Нова економічна політика

-Нинішня економічна політика в Україні є похідною від економічної системи і націлена на обслуговування інтересів окремих груп. Люди, що отримують ресурс у вигляді влади, конвертують його у свої доходи. Економічна політика в цій системі служить інструментом підтримки електоральних переваг через популізм та соціальні гарантії, які люди отримують без відповіді на питання – «як збільшити добробут населення».

-Економічна система з погляду архітектури влади та взаємин держави та громадян є спадкоємицею УРСР, де головним бенефіціаром були КПРС та СРСР загалом. Здобувши незалежність, верхівка державної влади зберегла контроль над ресурсами з метою їх акумулювання, а не турботи про громадян. Це породило конкуренцію за державні потоки та активи, а згодом і олігархію.

-Національною ідеєю в Україні завжди було — «сісти на потоки», «побудувати схеми»,«розпилюва- ти бюджет», а не «створювати додану вартість».

-Система дає можливість обмеженому колу осіб отримувати доступ до ресурсів, заробляти. У цьо- му контексті працює позаголосний суспільний договір, за якого «ми проти корупції, але так, щоб кум міг «порішати».

-Ніхто у владі не керується концепцією загального блага, не мислить категоріями економічного розвитку і майбутнього. Економічна політика залишається інструментом старої економічної системи.

-Більшість секторів економіки зарегульовані. Корупція виступає основним елементом та важелем управління. Дії політиків та чиновників підпорядковані єдиній меті — утримати владу у своїх руках, а для цього немає нічого кращого, ніж економіка керована у ручному режимі.

-Громадяни та бізнес в цій системі не є повноправними учасниками суспільного договору:

• Бізнес — це «дійна корова», або «гусак», як вважають окремі представники української влади, а не рівноцінний партнер, від взаємодії з яким залежить розвиток економіки.

• Громадяни – це плебс, якому потрібно час від часу «кидати подачки» у вигляді соціальних гарантій, пенсій, щоб стримати бунт.

• Громадянське суспільство не сформовано в повній мірі, щоб протистояти «корупційному левіафану», воно не контролює владу, а уряд не прозорий та непідзвітний своїм громадянам.

-Суспільство залишається незрілим, інфантильним та схильним до патерналізму. Люди, як і раніше, живуть цінностями виживання, а не цінностями розвитку, у пріоритеті стабільність та гарантії. Немає готовності брати на себе відповідальність за зміни в країні, є бажання – щоб «хтось прийшов і все вирішив».

-Стара економічна політика за старої економічної системи за 32 роки незалежності України показала свою неефективність. Ми перетворилися на сировинну країну-придаток, об’єкт міжнародної політики, де інші суб’єкти визначають наш шлях. У нас зростає технологічний розрив із розвиненими країнами. З урахуванням війни та еміграції мільйонів людей постає питання про збереження України як держави.

-Головною ціллю економічної політики в Україні зараз є збагачення певної категорії людей, у той час як має бути – стимулювання економічного розвитку і забезпечення довгострокового сталого зростання, а відповідно і зростання добробуту усіх категорій громадян.

NEP.pdf from UIFuture