Світ знаходиться в очікуванні нової фінансової та економічної кризи. Аналітичні та інвестиційні компанії нагнітають прогнозами, ринки акцій лихоманить, ставки ростуть.
Чому так відбувається?
Так історично склалося, що кожні 10 років світова економіка проходить певний процес оновлення. Тренди, що сприяли інтенсивному розвитку певних процесів, ринок коригуються, економіка та ринки повертаються до більш збалансованого стану.
Ми пам’ятаємо кризу 1998 року, яка виникла у результаті перегріву економік азіатських країн. Вона почалася з девальвації тайського бата і протягом місяця поширилася на економіки Індонезії, Малайзії й Південної Кореї. Наслідки кризи у вигляді відтоку капіталу з ринків, що розвиваються, а також падіння цін на сировину призвели до глобальних наслідків: дефолту в Росії (1998 р.) й Аргентині (2001 р.)
Наступна криза була спровокована бумом іпотечного кредитування в США. У 2008 році луснула “бульбашка” на американському ринку нерухомості, що обернулося масовими банкрутствами, колосальними збитками для банків й інших фінансових організацій. Мільйони людей в Штатах втратили роботу. Криза призвела до обвалу фінансових ринків, падіння світової економіки та скорочення реальних доходів населення не тільки в США, але й у всьому світу.
Наразі інвестиційні банки та міжнародні аналітичні центри очікують на нову кризу, яка, на їхню думку, повинна початися в 2018-2019 рр, але, судячи з усього, відбудеться в 2019-2020 рр.
https://www.theguardian.com/business/2018/sep/13/recession-2020-financial-crisis-nouriel-roubini
https://dailyreckoning.com/the-next-financial-crisis-is-right-on-schedule-2019/
Торгова війна між США та Китаєм вдарить по всій світовій економіці
Великий зоною ризику для світової економіки є торгова війна США і Китаю. Загострення відносин між країнами може призвести до серйозного уповільнення темпів зростання експорту з КНР і, як наслідок, експортоорієнтованої китайської економіки. За оцінками МВФ, втрати Китаю можуть сягнути до 2% зростання ВВП за наступні два роки.
Китай, продаючи більше, ніж купував, зміг сформувати резерви в іноземній валюті на суму понад $3 трлн., переважно в доларах, які були зокрема інвестовані в американські боргові цінні папери.
Зараз внаслідок вирівнювання торгового балансу (зниження профіциту) Китай втрачає можливість фінансувати американську економіку (через придбання суверенних боргових паперів).
Це спричинить певні проблеми як для китайської економіки – через торгову війну, уповільнення економічного зростання і проблеми з обслуговуванням накопичених боргів, так і для американської. Дефіцит бюджету США в 2017 році склав $666 млрд. або 3,5% ВВП. Скорочення дефіциту бюджету призведе до уповільнення зростання американської економіки, тому штати продовжують покривати зростаючий дефіцит за рахунок емісії та продажу облігацій. Раніше Китай досить активно скуповував американський борг, проте ситуація кардинально змінюється.
За оцінками аналітиків AXA Investment Managers, через торгову війну США можуть втратити 1% ВВП протягом наступних двох років. Втрати світової економіки можуть скласти $430 млрд. або 0,5% ВВП.
Читате також: 50% НАШОЇ ЕКОНОМІКИ МИ ДАРУЄМО СВІТУ
Підвищення ставки ФРС загрожує дефолтами в усьому світі
Після кризи 2008 року найбільші центробанки світу, на чолі з ФРС США, вели політику кількісного пом’якшення і знижували відсоткові ставки до історичних мінімумів. Цей крок дав свій позитивний результат, світова економіка вийшла з рецесії.
Однак надлишок дешевої ліквідності мав і інший ефект. Протягом декількох років інвестори активно скуповували суверенні облігації країн, що розвиваються, на тлі їх більш високої прибутковості у порівнянні з бондами ЄС, США, Японії. Зростали корпоративні запозичення. На фінансових ринках надувалися нові бульбашки.
Світ ще не встиг повною мірою відчути наслідки тривалого накачування дешевими грошима, а вони можуть виявитися досить непередбачуваними – від дефолтів окремих країн до колапсу всієї світової фінансової системи.
Зараз, коли ставки ростуть (ФРС вже тричі за рік підвищила ключову процентну ставку і збирається робити це четвертий раз у грудні), вартість обслуговування накопичених доларових боргів зростає, а залучати нові позики стає все дорожче. Це погіршує перспективи зростання країн, що розвиваються. Ресурс для підтримки їх економічного зростання обмежений. Разом з відносно низькими цінами на сировинні активи, що знижуються експортними доходами й послабленням національних валют, це може стати ударом для їх слабнучих економік. Про це експерти Українського Інституту Майбутнього писали ще в прогнозі на 2018 рік.
Загрози дефолту серед країн, що розвиваються, в 2019 році будуть зростати. Цілком ймовірно, що боргова криза почнеться з Китаю, де неухильно зростає корпоративний борг, і відіб’ється на Європі. Тому що Європа, зокрема Німеччина, є одним з найбільших зовнішньоторговельних партнерів Китаю.
Серед країн, що знаходяться в зоні ризику, OECD називає Туреччину, Аргентину, Бразилію. За даними IIF, проблеми в 2019 році можуть виникнути у Аргентини, Колумбії, Єгипту, Нігерії, Мексиці, ПАР, Бразилії й Туреччини.
Світова криза докотиться і до України
Чому Україна залежить від глобальних процесів.
- Україна – експортоорієнтована країна (частка експорту у ВВП більше 50%), до того ж наш експорт сировинний (приблизно 70% – сировинні активи). Підвищення облікової ставки ФРС тисне на вартість сировинних ресурсів, а слідом за ними і на доходи українських експортерів. Якщо темпи зростання світової торгівлі знижуватимуться, впаде зовнішній попит на українські товари. І як результат, скоротиться внутрішнє виробництво, погіршиться торговий баланс, просяде національна валюта і реальні доходи українців.
- Україна має великі борги, які потрібно віддавати та обслуговувати (в перспективі 5 років близько $40 млрд.). Ми виходимо на зовнішні ринки запозичень. Чим далі ми виходимо, тим дорожче нам коштує обслуговування. У 2019 році Україна лише за обслуговування зовнішніх боргів повинна віддати $2 млрд., $4,3 млрд. – це погашення. Тобто приблизно 5% економіки ми витрачаємо не на армію, а на обслуговування і погашення боргів.
У разі початку кризи Україні потрібно бути готовою до того, що ми не зможемо фінансувати зовнішні борги, залучати нове фінансування. Також впаде вартість сировинних активів, які ми експортуємо, відповідно впаде валютна виручка. Ми можемо отримати серйозну хвилю девальвації, відповідно інфляції, збіднення населення.
Хвиля кризи, яка докотиться до Європи, зробить велику частину робочих місць, які зайняті сьогодні українськими “заробітчанами”, непотрібними.
По-перше, ми можемо отримати падіння перерахувань від “заробітчан” в Україні. Якщо ми очікуємо в цьому році $12 млрд., у наступному році їх може бути менше $10 млрд. А це фактор тиску на платіжний баланс, що посилить ризик девальвації гривні.
По-друге, ці люди повернуться в Україну. З одного боку, це економічно активні люди. Але вони повернуться в країну тоді, коли тут заморожується ділова активність. Ми можемо отримати додаткові соціальні проблеми, протести, вимоги підвищити соціальні стандарти, а за ними і фіскальне навантаження. Це те, що сьогодні роблять українські політики – популізм, який має вкрай негативні довгострокові наслідки для економіки.
Читайте також: АНАТОЛІЙ АМЕЛІН: «МАЙБУТНЄ НЕ МОЖНА ПЕРЕДБАЧИТИ, АЛЕ ЙОГО МОЖНА ЗАПРОЕКТУВАТИ»
Чи є вихід?
Розуміння будь-якої проблеми – це перший крок до її вирішення. Будь-яку кризу можна подолати, якщо до неї підготуватися. Для України таким рішенням може бути наступний класичний набір інструментів і рішень:
- Системна стратегія розвитку економіки, яка дає базу і впевненість національним і міжнародним інвесторам незалежно від економічних циклів. Саме над такою стратегією зараз працюють експерти Українського Інституту Майбутнього.
- Фіскальна політика. Для того, щоб в Україну зайшли інвестиції, нам необхідно збалансувати співвідношення ризику і прибутковості. Одним із таких інструментів є заміна податку на прибуток податком на виведений капітал, як про це не раз писав Український Інститут Майбутнього. І, можливо, в майбутньому заміна ПДВ податком з продажів. Це віддаленіша перспектива, але тим не менше її абсолютно можна реалізувати протягом наступних 5 років. Це створить інше фіскальне поле для іноземних інвесторів.
- Правова система. Ми бачимо поліпшення якості правосуддя в Україні, але воно є критично низьким у порівнянні з іншими юрисдикціями, до яких придивляються інвестори. Тому незалежно від кризи, його наявності або відсутності, правова система повинна бути ключовою у фокусі уваги як для нинішнього уряду, так і для наступного, який буде сформовано за підсумками виборів. Правова система – це зона стабільності і для громадян, і для інвесторів, внутрішніх і зовнішніх.
- Енергетична адженда разом зі зміною сальдо торгового балансу. Україна імпортує енергоресурси загалом на суму $11-12 млрд. на рік, з них газу, нафти та нафтопродуктів – на $8 млрд. Притому ми маємо в надлишку власні ресурси. Зміна політики доступу інвесторів до надр і стимулювання цієї активності дозволить Україні значно знизити обсяги імпорту, вирівняти торговий баланс, створити нові робочі місця, стати значно самодостатнішим гравцем на європейському ринку та мати достатньо ресурсів як для соціального забезпечення, так і для фінансування армії та оборони.
- Зняття мораторію на землю. Тільки цей крок дозволить залучити в економіку України від $30 до $50 млрд. інвестицій у перспективі п’яти – десяти років, до того ж ці інвестиції будуть здебільшого внутрішні.
Вищезазначені кроки не є складними. Вони давно обговорюються в експертному та інвестиційному співтоваристві, вони спрямовані на зниження ризиків і зменшення залежності України від зовнішніх ринків, створення умов для розвитку самодостатньої йі стійкої української економіки та створення для українців дійсно гідної якості життя.
Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього
Вам також буде цікаво:
Український іноземний легіон
Юрій Романенко: В України з’явився шанс скинути баласт, що не давав злетіти 29 років
Депутаты отказались стимулировать энергетическую независимость Украины
Тепер вже Назарбаєв торгує картою Донбасу
Реформа системи паркування
39% православних українців є прихожанами Православної Церкви України та 16% – прихожанами Української православної церкви Московського Патріархату