В ніч з 2 на 3 грудня Росія знову відкрила Керченську протоку на вхід і вихід для комерційних кораблів, що йдуть в українські порти. 4 грудня, Міністр інфраструктури Володимир Омелян заявив про це як про перемогу об’єднаних зусиль та серйозних заяв українського керівництва та міжнародної спільноти.
Однак, за весь час існування путінської Росії міжнародне співтовариство жодного разу не змогло змусити їх відступити за допомогою лише офіційної риторики. Здається, росіяни відкрили прохід не через “тиск” з боку українського уряду та світової спільноти, а просто переслідують певну мету.
Перша ціль – дати Україні відчути ілюзорну перемоги, ніби “послабити хватку”, щоб трохи пізніше посилити тиск. Геніальним рішенням стала нова стратегія створення черг з танкерів і суховантажів – при вході в Керченську протоку спецслужби Росії затримують і не пропускають комерційні судна з метою “обшуку”. До того моменту, поки “черга” не досягне 15-20 кораблів. А потім їх всіх пропускають за раз. Маріуполь наразі має 5-6 вільних причалів з 18, тому фізично не може прийняти всю торговельну ескадру за один раз. Тож торгові судна будуть знову втрачати час в очікуванні вільного причалу.
Якщо раніше комерційним кораблям доводилося простоювати двічі (на вході і на виході) з Азовського моря, то тепер кількість простоїв збільшилася до трьох. І капітани, які часто не розуміються на політиці, будуть звинувачувати Україну в створенні черг. Для нас це черговий передвісник розриву існуючих торговельних контрактів (при малоймовірність підписання нових).
Таким чином, “під шумок” Росія остаточно відвадить іноземний торговий флот від портів в Бердянську та Маріуполі. Азовське море перетвориться з внутрішнього моря двох держав в російське, із обмеженою кволою українською резервацією.
Ми опинилися в тій ситуації, коли варіантів адекватної протидії не залишилося. Хіба що наважитися на провокаційні і ризикові методи – спрямовувати через Керченську протоку наші сторожові катери.
Така ось “перемога”.
Іраклій Джанашия, експерт з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього.
Співавтор Андрій Клименко, керівник Моніторингової групи “Майдан закордонний справ”, “Інституту Чорноморських стратегічних досліджень” (Київ) і інтернет-видання “BlackSeaNews”.
Повну версію матеріалу читайте на obozrevatel.com
Вам також буде цікаво:
Що означає розрив Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності між США та РФ?
Майбутнє та оцінка знакових подій
На скільки вистачить грошей у Росії?
Як нам працювати в тилу у ворога
Промова Путіна: довга війна, ядерний шантаж та стабільність
«Візія України 2035»: в межах Ukraine Recovery Conference – URC2024 у Берліні