Про найманство в ЗСУ

Згідно повідомлень ЗМІ, в Італії почалося розслідування у зв’язку з інформацією від 19-річного місцевого громадянина, який в інтерв’ю виданню заявив, що зі зброєю в руках захищає Україну в складі Інтернаціонального легіону.

Наскільки законною (з точки зору міжнародного, українського та італійського права) є участь іноземців взагалі та, зокрема, громадян Італії, в протистоянні агресії рф на стороні України, в першу чергу, в лавах згаданого Інтернаціонального легіону?

За загальним, пов’язаним з поняттям державного суверенітету, правилом, яке, зазвичай, закріплюється в конституціях демократичних держав (або тих, що хочуть такими бути), дозвіл на застосування регулярних збройних сил в воєнних діях закордоном дає вищий законодавчий орган держави.

Такого роду норма є як в Конституції Італійської Республіки, так і в Конституції України.

Що ж стосується використання закордоном нерегулярних/недержавних збройних формувань або окремих озброєних осіб без дозволу держави, то не можна виключати небезпеку, що такого роду діяльність підпаде під ознаки найманства.

За загальним правилом, під найманцем розуміють особу, яка:

1) спеціально завербована в державі чи за її межами для того, щоб брати на території державі чи території інших держав участь у збройному конфлікті, воєнних або насильницьких діях, спрямованих на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, перешкоджання діяльності органів державної влади чи порушення територіальної цілісності; та

2) бере участь у воєнних або насильницьких діях з метою одержання будь-якої особистої вигоди; та

3) не є ні громадянином (підданим) сторони, що перебуває у конфлікті, ні особою, яка постійно на законних підставах проживає на території, яка контролюється стороною, що перебуває у конфлікті; та

4) не входить до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії; та

5) не послана державою, яка не є стороною, що перебуває у конфлікті, для виконання офіційних обов’язків як особи, яка входить до складу її збройних сил.

Такого роду визначення є як в міжнародній угоді з красномовною назвою – Міжнародній конвенції про боротьбу з вербуванням, використанням, фінансуванням і навчанням найманців (членами якої є як Італія, так і Україна), так і в Кримінальному кодексі України.

Вітчизняний Кримінальний кодекс передбачає кримінальну відповідальність як, так би мовити, «роботодавців» найманців (залежно від обставин – позбавлення волі на строк від п’яти років до довічного), так і самих «солдатів удачі» (можливе позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років).

А от визнання іноземців Інтернаціонального легіону України найманцями за законодавством України, на нашу думку, є маловірогідним перш за все через те, що такі особи є офіційними військовослужбовцями Збройних сил України (тому що Інтернаціональний легіон – підрозділ у складі Територіальної оборони ЗСУ), тобто «входять до особового складу збройних сил держави, на території якої здійснюються такі дії».

Що ж стосується законодавства Італії, то (теоретично) в такому випадку можуть бути задіяні одна чи дві відповідні норми Кримінального кодексу Італійської Республіки (Codice Penale).

Перша норма – за «несанкціоноване прийняття на військову службу або озброєння на службі іноземної держави».

А саме, коли «будь-хто на території держави і без згоди уряду вербує або озброює громадян, щоб вони діяли на службі або на користь іноземця».

Такі дії караються позбавленням волі на строк від чотирьох до п’ятнадцяти років.

На нашу думку, вказана стаття не може бути застосована проти італійців, які воюють на стороні України в складі ЗСУ через такі причини:

1. Вказана відповідальність (теоретично) може бути застосована виключно стосовно, так би мовити, «роботодавця», тобто, ЗСУ, адже, як було вказано раніше, Інтернаціональний легіон – підрозділ у складі Територіальної оборони ЗСУ;
2. ЗСУ підпадають під так званий «державний імунітет», тобто їх дії не можуть бути предметом розгляду італійських слідчих та/або судових органів;
3. Італія, яка приєдналася до цілого ряду знакових міжнародних актів (в тому числі, до Статуту ООН (з його головною метою «позбавити майбутні покоління від лих війни»), до резолюцій Генеральної Асамблеї ООН від 1 березня 2022 року (із засудженням агресії рф проти України) та від 7 квітня 2022 року (щодо призупинення роботи рф у Раді ООН з прав людини – «через грубі та систематичні порушення прав людини в Україні» та цілого ряду інших) фактично сама дала дозвіл на участь своїх громадян в протидії агресії рф проти України.

Друга норма – за «ворожі дії щодо іноземної держави, що наражає італійську державу на небезпеку війни».

Суб’єктом злочину може бути будь-яка особа, «яка без згоди Уряду залучила або вчинила інші ворожі дії проти іноземної держави, щоб наразити Італійську державу на небезпеку війни», або вчинила дії «що порушують лише відносини з іноземним урядом або наражають Італійську державу чи її громадян, де б вони не проживали, на небезпеку репресій чи помсти» або якщо такі дії привели до «розриву дипломатичних стосунків або репресій чи санкцій».

Можливе покарання – від п’яти років до довічного ув’язнення.

При тому є декілька суттєвих «але».

Перше. Як було вказано раніше, такі дії не можна кваліфікувати як скоєні “без згоди Уряду”, адже Італія фактично сама «дала добро» на участь своїх громадян в протидії агресії рф проти України.

Друге. На нашу думку, ключовою умовою притягнення до відповідальності громадян Італії за вказаною статтею є прямий умисел вказаних дій, доказати наявність якого в даному випадку, враховуючи доступні аналізу обставини, майже неможливо.

Таким чином, участь громадян Італії в захисті України проти агресії рф в складі Інтернаціонального легіону в складі ЗСУ, з високою вірогідністю, не підпадає під ознаки «найманства» згідно норм міжнародного права, не має ознак злочину відповідно до норм законодавства України та не є злочином з точки зору законодавства Італійської Республіки.

Олександр Чебененко, директор програми “Право” Українського інституту майбутнього

Джерело: Цензор.НЕТ