Рамзан Кадиров у 2023 році: менше військових і політичних амбіцій, більше дистанціювання від Москви

Глава Чечні помітно охолонув до боїв на Донбасі, натомість він укріплює свої позиції в республіці

Про гіпотетичну майбутню війну в Європі Рамзан Кадиров говорить зараз охочіше, аніж про реальні  бої на Донбасі. Наприклад, 6 січня він закликав «денацифікувати» Польщу і почати боротися там із «сатанізмом». «В рамках підтримки України Варшава зуміла виснажити власні військові ресурси, і тепер вона збентежена: а що, якщо після успішного завершення СВО Росія почне денацифікувати та демілітаризувати наступну країну? Адже після України на карті Польща!» – написав у своєму Телеграм-каналі Кадиров. Після цього він додав, що «не раз заявляв, що боротьба з сатанізмом має продовжуватися у всій Європі і найперше на території Польщі».

Водночас на тлі геополітичних загроз, які б за своєю стилістикою більше підійшли Дмитру Медведєву, з кадирівського Телеграм-каналу практично зникла критика керівництва Міноборони та Генштабу. Останній запис такого роду стосувався заборони військовослужбовцям носити бороди та мати при собі планшети. Нескладно зауважити, що критика силових структур зникла з лексикону Кадирова у січні, з пониженням на посаді колишнього командувача російських військ на території України генерала Сергія Суровікіна, призначення якого Рамзан Кадиров лобіював разом із творцем ПВК «Вагнера» Євгеном Пригожиним, а також начальника штабу Сухопутних військ генерала Олександра Лапіна, якого Кадиров раніше називав «бездарністю» за невдалі бої під Червоним Лиманом.

Також у Телеграм-каналі Рамзана Кадирова цього року зникли і згадки про його колишнього союзника Євгена Пригожина (як і у каналі Пригожина остання згадка про Кадирова датується 11 січня, і пов’язана з призначенням Лапіна), якого голова Чечні раніше називав «дорогим братом», чиї бійці – «справжні професіонали та патріоти Росії, безстрашні, наполегливі, мужні». Очевидно, Кадиров вирішив дистанціюватися від поточного конфлікту між керівництвом Міністерства оборони та ПВК «Вагнера», розраховуючи потім приєднатися до переможця. Який, власне кажучи, визначиться за підсумками боїв за Бахмут.

Можливо, саме з цим пов’язано те, що незважаючи на інтенсивність боїв у районі Бахмута та Вугледара, практично немає жодних повідомлень про візити на лінію фронту представників найближчого оточення самого Кадирова, помітно зменшилась кількість сюжетів про перебування чеченських підрозділів у зоні СВО. З вкрай абстрактних сюжетів на кшталт «захоплення окопу» чи «тренування зі знищення танків «Леопард»», можна дійти невтішного висновку, що чеченці перебувають на другорядних позиціях, вкрай мало беручи участь у бойових діях. Побічно це визнає і сам Кадиров, який у коментарях до кадрів помпезно організованого відправлення чеченських військовослужбовців на фронт пише, що солдати будуть відправлені на «третій рубіж».

Вичікуючи підсумків боїв на Донбасі, Рамзан Кадиров час від часу робить резонансні заяви на кшталт згаданої «десатанізації Польщі». Чимало уваги він приділив шведському політику Расмусу Палудану, який спалив біля посольства Туреччини Коран – голова Чечні назвав його «бісом, який горітиме в пеклі». Також у відповідь на спалення Корану Кадиров пригрозив «пройти зачисткою всю Європу, очищаючи народи Старого світу від гидоти, проклятої Всевишнім». До теми «кінця Європи» він знову повернувся 7 січня, пообіцявши завершення спецоперації «до кінця року». Після чого, на думку Кадирова, «неправильність своїх дій європейські держави визнають, Захід стане на коліна, і, як завжди, країни Європи почнуть взаємодіяти у всіх сферах із Російською Федерацією. Іншого не повинно бути і не буде». Очевидно, ці та інші подібні одкровення мають лише одну мету – допомагати голові Чечні залишатися у російському інформаційному полі.

Але, крім цього, з початку нового року Рамзан Кадиров активно посилював свій і так винятковий вплив усередині самої Чеченської Республіки. Продовжуючи традицію розсаджувати своїх родичів на керівні посади, глава регіону 2 січня призначив 26-річного племінника Хамзата Кадирова віце-прем’єром Чечні. При цьому у листопаді Кадиров призначив племінника Ібрагіма Закрієва головою об’єднаних міністерств майнових та земельних відносин та сільського господарства ЧР. У вересні його син Ахмед у 16 років очолив усі дитячі та молодіжні організації республіки. А 2021-го дочка Кадирова Айшат стала міністром культури Чечні. Таким чином, кількість родичів глави республіки, призначених на високі посади у регіональних держструктурах, сягнула 44 осіб.

Призначення племінника відбулося мабуть з території Мальдів, куди того ж дня відбув літак, що обслуговував голову Чечні. До речі, і новорічні свята глава Чечні провів за межами Росії – у Дубаї, де він володіє нерухомістю. Характерно, що всі ці поїздки відбулися на тлі дедалі більших обмежень на виїзд чиновників за кордон. Наприклад, курський депутат-єдинорос Максим Васильєв, який похвалився новорічним туром до Мексики, не лише втратив посаду голови комітету: після того, як сенатор Турчак пригрозив йому «кувалдою Вагнера», Васильєв добровільно вирушив у зону СВО, де будує фортифікаційні споруди, записуючи там звернення на підтримку армії.

Також у Чечні за останні кілька місяців відбулося кілька подій, які можна трактувати, як дистанціювання її керівництва від Москви. 30 січня Рамзан Кадиров виступив із несподіваною заявою, у якій дорікнув Європі (тій самій, яку він обіцяє «десатанізувати») у тому, що вона не підтримала Чечню у війні за незалежність від Російської Федерації. «Де ви були, коли ми воювали за Ічкерію, коли ми відстоювали інтерес незалежності, чому європейські держави (зокрема й Україна) не підтримали нас, і сьогодні раптом ви вирішили підтримати неіснуючу державу (Ічкерію)»? — запитав Кадиров у своєму телеграм-каналі. “Я був ічкерійцем, і нам не давали будувати державу саме ви”, – заявив глава Чечні, обмовившись при цьому, що зараз Ічкерії вже “давно немає навіть на папері”. Але й це помітне зрушення в риториці беззмінного глави республіки, який раніше називав «шайтанами так званої неіснуючої Ічкерії» чеченців, які воюють на боці України.

Крім того, вслід за парламентом Татарстану, який узаконив за главою республіки назву «раїс», депутати парламенту Чечні запропонували внести до Конституції назву посади Кадирова як «мекх-да», що в перекладі з чеченської означає «батько народу». Характерно, що раніше саме з подання Кадирова до російського законодавства внесли положення, яке забороняє главам суб’єктів федерації називатися «президентами». Альтернативні назви національними мовами, але з тим самим змістом є своєрідною регіональною фрондою. До того ж і сам Кадиров позиціонує себе як захисник суверенітету Чечні: річниця утворення Чеченської автономної області минулого року була пишно відзначена як «Століття чеченської державності».Захопившись великою геополітикою, Путін залишив напризволяще процеси у регіонах, де зміцніли сили, для яких центр давно не є указом, а лояльність еліт купується великими фінансовими вливаннями. Однак на тлі дуже ймовірного всихання фінансових потоків Кадиров, відклавши убік свої торішні плани очолити Росгвардію та співпрацю з Пригожиним, готується до нового «параду суверенітетів», для участі в якому йому потрібні численні родичі у владі, вірні збройні загони у самій Чечні замість Донбасу та «державність Чечні» як ідеологія. Саме це найважливіше для глави Чечні, а не «десатанізація Польщі», та й «денацифікація України», здається, вже не є для нього пріоритетом. Але «батько народу» змушений повторювати ці заклинання, оскільки вони за останній рік стали обов’язковою складовою російської політичної риторики.