Чергове позачергове засідання ради

Останнім часом щодня з’являється нова інформація з різних джерел щодо проведення «чергового позачергового» засідання парламенту. Голова Верховної Ради України Дмитро Разумков в інтерв’ю одному з телеканалів заявив, що точна дата проведення цього засідання невідома. За його словами, це може відбутися або наприкінці цього тижня, або вже наступного.

Експерт з реформування правоохоронних органів, органів юстиції та судової гілки влади UIF Андрій Помазанов переконаний, що таку невпевненість у завтрашньому дні з боку спікера парламенту можна пояснити відсутністю розуміння, яким чином швидко й публічно безболісно «пропустити через парламент» низку законопроєктів, необхідних для отримання чергового траншу фінансової допомоги від МВФ.

Одним із таких рішень, яке стало умовою для отримання міжнародної фінансової допомоги, наголошує експерт UIF, є так званий «банківський законопроєкт» або більш відомий у народі як «антиколомойський».

«Парламентська монобільшість не змогла взяти на себе всю повноту відповідальності та ухвалити необхідний міжнародним донорам банківський законопроєкт одразу за основу та в цілому, надавши президенту можливість поставити підпис і зняти напругу в цьому питанні. Депутати пішли більш правильним, як їм тоді здавалося, шляхом. Вони запропонували рекордну кількість поправок до законопроєкту, для розгляду яких парламенту необхідно витратити в середньому від 7 до 9 місяців пленарної роботи ради.

Саме тому сьогодні на порядку денному «чергового позачергового» засідання стоїть питання, яким чином можна розглянути 16 тисяч правок, не порушуючи при цьому регламенту ВРУ. Більш детальне заглиблення «слуг народу» у регламентні норми дало однозначну відповідь – без внесення змін до закону про регламент роботи ВРУ ухвалити «банківський законопроєкт» неможливо», – зазначив Андрій Помазанов.

Сьогодні, наголосив він, народні депутати повинні вирішити одразу дві проблеми.

«Поточну – як швидко провести через засідання профільного комітету понад 16 тисяч правок, а потім проголосувати у сесійній залі парламенту відразу за рішення комітету і без зайвих обговорень. Майбутню – як не допустити таких казусів надалі, коли один або декілька депутатів фактично можуть «паралізувати» роботу парламенту, реалізовуючи своє право законодавчої ініціативи.

Думаю, що першу проблему буде вирішити не менш складно, аніж другу. Профільний комітет ВРУ повинен визначитися, як вони будуть розглядати відповідну кількість правок. Будуть пропозиції обговорювати й голосувати блоками, абзацами або постатейно (і тут треба слідкувати за руками), аби уникнути обговорення всієї навали правок. Голова парламенту повинен чітко бачити наявність голосів «ЗА» перед винесенням рішення комітету в зал для голосування, відсутність яких є основною підставою для відкладення «чергового позачергового».

Вирішення ж другої проблеми ставить перед депутатами «творче» завдання в частині обмеження конституційного права законодавчої ініціативи народного депутата.

У цій частині слід чітко артикулювати, що подання правок до законопроєктів колег по парламенту, урядових або президентських ініціатив є таким самим правом законодавчої ініціативи, як, власне, і підготовка окремого проєкту нормативно-правового акту. Слід зазначити, що аналогічні питання ставили собі депутати не одного з попередніх скликань ВРУ, але вчасно згадували норми Основного Закону і відмовляли собі у задоволенні обмежити таким чином права народних обранців», – зауважив Андрій Помазанов.

Звичайно, підсумовує він, маючи більшість голосів у залі сесійних засідань ВРУ, можна забезпечувати публіку будь-якими креативними рішеннями із гучними назвами «парламентська реформа проти законодавчого спаму» і таке інше. Однак, підкреслює експерт UIF, не слід забувати, що останню крапку у таких чутливих питаннях буде ставити Конституційний Суд України, якщо звичайно не будуть реалізовані «законодавчі погрози» перенести його до Харкова, а може і до Маріуполя для уникнення політичного впливу, але то вже є іншою темою.