Український інститут майбутнього -

Співзасновник аналітичного центру Український інститут майбутнього, директор політичних програм Юрій Романенко звернувся до експертного середовища та представників засобів масової інформації із закликом до критичного сприйняття і перевірки інформації заради майбутнього України.

uifuture.org публікує повний текст та відеозвернення до суспільства, записані після інциденту із Надією Савченко.

Читайте також Прогноз 2018: виклики і можливості

Дорогі журналісти й експерти, розумієте, в чому ваша місія?

Справа Савченко має вас неприємно здивувати і напоумити (само собою, хто здатен). Ваша (наша) місія полягає в тому, щоб бути сторожовими псами суспільства. Це означає, що, користуючись розвиненими когнітивними здібностями, потрібно попереджати суспільство про небезпеку.

Попереджати суспільство про небезпеку – це не одягати футболочки про корупцію, не ставити передбачувані питання на прес-конференції про Сейшели і не поширювати хештеги з приводу і без нього. Зрозумійте, стадом бігти дуже просто. А ось бігти проти стада ….

Попередження суспільства про небезпеку починається з того, що ви думаєте далі і глибше, ніж президент, міністри і депутати. Далі і глибше, ніж бізнесмени та силовики. Зрештою, вже точно далі і глибше, ніж обиватель. Якщо ваші реакції на події і процеси такі самі прості, як у звичайних людей, то ви не можете бути корисними суспільству в цій позиції. Вам потрібно йти з професії або зізнатися, що ви у ній тільки через гроші.

Але якщо ви хочете бути сторожовими псами у цій нещасній країні, якщо ви реально хочете допомогти цьому суспільству, що роздирається конфліктами, ідіотизмом,жадібністю, то ви завжди повинні думати про причину й наслідок. Ставити собі питання, чи так це насправді, як мені (нам усім) здається? Кому вигідно? Хто платить? Чи правильно я розумію його, її, їхні мотиви? У чому вони полягають? Яких збитків завдає мені (нам, їм) їхня дія чи бездіяльність? Що можна вдіяти, щоб не допустити найгіршого або, навпаки, поліпшити ситуацію?…

І ось коли ви будете ставити собі ці запитання вранці, вдень і ввечері, ви раптом зрозумієте, що іноді краще промовчати. Або що прямий шлях – не найкоротший, а, навпаки, найдовший. Що просто хороша людина – найчастіше, нікудишній правитель. А нікудишній правитель, як правило, є такою самою жертвою обставин, як ті жертви, що зробили його правителем. І ось тоді у вас не буде емоційних злетів, розчарувань і фрустрацій. Ви зможете бути корисними суспільству не тільки як захоплений уболівальник на трибуні, а й як професіонал, який врятує десятки тисяч (а може й, мільйони) людей до того, як трибуна впаде, просто вчасно закричавши про небезпеку в той момент, коли весь стадіон, затамувавши подих, спостерігатиме за безглуздою біганиною полем…