» Новини » Трамп та пакет санкцій: що із цим робити?

Трамп та пакет санкцій: що із цим робити?

Почав діяти другий пакет американських санкцій проти Росії у справі про отруєння в британському Солсбері екс-співробітника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочки Юлії.

Чому українські ЗМІ переважно мовчать про це? Чи дійсно санкції – це надійна зброя проти нашого ворога? Хто має диктувати умови санкцій?  Про це розповів Ілія Куса, експерт з питань Міжнародної політики та Близького Сходу UIF.

– Чи дійсно Америка впевнена, що введення цих санкцій змусить Росію змінити свою поведінку, чи санкції – це швидше формальність?

– Через введені санкції Росії відтепер заборонено брати борги на первинних ринках запозичення, але  нічого не сказано про вторинний ринок. Іншими словами, брати в борг у американців вони не можуть, але через вторинні структури – можуть.

Кожен журналіст, аналітик, експерт, який читає таку новину, повинен задавати питання: коли в останній раз Росія брала в борг у американців? У 90х роках.

Тому, ці санкції не є ефективними, вони дійсно більше схожі на формальність.

Вони на ситуацію серйозно не впливають і потрібні американцям для того, щоб демонструвати відданість зобов’язанням, які Америка дала різним країнам. 

Чи варто розраховувати на те, що санкції допоможуть Україні?

– Питання санкцій в Україні завжди  сприймається так, ніби це  –  той інструмент,  який використовує Захід аби протистояти Росії, у тому числі захищаючи Україну. Але по факту, ці твердження базуються на поверхневих міркуваннях про санкції. В Україні за 5 років ніколи не було глибокого і серйозного аналізу і дискусій з приводу санкцій проти Росії, що і породжувало простенькі уявлення про те, що таке санкції, як вони діють, які існують санкції, тощо.

У нас санкції розглядатися як факт. Мовляв, ось  –  вони є і це чудово, ми всім дякуємо за ці санкції, хоча по факту вони не працюють. Але для того, аби мати вимоги, журналісти, а не політики, повинні вивчати цю проблему і  ставити правильні питання. Потрібно підняти дискусію: чи потрібні нам санкції? Чи відповідають вони нашим національним інтересам? Приймалися ці рішення з урахуванням наших інтересів або чиїхось інших (як у випадку з американцями)? Яка наша переговорна позиція? Хочемо ми посилення санкцій або ж збереження?

– Чому Трамп з одного боку – запрошує Путіна до G7, а з іншого – Америка вводить санкції проти Росії? У чому логіка?

– Дональд Трамп  прокачує свої переговорні позиції перед зустріччю з Володимиром Путіним. Тактика Дональда Трампа полягає у батогу і прянику. Батіг – санкції, а пряник – Путіну треба повернуться у велику 7ку. Тому ми і бачимо таку подвійність в його політиці.

 

– Чи має Україна диктувати умови санкцій?

– Для початку потрібен якісний аналіз того, чи працюють санкції взагалі та чи захищають вони нас від подальшої ескалації. Відповіді на ці питання можуть серйозно скорегувати нашу зовнішню політику.

Але звичайно, в ідеальному варіанті (якби ми були державою, яка має вагомий вплив), ми б мали диктувати умови санкцій, оскільки ми –  учасник конфлікту, ми  –  жертва агресії і ми повинні самі всіх закликати, які санкції вводити, як вводити і за них стояти горою!

Але в нинішній ситуації, ми не маємо ніяких прямих важелів впливу на ситуацію, на ту ж саму Росію, Німеччину або Францію, що б вони приймали рішення з урахуванням наших інтересів. Але тим не менш, це не означає, що Україна не повинна піднімати це питання.

Є така теза, що санкції – це продукт компромісу між Заходом і Росією. Це твердження, яке має право на життя. І тут треба зрозуміти, що ми, як держава, яка більше залежить від однієї зі сторін, які про це домовилися, не можемо вимагати. Просити – можемо, але чи є в цьому сенс?

Це в корені міняє все наше сприйняття відношень з заходом. Якщо санкції – продукт компромісу, то в такому випадку, нам потрібно загострювати увагу на чомусь іншому.  Усі сподіваються  на санкції з закордону, а значить  –  перекладають відповідальність з себе на інші країни. Це породжує пасивність і політичну імпотенцію, яка проявляється на виборах у вигляді популізму і відображається на настрої електорату.

 

– Тобто, якщо ми не візьмемо на себе відповідальність за своє майбутнє, то ми приречені на популізм у політиці?

– Так. Cаме так народжуються популісти. Я зараз на прикладі ставлення українського суспільства до санкцій, пояснив чому цим харчуються популісти. Ми сприймаємо санкції, як зброю, яку використовує хтось чужий проти нашого ворога і ми при цьому нічого не робимо. Таким чином, наші політики перекладають відповідальність на когось іншого за свої помилки.

Наприклад, деякі російські компанії за останні 2 роки були виведені з-під американських санкцій, наприклад компанія «Русал» Олега Дерепаски. Ніхто це питання не висвітлював і суспільство про нього не знає. Його вирішуємо не ми, а інші: хтось у Брюсселі, хтось у Парижі. Наша справа – це просто сидіти. Такий погляд на події  породжує абсолютну байдужість суспільства  до подібних питань. Цим харчуються популісти, які приходять, коли настає розчарування.

Наприклад, ми віримо в щось одне, потім те, у що ми віримо  – руйнується, як було з ситуацією з ПАРЄ. Коли російську делегацію повернули в Парламентську асамблею Ради Європи, для багатьох це був шок з причини, що всі на це питання закривали очі.  Так народжуються популісти: вони приходять до влади на хвилі розчарувань. Тому, розчаруватися не треба, інакше наша країна приречена на вічне життя в перманентному політичному популізмі, який зараз процвітає.

Тому санкції – це потенційна бомба уповільненої дії, яка потім нам відгукнеться на чергових виборах.

– Чи можливо таке, що Росія і далі буде порушувати міжнародне право, а Європа та Америка більше не будуть реагувати на це та скасують санкції?

– Вони їх не скасують офіційно. Це скоріше буде у більш складній, завуальованій формі, тому що Захід та Америка намагаються зберегти обличчя. Принаймні, про повне зняття санкцій не йтиметься. Кримський пакет залишиться, оскільки анексію Криму ніхто ніколи не визнає.

Інна Гордієнко

PR-директор Українського інституту майбутнього

+380 44 537-17-78

Вам буде цікаво:

Підтримай UIF та отримай книгу «Візія України 2030»!

Читати далі