Реакція зацікавлених сторін на мій попередній коментар “Національна інноваційна система України: спроба четверта. Чи не виявиться вона останньою?” засвідчив, що інтерес до теми інноваційного розвитку залишається високим і мотивація до розв’язання проблеми є достатньо високою.
Читайте також Національна інноваційна система України: спроба четверта. Чи не виявиться вона останньою?
Також маю зробити уточнення щодо фактажу. За інформацією підкомітету з питань інноваційної діяльності та інтелектуальної власності Комітету Верховної Ради України з питань науки і освіти, який організував згадані Парламентські слухання, станом на 30 березня Офіс реформ КМУ надав усі необхідні коментарі і проект Постанови Верховної ради за результати слухань невдовзі буде готовий.
Невелика затримка сталася з технічних причин, що компенсується ретельністю підготовки матеріалів. Одним із ключових викликів на сьогодні залишається залучити у процес підготовки стратегії розвитку інноваційної екосистеми як урядовців і політиків, так і представників технологічних компаній, стараперів, а також науковців-дослідників та представників провідних університетів; а головне – погодитися щодо спільного порядку денного.
Іншим істотним викликом залишається подолання розриву між сферою досліджень та індустріального впровадження і масштабування. Це, своєю чергою, пов’язано із фрагментованою картинкою, з якою мають справу суб’єкти відповідальні за ухвалення рішень.
Розв’язати проблему можна через консолідацію і візуалізацію даних (в ідеалі – в режимі реального часу) і якісну комунікацію. Сподіваюся, це стане пріоритетом при розробці стратегії.
Вам також буде цікаво:
50% українців вважають прапор головним символом держави
Реалізація закону про амністію залежить від виборчої стратегії Президента
Володимир Шульмейстер: 1,5 млрд гривень врятують українців на дорогах
Національні дружини і українські Робін Гуди. Хто переможе у гонитві за правом на встановлення справедливості?
Двісті суддів протестують на вулицях Бухареста. Прокурори у білих пов’язках. Що відбувається у Румунії?
ДБР: вихід із безвиході