих, хто визначився і піде на вибори), а опозиційна має12% (18% серед тих, хто визначився і піде на вибори). Відмінності від березневого опитування є незначними і демонструють неусталеність першої позиції серед політичних сил.

Усі інші партії не перетинають п’ятивідсотковий бар’єр у абсолютних значеннях.

Перетікання голосів між партіями – як би голосували виборці, якби їхня основна партія не брала участь в перегонах – показує дуже схожі результати до перетікання голосів між кандидатами на президентську посаду, чим ще раз підтверджує тезу про домінування в Україні не ідеологічних, а «вождистських» партій, чиї рейтинги прив’язані до особистих рейтингів їхніх лідерів. Серед усіх найбільш рейтингових партій, порівняно частіше голоси перетікають до ВО «Батьківщина». Натомість електорати «Слуги народу», ОПЗЖ та «Європейської солідарності» майже не перетинаються між собою.

Лідерами у антирейтингу партій є Опозиційна платформа За життя (22%) і Європейська солідарність (20%). Перші місця у антирейтингу тісно пов’язані з описаними вище найвищими антирейтингами лідерів цих політичних сил – Петра Порошенко та Віктора Медведчука.

На другому місці Слуга народу, чий антирейтинг є суттєво нижчим – 12%.

Такий розподіл відповідей з незначними коливаннями повторюється у кожній хвилі опитування і його можна вважати усталеним у першому квартал 2021 року.

В те, що це боротьба влади з політичними опонентами, вірять 14% громадян.

Більшість громадян (61%) не вірять, що оголошена Володимиром Зеленським деолігархізація є справжньою боротьбою проти олігархів. Вірять у це понад ніж в два рази мене респондентів (27%).