Події та тренди в РФ за 18.07-22.07

Висновки

1. Путін погодився зняти блокаду українських портів і намагатиметься використати це на свою користь. По-перше, він потребує переговорів і зараз демонструє всьому світу, що з ним все ще можна домовлятися. По друге, гра в зернову кризу потрібна була Путіну, перш за все, для створення мігрантськоі кризи в Європі. Судячи з усього, поки він відклав цей проект, в тому числі і через страх втратити союзників: перш за все, Туреччину та країни Перської затоки. По-третє, станом на зараз, після крейсера Москва і Зміїного, він не може контролювати цю частину моря. Зокрема, Путін дає сигнал всьому світу: тисніть на Україну, щоб починати переговори про заморозку конфлікту.
2. Тристоронній турецько-ірансько-російський саміт у Тегерані не приніс суттєвих результатів для Росії. Однак він і не показав, що Росія перебуває у цілковитій ізоляції. Хоча три країни продемонстрували, що вони усі однаково роздратовані домінуванням Заходу в світовій системі, але між ними зберігаються суттєві розбіжності у питаннях регіональної безпеки та майбутнього розвитку. Росія активно грає на антизахідних настроях цих країн, щоб лишити їх у антизахідному таборі та змусити їх розірвати зв’язки із Заходом.
3. За повідомленнями компанії Енергоатом, російські окупаційні сили розмістили бойову техніку, вибухівку та зброю на території машинного залу одного із реакторів Запорізької АЕС. Грубе нехтування правил безпеки є ще одним доказом ядерного тероризму РФ, який може призвести до панконтинентальної ядерної катастрофи.

   Незважаючи на напруження в умовах очікування повноцінного нафтового ембарго, російський нафтопром наразі цього не відчуває, а спекулятивно вищі ціни лише й надалі сприяють суттєво вищим доходам. Тим часом, у Європі російські поставки зманились нафтою із США та Саудівської аравії, російьчкі компанії і далі намагаються утримувати азіасткі ринки, хоча й у липнів відьуло падіння оьсігів порівняно із весняними піками.

   Тим часом Кремль намагається використати інші важелі шантажу, зокрема й газовий. РФ відновила прокачку Північним потоком, водночас натякаючи на можливі подальші скорочення експорту. А турбіна, яка поверталась із ремонту, застрягла у Німеччині, не виключено, що із вини РФ. Поставки в Європу у 2-2,5 рази нижчі ніж зазвичай, сховища заповнені більше ніж на 81 %, Газпрому доводиться скорочувати видобуток. А тому, не виключеним є спалювання газу безпосередньо на родовищах: за нинішніх обсягів постачань потребу у цьому наступить не раніше початку вересня жовтня і може досягати 14 млрд кубометрів до кінця року.

   Паралельно Росія починає розвивати схеми оплати за поставки енергоресурсів не лише у рублях, але й валютах третіх країн – турецька ліра, китайський юань, емігрантський дирхам та інші. Це може робитись як частина спроб обходження SWIFT.

4. Путін підписав закон про відміну ПДФО під час продажу золота, в той час як країни G7 обговорюють заборону імпорту золота з Росії. Також, країни ЄС вже затвердили 7 пакет санкцій проти РФ, у який входить заборона на імпорт золота: російським банкам більше не дозволяється продавати золото на найважливішій біржі дорогоцінних металів LME у Лондоні та на COMEX у Нью-Йорку. Крім того, Швейцарія, найбільший у світі переробник і перевалочний центр золота, відмовляється приймати російський дорогоцінний метал. Проте Росія зможе переорієнтуватися на інші ринки збуту, оскільки заборону введе невелика кількість країн, однак це сильно вплине на об’єми експортної виручки, яку РФ отримувала від золота. Міжнародні високопосадовці вважають, що заборона завдасть прямого удару по російським олігархам і ця заборона є ще одним способом блокувати шляхи між російською економікою та глобальною фінансовою системою. Збільшення попиту на золото може призвести до зростання цін на нього. Відповідно це збільшить вартість золотих резервів у грошовому вираженні. Оскільки  золото – високоліквідний товар, а Росія має майже 2,3 тис. тонн золотого резерву та є одним з найбільших його виробників, то золото може стати ще одним способом для обходу санкцій. Тому, як і для експорту енергоресурсів, необхідно розширити дію санкцій на ті країни, які допомагають Росії їх обходити.
5.  Голова правління Російського історичного товариства Костянтин Могилевський заявив про розробку “єдиної концепції викладання історії у вишах”. В університетських курсах планується викладати псевдоісторію про походження давньої держави та приєднання України до Росії. 20 липня Володимир Путін оголосив, що погоджується очолити Наглядову раду нового всеросійського руху дітей та молоді: фактично йдеться про створення «піонерії 2.0». Зокрема, починаючи з першого класу, учні по всій Росії будуть відвідувати щотижневі заняття з фільмами про війну та віртуальними турами Кримом. Їм регулярно проводитимуть класні години на такі теми, як «геополітична ситуація» та «традиційні цінності». Таким чином, починаючи з осені цього року слід очікувати на посилення тиску Кремля на школи та університети.

Путін погодився зняти блокаду українських портів і намагатиметься використати це на свою користь

Тегеранський саміт: спроба Путіна створити антизахідну коаліцію

На цьому тижні президент РФ здійснив вже другий за час війни закордонний візит, і перший за межі пост-радянського простору — на тристоронній саміт у Тегерані країн-гарантів “Астанинського процесу” по Сирії (Туреччини, Ірану та РФ). Окрім загальної зустрічі лідерів країн, присвяченої Сирії, відбулися двосторонні переговори між учасниками.

В цілому, суттєвих практичних результатів цей саміт Росії не приніс. Жодних серйозних домовленостей по ситуації у Сирії не було, усі країни лишилися на своїх позиціях. Єдине, на чому вони зійшлися — це спільне засудження військової присутності США, яка підриває їхні позиції у регіоні. По решті питань Туреччина, Росія та Іран лишаються ситуативними партнерами та суперниками у боротьбі за вплив у Сирії.

Іран використав цей саміт по максимуму, щоб, користуючись послабленням РФ та їхньою зосередженістю на війні в Україні, а також бажанням Путіна демонструвати зовнішньополітичні перемоги, вибити з росіян зобов’язання вкласти $ 10 млрд в свій нафтогазовий сектор. При цьому, іранці відмовилися брати на себе зобов’язання щодо поставок безпілотників та добудову ТЕС “Сірік” з власних коштів. Іншими словами, Іран нічого не обіцяв, але при цьому використав бажання Путіна отримати дипломатичну перемогу за його власний кошт.

Попри відсутність практичних і довгострокових результатів, цей саміт продемонстрував, що Росія активно грає на антизахідних настроях різних не-західних держав, схиляючи їх до ідеї створення спільного антизахідного фронту, який би посилив позиції РФ, а також допоміг би Москві уникнути ізоляції, у яку її намагається взяти колективний Захід. Саме з цієї причини росіяни активно вмовляють Іран припинити вести “ядерні переговори” зі США та продати Росії ударні безпілотники, щоб таким чином показати, що у Кремля є надійні союзники, а також підвести Іран під західні санкції, змушуючи його і далі дрейфувати убік антизахідних країн — Росії, Китаю, Венесуели тощо. Потенційно, це небезпечний тренд, адже по мірі загострення глобального протистояння між Заходом і Китаєм, росіяни отримають більше можливостей грати на настроях націоналістично та антизахідно налаштованих держав Азії та Африки.

Так само Росія грає на антизахідному дискурсі, який активно використовує у своїй політиці президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Поки Туреччина лишається у таборі “нейтралістів”, і використовує антизахідну риторику, це допомагає Росії маневрувати на міжнародній арені, і створювати видимість існування антизахідної коаліції, яка нібито може стати єдиним фронтом проти країн Заходу, які підтримують Україну.

Насправді, Тегеранський саміт показав обмеженість Росії у створенні подібних альянсів. На даний момент, жодного антизахідного фронту не існує. Хоча Туреччина, Іран, Росія, Китай, Індія, Саудівська Аравія та інші і мають спільне відчуття ресентименту, реваншистські настрої та образу на Захід, але в них дуже різні погляди на те, як із цим справитися, і який підхід застосовувати. Росія не є для цих країн моделлю для наслідування, або тісним союзником, заради якого вони готові йти на такі великі ризики, як конфронтація із Заходом, принаймні зараз.

Російська енергетика: нафтовий, газовий та ядерний шантаж і спроба послабити санкційні обмеження в оплаті експорту

Зміни і очікування російського нафтового сектору за результатами першого півріччя 2022 року

На фоні спершу очікуваного, а потім запровадженого наприкінці травня нафтового ембарго, ринок нафти перебував і перебуває в напруженні, проте без суттєвих наразі зміни для російського нафтопрому. У червні експорт російської нафти скоротився на 0,25 мільйонів барелів на добу (мб/д) – до рівня найнижчого після серпня 2021 р. А експорт нафтопродуктів залишився на тому ж рівні, що і у травні – 2,4 мб/д, що нижче березневих (2,5 мб/д) та лютневих (3,1 мб/д) обсягів.

При цьому обсяг видобутку нафти частково відновився і, за оцінками російських джерел, у першій половині липня 2022 року складав близько 10 мб/д, що все ж нижче довоєнного рівня 11 мб/д. Водночас, за офіційними повідомленнями, у першому півріччі 2022 року, видобуток нафти зріс на 3,4 %, а виробництво транспортних палив – на 4,5 %.

Важливо відзначити, що наприкінці червня Центральне диспетчерське управління паливно-енергетичного комплексу РФ припинило публікацію оперативної інформації про обсяги видобутку та експорту нафти, газу та вугілля. Офіційно це пояснюється прагненням запобігти тиску на російські енергетичні компанії. З іншого боку, це може бути спробою приховати реальний вплив санкцій, особливо на фоні нарративу, який проштовхують росіяни, начебто санкції не впливають на РФ, а роблять гірше лише країнам Заходу.

Ключовою причиною збереження обсягів російського експорту нафти і нафтопродуктів залишається переформатування потоків на світового ринку за рахунок нарощення імпорту окремими країнами, які купують ресурс з дисконтом: це, передусім, передусім Китай та Індія.

Протягом травня-червня ФР була найбільшим постачальником нафти до Китаю, суттєво послабивши позиції Саудівської Аравії (на 30% менші обсяги поставки порівняно до червня 2021 року) та США(на 53%). Проте обсяги російських поставок до Китаю у червні (1,77 мб/д) були меншими ніж рекорд травня (майже 2 мб/д). А загальний імпорт нафти Китаєм у червні був найнижчим за останні 48 місяців.

Незважаючи на ріст поставок в Індію (оцінюється з 136 тис бар на добу в березні до 1 мб/д у червні), спадаючий загалом тренд спостерігається по азіатських ринках протягом останніх чотирьох тижнів: після травневого піку поставок, який мав місце після нарощення російських поставок в Азію, починаючи із березня, з другої половини червня спостерігалось падіння обсягів постачань.

Однією із причин може бути те, що в травні ринок азіатських покупців тимчасово перенаситився рекордними російськими поставками, а економічна кон’юнктура не сприяє швидшому росту попиту на нафту в Азії. Крім цього, Іран та Саудівська Аравія мають значно менше логістичне плече поставки до Індії, аніж РФ, а отже мають більше можливостей конкурувати знижуючи ціну. Інакше кажучи, потенціал поставок в РФ цілком або майже вичерпаний і не зможе бути нарощений.

Джерело: Bloomberg

Але незважаючи на дисконти, у червні російська експортна виручка зберігалась на рекордно високому рівні зрісши на 40 % порівняно із минулим роком (на $700 млн) внаслідок росту цін.

Тож наразі відбувається переорієнтація потоків нафти і нафтопродуктів між різними регіональними ринками. Тим часом як російські поставки ставили рекорди на ринках Азії, для поставок із США європейський ринок вперше з 2016 року став більшим ніж азіатський.

Джерело: Bloomberg

Але очікувано картина постачань зміниться коли цілком запрацює нафтове ембарго Європи, тобто з початком наступного року (січень-березень). І азіатські ринки не можуть цілковито прийняти усю нафту і нафтопродукти. Від яких відмовиться захід.

Проте нинішня поточна ситуація із повільним спаданням російського експорту змусила аналітиків переглядати свої прогнози відносно нафтового сектору РФ. Так, зокрема Оксфордський інститут енергетичних досліджень послабивсвій прогноз величини падіння видобутку нафти в РФ за результатами 2022 року до 1,8 мб/д у базовому сценарії з попередніх 2,6. За мінімальним сценарієм, паління видобутку складатиме 1-1,23 мб/д.

І хоча імплементація нафтового ембарго планується з початком наступного року, не виключеними є його прискорення. Так, ЄС може заборонити імпорт та транзит російського мазуту на 6 місяців раніше. Цей крок буде відчутним для російської нафтопереробки, адже мазут та дизпаливо є важливими експортоорієнтованими продуктами нафтопереробки РФ. У 2021 році виробництво мазуту склало 57,3 млн т, з яких 46,8 експортовано, в тому числі 31,1 до країн ЄС, Великобританії та США. Виробництво дизпалива склало 80,3 млн т та 49,2 – експорт, в тому числі 3,6 до ЄС, ВБ та США.  Мазут часто використовується як дешевший ресурс для нафтопереробки і буде заміщуватись, скоріше за все використанням нафти у країнах, що наклали санкції. В перчу чергу страждатимуть ті нафтові компанії РФ, які зосереджені саме на виробництво нафтопродуктів Роснєфть та Сургунєфтєгаз.

Продовження газового шантажу Європи: вузькі місця скорочення поставок і екологічний фактор

Після рішення Канади про виключення із санкцій та повернення турбіни, що працювала на газопроводі Північний потік, 20 липня Газпром заявив, що так і не отримав від виробника обладнання Siemens технічної документації, необхідної для монтажу і використання обладнання, в той час як сама турбіна застрягла в дорозі начебто з виниросійської сторони. Того ж дня, президент РФ Путін заявив про можливу необхідність поставити на ремонт ще один турбінний агрегат, що зумовить скорочення прокачки газопроводу до 33 млн кубометрів на добу. Починаючи із 21 липня Газпром відновив поставки газопроводом Північний потік. Як заявили у Газпромі, прокачка здійснюватиметься лише на 40% номінальної потужності газопроводу.

Стратегія Кремля зменшення поставок газу в ЄС була зрозумілою ще навесні. Вона покликана обмежити закачування ресурсу в газосховища ЄС та викликати панічні настрої на ринках через зростання цін та ризики перебоїв газопостачання взимку.

Стратегія реалізовувалась через надумані причини неможливості здійснювати поставки газу в Європу. В травні оператор ГТС повідомив Газпром про форс-мажор та неможливість організації транзиту через окуповані території, де окупанти втрутились в роботі газоперекачувального обладнання, і запропонував використовувати інші точки входу у ГТС. Газпром під надуманим приводом відмовився не використовуючи законтрактовані потужності українського маршруту: добовий транзит складав 42,2 млн кубометрів при оплаченому в близько 110 млн м³. Згодом РФ наклала санкції на польську ділянку газопроводу Ямал Європа (річна потужність 33 млрд кубометрів). В червні Газпром анонсував скорочення обсягів поставок через Північний потік загалом на 60 %, а подальші зупинки на технічне обслуговування газопроводів Північний та Турецький потім сприяли реалізації такої стратегії. 18 липня Газпром оголосив форс-мажор.

Таким чином, якщо Газпром не змінить політику і підхід, добова поставка складатиме близько 140-145 млн кубометрів трьома газопровідними маршрутами: українська ГТС, Північний Турецький потік, а враховуючи заяву про можливу зупинку ще одного агрегату, прокачка може падати і до рівня близько 100 млн кубометрів на добу. Це суттєво нижче ніж обсяги поставко у попередні місяці, наприклад, у квітні-травні добові поставки складали 260-330 млн кубометрів.

Частково газовий шантаж РФ уже приніс успіх – ціни на газу у Європі зросли вдвічі зв півтора місяці, а уряди шукають шляхи скорочення залежності від газу. При цьому, ЄС повідомляє, що готовий до сценарію цілковитої зупинки газопостачання газу із РФ.

Проте суттєве обмеження поставок у Європу зумовлює труднощі і для Газпрому в частині зберігання газу. Станом на 21 липня план закачування газу в сховища в РФ (72,6 млрд кубометрів) виконано на 81 %, що звужує потенціал зберігання газу. Газпрому довелось скоротити видобуток – станом на середину липня скорочення видобутку склало 10,4 %, в той час як на 1 липня воно складало 8,4 %. Відчутне скорочення видобутку Газпром почалось з квітня-травня.

В умовах скорочення поставок в ЄС, російські компанії можуть вдаватись до:

• повного заповнення газових сховищ;
• нарощення внутрішнього споживання газу, зокрема, наприклад, за рахунок підвищення використання встановлених потужностей газових ТЕС і ТЕЦ із заміщенням використання інших видів палив; проте слід розуміти, що електроенергія із газу найдешевша в РФ, на відміну від країн Європи, а відтак потенціал цього напряму суттєво обмежений;
• скорочення видобутку та, можливо, консервації свердловин;
• спалювання газу на пальниках безпосередньо на родовищах тощо.

В умовах, якщо обсяги постачання до ЄС залишаться незмінними на нинішньому рівні, Газпрому не буде потреби вдаватись до спалювання газу щонайменше до кінця першої декади вересня. Якщо ж буде розширено масштаб застосування інших згаданим вище рішень, то спалювання можна буде відтермінувати приблизно на 1-1,5 місяці. При цьому, слід розуміти, що потенціал нарощення внутрішнього використання газу з осені суттєво залежатиме і від погодних умов. В подальшому в умовах відсутності потенціалу споживання газу для уникнення необхідності зупинки свердловин, доведеться вдаватися до спалювання газу. При нескороченні обсягів поставок та залежно від різних сценаріїв розвитку подій, які визначатимуть резерви використання газу безпосередньо в РФ, об’єми спалювання можуть скласти 8-14 млрд кубометрів до кінця року. У разі ще більшого скорочення обсягів поставок до ЄС, об’єми що підлягатимуть спалюванню зростатимуть.

При цьому, зазначені об’єми газу, що які можуть бути спалені на факелах не є чимось неординарним для російського нафтопромислового комплексу. Російська енергетика є лідером у спалюванні, наприклад, попутного нафтового газу – у 2021 році цей обсяг склав понад 25 млрд кубометрів. Для розуміння масштабів: спалювання 100 млрд кубометрів газу зумовлює викиди оксиду вуглецю об’ємом менше ніж 1% їх глобального обсягу у 2021 році. А того року загальний приріст викидів СО₂ склав 6 %.

На фоні таких об’ємів спалювання лише попутного нафтового газу у світі, Росії складно буде використати спалювання на газових родовищ в якості непрямого інструменту екологічного шантажу Заходу, хоча неймовірніше такі спроби робитимуться.

Динаміка об’ємів спалювання попутного нафтового газу країнами-лідерами, World Bank

Слід пам’ятати, що в РФ немає досвіду суттєвого скорочення постачань газу країнам-покупцям на тривалий період, і фактичне падіння експорту протягом останніх двох місяців уже є викликом і наводить на думку, що частина вищезгаданих резервів вже задіяна і частково вичерпана, як-от скорочення видобутку, але не виключено, що було нарощено і спалювання на газовидобувних свердловинах і попутного нафтового газу на нафтових.

Так, у ще травні російські нафтовидобувні компанії звертались із проханням про збільшення відведених лімітів на спалювання попутного нафтового газу, виходячи із падіння попиту на нього: підвищення границі спалювання без штрафу із 5 до 30 % від об’єму.

Тож відсутність досвіду тривалих перебоїв експорту газу та потенційне використання зазначених резервів протягом останніх двох місяців наводить на припущення, що цілковита зупинка постачання газу є малоймовірною, а якщо й станеться, то скоріш за все буде нетривалою.

Не лише рубль – стратегія відмови від долара за контрактами по експорту енергоресурсів

Газпром продовжує робити спроби відв’язатися від долара як ключової валюти у контрактах на експорт природного газу. У квітні-травні відбувалась спроба перейти на рублеві розрахунки, але зараз стратегія змінюється в сторону формування кошика кількох валют, які в подальшому можуть використовуватись для розрахунків зі іншими компаніями з ключових країн торгових партнерів за іншими операціями. Крім цього, це можливо дозволить РФ зберігати кошти в резервах. Можливо, цей крок є частиною пошуків відійти від використання системи SWIFT.

Так, РФ звернулась до Індії з вимогою платити за нафту в еміратських дирхамах, Індія вже розраховувалась за російське вугілля в китайських юанях, Туреччина використовуватиме рубль та ліру тощо.

Продовження ядерного тероризму: російська армія розмістила воєнну техніку на території машинного залу Запорізької АЕС

НАЕК Енергоатом повідомила, що окупанти розмістили 14 одиниць техніки з боєкомплектом, зброю та вибухівку в машинній залі 1-го енергоблоку ЗАЕС. Перед тим окупанти вимагали відкрити їм доступ до машзалів трьох енергоблоків

Окупанти розуміють, що розміщення техніки на АЕС «рятує» їх від артилерійських обстрілів. Проте розміщення техніки і боєприпасів на території енергоблоків може зумовити аварії внаслідок детонації, може ускладнювати технологічний процес чи поводження у аварійних ситуаціях (наприклад, перешкоджає переміщенню пожежної техніки).

Запорізька АЕС є найбільшою у Європі, а аварія на енергоблоках загрожуватиме ядерною катастрофою усьому континенту.

РФ намагається зробити золото альтернативою валюті, а цивілізований світ забороняє імпорт золота з Росії

14 липня Путін підписав закон про відміну ПДФО під час продажу золота. Закон звільняє на 2022-2023 роки від ПДФО доходи фізичних осіб від реалізації золота у зливках з метою підвищення привабливості цього інструменту для збереження заощаджень. Це положення поширюється на доходи, одержані з 1 січня.

Також у рамках закону від ПДВ звільняють операції банків із продажу фізособам діамантів. Продаж оброблених алмазів дозволено лише Державному та регіональним фондам дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, Центробанку та банкам.

Раніше, 9 березня, Путін підписав закон про відміну ПДВ у 20% при купівлі в банках дорогоцінних металів у зливках, вилучених зі сховищ. До цього при купівлі сплачувався ПДВ, але при продажі банку сплачений ПДВ не повертався, що робило операції із золотом невигідними для громадян.

Росія вже давно має наміри щодо зниження доларової залежності.

Купівля золота може стати гарною альтернативою валютним накопиченням і в Росії, упевнені урядовці. У багатьох країнах світу, де інвестиційне золото не оподатковується ПДВ, спостерігаєтьсявисокий попит на дорогоцінний метал з боку приватних осіб. Серед них Німеччина, США, Китай, Індія.

Зростання попиту на золото – ознака кризи, що наближається, і падіння довіри до фіатних валют. Це й не дивно. Остання інфляція долара перевищила 9%, інфляція 8%. Тримати заощадження в грошах стає небезпечно і золото є «тихою гаванню».

Тим часом країни G7 обговорюють заборону імпорту золота з Росії, а країни ЄС вже затвердили 7 пакет санкцій проти РФ, у який входить заборона на імпорт золота.

Золото є другою за прибутковістю статтею експорту в Росії після енергоносіїв. За даними Федеральної митної служби, Росія у 2021 експортувала понад 302 тони золота на $17,4 млрд. Hа Великобританію – одну з країн G7 – припадала левова частка обороту (266 тони на $15,4 млрд).

У результаті санкцій російським банкам більше не дозволяється продавати золото на найважливішій біржі дорогоцінних металів LME у Лондоні та на COMEX у Нью-Йорку. Крім того, Швейцарія, найбільший у світі переробник і перевалочний центр золота, відмовляється приймати російський дорогоцінний метал. Єдиний вихід – перехід на біржу золота у Шанхаї.

Росія зможе переорієнтуватися на інші ринки збуту, оскільки заборону введе невелика кількість країн, однак це сильно вплине на об’єми експортної виручки, яку РФ отримувала від золота.

Заборона на імпорт золота, як і інші санкції, спрямована на економічну ізоляцію Росії, позбавлення її фінансування та запобігання відмиванню грошей. Міжнародні високопосадовці вважають, що заборона завдасть прямого удару по російським олігархам і ця заборона є ще одним способом блокувати шляхи між російською економікою та глобальною фінансовою системою.

Ефект від заборони імпорту золота відчують і російські золотодобувачі, які здебільшого продають золото комерційним банкам, які можуть відправляти його на експорт або перепродавати всередині країни. Після того, як кілька російських банків підпали під санкції, золотодобувні компанії вимушені шукати прямий вихід на зарубіжні ринки та отримувати експортні ліцензії.

Серед потенційних ринків збуту називають переважно ОАЕ, Туреччину, Китай та Казахстан.

Уряд РФ буде намагатися робити все можливе, щоб зберегти активність на внутрішньому ринку золота.

Збільшення попиту на золото може призвести до зростання цін на нього. Відповідно це збільшить вартість золотих резервів у грошовому вираженні.

Оскільки  золото – високоліквідний товар, а Росія має майже 2,3 тис. тонн золотого резерву та є одним з найбільших його виробників, то золото може стати ще одним способом для обходу санкцій.

Тому, як і для експорту енергоресурсів, необхідно розширити дію санкцій на ті країни, які допомагають Росії їх обходити.

Санкції будуть достатні лише тоді, коли Росія втратить можливість та мотивацію продовжувати військову агресію. Отже, 7-й пакет не є останнім.

Російський режим продовжує пропагандистський наступ на виші та школи

Опитування, проведене наприкінці минулого місяця незалежним Левада-центром, показало, що 36% росіян віком від 18 до 24 років виступають проти війни в Україні, порівняно з 20% серед усіх дорослих. Як неодноразово пікреслювалося в матеріалах Українського інституту майбутнього, школярі та студенти на сьогодні є найбільш нелояльними до путінського режиму соціальними групами, а тому саме на них буде скероване вістря державної пропаганди.

18 липня голова правління Російського історичного товариства Костянтин Могилевський заявив про розробку «єдиної концепції викладання історії у вишах», яка буде презентована восени. Співголова РІТ та керівник Інституту загальної історії РАН академік Олександр Чубар’ян додав, що в університетському курсі мають бути «відображені сюжети, які давно є предметом жвавої дискусії»: «Походження давньої держави, приєднання України до Росії. Українські історики давно політизують і дають свою концепцію того, що було. Треба дати більш сучасну думку».

20 липня Володимир Путін оголосив, що погоджується очолити Наглядову раду нового всеросійського руху дітей та молоді, закон про формування якого був підписаний незадовго до цього – 14 липня. Фактично йдеться про створення «піонерії 2.0», хоча в Кремлі це заперечують.

Указ, опублікований міністерством освіти минулого місяця, показує, що два десятиліття перебування Путіна при владі мають бути включені до стандартного навчального плану як історичний поворотний момент, а саме викладання історії стане більш доктринальним. В указі йдеться, що уроки історії Росії повинні включати кілька нових тем, таких як «відродження Росії як великої держави у 21 столітті», «возз’єднання з Кримом» та «спеціальна воєнна операція в Україні». І якщо у існуючому російському освітньому стандарті учні повинні вміти оцінювати «різні версії історії», то в новій пропозиції говориться, що вони мають навчитися «захищати історичну правду» та «виявляти фальсифікації в історії Вітчизни». Починаючи з першого класу, учні по всій Росії будуть відвідувати щотижневі заняття з фільмами про війну та віртуальними турами Кримом. Їм регулярно проводитимуть класні години на такі теми, як «геополітична ситуація» та «традиційні цінності».

Таким чином, починаючи з осені цього року слід очікувати на посилення тиску Кремля на школи та університети. Ідеологічно це буде оформлене у вигляді «єдиної концепції викладання історії у вишах» та нових стандартних шкільних планів, організаційно – за допомогою «піонерії 2.0». Однак враховуючи наявну опозиційність у цьому середовищі (і серед учнів, і серед вчителів), можна прогнозувати, що зазначені методи не досягнуть своєї мети – підвищення рівня лояльності молодих громадян до режиму. Навряд чи йтиметься про активний спротив – акції протесту під адміністративними будівлями чи зриви уроків, але в арсеналі опонентів завжди залишається тихий саботаж занять.

З огляду на це є висока ймовірність запровадження нової хвилі репресивних заходів, спрямованих на підпорядкування та перевиховання саме молоді – наприклад, заборону сервісів Google. Тестування цієї ініціативи вже анонсувалося 21 липня на окупованій росіянами частині Донбасу. Якщо це матиме відчутний результат, можливе поширення цієї заборони на територію Росії, а в перспективі не можна виключити і вимкнення YouTube. Принаймні, 18 липня Московський суд призначив Google оборотний штраф у 21,08 млрд рублів за повторне невидалення з YouTube «забороненої в Росії інформації».