Tesla, Трамп і газовий транзит: глобальні тенденції та український вектор

Експерт з енергетики УІМ Андріан Прокіп дав інтерв’ю для «ЕнергоБізнесу»:
предвиборчі енергетичні плани та обіцянки Дональда Трампа, вигоди для Ілона Маска від скасування дотацій на електромобілі в США та майбутнє транзиту російського газу через Україну.

— Після виборів у США важливо зрозуміти, як діятимуть і що обіцяли американські політики. Які були енергетичні позиції у різних кандидатів на посаду президента США? Які плани для своєї країни вони представляли? 
— Енергетика була однією з ключових тем виборчої кампанії. Коли Джо Байден чи Камала Гарріс збирали гроші на проведення своєї кампанії, то Дональд Трамп, який відставав із  збору коштів, робив турне в Техас, зустрічався з керівниками нафтових та газових компаній, щоб заручитися їхньою підтримкою. Тоді Трамп був в опозиції і підтримував концепцію “бури, крихітко, бури”! Певною мірою в цьому є логіка. Трамп говорив, що за Байдена США почали розвивати електромобільну галузь, але в США немає критичних матеріалів для виробництва батарей, а в Китаю вони є. Китайці мають конкурентну перевагу.  
Автомобільна тема теж була важливою. У випадку перемоги Трампа йшлось про зниження екостандартів. Конкуренти Трампа мали іншу позицію. Камала Харріс відома тим, що коли вона ще була сенатором від Каліфорнії та хотіла кандидувати у президентських праймеріз 2019-го року, то виступала проти фрекінгу. Якщо заборонити гідророзрив, то й видобутку нафти й газу в США не буде. Це сланцеве диво одразу зникне. 

— І США знову з країни експортера перетворюється в країну імпортера? 
— Так, і при цьому найбільшого у світі. Згадаймо, ще не так давно США були найбільшим імпортером нафти. На цю тему почали акцентувати, тому Харріс змушена була сказати, що якщо стане президентом, то вона не буде забороняти фрекінг. У неї перед цьогорічними виборами позиція була близька до Європейського зеленого курсу. Вона хотіла таку ж модель запускати і у США.
Ми ж пам’ятаємо, коли Трамп вперше прийшов до влади, то в 2017 році США оголосили про вихід з Паризької угоди. Потім Байден повертає США до Угоди. Вони прийняли Закон про зниження інфляції, який мав стимулювати розвиток зеленої енергетики, скорочення викидів. 
За Байдена призупиняли видачу ліцензій для будівництва нових експортних терміналів СПГ, тому в США дещо зменшилось  введення потужностей для експорту скрапленого природного газу в останні два роки. 
Та водночас Байден все ж був змушений загравати з аудиторією, яка не підтримувала екологічну повістку. Коли стояло питання оподаткування вуглецю на газових електростанціях, то пробували дійти компромісу – адміністрація Байдена пом’якшала свою позицію, зробивши обмеження для електростанцій не такими жорсткими, як планувалось на початку. 
А Трамп буде скасовувати Закон про зниження інфляції – повністю чи частково відміняючи окремі ініціативи. Одна з його позицій  – податковий кредит на купівлю електромобілей. Хто купує електромобіль, той отримує право зменшити виплату податків на 7.5 тис доларів. Трамп це анулює. Є лобісти виробників авто з двигунами внутрішнього згоряння, і вони підводять Трампа до скасування підтримки електромобілів. 
Це нагадує історію з Джимі Картером, який ставив СЕС та колектори нагрівання води, зокрема на Біломі домі. Прийшов Рейган і все це викинув, бо США – країна автомобілів з 5-літровими двигунами. 

— Ці хитання у них не вперше? 
— Так. Іронічно, що обладнання, яке познімали за Рейганом відправили по музеях, в тому числі до Китаю. А КНР зараз лідер виробництва СЕС…

— І турбіни, і вітряки, і електромобілі вони роблять, вони лідери всього?
— Так. Байден хотів зменшити залежність від китайських комплектуючих. Найбільше рвонула за Байдена сонячна енергетика і менше – системи акумуляції. Що цікаво, китайці й сюди намагаються залізти. Безпосередньо в США створюються спільні підприємства, де 51 відсоток – це американці, а решта – китайці. 

— Трамп хоче скасувати підтримку електромобілів, а тому виникає питання, а як же Маск і його Тесла?
— Це приклад з ознаками корупції, бо Маск сказав, що Тесла трохи втратить, але конкуренти втратять більше. Частка Тесли на ринку – це половина всіх електромобілів. Вони трохи проваляться, а суть в тому, що всі інші взагалі впадуть. 

— Якщо Трамп вийде з Угоди, то це її кінець чи до наступних виборів? Які наслідки? 
— Інші країни можуть взяти паузу, бо наступний президент США може все це повернути. Великі нафтогазові компанії зараз ставлять все на паузу. BP продає свій підрозділ виробництва та постачання сонячної енергії у  багатьох країнах. Там купа станцій, купа всього. Ставляться на паузу водневі проекти, бо немає державної підтримки, і це все є незрозумілим. Та ще є питання, чи Трамп вийде з Паризької угоди. 
У Баку на конференції COP29 був виконавчий директор Exxon Mobil. Це велика нафтова та хімічна компанія. Так він говорив Трампу, що виходити з Паризької угоди – це дурниця. Адже якщо хочеш чимось керувати, якимись процесами, то неможливо ними керувати, вийшовши з них. 
Бо американські нафтові компанії, на відміну від європейських, дещо нехтували декарбонізацією. Треба купувати сонячну енергію чи вітрову – купують. І кажуть: ми живемо в дусі Паризької угоди! А інші здійснюють заходи по уловлюванню метану. Американські компанії в ніякий водень не йшли, вони купували електроенергію.  
Зараз всі спостерігають за Китаєм, де рекорди з  продажу електромобілів  серйозно сповільнюють споживання нафти. Китай як другий у світі споживач нафти після США взагалі (і найбільший імпортер нафти) активно працює над тим, щоб скоротити імпорт нафти та газу. З одного боку, вони намагаються наростити внутрішній видобуток, з іншого – балансувати попит через електромобілі та ВДЕ. 

— А що Трамп точно скасує, про що він вже каже? 
— Коли Байден прийшов до влади, то він поставив на паузу нові дозволи на термінали СПГ і заборонив буріння на федеральних землях. Трамп каже, що він скасує заборону на буріння на федеральних землях і зніматиме обмеження видачі дозволів на нові термінали. 
Річ тут в тому, що, по-перше, найбільше нафти в Техасі. Кількість федеральних земель там мала. По-друге, нафтові компанії кажуть, що Трамп добре каже, але у нас свої плани і розрахунки. Ми нікуди не побіжимо, а будемо діяти відповідно своїх планів. Тому там немає ситуації, коли всі чекають інавгурації, щоб почати нарощувати виробництво. 
США зараз на піку свого видобутку. Коли Трамп каже, що ми ходимо по нафті і обвалимо світову ціну, то нафтові компанії зважають на ціну. Їм утримання ціни теж важливо. Є регіони, де точка рентабельності на початку проєкту становить $70, є де $65 доларів за барель. Обвалити світовий ринок до $40 – цього американські нафтові компанії не хочуть. 
Компаніям треба висока ціна, виборцю потрібна низька ціна. 

— Якщо загострюється конкуренція між ЄС, США та Китаєм, то як буде мінятись політика ЄС, вони ж робили ставку на Зелений курс, а зараз ціни на енергоносії підривають конкурентоспроможність  ЄС порівняно з КНР та США? Як ЄС реагуватиме? 
— Європа, судячи по складу Єврокомісії, буде намагатись дотримуватись теперішнього курсу, сподіваючись, що бум зеленої енергетики в якийсь момент принесе скорочення собівартості. Надія на це. 
Китай продовжуватиме свою політику ВДЕ. Коли ЄС оголосив про свій Зелений курс, Пекін оголосив декарбонізацію до 2060 року. Бо якщо дивитись на викиди, то там Китай та Індія лідери. 
ЄС далі буде купувати американський газ, але це теж проблема перемовин. І того, як будуть застосовуватись екологічні та інші політики. Ми вже бачили, як Катар і Азербайджан погрожували припинити поставки в ЄС, коли Брюссель говорив про екологічне оподаткування чи піднімав питання порушення прав людини Азербайджаном.

— Він є в Росії, Близькому Сході США та Північній Африці, і там всюди якісь політичні проблеми? 
— Якщо говорити не про ЄС, а про Трампа, то у нього  головним конкурентом бачать не Росію, а Китай. Для нього важливо розірвати цей зв’язок Росії та Китаю. Бо так чи інакше, але Китай отримує дешевшу нафту від Росії.
Виходить дурна ситуація. Європа відмовляється від російської нафти, купує американську та саудівську. Росія починає експортувати в Китай та Індію. Зростає логістичне плече для обох. Але Індія та Китай, які стали для Росії “покупцем останньої надії”, можуть купувати нафту дешевше. Конкурентність європейської економіки страждає, а китайської посилюється. Ще й індуси стали переробляти російську нафту і продають нафтопродукти в ЄС. Виходить, Європа подвійно платить. Я вже мовчу про тіньовий флот. 
Виходить, що однією рукою Європа дає Україні трохи грошей, а іншою – відсипає в російську економіку. 
Може статись так, що позиція Трампа буде наступною. Якщо росіяни мають перестати задешево продавати нафту в Китай, то хай знову продають Європі. Тобто стратегія Трампа може бути такою, що на нафту знімають санкції, а Росія припиняє гнати нафту Китаю.

— Для нас це недобра ситуація? 
— Навіть коли тебе з’їли, то є два виходи. Бо є ж інша ідея. В ціну російського газу та нафти закласти якусь дельту, яка йтиме Україні на відновлення. 

— Україна ж теж набрала зобов’язань, а що з цим тепер робити? Як нам вписатись в трампівський тренд, щоб вижити і розвиватись? 
— Ну, ми живемо в умовах, коли кожен день може дуже все змінити. Пам’ятаємо історію з конференцією в Лугано, які ж там були проєкти. Багато цих проєктів були обґрунтовані на якихось “недобудах”. Частина цих проєктів перестали бути актуальними після осені 2022 року, коли багато що було зруйновано, пошкоджено. 

— Можна пригадати і літо 2022 року, коли керівництво “Укренерго” розповідало про експорт електроенергії? 
— Офіційним особам в комунікаціях потрібен вау-ефект, але вересень-жовтень 2022 року вніс суттєві корективи. Але те, що нам треба буде входити в якісь переговори, як нам досягати нових цілей і зобов’язань, виглядає дуже правдоподібно. В економіці природокористування можуть бути різні варіанти скорочення забруднення. Один з варіантів – припинення виробництва. 

— Закрити українську промисловість і все вирішено? 
— Так. Але нас такий варіант не влаштовує. Бо на екологічних конференціях бідні та багаті країни, коли домовляються про екологічні цілі і декарбонізацію, то бідні кажуть, що спершу забезпечте наше зростання. Дуже часто ці бідні країни – це ті, хто в свій час були колоніями теперішніх заможних екс-метрополій.  

— Україні доведеться ще працювати з вугіллям? 
— Україні варто працювати з вугіллям максимально довго. У нас проблема в тому, що якщо ми припинимо споживати вугілля, то там ще й буде соціальна проблема десятків тисяч людей. Якщо втратимо вугільну генерацію, виникне проблема шахт. В теперішніх умовах не можна просто все закрити. 
Зараз польські експерти дуже цікавляться нашою енергетикою, нашими станціями. Вони б хотіли сюди відправляти своє вугілля. Пишуть дослідження, як поляки можуть взяти участь у відновленні теплогенерації України. В їхньому фокусі уваги – українське вугілля і теплова генерація, як отримати з цього якийсь зиск. Вони в пошуку. 

— А поляки могли б зайти в Центренерго? 
—  Сумніваюсь. Крім того, я думаю, що наші з цим справились б краще. Але пригадаємо 2019 рік, коли Володимир Зеленський запропонував ДТЕКу забрати Центренерго за гривню, на що Тимченко подякував і відмовився. 
Ще питання теперішнього стану Центренерго. Компанія була завжди “цікавою”. 

— В контексті відтягування Росії від Китаю, чи може лишитись транзит? Зараз здається, що наче його не буде? 
— Я вважаю, що такі рішення мають прийматись з оглядкою на національні інтереси, а це аж ніяк не плата за транзит.  Я маю таке відчуття, що транзиту може й не бути з 1 січня, але він може поновитись. 
По-перше, деякі країни хотіли б у себе бачити російський газ. 
По-друге, зважайте на стиль політики угорців та словаків, вони почнуть на нас тиск через Євросоюз. Ми, звісно, можемо відповідати в стилі, як колись сказала Лана Зеркаль, мовляв, “щось може статись” з трубою. 
По-третє, для росіян це цікаво. Бо якщо російський газ йде не від Газпрому, а від Сокару, то ніякі арешти коштів не будуть стягуватись по арбітражах. Швейцарська дочка Сокару купує газ в Росії і продає його в Європу. 
Але суть в тому, що отримає Україна. Гроші, що, хто і як заробляє, –
 тут взагалі не аргумент у цій дискусії.  Ціна угоди – це не плата за транзит. Чи  справді будуть великі вигоди, які ми зможемо отримати натомість – от це має бути аргументом у прийнятті рішення.

— Зараз в США та Україні говорять про природні ресурси, як аргумент, чому Україна комусь цікава. Україна ресурсами цікава?
— Якщо ці ресурси толком не розвідані і комбінати під них не збудовані, то цінність такого ресурсу дуже низька. Треба дуже багато вкластись, щоб його отримати. А от цінність проєкту на блок АЕС – це цікавіше, це довгостроковий ринок. Тут можуть продавати ідею порятунку “рядового Райана” у вигляді Вестінгауза. Цю ось тему можна продавати Трампу. Інша ж річ, Польща не спить. Вони там третю АЕС вже хочуть будувати. Пройде років 7-10 і їхні блоки почнуть працювати. 

— Це дуже оптимістичний сценарій, дуже!
— Може, при умові, якщо все у них добре складеться. Та нам теж треба в цей вагон заскакувати. Тому будуть і Україна, і Польща американцям продавати побудову АЕС. А от про міфічні поклади мінералів, так поки немає інфраструктури, то немає у нас ніяких мінералів! А от діючі проєкти – це більш вагома річ.  

Джерело: https://e-b.com.ua/andrian-prokip-mask-skazav-shho-tesla-troxi-vtratit-ale-konkurenti-vtratyat-bilse-7297