Білоруська дилема: Пошук балансу у східноєвропейській політиці

Діяльність Республіки Білорусь, яка впливає на розвиток військово-політичної ситуації у Східно-Європейському регіоні.

Олександр Лукашенко продовжує намагатися виступати посередником у конфлікті між Україною та Росією. Проте, здається, цього разу він діє без узгодження з Москвою. Це стало очевидним після телефонної розмови О. Лукашенка з В. Путіним, яка відбулася 31 травня. Білоруська прес-служба акцентувала увагу на обговоренні війни в Україні, залишивши економічні питання та питання вступу до ШОС на другому плані. Російська прес-служба, навпаки, взагалі не згадувала про Україну, акцентуючи увагу на обговоренні вступу Білорусі до ШОС.

Для О. Лукашенка посередництво в російсько-українському конфлікті є критично важливим для його політичного виживання та отримання визнання на Заході. Проте різні інтерпретації розмови з Путіним свідчать про те, що його зусилля наразі не приносять результатів. Головна причина може полягати у тому, що Лукашенко надто занурений у проблеми збереження власної влади і не повністю розуміє інтереси Москви. Це змушує його форсувати події, що може зашкодити стосункам з Кремлем.

Політика О. Лукашенка може призвести до втягування Білорусі у російсько-український конфлікт. На тлі повідомлень про дозвіл західних країн застосовувати передане Україні озброєння за межами країни, глава МЗС Литви не виключив можливості ударів України по території Білорусі, якщо Росія перенесе туди об’єкти, що можуть бути цілями для атаки. Такий розвиток подій може призвести до активного використання білоруських збройних сил проти України, що створить новий фронт на півночі та змусить Київ відволікти сили зі східного та південного напрямків.

Звинувачення Заходу та заклики до ОДКБ

Білоруське військово-політичне керівництво продовжує звинувачувати Захід у ескалації ситуації у Східно-Європейському регіоні. На черговому засіданні Ради міністрів оборони держав – членів ОДКБ, що відбулося в Алмати, міністр оборони Білорусі Віктор Хренін звинуватив західні країни, зокрема США, у мілітаризації регіону та збільшенні масштабів військових навчань, таких як «Захисник-2024». Хренін також заявив про спроби Заходу дестабілізувати внутрішньополітичну ситуацію з метою повалення легітимних урядів.

Міністр оборони Росії підтримав Хреніна, зазначивши, що найбільша напруга в зоні ОДКБ спостерігається на східноєвропейському фланзі через нарощування бойового потенціалу НАТО. Подібними заявами офіційний Мінськ намагається виправдатися перед Москвою за відмову від активної участі в бойових діях в Україні та одночасно позиціонувати себе як головного захисника колективних інтересів на західних флангах ОДКБ.

Ситуація на польсько-білоруському кордоні: ескалація конфлікту та наслідки

Конфлікт на польсько-білоруському кордоні набуває нових обертів, залучаючи до його орбіти все більше країн та сил. Зрозуміле бажання Москви та Мінська втягнути у російсько-український конфлікт своїх союзників по Організації договору про колективну безпеку (ОДКБ), мотивуючи це необхідністю захисту колективних інтересів на західному напрямку та активізацією статті договору про надання військової допомоги. Однак, цей сценарій малоймовірний через прагматичність зовнішньої політики країн Центральної Азії, які не бажають “тягати каштани з вогню” в чужих інтересах.

Одним із елементів цієї складної геополітичної ситуації стала “мігрантська криза”, розв’язана Мінськом за підтримки Москви. Кризова ситуація демонструє тенденцію до загострення через підвищення агресивності незаконних мігрантів. За минулий тиждень кілька польських військовослужбовців було травмовано, а один отримав важке ножове поранення під час відбиття масових спроб незаконного перетину білорусько-польського кордону. Польський прем’єр-міністр Дональд Туск висловив впевненість, що ця агресія є невипадковою і має тенденцію до зростання. Він назвав це методами гібридної війни, спрямованими на дестабілізацію Польщі та Європи.

На кордоні вже задіяні 5,5 тисяч військовослужбовців, а тепер спрямовані також підрозділи зі складу 6-ї повітряно-десантної бригади та 25-ї бригади повітряної кавалерії. Крім того, з 4 червня буде відновлено 200-метрову буферну зону вздовж державного кордону Польщі. Розглядаються також можливості зміцнення кордону з Білоруссю мінними полями, ровами та залізобетонними їжаками. Начальник Генштабу Війська Польського генерал В. Кукула зазначив, що ці заходи будуть реалізовані лише у випадку абсолютної впевненості Варшави в неминучості війни. Серед громадян Польщі зростає підтримка дій уряду щодо зміцнення кордонів. За даними опитування, проведеного соціологічним центром IBRiS на замовлення газети Rzeczpospolita, майже 80% поляків підтримують зведення укріплень на кордонах з Росією та Білоруссю, тоді як місяць тому цей показник становив близько 60%. Гібридна війна, розв’язана Мінськом за підтримки Москви, має на меті не тільки підтримку високого рівня напруженості у Східноєвропейському регіоні та відволікання уваги Заходу від України, але й стратегічну мету: нездатність контролювати східний кордон може призвести до перемоги на виборах крайніх правих сил у країнах, що межують з Білоруссю, а також в європейських органах влади. Це сприятиме зміні розкладу сил у Європі на користь Росії. На цьому тлі заслуговує на увагу коментар першого заступника начальника Головного розвідувального управління Генштабу Збройних сил Білорусі Л.Костка, який заявив про необхідність “нових європейців” “стояти на колінах і каятися”, хоча не уточнив, кого саме він має на увазі. Окремо варто звернути увагу на внутрішню ситуацію в Білорусі, пов’язану з національною безпекою. Олександр Лукашенко взяв участь у відкритті Форуму медійної спільноти Білорусі у Могильові та оголосив “загальну мобілізацію” білоруських інформаційних ресурсів на війну із “зовнішніми та внутрішніми ворогами”. Ця мобілізація означає значну активізацію державної інформаційно-пропагандистської машини. Після 2020 року підходи до організації та проведення інформаційно-пропагандистських кампаній серйозно переглянуті, і тепер у державних пропагандистів повністю “розв’язані руки”, а ЗМІ стають повноцінною “п’ятою владою” в Білорусі.

Дефіцит робочої сили в Білорусі: Причини та наслідки

У Білорусі визнали провал заходів, спрямованих на утримання громадян у країні. Заступник міністра економіки Тетяна Бранцевич назвала дефіцит робочих рук “довготривалим та стратегічним викликом як у кількісному, так і якісному аспектах”. Вона наголосила на необхідності зосередитися не на залученні нових трудових ресурсів здалеку, а на утриманні своїх кадрів та поверненні співгромадян, які мігрували. На 29 травня у Білорусі не вистачало 153 902 працівників, що є черговим антирекордом. Для порівняння: на 27 травня було трохи більше 152 тисячі вакансій для фахівців та робітників, а на 26 березня — 141 тисяча працівників.

Міжнародні відносини Білорусі

Білорусь – Росія

Російський президент Володимир Путін зробив неоднозначну заяву щодо білоруського лідера Олександра Лукашенка. Під час відповіді на запитання державних ЗМІ в Узбекистані, Путін зазначив, що якби Лукашенко командував Збройними силами України, то Росія давно завершила б війну. Цей вислів можна трактувати як визнання здатності Лукашенка капітулювати перед сильнішим противником, що викликає сумніви щодо його лояльності до національних інтересів. Минулого тижня відбулися активні контакти між Білоруссю та Росією в галузі безпеки. У Мінську пройшли консультації щодо проекту Концепції безпеки Союзної держави на рівні заступників секретарів Рад безпеки, а правоохоронці обох країн обмінялися досвідом щодо забезпечення порядку під час масових заходів. 

Білорусь – Україна 

Офіційний Київ вважає, що Росія наразі не має ресурсів для наступу на Україну з території Білорусі. Представник Центру з протидії дезінформації Олександр Коваленко зазначив, що Росія використовує інформаційний тиск для розтягнення ресурсів та резервів.

У зв’язку з цим, польське керівництво вживає додаткових заходів для захисту своїх східних кордонів.

У контексті зростаючої напруженості в регіоні, російські ЗМІ активно висвітлюють перевірку готовності формувань цивільної оборони в Гомельській області, що може бути інтерпретовано як підготовка до можливих воєнних дій. Це викликає занепокоєння та спекуляції щодо майбутнього регіону.

Білорусь – країни СНД

Нещодавні переговори між міністром оборони Білорусі Віктором Хреніним та його казахстанським колегою Русланом Жаксиликовим, що завершилися підписанням угоди про взаємне використання військових аеродромів, свідчать про зміцнення військової співпраці між країнами СНД.

Білорусь – країни ЄС 

Візит міністра закордонних справ Угорщини Петера Сійярто до Мінська та його заяви про намір зміцнювати співпрацю з Білоруссю, незважаючи на європейські санкції, відображають бажання Будапешта зберігати відносини з Мінськом у рамках, що не суперечать санкційній політиці ЄС.

Угорщина, Білорусь та Європейські санкції Угорщина, яка підтримує офіційні контакти з Білоруссю, знаходиться в складній дипломатичній ситуації, намагаючись балансувати між лояльністю до ЄС та бажанням підтримувати відносини з Мінськом. Нещодавнє рішення ЄС про підвищення тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції з Білорусі та Росії є частиною ширшої стратегії тиску на ці країни.

Міжнародне співробітництво Білорусі 

Активна співпраця Білорусі з країнами арабського світу, зокрема ратифікація угоди з ОАЕ у сфері безпеки, вказує на бажання Мінська диверсифікувати свої зовнішньополітичні зв’язки та зміцнити свої позиції на міжнародній арені.

Оновлення в силовому блоці Білорусі 

Надходження нових засобів боротьби з БПЛА на озброєння внутрішніх військ МВС Білорусі свідчить про зосередження уваги на зміцненні національної безпеки та розвитку військово-технічного потенціалу країни.

Регіональне угруповання військ Росії та Білорусі

Спільні льотно-тактичні навчання ВПС РБ та ВКС РФ, спрямовані на вдосконалення єдиної регіональної системи ППО, демонструють готовність обох країн до координованої відповіді на можливі загрози, а також прагнення показати єдність та військову міць у відносинах з Україною та НАТО.

Президент Білорусі Олександр Лукашенко нещодавно здійснив візит на завод “Легмаш” у місті Орша, що стало предметом уваги з боку громадськості та ЗМІ. Завод, який має багаторічну історію та традиції, починаючи з 1945 року, коли в Орші було започатковано виробництво опалювальних котлів, а згодом і швейних машин, сьогодні відіграє ключову роль у виробництві військової продукції.

За повідомленнями, “Легмаш” активно включений у виробництво компонентів для військових потреб, зокрема для Російської Федерації. Це викликає занепокоєння, оскільки існує ймовірність, що ця продукція може бути використана у військових діях проти України. Візит Лукашенка та його заяви про розширення номенклатури військових виробів на заводі підкреслюють цю тривожну тенденцію.

Водночас, висловлювання президента Росії Володимира Путіна про Лукашенка, зроблені під час прес-конференції в Узбекистані, викликали неоднозначну реакцію. Путін натякнув на можливу нездатність Лукашенка ефективно керувати військовими діями, що може свідчити про відсутність віри в його лідерські якості.

На тлі цих подій, Україна продовжує стежити за діями сусідньої держави. За словами представника Центру з протидії дезінформації, Росія використовує інформаційні кампанії для створення напруги та відволікання уваги України, що є частиною ширшої стратегії.

У міжнародному контексті, Білорусь намагається підтримувати відносини з іншими країнами, незважаючи на західні санкції. Нещодавні переговори з Казахстаном та візит міністра закордонних справ Угорщини до Мінська свідчать про бажання Мінська зберегти та розвивати зовнішньополітичні зв’язки.

Ця ситуація вимагає уважного спостереження та аналізу, оскільки вона має потенціал вплинути на регіональну безпеку та стабільність. Важливо, щоб міжнародне співтовариство залишалося пильним і готовим реагувати на будь-які зміни в цій динамічній ситуації.

Угорщина, попри свої тісні зв’язки з Європейським Союзом, прагне знайти баланс у відносинах з Білоруссю, наголошуючи на можливості співпраці у сферах, що не підпадають під дію санкцій. Будапешт виступає за діалог та взаєморозуміння, пропонуючи Мінську шляхи співпраці, які могли б сприяти економічному розвитку та культурному обміну, не порушуючи при цьому зобов’язань перед західними союзниками. Ця позиція Угорщини відображає її стремління до збереження стабільності в регіоні та підтримки конструктивного діалогу між країнами, незважаючи на політичні розбіжності.

У відповідь на рішення Європейського Союзу про підвищення тарифів на імпорт сільськогосподарської продукції з Білорусі та Росії, Мінськ активізував міжнародне співробітництво з країнами, що не входять до ЄС. Особливу увагу приділено розвитку відносин з арабським світом, зокрема через ратифікацію угоди з Об’єднаними Арабськими Еміратами у сфері безпеки. Це стратегічний крок, спрямований на диверсифікацію економічних зв’язків та пошук нових ринків збуту.

Водночас, Білорусь продовжує модернізацію свого силового блоку, включаючи внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ, оснащуючи їх сучасними засобами протидії БПЛА. Нові системи, такі як “Гроза-Z1” та “Гроза-С”, розроблені вітчизняними підприємствами, забезпечують ефективний захист від можливих загроз з повітря.

Спільні військові навчання з Росією, що відбулися наприкінці травня, демонструють зміцнення військової співпраці між двома країнами. Ці заходи, які включали льотно-тактичні вправи та координацію дій різних видів авіації, мають на меті підвищення готовності до спільної оборони та вдосконалення системи ППО.

Такі дії Білорусі викликають занепокоєння в Україні та серед її західних союзників, оскільки вони можуть вплинути на регіональну безпеку та стабільність. Важливо, щоб міжнародне співтовариство уважно стежило за цими розвитками та було готовим до дипломатичних та, за потреби, інших відповідних дій.

Президентський візит Олександра Лукашенка до ВАТ “Легмаш” 29 травня 2024 року став значущою подією, що привернула увагу до виробничих потужностей підприємства. Під час візиту, голова Державного військово-промислового комітету Дмитро Пантус представив звіт про розвиток виробництва та майбутні проекти, що відкривають нові перспективи для “Легмаш”. Зокрема, було оголошено про плани розширення асортименту продукції військового призначення, що може мати важливе значення для обороноздатності союзних держав. Цей крок відображає стратегічні наміри Білорусі зміцнити свої позиції на ринку військової техніки та співпрацю з Російською Федерацією.

Відвідуючи промислові об’єкти, Олександр Лукашенко акцентував увагу на розширенні асортименту продукції для оборонного сектору, зокрема на заводі “Легмаш”. Згідно з аналізом, “Легмаш” виробляє компоненти для системи “Град”, включаючи гальмівні кільця для снарядів 9М22У, а також корпуси для артилерійських боєприпасів. У контексті збільшення західних санкцій, Лукашенко прагне залучити більше білоруських підприємств до виробництва військової продукції на замовлення Росії, що свідчить про тісну інтеграцію білоруського оборонного сектору з російським ОПК.

Залучення білоруських виробничих потужностей може вказувати на проблеми в російському ОПК, зокрема на труднощі з організацією виробництва. “Легмаш” відіграє ключову роль у підтримці російського військового потенціалу, що впливає на конфлікт в Україні.

Політична ситуація в Білорусі є важливою для міжнародного співробітництва, особливо через її стратегічне розташування між Європою та Росією. Лукашенко намагається виступати посередником між Україною та Росією, але його дії викликають сумніви щодо його відданості національним інтересам. Стратегічне партнерство з Росією та співпраця в оборонній сфері викликають занепокоєння щодо регіональної безпеки.

ЄС наклав санкції на Білорусь, але деякі країни, як-от Угорщина, підтримують діалог з Мінськом. Білорусь прагне розвивати міжнародні зв’язки, включаючи угоди з країнами арабського світу, що підсилює її обороноздатність. Спільні військові навчання з Росією підкреслюють готовність Білорусі до оборонної координації зі своїм основним союзником, що має значення для стабільності регіону.

Інтеграція білоруських цивільних підприємств у військовий сектор Росії відображає глибоку економічну взаємозалежність між двома країнами. Таке залучення може вплинути на міжнародний імідж Білорусі та її економічне становище. У сучасному світі, де Білорусь прагне зберегти свою незалежність, водночас відповідаючи на зовнішні виклики, країна зіштовхується з необхідністю балансувати між своєю багатовекторною політикою та тісними зв’язками з Росією.

Це створює виклики для внутрішньої та зовнішньої політики, змушуючи Білорусь шукати нові шляхи для зміцнення своєї суверенності та міжнародного статусу, що вимагає гнучкості та дипломатичної майстерності.

Автор статті: Володимир Шолух