Український інститут майбутнього -

Висновок Венеціанської комісії щодо “мовної статті” Закону “Про освіту” не зобов’язує Україну вносити зміни. Експерт Українського інституту майбутнього Микола Скиба прокоментував це рішення для “Укрінформ”.

– Маємо, скажімо так, відносний дипломатичний успіх України. Назвати це рішення Венеціанської комісії значною перемогою, я б не наважився з огляду на контекст його ухвалення.

Необхідність експертизи освітнього закону була наслідком гучного дипломатичного скандалу. У першу чергу, з боку Угорщини. Звичайно, вимоги угорської сторони мали гіпертрофований характер, і це було помітно. Вони випливали із внутрішньої політичної ситуації в цій країні, де ми бачимо фактично монополію однієї політичної партії, яка усіляко намагається мобілізувати електорат і знайти його на території інших держав, де проживає угорська етнічна меншина.

Читайте також Ухвалення нового закону України “Про освіту” відкриває шанс на реальне оновлення школи

За формулюваннями Венеціанської комісії дійсно стоїть велика робота наших дипломатів, тому що у Комісії, наскільки я знаю, в останні дні йшла боротьба буквально за зміст кожного речення, за кожне слово. Наприклад, потрібно вживати «варто» чи «зобов’язана» і таке інше. Можна сказати – рішення в цілому сприятливе для України. Воно дозволяє з мінімальними втратами вийти з тієї пастки, куди, чесно визнаймо, окремі депутати своїм політичним рішенням загнали всю країну.

Читайте також Новий закон “Про освіту”. Кому він вигідний

Потрібно також розуміти, що спірна мовна стаття в законі «Про освіту» є рамковою, і тому за нею стоїть величезний обсяг завдань та практичних кроків. Тому нам рекомендовано продовжити термін перехідних положень закону. Зрозуміло, що навіть ті три роки, які ми самі собі встановили, не є реалістично для переходу на нову мовну модель. Особливо, якщо враховувати особливості тієї чи іншої мови національних меншин. Важко одразу знайти в Україні достатню кількість фахівців, педагогів, які б однаково добре володіли, наприклад, українською та угорською (чи румунською) мовами. Це складно, і тому потрібно було з самого початку дбати про необхідні для імплементації ресурси. Наприклад, впровадження стандарту в освіті тягне низку «супутніх» рішень.

Зокрема, і в термінології. Тут не достатньо простого перекладу, а потрібно узгоджувати всі нюанси понятійного апарату в тій чи іншій мові. Для забезпечення двомовності освіти всі навчальні програми мають бути ідентичними, у двох рівноцінних версіях і подаватися відповідно до концепції Нової української школи.

Як повідомляв uifuture.org, Український інститут майбутнього (UIF) готує “Прогноз на 2018 рік” про випробування та можливості для України та світу.

Так, у сфері освіти експерти Українського інституту майбутнього очікують в 2018 році вирішальних змін, зокрема — перехід від авторитарного стилю навчання до партнерських стосунків між учнем і вчителем.