​Освічена (не)спроможність

Фото: evroportal

Основна проблема, з якою стикнуться політики, які воліють взяти відповідальність за країну та процеси у царині освіти полягає у тому, що формальна освіта, яку пропонують заклади освіти в Україні здебільшого породжує феномен, що його можна назвати освіченою неспроможністю.

Про що конкретно йдеться?

Щоби краще зрозуміти суть і драматизм цієї колізії задамося запитанням у чому полягає конкурентна перевага для молодою людини в сучасному світі, зокрема на ринку праці. 

Перевага полягає у здатності першим запропонувати рішення для проблеми, про яку інші лише починають здогадуватися, бути частиною цього рішення, переконати інших у необхідності і доцільності і взяти на себе відповідальність за результат. Саме так чинять (залишимо поки у спокої Ілона Маска) соціальний підприємець із Нідерландів, Боян Слат, який у 22 роки придумав дієвий і економічно сталий спосіб очистки океану від сміття, українці Макс Литвин, Алекс Шевченко ы Данило Лідер які побачили пробіли практичним використанням граматики англійської мови у США та інших англомовних країна і залучили у свій стартап Grammarly 110 млн. доларів інвестицій.

Кращі освітні системи світу адаптують та інституалізують такі підходи. Зазирнемо для прикладу у сингапурську школу. Система освіти цієї країни за підсумками останньої глобальної хвилі оцінювання за системою PISA визнана найуспішнішою.

Ось посеред уроку діти влаштовують перегони чудернацьких машин, сконструйованих ними із пластикових пляшок. картонок, деталей старих іграшок. Машинки скочуються похилою поверхнею, а діти висловлюють міркування та роблять заміри.

Останніми роками у Сінгапурі набув поширення метод під назвою “продуктивний провал” (“productive failure”), який, головним чином, застосовується для навчання дітей математики. Учням спочатку пропонують спробувати вирішити приклад чи рівняння, а тільки потім пояснюють, як потрібно було це зробити. 

За методом “продуктивного провалу” студенти повинні зрозуміти, що саме їм відомо, і чого не вистачає для вирішення завдання. Це дозволяє не тільки краще запам’ятати рішення, але й результативніше долати нетривіальні завдання, що виникають у житті.

Так розвивається спроможність.

Чи можливо таке в українській школі? Епізодчно це відбувається. Скажімо проект «Компола», зііційований учнями 6 класу Нікітою Шульгою та Софією-Христиною Борисюк. Вони придумали спосіб переробки відходів їдальні у компост. Але попри те, що проект визнано і підтримано МОН та Мінекології для юних винахідників це залишається факультативом.

Отже виклик полягає у тому, щоби розпочата реформа переросла у трасформацію школи. Ключовим критерієм успіху стає спроможність використовувати отримані знання, навички, сформовані уявлення і ставлення до життєвих ситуацій. Відповідним чином має змінитися і система оцінювання і логіка освітніх програм.

Микола Скиба, експерт напрямку “Освіта” Українського інституту майбутнього