» Аналітичні матеріали, Новини » Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (26.11 – 03.12)

Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (26.11 – 03.12)

Події та тренди в РФ за 26.11 – 03.12

Висновки:

  1. В Росії намагаються представити загарбницьку війну як оборону від нападу. Заява М.Симоньян про неминучість колективної відповідальності за агресивну війну стала черговою спробою пояснити росіянам, за що вони повинні воювати і помирати в Україні. Новим наративом стає заклик до консолідації нації перед нападом на територію РФ і гра на «страху програти». Від громадян вимагають готуватися до тотальної мобілізації та захисту кремлівського керівництва від міжнародного трибуналу.
  2. 29 листопада російські високопосадовці заявили, що розглядають можливість формування газового союзу із Казахстану та Узбекистаном. Днями пізніше російський міністр енергетики повідомив, що Росія готова наростити поставки природного газу в Узбекистан, де, як очікується, у майбутньому попит зростатиме. Примітним фактом є те, що ідея цього союзу виникла на фоні санкцій проти Росії та намірів Європейського Союзу відмовитися від російських енергоносіїв в перспективі. Вочевидь, Росія шукає нові ринки збуту, щоб замістити втрату європейського ринку. Високоймовірно, що Росія намагатиметься використати маршрут Казахстану для нарощення експорту природного газу до Китаю. Проте, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, можливості Росії переорієнтуватись з Європи на Китай у поставках газу обмежені.
  3. Відставка Кудріна з посади керівника Рахункової палати може сприйматися як рятування системи від представників старої «сім’ї» Єльцина. Але лише частково. Кудрін залишається частиною управлінської обойми Путіна і лише переходить до реалізації нового складного завдання.

В Росії намагаються представити загарбницьку війну як оборону від нападу

29 листопада в ефірі одного з російських телеканалів головний редактор Russia Today Маргарита Симоньян заявила: «Треба боятися програти, треба боятися зганьбитися і треба боятися зрадити своїх людей. Якщо ми примудримося програти — Гаага, умовна чи конкретна — чекає навіть на двірника, який бруківку всередині за кремлівською стіною підмітає». Також пропагандистка підтримала бомбардування української цивільної інфраструктури. Ця заява викликана серією воєнних поразок російської армії та зростанням тривожності населення РФ. Також додатковим чинником стало просування ідеї щодо створення спеціалізованого міжнародного трибуналу, який буде розглядати злочин агресії Російської Федерації проти України. Обвинуваченими у цьому трибуналі можуть стати 19 членів Ради Безпеки РФ, які ухвалювали рішення про визнання так званих «ДНР/ЛНР», що стало початком повномасштабного вторгнення на українську територію.

Заява М.Симоньян викликала бурхливу дискусію у російському інформаційному просторі. Фактично ці нові наративи можна розглядати як звернення до широких мас населення із закликом захистити кремлівські еліти від міжнародної відповідальності за розв’язання агресивної війни. Спроби перевести формат війни у «народну і вітчизняну» робилися і раніше. Проте мобілізація суспільства і економіки так і не сталася. На першому етапі війни офіційна версія російської пропаганди полягала в тому, що відбувається «спеціальна воєнна операція», вона ведеться силами контрактної армії, і тому рядових громадян це не зачіпає, і перемога буде швидкою і неминучою. Це давало високий рівень підтримки для війни та для дій політичного керівництва РФ. У вересні було оголошено так звану «часткову мобілізацію», що стало визнанням провалу ідеї короткої переможної війни. Мобілізація викликала стрімкий ріст напруги і тривожності у суспільстві, а сотні тисяч військовозобов’язаних втекли з Росії за кордон. Відсоток добровольців, які бажали би служити в армії, був мізерним, навіть при обіцяному високому матеріальному забезпеченні. Більшість потенційних рекрутів виправдовували відсутність бажання служити двома причинами: недостатнє забезпечення амуніцією та ведення війни на чужій території. Війна не сприймалася як загроза самій Росії, ворог не стоїть на порозі їх Батьківщини і насправді ніхто на неї не збирається нападати. Максимальне висвітлення обстрілів території Бєлгородської області також не змінило думку населення Росії – цю війну не сприймають як оборону своєї землі. Тому продовжилося нагнітання тривоги – перевірки бомбосховищ у віддалених від фронту регіонах, тестування систем оповіщення про повітряну тривогу, будівництво фортифікаційних споруд на російській території.

Заклик Симоньян повинен сформувати страх перед колективною відповідальністю за ведення війни. З одного боку, пропагандисти вимагають об’єднатися для захисту військово-політичного керівництва від «трибуналу в Гаазі». З іншого, нагнітається істерія та тривога щодо неминучого вторгнення супротивника на російську територію. У масовій пропаганді проводиться кампанія по переведенню агресивної загарбницької війни у формат «захисту Батьківщини від нападу». Це передбачає потенційну готовність до мобілізації кожного громадянина під час проведення нових наборів рекрутів після загибелі великої кількості «частково мобілізованих». Також сакралізація війни повинна зробити неможливим її критику чи ухиляння від участі у бойових діях. Додаткова інформаційна лінія – виправдання бомбардувань мирних об’єктів України та вбивств мирних жителів. Пропагандисти оголошують, що у війні за існування самої Росії – будь-яка жорстокість допустима.

Подібні нові інформаційні наративи можуть свідчити про підготовку Росією затяжної війни та небажання визнавати свою провину та йти на компроміси.


Росія шукає нові виходи для експорту газу у Китай

29 листопада російські високопосадовці заявили, що розглядають можливість формування газового союзу із Казахстану та Узбекистаном. Днями пізніше російський міністр енергетики повідомив, що Росія готова наростити поставки природного газу в Узбекистан, де, як очікується, у майбутньому попит зростатиме. Примітним фактом є те, що ідея цього союзу виникла на фоні санкцій проти Росії та намірів Європейського Союзу відмовитися від російських енергоносіїв в перспективі. Вочевидь, Росія шукає нові ринки збуту, щоб замістити втрату європейського ринку. Високоймовірно, що Росія намагатиметься використати маршрут Казахстану для нарощення експорту природного газу до Китаю. Того ж дня президент Китаю заявив, що країна зацікавлена у енергетичній співпраці із Росією.

Ключовою проблемою для Росії при втраті російського ринку є відсутність інфраструктури та вузькі місця, які обмежують потенціал поставок природного газу в інші регіони. У 2021 році експорт природного газу  РФ склав 201,7 млрд мтрубопроводами та 39,6 млрд м3  СПГ. При цьому, ключові обсяги поставок припали на Європу: 167 млрд м3трубопроводами та 17,4 млрд м3 СПГ. До Китаю було експортовано лише 7,6 млрд мтрубопроводами та 6,2 млрд м3  СПГ. 

В умовах санкцій Росії складно буде розвивати потужності для експорту скрапленого природного газу, а будівництво газопроводів до Китаю займе кілька років. Відтак не виключено, що Росія намагається використати потенціал Казахстану. Водночас відсутні вільні потужності, які об’єднують Казахстан та Китай. 

Газопровід Центральна Азія-Китай бере свій початок в Туркменістані, проходить через Узбекистан та Казахстан та закінчується у Китаї. Він має потужність 55 млрд м3 на рік. Проте ці потужності практично повністю затребувані: у 2021 році цим газопроводом до Китаю було експортовано 31,5 млрд м3 з Туркменістану, 4,2 З Узбекистану та 5,9 З Казахстану. При цьому, Росію та Казахстан поєднують низка потужних газопроводів, які належить Газпрому та проходять вглиб Казахстану. Відтак розширення системи газопроводів до кордону із Китаєм буде варіантом виходу для Росії, швидшим і дешевшим, ніж будівництво нового газопроводу із власної території. 

Водночас, за прогнозами Міжнародного енергетичного агентства, можливості Росії переорієнтуватись з Європи на Китай у поставках газу обмежені. За цими прогнозами, після запуску на повну потужність газопроводу «Сила Сибіру», потенціал зростання попиту на газ у Китаї буде достатньо невеликим, щоб задовільнити амбіції Росії у переорієнтації власного експорту. 


Ліберальний проект «Про запас»

Путін прийняв відставку Володимира Кудріна з посади керівника Рахункової палати РФ. Це рішення оперативно затвердила Рада Федерації. І буквально за добу відставний чиновник отримав нове місце роботи – очолив російський «Яндекс». Частина російських медіа ліберального крила, а також автори, що працюють на іноземні ресурси (Свобода, російська служба ВВС та інші) вийшли з досить приємними щодо Кудріна коментарями, називаючи того послідовним прихильником лібералізму, відкритості Росії. А його мовчання під час війни, наприклад, на думку оглядача «Радіо Свобода» Максима Бланта, було певним аналогом «італійського страйку» – «просто ходити на роботу і отримувати платню».

Аналіз та прогнози

Перша грань: консолідація важелів впливу в руках ключових груп еліт

У будь-якому разі, подія неординарна, оскільки Кудрін залишався останнім представником «сім’ї» Єльцина на важливій державній посаді. При цьому, у силу своїх обов’язків, мав доступ до реальних даних щодо ситуації в економіці. А також, – що важливо за умов зміни обсягів та принципів фінансування Національних проектів, – до інформації про хід їх реалізації. Тому один із висновків, який можна зробити – йде консолідація ключових груп еліт і поступовий перерозподіл сфер впливу. Враховуючи, що «сім’я» ще 3 місяці тому вибула з-поміж активних гравців і втратила можливість лобіювати потрібні рішення на рівні Путіна або Уряду РФ, відхід Кудріна та заміна його представником іншої групи була справою часу.

За цим напрямом найбільше варто уважно стежити за списком кандидатів на посаду керівника Рахункової Палати. Існує три можливі сценарії розвитку подій:

1. Найімовірнішим вбачається чергове посилення групи «Технократів» (Грефа — Кирієнко), які останній рік планомірно вводять «своїх» людей у ​​ключові міністерства. Однак, до останнього часу вони уникали висування своїх кандидатів на «перші» пости (міністри, керівники державних агенцій тощо), обмежуючись впливом через «заступників» та керівників ключових департаментів усередині відомств. Їхній ставленик на посту Рахункової Палати стане першим випадком порушення подібної практики і демонстрацією сили і впливу, що збільшилася. Крім того, маючи контроль над Рахунковою Палатою, технократи отримують можливість впливати (починаючи від контролю за тратами коштів до заяв про витрати, порушення та корупцію) на групи, що оперують основними бюджетними потоками. А також, що особливо важливо, для технократів, впливати на губернаторів.

2. Рахункову палату очолить ставленик Ковальчуків. З одного боку, це практично повторює логіку попереднього пункту, оскільки група банку «Росія» та «технократи» на даному етапі виступають як найближчі союзники. Однак, у цьому випадку Путін не віддає додаткових важелів впливу безпосередньо Грефу та Кирієнку, підстраховуючись через одного з найближчих до себе людей.

3. Ідея поставити свого ставленика на Рахункову палату може бути так само у групи ВПК (Чемезов) та групи Газпром-Новатек. Друга навряд чи зможе пролобіювати рішення на свою користь. А ось шанси посилитись СП у Чемезова реальні. Але тут усе впирається в коротку «лавку запасних» цієї групи еліт і побоювання Путіна віддавати контроль за витратами бюджетних коштів структурам, фінансування яких буде значно збільшено наступного року.

Інші групи російських еліт через свою ресурсну базу, наявність відповідних кандидатів або поточну позицію щодо конкуруючих «веж Кремля» навряд чи зможуть навіть претендувати на посилення впливу через контроль над Рахунковою Палатою.

Друга грань: гра на інформаційному полі?

Для тих, хто незнайомий із реальною ситуацією на інформаційному полі Росії, інформація про те, що Кудрін йде в «Яндекс» може здатися перспективною з точки зору розмиття російської пропагандистської машини. Ліберал на чолі одного із ключових інформаційних ресурсів.

Але реальність, на жаль, інша. Новинна частина «Яндекса» (Новости и Дзен) в результаті угоди з VK Group, пішла під контроль групи «В Контакте», яку очолює син Кирієнко. До такого поділу Кудрін не мав навіть теоретичних шансів очолити «Яндекс», адже це означало віддати під вплив «сім’ї» великий інформаційний ресурс.

Тому функції Кудріна в компанії полягатимуть, окрім оперативного керівництва, у контактах із західними політиками, для зменшення санкційного тиску. При цьому, не виключено, що «Яндекс» на Заході представлятиметься чимало як не жертва репресій: група втратила ключові новинні активи, і, маючи «неполітичний» бізнес, перебуває під санкціями ЄС і США. Комунікувати таку тезову конструкцію, звісно, ​​має політик, який не асоціюється з путінською диктатурою. Кудрін – ідеальна фігура.

З точки зору Кремля, вказана активність є такою ж важливою, оскільки дозволяє оцінити різні механізми впливу на політику санкцій Заходу, а також, виводить із «обойми чиновників» персону, яка може стати комунікатором із європейськими та американськими політичними елітами.

Третя грань: нова точка збору лібералів

В оточенні Путіна уважно стежать за процесами у двох групах російського суспільства: ліберально налаштовані жителі мегаполісів та протилежна їм група — радикали, які потребують жорсткіших заходів, продовження війни, посилення диктатури.

І на одному і другому полі, для забезпечення майбутньої стабільності, необхідні політичні проекти, здатні каналізувати невдоволення владою. Простіше кажучи, «конструктивна опозиція». При цьому в Кремлі поки що не визначилися з форматом створення таких політичних організацій, з їхніми можливими лідерами.

На ліберальному полі формально існує партія «Новые люди» Олексія Нечаєва. Але вона, попри політичну підтримку (зокрема, попри сприяння потраплянню низки суб’єктів Федерації до Законодавчих зборів) не продемонструвала можливості нейтралізувати зростання негативних настроїв цільової групі. Серед іншого, вона повністю провалила комунікацію рішення щодо мобілізації.

Спроби вкотре розіграти карту Собчак закінчилися повним провалом. Потенційний «лідер» виїхала на еміграцію на тлі створеної картинки переслідувань, але перша ж серія інтерв’ю стала катастрофою. Ксенія Собчак так і не перетворилася на «точку збору» позасистемної опозиції. У результаті вона змушена була повернутися до РФ, де нібито «попросила вибачення» у Чемезова.

Кандидатура Кудріна на цій ниві виглядає привабливіше. З одного боку, це політик-важкоатлет, який не раз демонстрував справою свої «ліберальні погляди». Він має достатній авторитет для того, щоб стати адекватною контактною особою для західних політиків. Більше того, на посаді керівника «Яндекса» він сам буде відновлювати мережу контактів, займаючись проблемами санкцій проти його компанії. З іншого боку, для російського виборця він залишається російським політиком у Росії, який має авторитет у ряду ліберальних лідерів громадської думки, які працюють як усередині країни, так і на американські, британські або європейські інформаційні ресурси.

Ця комбінація дозволяє у майбутньому (у разі успішної роботи в «Яндексі)» вирішити проблему “лідера” для підконтрольної ліберальної “опозиції” в Росії. Ліберал, добрий кандидат для виборця, але підконтрольний Путіну, людина системи.