Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (30.05-03.06)

Події та тренди в РФ за 30.05-03.06

Висновки

1. Відставка Юмашева та тиск на низку політиків «єльцинської епохи» дозволяє робити висновок про видавлювання залишків «сім’ї» Єльцина зі сфери прийняття рішень.

2. Турецька військова операція стане викликом для геополітичних позицій РФ у Сирії та на Близькому Сході, але Москва може домовитися з Анкарою, щоб не потрапити під удар, на що й розраховують у Туреччині. Разом із тим, наступ у Сирії буде відчутним ударом по позиціях НАТО та США.

3. Спостерігається тренд на затягування та/або скорочення збройних поставок в Україну, що може бути пов’язано зі спробами західних країн досягти компромісу з Росією і локалізувати війну в межах України в контексті довгострокового протистояння.

4. Країни ЄС дійшли компромісу по нафтовому ембарго, яке несе потенціал скорочення імпорту нафти на 90% до 2023 року, а видобуток нафти у РФ потенційно може скоротитись на 20% наступного року.

5. Стратегічною метою російського керівництва залишається відновлення у певному вигляді Радянського Союзу. Для цього проводиться підготовча робота до анексії окупованих територій: роздача паспортів, запровадження обігу рубля, формування маріонеткових адміністрацій, посилення російської пропаганди. Проте, рішення по термінам і формі анексії ще не сформоване, і воно залежить від ситуації на фронті та дипломатичної роботи.

6. Смертна кара для українських військових в РФ – не блеф, на відміну від ядерної загрози. Це нова небезпечна лінія інформаційної війни, яку веде Росія. Україні потрібно вже зараз продумувати алгоритми реакцій і бути морально готовою до такого розвитку подій.

7. Санкції почали впливати на економіку Росії: бюджет не наповняться відповідно до прийнятих планів, проте інструментом порятунку бюджету вкотре є доходи від експорту нафти. Тож, Росія продовжує отримувати надприбутки для фінансування війни. Зокрема, падіння запасів золота є підтвердженням стану невизначеності з боку російських громадян та бізнесу, знизилася довіра до національної валюти та в умовах обмеження доступу до іноземної валюти, золото стало інструментом захисту від інфляції та девальвації. Запас міцності фінансової системи Росії, як і раніше, високий, тому санкції потрібно посилювати.

8. Кремль зробив однозначний вибір на користь «від’єднання» російського академічного простору від європейсько-американського: скасування Erasmus+, заяви про необхідність скасування Болонської системи та заборона програм Liberal Arts. Протягом найближчих двох років російська система вищої освіти остаточно відокремиться від світової, після чого її занепад стане невідворотнім.

---

 1. Путін остаточно прощається з «сім’єю» Єльцина

Продовжуються перестановки у російських елітах. Минулого тижня з посади радника президента Російської Федерації пішов Валентин Юмашев. Це людина, яка зберігала свою посаду з 1998 року, і саме він був «речником інтересів» оточення Бориса Єльцина. Синхронно з цією відставкою з набагато менш значущих державних посад пішли А. Кудрін, А. Татулова.

До перерахованого списку подій варто додати активізацію слідчих органів РФ з перевірки «фактів корупції» у діяльності Анатолія Чубайса під час того, як він був керівником РосНАНО.

Якщо найближчими тижнями з проблемами зіштовхнуться Вексельберг, Дерипаска чи Абрамович, можна буде робити висновок про видавлювання залишків «сім’ї» Єльцина зі сфери ухвалення рішень.

Події

 

• 28 травня з’явилася інформація про те, що російські слідчі органи проводять перевірку фактів корупції в діяльності Анатолія Чубайса на посаді керівника РосНАНО. А також здійснюють пошук рахунків політика в іноземних банках.
• 30 травня російські ЗМІ повідомили про звільнення Валентина Юмашева з посади радника президента РФ. 1 червня 2022 року інформацію підтвердив Пєсков.
• 30 травня СПбДУ повідомив про звільнення Олексія Кудріна з поста декана факультету вільних мистецтв та наук СПбДУ. Того ж дня низка ресурсів повідомила про нібито від’їзд чиновника з Росії.
• 31 травня підприємець Анастасія Татулова написала заяву про звільнення з посади омбудсмена у сфері малого та середнього підприємництва. В офісі уповноваженого при президенті із захисту прав підприємців підтвердили інформацію
• Пройшла публічна суперечка (обмін різкими заявами та звинуваченнями) між губернатором Свердловської області Євгеном Куйвашевим і російським пропагандистом Володимиром Соловйовим.
• Телеграм-канали, близькі до «ТАСС» та «Комерсант» опублікували листування А. Чубайса та Юрія Удальцова (віцепрезидент РосНАНО) з питань лобіювання ціноутворення на енергію, лобіювання інтересів низки олігархів (зокрема Вексельберга).

 

Аналіз

 

Ключовою подією минулого тижня є відставка зятя Бориса Єльцина Валентина Юмашева з посади радника президента РФ. Усе своє перебування на посаді (з 1998 року) Юмашев мав прямий доступ до президента і міг впливати на прийняття рішень. Фактично він виконував роль представника “старих”, єльцинських еліт (так званої «сім’ї») в оточенні Путіна. Відхід такої людини без появи нової фігури може означати зменшення впливу сім’ї на прийняття рішень В. Путіним.

Підтвердженням цієї тези можуть бути події, що збіглися з інформацією про звільнення Юмашева. Силові структури розпочали тиск на Анатолія Чубайса, який у березні пішов з посади представника президента РФ зі зв’язків із міжнародними організаціями. Олексій Кудрін звужує сферу своєї діяльності і йде з поста декана до СПбДУ. Він поки що залишається керівником Рахункової палати, але російські ЗМІ вже запустили інформацію про його можливу еміграцію. І Чубайс та Кудрін зараховувалися до «політичного крила» сім’ї.

Анастасія Татулова, яка пішла із системи бінес-омбудстмена за президента РФ, тісно співпрацювала з Чубайсом.

І, нарешті, проблеми, що проявилися у губернатора Свердловської області Євгена Куйвашева так само можна пов’язати з процесами в Москві. Чиновник зобов’язаний своєму кар’єрному зростанню та довгому (з 2012 року) терміну перебування на посаді губернатора однієї наявності зв’язків одразу у двох групах:

• кар’єру розпочинав як помічник Едуарда Хайтанова (керівник Роснафти у 2010-12 році, група Сєчіна);
• у роботі у російських регіонах тісно співпрацював із бізнесменами Биковим і Бобровим (енергетика, бізнес розвинувся з урахуванням РАТ ЄС Росії — група Чубайса, «сім’я»).

Зважаючи на те, що обидві групи втрачають вплив, не виключено, що у Свердловській області незабаром буде новий в.о. Губернатор.

З викладеної інформації можна дійти невтішного висновку про початок видавлювання «сім’ї» Єльцина із системи прийняття рішень у Російської Федерації. У разі успіху в оточенні Путіна не залишиться жодної групи з хоч би мінімальними рудиментами демократичних цінностей. Групи, що залишилися, можуть конкурувати між собою, але всі вони схильні до побудови автократичної системи управління державою. Єдиною інтригою, що залишається, буде визначення меж посилення групи технократів (що писали в аналізі за С. Кирієнком).

Прогноз

Враховуючи швидкість процесів, можна припустити, що в найближчі місяць-два політики та бізнесмени, яких зараховують до «сім’ї» Єльцина, будуть поставлені перед вибором: або повна лояльність Путіну або звільнення з державних постів (або позбавлення частини бізнесу). Це, з одного боку, цементує позиції найближчого оточення Путіна, але, з іншого, може спричинити еміграцію з Росії одразу кількох ВІП-персон. Які теоретично можуть спробувати створити нові точки збирання антипутінської (але не обов’язково демократичної) опозиції.

Говорячи про російських олігархів, варто уважно відстежувати події навколо Вексельберга, Дерипаски, Потаніна, Абрамовича.

 

---

 2. Військова операція Туреччини у Сирії

На цьому тижні Туреччина офіційно анонсувала чергову військову операцію у Сирії, яка стане четвертою з 2016 року. Вона буде спрямована проти сирійських курдських воєнізованих формувань, яких підтримують США та країни НАТО.

Ця ситуація створює ризики, передусім, для країн Заходу. Проведення операції безпосередньо пов’язане із бажанням турецького керівництва послабити курдський рух і змусити західні держави дати Анкарі мовчазну згоду на військовий наступ, який би розцінювався, як поступка Туреччині, виконання їхніх вимог, які вони виставили для надання згоди на розширення НАТО за рахунок Швеції і Фінляндії. Якщо країни Заходу і США не захищатимуть курдів під час наступу Туреччини, це підірве солідарність всередині Альянсу, і у геостратегічному плані може посилити позиції РФ. Якщо ж Вашингтон вирішить чинити спротив, це може призвести до різкого погіршення стосунків з Анкарою, блокуванням розширення НАТО і прямим зіткненням з турецькими військами.

Турецька операція також загрожує і позиціям РФ у Сирії. Користуючись тим, що Москва зайнята бойовими діями в Україні, Туреччина розраховує, що російська військова поліція, яка розташована у тих районах, які планують атакувати турецькі війська, піде зі своїх позицій за домовленостями з Анкарою, не бажаючи вступати в бій з Туреччиною через брак ресурсів і підготовки. Для Росії існує можливість домовитися з Анкарою з курдського питання, але це послабить їхні позиції на півночі Сирії.

 

---

3. Західні поставки озброєння Україні

Останнім часом спостерігаються ознаки скорочення або затримання військових поставок Україні. Зокрема, це стосується як тривалості та швидкості поставок, так і видів наданого озброєння. Як і раніше, країни Заходу не мають консолідованої позиції щодо масових постачань важкого озброєння, у тому числі новітніх танків, літаків, систем ППО, далекобійних артилерійських систем тощо. Крім того, існують ознаки того, що останнім часом деякі країни Заходу почали або сумніватися у доцільності поставок, або боятися ризику прямої збройної конфронтації з Росією, або вступили у неформальні закулісні перемовини з Москвою щодо більш чіткого визначення “червоних ліній” один одного в умовах бойових дій в Україні.

Це супроводжується появою значної кількості матеріалів у західних медіа та заяв представників урядів, які ставлять питання про доцільність та ефективність поставок, натякають на затримки у поставках або лякають наслідками. Наприклад, керівництво Європолу висловлювало стурбованість постачанням великої кількості озброєння в Україну через ризик його потрапляння до чужих рук. Так само, нещодавно міністр оборони Німеччини повідомила, що постачання Україні важкого озброєння потребує підготовки, і тому є повільним, а за словами голови німецького МЗС передача Києву систем ППО взагалі може зайняти місяці. У німецьких виданнях Bild та Die Welt зазначили, що за 9 тижнів ФРН не поставила Україні жодної партії озброєння і відмовляться передавати БМП “Marder”, хоча раніше обіцяли це зробити. Американське видання New York Times написало, що Україну чекає масований ракетний обстріл з боку РФ через постачання нового озброєння. А інше видання Wall Street Journal визнало наявність суттєвих протиріч між західними союзниками щодо постачання озброєння Україні. Так само, після декількох днів спекуляцій у медіа, президент США Джозеф Байден затвердив постачання Україні РСЗВ “HIMARS”, але не далекобійні, і не у великих обсягах.

Не виключено, що такий тренд пов’язаний з активізацією дипломатичних переговорів навколо ситуації в Україні, як поміж самих західних союзників (публікація італійського “мирного плану”, виступ Г. Кісінджера у Давосі, переговори РФ і Туреччини), так і між Заходом і Росією. Сторони шукають варіант якщо не схиляти Україну і РФ до перемир’я, до принаймні визначити взаємні “червоні лінії” з Росією, щоб уникнути виходу війни за межі України та прямого зіткнення НАТО з РФ. Паралельно, тренд на пошук компромісу та послаблення збройних поставок Україні може бути прив’язаний до необхідності для Заходу вирішити низку питань, які загострилися через війну в Україні: глобальна продовольча криза та дестабілізація світових енергетичних ринків.

У таких умовах українська дипломатія має працювати на випередження, і перехоплювати ініціативу у цих переговорах, не допускати формування консенсусу щодо компромісу з Росією без участі України, і продовжувати працювати з країнами Заходу, апелювати до них для налагодження регулярних координованих поставок озброєння.

 

---

 4. У 2023 році очікується падіння видобутку нафти в РФ щонайменше на 20 %

31 травня, після тривалих переговорів, країни-учасниці ЄС дійшли до компромісного варіанту щодо формату обмежень імпорту російської нафти. Офіційна публікація документу очікується найближчими днями.

Рішення передбачає заборону імпорту російської нафти та нафтопродуктів із тимчасовим виключенням для поставок, що йдуть нафтопроводом Дружба. заборона поставок нафти морем має втупили в силу протягом 6 місяців, а щодо нафтопродуктів – 8 місяців. Дата остаточної заборони від трубопровідних поставок наразі не відома. На морські поставки російської нафти до ЄС припадає 2/3, а решта – нафтопровідні постачання.

Нафтопровід є основним джерелом постачання для Угорщини, яка була ключовою стороною, що блокувала запровадження повного ембарго, та Словаччини. При цьому, Польща та Німеччина, які теж частково отримують нафту Дружбою, повідомили, що добровільно обмежать імпорт цим нафтопроводом. Водночас Угорщина розпочала пошук альтернативних поставок нафти на майбутнє. Зокрема, мова про розширення спроможності нафтопровідних поставок із портів у Хорватії.

У перспективі до 2023 року ЄС планує відмовитись 90 % поставок російської нафти. У 2021 році щоденний імпорт нафти у ЄС складав 2,2 млн бар/день, тим часом як загальний експорт РФ на початку 2022 року – 10 млн бар/день

Враховуючи те, що азіатські ринки не зможуть цілковито прийняти непоставлену у Європу нафту через інфраструктурні обмеження, а також те, що й деякі інші країни окрім ЄС мають наміри відмовлятись від російської нафти, цілком очікувано, що падіння видобутку нафти у РФ наступного року складе щонайменше 20 %. У цьому контексті сприятливим фактором є і те, що Саудівська Аравія погодилась нарощувати видобуток у разі скорочення пропозиції після обмежень поставок російської нафти. Окрім цього, ЄС та Великобританія домовились про заборону страхування суден, що перевозитимуть російську нафту – це сприятиме ускладненню поставок російської нафти і до інших регіонів.

До того ж, Китай та Індія купуватимуть російську нафту із суттєвим дисконтом (близько 30 %), що додатково посилюватиме вплив на російську економіку.

Переведення розрахунків у рублі як нова політика

Переведення зовнішньоторговельних операцій РФ на розрахунки у рублях стає частиною національної політики, ключова мета якої намагання продемонструвати силу позиції та захист коштів від арештів

Станом на кінець травня більшість європейських компаній фактично погодились на здійсненні розрахунків у рублевій схемі, щоправда у форматі, який, як вважається, не порушує санкцій – компанії вважають свої зобов’язання виконаними після сплати у валюті контракту, а російський банк конвертує валюту у рублі.  Для компаній, які відмовились проводити розрахунки за такою схемою, РФ припиняє постачання газу. Після Польщі та Болгарії, така практика була застосована до Фінляндії та Нідерланди. Зараз російські авіакомпанії готуються перевести платежі за лізинг у рублі. Таким чином, рублеві розрахунки – фактично стратегія РФ, яка з одного боку покликана демонструвати силу, а з іншого спрямована на захист валюти від арештів.

 

---

5. Плани російської влади щодо анексії українських територій

 Минулого тижня прозвучало кілька заяв від різних посадових осіб РФ, які свідчать про підготовку до анексії окупованих територій. Стратегічною метою російського керівництва залишається відновлення у певному вигляді Радянського Союзу. Цієї мети прагнули досягти до кінця 2022 року, прив’язавши дату до 100-річчя утворення СРСР та 70-річчя В.Путіна. Загальна мета залишається, проте форми і терміни її досягнення можуть змінюватися залежно від обстановки на україно-російському фронті та ряду інших факторів.

Окупаційні війська проводять підготовку захоплених територій до анексії, про що свідчать наступні процеси:

• Запровадження прискореної процедури надання громадянства РФ мешканцям окупованих територій. Дію указу В.Путіна, який раніше стосувався лише мешканців Донецької та Луганської областей, поширено на Запорізьку і Луганську область. Причому іде форсування темпів видачі паспортів.
• Прискорене запровадження обігу російського рубля та підготовка до повної заборони української гривні на окупованих територіях.
• Запровадження інформаційної цензури: відключення українських телевізійних каналів та провайдерів Інтернету і їх заміна російськими каналами комунікації.
• Призначення так званих «місцевих адміністрацій» з числа колаборантів і формування маріонеткових органів управління.
• Роздача гуманітарної допомоги, оформлення російських пенсій та початок робіт по відбудові інфраструктури повинні за задумом окупантів сформувати лояльність населення.
• Будівництво російськими військами фортифікаційних споруд по лінії зіткнення. Вони планують обороняти захоплені території.

Проте, дати анексії окупованих територій постійно переносяться. Це пов’язано із кількома факторами.

• Російські війська не змогли вийти на адміністративні кордони Донецької і Луганської областей у зв’язку з ефективним спротивом українських підрозділів.
• Анексія територій позбавляє російську владу дипломатичного маневру. У разі оголошення захоплених районів територією Російської Федерації атака на них з боку українських сил з точки зору Кремля буде прирівняна до атаки на Білгородську область і потребуватиме якоїсь відповіді. Окрім того, анексія територій позбавить російських дипломатів ще одного аргументу щодо справжніх цілей війни. Російська влада все ще сподівається на укладання якихось угод із Заходом і тому відкладає питання анексії.
• Настрої населення на окупованих територіях є чітко проукраїнськими і тому організувати навіть видимість голосування і референдуму є неможливим. В.Путін вважає себе прихильником юридичних процедур і хоче протягом кількох місяців змінити суспільну думку на окупованих територіях.
• Пришвидшена анексія вимагатиме додаткових фінансових витрат за рахунок дотацій російським регіонам, які і так перебувають у складній фінансовій ситуації.

Окрім того, виникають певні проблеми із включенням інших, окрім українських, територій до складу нового утворення. Російська Конституція не передбачає процедури об’єднання із іншими країнами, лише дозволяє вступ нових територій до складу Російської Федерації на правах суб’єкта.  Навіть включення союзної Республіки Білорусь до складу РФ є принизливим для неї і Президента О.Лукашенка, а зміна формули передбачає досить тривалий час і буде виглядати як слабкість Кремля. Юридичні формулювання стали формальним приводом і для скасування референдуму у Південній Осетії, який планували провести 17 липня. Питання референдуму повинно було звучати як «Ви підтримуєте об’єднання Республіки Південна Осетія і Росії?», але російські юристи наполягали на іншому формулюванні, відповідному до Конституції РФ – про «вступ до складу РФ». Окрім того, указ про референдум 17 липня підписував ще колишній Президент невизнаної Південної Осетії А.Бібілов, після того він програв вибори А.Гаглоєву, а питання об’єднання з Росією втрачає свою популярність на фоні програшної війни в Україні. Продовження війни без шансу на успіх та посилення санкцій проти російської економіки робить проект відновлення «СРСР-2» все менш привабливим навіть в очах сателітів Кремля.

 

Проте, підготовка до анексії українських територій продовжується, і російські технологи розглядають кілька варіантів її реалізації:

• Об’єднання всіх захоплених територій в єдине утворення, спроба узурпувати назву «Україна», привезти туди колишнього президента-втікача В.Януковича і кількох інших персон, які переховуються на російській території. Таким чином юристи будуть обґрунтовувати наступність влади. Маріонетковий уряд нового квазіутворення матиме підписати «нові біловезьку угоду».
• Проведення псевдореферендумів на окупованих територіях з питання їх включення до складу РФ.
• Також розглядається варіант проголошення самоназваних «народних республік» як перехідного етапу перед анексією. Це може знадобитися в разі відкладення питання анексії на 2023 рік, щоб хоч якось визначити юридичний статус захоплених територій.

Питання статусу окупованих територій Росія розглядає як аргумент для переговорів із Заходом. Українська ж позиція залишається незмінною – ніяких поступок суверенітетом і територіальною цілісністю.

 

---

6. Нова лінія інформаційної війни,  яку запустили росіяни – смертна кара для українських військових

Події

• 30 травня – У “ДНР” пригрозили стратою українських бійців з “Азовсталі”. Про це заявив “глава Міністерства юстиції ДНР” Юрій Сироватко: “Попередньо можу сказати, що серед тих, хто перебуває під вартою, є такі особи, яким буде присуджено найвищий захід покарання. Згідно з Кримінальним кодексом ДНР – це смертна кара”.
• 2 червня – “Генеральна прокуратура” “ЛНР” виступила з ініціативою введення смертної кари для українських військових за “геноцид” та “використання заборонених засобів ведення війни”: “Генеральна прокуратура Луганської народної республіки звертається… з клопотанням розглянути можливість посилити покарання за скоєння злочинів, пов’язаних із застосуванням заборонених засобів та методів ведення війни, а також скоєння геноциду, посиливши його аж до вищого заходу».
• 2 червня – прес-секретар Путіна Пєсков заявив, що скасування мораторію на страту не обговорюється у Кремлі: «Такого питання зараз немає у Кремлі на порядку денному. Ми не обговорюємо це питання. У Кремлі ніяк не змінювалася позиція щодо цього».

Аналіз

На жаль, на відміну від ядерної загрози, яка є чистим блефом, ця інформаційна хвиля щодо введення смертної кари для українських військових – дуже небезпечна для всіх нас.

Чого добиваються росіяни?

1. Їм потрібно своєму виборцю, а також на інформаційних ринках Індії, Китаю, Близького Сходу і т.д. показати картину воєнних злочинів українців і перебивати тему звірств у Бучі.
2. Їм потрібно пояснювати виборцю, що вони так довго роблять в Україні. І однією з ліній пояснень стане підігрівання ненависті до «укрофашистів».
3. Їм потрібно підняти ставки в переговорному процесі. Лінія: суд ДНР вирішив і ми не можемо втрутитися в ці процеси може стати однією з домінуючих. Правда, це ламає плани зі швидкої анексії, але відтяжка цього процесу на кілька місяців не є критичною для РФ.

Прогноз

Судячи з усього, у відносно короткий проміжок часу буде ухвалено кілька рішень про страту наших військовослужбовців (хоча зі стратами будуть тягнути). І далі росіяни почнуть гру на підняття ставок, розуміючи, що в Україні почнеться серйозна зрадофільна дискусія. Ми маємо бути морально готовими до такого розвитку подій і вже зараз продумувати алгоритми реакцій.

Також можна допустити, що таким чином росіяни набирають козирів для «мирної угоди», де «амністія» та обмін полонених із Азовсталі – будуть ставитися в залежність від «миру в обмін на території.».

---

7. Маніпуляції з Бюджетом РФ

7 грудня 2021 року Президент РФ підписав закон про федеральний бюджет на 2022 рік та на плановий період 2023 та 2024 років. Відповідно до цього закону бюджет сформовано наступним чином:

• Доходи – 25,0 трлн руб., у тому числі нафтогазові доходи – 3,4 трлн. руб.;
• Витрати – 23,7 трлн руб.;
• Профіцит – 1,3 трлн руб.;
• Верхня межа державного внутрішнього боргу на 01.01.2023 – 20,8 трлн. руб.;
• Верхня межа державного зовнішнього боргу на 01.01.2023 – 70,7 млрд. дол.;
• Прогнозований номінальний ВВП 2022 – 133,3 трлн руб.
• Зростання реального ВВП 2022 – 3%. У травні ЦБ оцінив падіння ВВП на 8-10%
• Інфляція (грудень 2022 до грудня 2021) – не більше 4%. Зараз інфляція за 2022 рік очікується на рівні 15–20%.
• Курс долара – 72,1. Курс станом на 02.06.2022 – 61,5, середній за 5 міс. 2022 – 80,9.

В кінці квітня Міністр фінансів Антон Сілуанов заявив, що на кінець 2022 року державний бюджет РФ може недоотримати мінімум 1,6 трлн руб. – це касовий розрив, пов’язаний з відстрочкою по сплаті податків, але ці кошти прийдуть у 2023. Він також додав, що підсумковий розмір дефіциту бюджету буде залежати від заходів антикризового реагування уряду та заходів підтримки, які ще можуть знадобитися російській економіці.

У квітні держбюджет РФ отримав 1,8 трлн руб. нафтогазових доходів, що на 50% більше за вартісним обсягом ніж у березні, та на 85% – ніж у лютому.

Ненафтогазові доходи рекордно впали за 1,5 роки. Минулого місяця надходження до бюджету не від нафти і газу склали приблизно 1,06 трлн руб. проти 1,29 трлн руб. за відповідний період у 2021, що на 18% менше (без урахування інфляції).

Дохід від внутрішнього ПДВ у квітні 2022 року склав близько 192 млрд руб — вдвічі менше, ніж у квітні 2021 (414,7 млрд руб). Дохід від ПДВ з імпортних товарів становив 12,5 млрд руб. проти 330,5 млрд руб. того ж місяця 2021 року.

Таким чином, дефіцит федерального бюджету у квітні 2022-го склав 262,3 млрд руб.

Не дивлячись на прогнози Міністра фінансів та дефіцит у квітні, Володимир Путін 12 травня заявив, що федеральний бюджет Росії у січні-квітні цього року був виконаний з профіцитом 2,7 трлн руб.

Профіцит бюджету пов’язують із введенням нового бюджетного правила, за яким тепер усі додаткові нафтогазові доходи за ціни нафти понад 44,2 дол./бар. направляються до федерального бюджету, а не до Фонд національного благоустрою, як раніше.

Як ми бачимо, Санкції вже почали впливати на економіку Росії, бюджет не наповняться відповідно до прийнятих планів та інструменту порятунку бюджету вкотре є нафта. Точніше доходи від експорту нафти.

Тим не менш, сума дотацій бюджету невелика, трохи більше 4 млрд дол при тому, що сальдо торгового балансу (різниця між експортом та імпортом) становить близько 20 млрд дол на місяць, а отже, Росія продовжує отримувати надприбутки для фінансування війни.

Золото як страховка

За лютий — березень 2022 року обсяги запасів золота в російських кредитних установах скоротилися на 20,7%, або на 11,4 тонни. Станом на 1 квітня залишки на рахунках, на яких відображаються подібні активи, склали 227,3 млрд руб. – це рекордний мінімум із серпня 2019 року.

З 3 березня кількість запитів клієнтів про котирування золота зросла більш ніж у 50 разів у порівнянні із середніми рівнями початку року.

З припиненням дії золотого та бівалютного стандартів золото перестало бути єдиними «справжніми грошима», проте зберегло свою привабливість як інвестиційний інструмент нарівні з державними зобов’язаннями, депозитами та ін.

Операції із банківськими металами, у тому числі золотом, це додаткове джерело доходу для банків, вихід на більшу базу контрагентів та експортні операції, розширення взаємодії з ЦБ. Також важливо відмітити, що запаси золота у комерційних банках не відносяться до золотовалютних резервів країни.

Аналітики називають декілька причин чому запаси золота почали скорочуватися:

• Зростання інтересу росіян до купівлі золотих злитків і монет пов’язане з обвалом на російському фондовому ринку, розширенням західних санкцій, а також скасуванням ПДВ на купівлю злитків.
• Активізація експортних операцій.
• Повернення ЦБ до покупок золота на внутрішньому ринку. 9 березня набув чинності закон, який звільняє від ПДВ операції з придбання громадянами у банків дорогоцінних металів. З 15 березня ЦБ тимчасово перестав купувати золото у банків, щоб дати можливість задовольнити попит населення.

З 28 березня регулятор повернувся до купівлі золота у банків за фіксованим курсом – по 5 тис. руб. за грам, з 8 квітня – за договірною ціною.

• Сезонність. Значна частина золота у Росії видобувається у регіонах із досить суворим кліматом, де видобуток на зимовий період зупиняється. Це могло знизити об’єми золота, які передаються у банки.

Традиційно золото розглядається як захисний інструмент у періоди зростання інфляції та зниження довіри до фінансової системи, додатково попит стимулюють обмеження на операції з іноземною валютою, оскільки після скасування ПДВ при купівлі зливків фізичне золото розглядається багатьма росіянами як альтернатива готівковій іноземній валюті.

За оцінкою аналітиків, для економіки скорочення запасів золота – це позитивний сигнал.

Золото, як захисний актив виконав свою функцію і в період максимальних цін був проданий, компенсувавши тим самим втрати від інших інструментів банкам та інвесторам.

Для банків скорочення запасів не є критичним, оскільки золото є таким самим активом, як і валюта. Розміри запасів золота для банків пов’язані з рівнем їхньої ліквідності, яка може змінюватися залежно від ринкових умов.

При цьому обсяги продажів не надто великі для російської економіки в цілому, жодного відношення до міжнародних резервів РФ це золото не мало, тому на росіянах ця операція банків ніяк не позначиться.

Таким чином, падіння запасів золота є підтвердженням стану невизначеності з боку російських громадян та бізнесу, знизилася довіра до національної валюти та в умовах обмеження доступу до іноземної валюти, золото стало інструментом захисту від інфляції та девальвації.

Запас міцності фінансової системи Росії, як і раніше, високий, санкції потрібно посилювати.

---

8. Росія прагне запровадити «суверенну» вищу освіту

Упродовж минулих двох тижнів в Росії кілька разів була озвучена думка про необхідність скасування Болонської системи вищої освіти та заміну її на «власну унікальну».

Події:

1. 24 травня секретар Радбезу Росії Микола Патрушев заявив: «Вважаю, доцільно відмовитися від так званої болонської системи освіти та повернутися до досвіду найкращої у світі вітчизняної освітньої моделі».
2. Того ж дня міністр науки та вищої освіти РФ Валерій Фальков повідомив, що «до Болонської системи треба ставитись як до прожитого етапу. Майбутнє за нашою власною унікальною системою освіти, в основі якої мають лежати інтереси національної економіки».
3. 1 червня спікер Ради Федерації Валентина Матвієнко поскаржилася, «що інтеграція, приєднання до Болонського процесу не відбулася», і анонсувала «найсерйозніші зміни» в системі вищої освіти. Однак, за її словами, повернення до радянської моделі неможливе.
4. 1 червня Мінобрнауки рекомендувало вишам «утриматися від співпраці» в рамках програми Євросоюзу зі студентських обмінів Erasmus+.
5. 2 червня в інтерв’ю Фальков розкрив суть перемін: «В нових обставинах треба створювати додаткові умови, щоб вчені – і ті, які відбулися, і молоді, – комфортно себе почували тут, в Росії. Щоб вони не мали спокуси емігрувати з країни». Також буде відновлений спеціалітет, а переходи між деякими бакалаврськими та магістерськими програмами заборонені.

Аналіз і висновки

Заяви посадовців свідчать про однозначний вибір Кремля на користь «від’єднання» російського академічного простору від європейсько-американського. Заборона програм Liberal Arts ще в березні, скасування Erasmus+ та вільних переходів між освітніми ступенями, ймовірно, переслідують три мети: а) обмеження впливу західних програм, лекторів та студентів на молодих освічених росіян – найбільш критично налаштованого прошарку; б) фактичне скасування для останніх можливості отримати освіту та роботу на Заході; в) повернення до радянських практик держзамовлення та розподілення на заводи «молодих спеціалістів». Тим самим в перспективі планується запобігти поширенню нелояльності до влади, «відтоку мізків» та остаточній деградації складного виробництва.

Прогноз

В реальності вказані заходи матимуть зворотній ефект. У перспективі найближчих двох років російська система вищої освіти остаточно відокремиться від світової, після чого її занепад стане невідворотнім.