труктура української економіки за 26 років так і не зробила кроку в бік нової економіки, навпаки, республіка, що мала у 1991 році найвищий промисловий потенціал в СРСР, перетворилася на сировинну, де експорт формує 50% економіки з часткою сировини у ньому до 80% .
З чого ми починали?
Експорт товарів з України у 1992 р
Джерело: http://atlas.cid.harvard.edu
Погляньмо, які товари становили переважну частину українського експорту у 1992 році.
По-перше, це нафта і продукти її переробки, правда, не високомаржинальне паливо для автомобілів, а мазут, мастила і т.д. Сукупно вони займали до 30% у загальній структурі експорту.
І це не дивно. У 1990-1991 рр обсяг видобутку нафти в Україні становив 5 млн тонн на рік. Для порівняння, у 2017 р всередині країни було видобуто 1,4 млн тонн. На старті незалежності в Україні працювало шість нафтопереробних заводів і один газопереробний загальною проектною потужністю 50 млн тонн на рік. Сьогодні із семи заводів працюють лише два: Кременчуцький НПЗ і Шебелинський ГПЗ. Частина підприємств закрилася ще у 2005-2007 рр, програвши конкуренцію зарубіжним переробникам і за ціною, і за якістю виробленого палива.
По-друге, це продукція гірничо-металургійного комплексу, головно залізорудна сировина і чорні метали – теж майже третина українського експорту.
По-третє, мінеральні добрива. Тут ситуація подібна до сектору нафтопереробки. Українські підприємства виявилися неконкурентними. Причини – відсутність інвестицій в модернізацію і висока вартість природного газу – основної сировини для виробництва азотних добрив. За 26 років незалежності заводи неодноразово зупинялися і перезапускалися, поступово скорочували свою присутність на зовнішніх ринках, боротьба за які росла разом з появою нових глобальних гравців.
По-четверте, електроенергія. Це ще одна продукція, яка до 2018 року практично зникла з карти українського експорту. Причина – висока зношеність генеруючих потужностей, зарегульованість галузі, неефективна тарифна політика. Далі тільки гірше. Без інвестицій в модернізацію та будівництво нових атомних блоків за 10-15 років Україна матиме дефіцит електроенергії усередині країни. До 2035 року виробництво електроенергії українськими станціями може скоротитися майже у 2 рази. Тільки уявіть, Україна, яка посідає 3-е місце в Європі за встановленою потужністю АЕС, буде залежати від імпорту електроенергії.
Тепер погляньмо на структуру товарного експорту з України у 2016 році.
Джерело: http://atlas.cid.harvard.edu
Майже третина – це соняшникова олія, кукурудза, пшениця, соя, ячмінь, шрот і рапс.
Частка всієї с/г продукції в українському експорті тільки за останні 15 років зросла в 4 рази і у 2016 р склала 35%. Весь сектор АПК, включаючи готові продовольчі товари, перевищив 40%.
При цьому українські експортери поставляють на зовнішні ринки не готову продукцію, на якій можна отримати високу додану вартість на переробці, упаковці, етикетці і т.д., а товари з низьким ступенем переробки та сировину. Ми експортуємо переважно зерно, а не борошно і макарони, соєві боби, а не соєве масло і молоко.
Так, поки більшість країн роблять ставку на розвиток нових високотехнологічних секторів економіки, Україна перетворюється на аграрну країну.
Джерело: World bank
Другий за обсягом сегмент українського експорту – ГМК. На обидва ці сектори – АПК і ГМК – припадає 70-80% усього експорту товарів з України.
Чому Україна програла конкуренцію на світовому ринку
З моменту здобуття незалежності і до сьогодні Україна не мала чіткої Експортної стратегії, яка б була частиною загальної Економічної стратегії розвитку країни. Політики і менеджери при владі не мали довгострокового плану і намагалися вибороти швидкі перемоги. Як результат – стратегічно Україна програла практично всім своїм сусідам, втративши основні маржинальні ринки.
У нас так і не з’явилося бачення місця України на глобальній карті за 5-10-15 років. Не були позначені пріоритетні ринки і сегменти, де б Україна цілеспрямовано намагалася завоювати лідерство. Це стосується і вибору товарних груп, і країн/регіонів присутності українських експортерів.
Відсутність стратегічної мети і стратегічного плану призвели до того, що ми маємо зараз. Україна зберігає конотацію сировинного придатка світової економіки.
Що буде з Україною в епоху четвертої промислової революції
Ера традиційної індустрії минула. Спроби України створити Стратегію промислової політики в цифровому столітті збиткові. Старі важелі управління не дають очікуваного ефекту.
Світ стоїть на порозі четвертої промислової революції. Ресурсомісткість виробництв стрімко падає, а постачальники сировини виявляються у досить вразливому становищі й ризикують стикнутися з уповільненням економічного зростання.
У глобальній економіці можна конкурувати, тільки випускаючи інноваційну та високотехнологічну продукцію. Наприклад, капіталізація таких компаній, як Google, Apple у кілька разів перевищує ВВП України.
Щоб «вижити» в епоху Індустрії 4.0, вся Україна повинна стати, по суті, єдиною спеціальною економічною або технологічною територією. Необхідно надавати спеціальні умови для R & D центрів, створювати венчурні фонди і підприємства для промислового освоєння інноваційних продуктів з подальшою комерціалізацією, сприяти відкриттю в Україні дослідних центрів іноземних компаній – лідерів у світовій HI-Tech індустрії.
«Старі» виробництва і традиційні для України галузі нікуди не зникнуть, а нові сектори потрібно створювати. В іншому разі, власне існування України на глобальній карті світу за 10-15 років буде під питанням.
Вам також буде цікаво:
Норберт Нойгауз: «Місто – це живий організм зі своїм особливим духом»
Тарифні петиції. Платежі за ЖКГ стали єдиною протестною віддушиною для росіян
Настрої українців на кінець 2016 року
Для чого американці будують пункт управління ВМС України
Компетенції майбутнього: що варто знати і робити сьогодні
Молдовські партії у виборчих перегонах: за що виступили проєвропейські та проросійські сили?