The Future: studying by teaching (ua)

Для своєї участі в цьогорічному EdСamp Ukraine я обрав тему «Навички майбутнього: від риторики до практики». Відповідь «чому» – доволі проста. Наші діти після закінчення школи матимуть справи з технологіями, які ще не винайдені, та розв’язуватимуть проблеми, про які ми здебільшого ще навіть не підозрюємо. Тож природньо постає запитання: чому і як навчати, щоб підготуватися не лише до іспитів, але й до життя?

Зазвичай їх складання – це робота фахівців з людського капіталу. Останні два роки Світовий економічний форум у Давосі або Міжнародний освітній форум у Дубаї приділяють якнайпильнішу увагу цій темі. Одна з опцій полягає у тому, щоб привносити в освіту гнучкий підхід і поєднувати практичні вузько сфокусовані навички з відкритістю до змін, а головне – здатністю скеровувати в потрібному напрямку зміни в самому собі.

Суть навчання, сфокусованого на майбутньому, переважно зводиться до трьох складових: розвиток потенціалу власного мислення, продуктивна взаємодія з іншими, виховання характеру, обізнаність у предметних царинах. Наприклад, розвиток адаптивного світогляду, креативність та критичне та мислення; наявність власної візії та вміння отримувати перевагу в ситуації складності та невизначеності. Щодо предметних обізнаностей, то, окрім класичного набору: володіння мовами та математичним інструментарієм – украй важливим стає цифрова та фінансова грамотність, а також спроможність орієнтуватись у відкриттях природничих наук та вміння їх застосовувати для розв’язання комплексних проблем.

Власне, і ми самі (принаймні ті, хто навчався в школі впродовж 80-х чи 90-х років ще минулого століття), пройшли через це. Практично усі з нас користуються інтернетом, більшість із нас успішно освоїли різноманітні онлайн-сервіси, є й ті, хто створює нейромережі, займається машинним навчанням, інтернетом речей і великими даними. У школі все це «не проходили». Завдяки чому це стало можливим? Занурившись на певний час у себе, потормошивши кількох друзів та колег незвичними запитаннями, зібравши якісний зворотній зв’язок, ви раптом з’ясуєте: багато чого з того, що «давоські мудреці» називають навичками 21 століття, є частиною вашого досвіду. Але без цих зусиль розпізнання, переживання та зв’язування із усталеною картиною світу унікальні комбінації нових навичок дуже швидко витісняються на периферію та губляться в рутині. Зрештою, з тренінгом навичок майбутнього я виступив на EdСamp Ukraine зовсім не тому, що вважаю себе більш обізнаним у цій тему. Просто найкращий спосіб навчитися чомусь самому – спробувати пояснити це іншими. В даному разі мій виклик полягав у тому, щоб менше говорити про навички майбутнього, а змогти їх відчути та прокомунікувати з іншими учасниками. Отже, ми практикувалися в пошуку альтер-его, формуванні візії, розпізнанні точки напруження між наявним і сформованим в уяві, у виході з наїждженої колії через pivot (крутий поворот) і прийнятті персонального виклику, через оточення проблеми запитання та перетворення її на можливість, ревізію наявних навичок та інструментів і фіксацію потреб у їх коригуванні. Основний висновок годинного спілкування: будь-які навички (а навички майбутнього – передусім) стають частиною нашої природи не лише через регулярну практику, але й завдяки внутрішньому магнетизму особистості. Сила форматів – на кшталт EdСamp, – які можуть видаватися наївними, коли спостерігаєш за ними ззовні, у тому, що вони створюють потужне поле, у якому підзаряджаєшся, намагнічуєшся та розширюєш свою мережу продуктивних контактів і парнерств.