Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (23.05-27.05)

Події та тренди в РФ за минулий тиждень за 23.05-27.05

Висновки

1. Протягом минулого тижня були опубліковані тотожні пропозиції кількох західних політиків і експертів, суть яких зводиться до принципу «мир в обмін на території». Пропонується встановлення перемир’я з фіксацією нинішньої лінії зіткнення. Росія ж готується до анексії окупованих територій. Реалізація подібного плану може привести до внутрішньої дестабілізації в Україні. В цих умовах, пріоритетним завданням української дипломатії є збереження єдності коаліції на підтримку України, вчасне отримання необхідного озброєння, та презентація альтернативного сценарію мирного процесу, який врахує національні інтереси України, але буде реалістичним у оцінках західних партнерів. І дуже важливо: розблокування портів не може стати відправною точкою для зняття санкцій.

2. Російський рубль став валютою, яка найбільше зміцніла по відношенню до долара з початку року. Для нього була створена своєрідна штучна реальність, яка повністю підконтрольна ЦБ. Через це економіка РФ стає менш конкурентоспроможною у світі. Внаслідок санкцій, «голландської хвороби» та синдрому фінансової ізоляції Росія, схоже, стоїть на порозі глибокої економічної кризи.

3. Публічні заяви офіційних осіб про очікуване незначне падіння видобутку нафти – 5-10 % – лише маніпуляція з метою применшити вплив санкцій на економіку. Реальне падіння видобутку нафти буде значно більшим.

4. Росія повною мірою відчула дефіцит високотехнологічних товарів. У середньостроковій перспективі передбачається, що проблему вирішуватимуть грошовими вливаннями у виробництво, податковими стимулами та контрабандою. Для вирішення нагальних проблем Кремль спробує провести аудит наявності технологій та виробничої бази у найближчих партнерів (з метою отримання активу над компаніями у майбутньому). Проте позиції Росії, які слабшають, дозволяють навіть найближчим союзникам розпочати торг за свої послуги.

    

   1. Перспективи укладання угоди «мир в обмін на території»

Після трьох місяців бойових дій Російська Федерація зіткнулася з низкою проблем. У збройних силах це втрата значної кількості особового складу, водночас, від проведення відкритої загальної мобілізації в РФ поки що утримуються через внутрішньополітичні ризики. За час бойових дій використано значну частину новітніх озброєнь, перш за все крилатих ракет. Починають проявлятися наслідки економічних санкцій, є загроза запровадження часткового нафтового ембарго.

З іншого боку, по мірі затягування бойових дій стає складнішою і ситуація на Заході, зокрема у Європі. Зростання інфляції, розрив торгово-економічних ланцюжків, зростання цін на паливо, продукти харчування, газ та електроенергію, неготовність ЄС постачати Україні озброєння у великій кількості та у повному обсязі, як це потрібно для фронту, а також загроза відродження націонал-популістських рухів та груп, штовхає європейські еліти до перегляду своїх позицій щодо війни у РФ. Вони все частіше задаються питанням, як має завершитися війна, і якою ціною.

У таких умовах, коли стає зрозуміло, що війна буде довгою і виснажливою, і РФ, і частина західних країн, висловлюють зацікавленість у підписанні перемир’я між РФ і Україною, а також укладання широкої угоди РФ із Заходом щодо поетапного скасування економічних санкцій.

У рамках такої мирної угоди Росія може вимагати визнання її суверенітету над захопленими територіями України по лінії зіткнення. Для цього російські війська активізували наступальні дії в Луганській та Донецькій області з метою вийти на адміністративні межі Донецької та Луганської області. Після цього вірогідним є проведення псевдореферендуму по приєднанню цих територій до Російської Федерації. Так само можуть анексувати захоплені частини Херсонської та Запорізької областей. Для цього на окупованих територіях вже запроваджується обіг російського рубля та призначаються місцеві адміністрації з числа колаборантів. В.Путін підписав указ про поширення спрощеного механізму набуття громадянства РФ на мешканців Херсонської та Запорізької областей.

Також РФ в рамках мирної угоди може вимагати від України оголошення нейтрального статусу замість прагнення до членства в НАТО. Про таку можливість в Давосі публічно оголосив колишній держсекретар США Г.Кісінджер.

Про умовну мирну угоду та компроміс по Україні з’явилася ціла низка матеріалів на Заході. Наприклад, 19 травня в газеті New York Times була надрукована редакційна колонка під назвою «The War in Ukraine Is Getting Complicated, and America Isn’t Ready». В колонці автори пишуть, що США можуть виявитися не готовими до підтримки тривалої війни в Україні, і тому Україна має розглянути варіант підписання перемир’я, яке врахує територіальні претензії Росії. Того ж дня уряд Італії передав до ООН свої пропозиції щодо мирного врегулювання в Україні. Вони передбачають відмову від членства в НАТО, припинення вогню, визнання Криму і Донбасу «спірними територіями» та надання Україні членства у ЄС.

Таким чином, протягом останніх кількох днів були опубліковані тотожні пропозиції, суть яких зводиться до принципу «мир в обмін на території». У відповідь на ці пропозиції Президент В.Зеленський закликає Захід надати Україні достатню кількість важкого озброєння та допомогти захистити її територіальну цілісність.

При цьому, як можна побачити останніми тижнями, відправною точкою загострення дискусій про мир і компроміси стає питання розблокування експорту зерна з України, тобто питання глобальної продовольчої кризи. Останнім часом воно загострилося як через затягування війни, так і через занепокоєння багатьох країн на Заході, що продовольча криза призведе до масового голоду та дестабілізації ситуації у декількох регіонах світу, які залежать від стабільних поставок продовольства, зокрема й зерна.

На Україну припадає понад 10% зовнішніх поставок зерна, 12% кукурудзи та понад 50% соняшникової олії, особливо у країни Африки та Близького Сходу. Через війну в Україні прогнозують втрату, за різними даними, до 30%-50% українського урожаю зерна на наступний рік, що матиме катастрофічні наслідки для цілої низки держав, стабільність яких залежить від цього експорту. Дефіцит експорту зерна впливатиме на країни наступним чином:

• Призведе до дефіциту продовольства, основа якого у багатьох країнах — українські зерно, кукурудза або олія;
• Призведе до зростання цін на продовольство, а отже й до зростання цін на продукти харчування у цих країнах;
• Призведе до збільшення витрат на імпорт більш дорожчого зерна від інших постачальників, що зменшить витрати на інші важливі сфери — соціальну, медичну, економічну, промислову, і змусить країни брати у борг або скасовувати субсидії на різні товари.

Така ситуація є особливо небезпечною для країн субсахарської та північної Африки, Близького Сходу, Південної Азії, які не лише залежать від імпорту зерна, але також мають суттєві дисбаланси у соціально-економічну розвиткові (бідність, соціальна нерівність, швидке зростання населення тощо), слабку економіку, нестабільну політичну ситуацію, залежне від екологічних змін сільське господарство, а також масовану систему програм субсидій імпортованих та власних базових товарів, таких як олія, рис, борошно, хліб, цукор, бензин. До таких потенційно уразливих через продовольчу кризу країн можна віднести Єгипет, Сирію, Ліван, Туніс, Алжир, Ірак, Туреччину, Ємен, Південний Судан, Ефіопію, Нігерію тощо.

У випадку дестабілізації ситуації у цих регіонах, це може призвести до голодних бунтів, антиурядових заворушень, загострення заморожених або напівзаморожених збройних конфліктів, війн за базові ресурси, нових хвиль біженців у Європу. Саме через це війна в Україні викликає занепокоєння у світової спільноти, а відтак і заклики до вирішення питання блокування чорноморських портів з України, які дозволяли вивозити зерно.

Нині, можна виділити три варіанти вирішення цієї проблеми, які пропонували різні країни за останні тижні:

1) Силова деблокада. Направлення військових кораблів НАТО або збільшення поставок Україні протикорабельних ракет та іншого озброєння для того, щоб вражати російські кораблі, що блокують порти. Такі заяви лунали, зокрема, з боку Британії, але пізніше, офіційний Лондон спростував ці наміри. Поки що, цей варіант є маловірогідним через небажання великої кількості країн НАТО, їхню неготовність до війни на морі, позицію Туреччини щодо проток Босфор і Дарданелли та неочевидність того, що це вирішить проблему, або що ескалація дійсно дозволить безпечно вивозити зерно, та ще й страхувати ці вантажі.

2) Сухопутний коридор через Білорусь. Цю пропозицію озвучували в ООН, але її слабке місце — сама Білорусь. Офіційний Мінськ, вірогідно, хотів би допомагати вивозити українське зерно своєю територією до балтійських портів в обмін на зняття санкцій з його калійних підприємств. Однак немає гарантій, що ці вантажі не будуть захоплені / затримані / конфісковані у Білорусі через тиск РФ, або що про це можна буде домовитися, враховуючи погану комунікацію між Мінськом і Києвом на рівні президентів.

3) Морський “зерновий коридор” через компроміс з РФ. Цей сценарій є більш вірогідним за попередні з огляду на позицію як країн ЄС, так і Туреччини, яка нині офіційно розпочала такі переговори з Росією та Україною. Це потребуватиме компромісу, адже Москва навряд чи дозволить вивозити зерно з портів України просто так, і вимагатиме поступок або часткового скасування західних санкцій, щонайменше європейських. США відмовилися від такої угоди, принаймні на публічному рівні.

У порівнянні із проектом мирного договору, який обговорювався у Стамбулі наприкінці березня 2022 року, сьогоднішні пропозиції виглядають ще більш невигідними для України. Навіть їх розгляд може привести до внутрішньої дестабілізації в країні. Водночас, сформоване на Заході «лобі швидкого миру» може прив’язати модифікацію позиції України до графіку та номенклатури поставок важкого озброєння.

Приводами для активізації дискусії про угоду «мир в обмін на території» можуть стати:

1. Засідання Ради ЄС 23-24 червня, на якому заплановано розгляд питання по наданню Україні статусу кандидата в члени ЄС.
2. Саміт НАТО в Мадриді 29-30 червня. На ньому можуть обговорювати питання про можливий нейтральний статус України.
3. Наступ російської армії з метою оточення окремих гарнізонів збройних сил України та використання їх як заручників у переговорах.
4. Можлива угода між Російською Федерацією та Заходом щодо постачання зерна та мінеральних добрив у обмін на зняття частини економічних санкцій.
5. Проведення псевдо референдумів на окупованих територіях на предмет їх включення до складу Російської Федерації.

При цьому, переговорники зі сторони Заходу не враховують ключову психологічну рису Путіна: подібні переговори Путін буде  вважати слабкістю опонентів, а це означає, що навіть в разі мирного врегулювання, він вважатиме можливим порушення цих домовленостей. При чому у відносно короткій перспективі, бо для нього програмою мінімум у цій війні є захоплення Одеси і Бессарабії з прямим виходом до Придністров‘я.

Також, потрібно враховувати внутрішньоукраїнську ситуацію:  навіть початок таких переговорів може спричинити революційну ситуацію і навіть хаос. Такий сценарій є найменш вигідним не лише для України, але й дл ЄС в цілому, бо конфлікт може перекинутися безпосередньо до кордонів Євросоюзу.

В цих умовах, пріоритетним завданням української дипломатії є збереження єдності коаліції на підтримку України, вчасне отримання необхідного озброєння, та початок підготовки над розробкою альтернативного сценарію мирного процесу, який врахує національні інтереси України, але буде реалістичним у оцінках західних партнерів. При цьому, категорично неправильно ув‘язувати будь-які мирні пепеговори з розблокуванням портів.

 

2. Міцний рубль хоч і приніс тимчасовий спокій росіянам, згодом доб’є російську економіку

 

Російський рубль став валютою, яка найбільше зміцніла по відношенню до долара з початку року. За даними Reuters, станом на 25.05 рубль укріпився на 29% з початку року, обійшовши бразильський реал – 15,6% та мексиканський песо – 3,3%.

Однак чи дійсно можна вважати рубль стабільною та міцною валютою?

Після початку повномасштабного вторгнення на територію України курс рубля становив – 120,38 RUB/USD (11.03.2022) та 132,96 RUB/EUR (11.03.2022). В обмінниках та на чорному ринку курс  сягав – 250-300 RUB/USD.

Щоб стабілізувати курс в РФ було штучно сформовано перенасиченість валютою. Для цього ЦБ Росії 9 березня 2022 року ввів критичні обмеження на обіг готівкової валюти всередині країни, які торкнулися долара, євро та фунта стерлінгів:

• Запроваджено обов’язкову комісію 30% на купівлю USD, EUR та GBP на біржі. На початку квітня її відмінили.
• Банкам заборонено продаж готівкової валюти населенню. З 18 квітня банки відновили продаж готівкової валюти громадянам за рублі, але можна продавати тільки ту валюту, яка надійшла до кас після 9 квітня.
• Заборонено знімати зі своїх валютних рахунків та вкладів понад 10 тис. дол. (виняток – можна зняти в тільки рублях з конвертацією). 8 квітня ЦБ дозволив зняття готівки у валюті з вкладів або рахунків, які були відкриті до 9 березня (ліміт на зняття зберігся).
• Заборонено вивозити з країни понад 10 тис. дол. готівкою.
• Заборонено відправляти собі чи родичам за кордон понад 10 тис. дол.
• Компаніям наказано продавати щонайменше 80% валютної виручки всередині РФ. З 23 травня знижено до 50%

Окрім цих обмежень через санкції з Росії вийшло багато іноземних компаній, знизився імпорт, а експорт навпаки зріс. До того ж порушилися логістичні ланцюжки і ввозити щось до Росії стало дуже складно та дорого. Тому формувати попит на валюту в середині країни фактично нікому.

У результаті, позитивне сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу РФ у першому кварталі 2022 року становило $58,2 млрд, що у 2,6 рази більше, ніж за аналогічний період 2021 року ($22,5 млрд)

Станом на 25.05 офіційний курс рубля становить 56,97 RUB/USD, та 58,87 RUB/EUR, в обмінниках курс – 80 RUB/USD та 90 RUB/EUR. Однак купити або продати валюту досить складно через введені обмеження.

Російські експерти називають різні причини чому рубль укріплюється:

• Регуляторні правила
• Виконання Росією платежів за євробондами
• Недостатньо сильний вплив санкцій
• Притік нафтогазової виручки у валюті

Однією з причин чому ЦБ Росії штучно укріпляє курс є зниження паніки у країні та збереження електорату. В свідомості росіян ще з 90-х років засіло, що рівень добробуту перераховується виключно в долари та євро. І зростання курсу долара вказує на одне – в країні криза.

Також у такий спосіб ЦБ намагався стримати прискорення інфляції. За даними росстату річна інфляція сповільнилася з 17,7% до 17,5%. Проте дане зниження не є значним і очікується подальше прискорення інфляції.

Паніка знизилась і навіть після послаблення обмежень курс рубля не зріс. Фактично для рубля була створена своєрідна штучна реальність, яка зробила курс рубля не ринковим, а внутрішнім та повністю підконтрольним ЦБ.

Російській економіці експерти приписують 2 діагнози:

1. “Голландська хвороба” – різке зміцнення національної валюти за допомогою бурхливого зростання експорту товарів однієї домінуючої галузі (у Росії це -нафтогазовий сектор).

Через сильну нацвалюту російська економіка стає менш конкурентоспроможною у світі, тому що вироблені різними галузями товари (крім нафтогазу) стають дуже дорогими для країн, які готові купувати їх у Росії. Насамперед це стосується високотехнологічних секторів, включаючи озброєння, пояснює Денис Домащенко, доктор економічних наук.

2. Синдром фінансової ізоляції. Основний ризик для економіки пов’язаний із:

• скороченням імпорту, який критично необхідний для функціонування вітчизняної промисловості
• скороченням інвестицій
• скороченням вхідних платежів до експортоорієнтованих галузей
• ізоляцією від світового ринку.

Щоправда, останніми днями ситуація дещо змінилася. Курс рубля почав знижуватися після двох місяців зміцнення і, швидше за все, найближчим часом стабілізується.

Причина зміцнення виявилася в тому, що із завершенням основних податкових виплат ринок уперше за останні місяці зіткнувся із дефіцитом пропозиції іноземної валюти. Крім того, зіграло роль та послаблення щодо продажу експортної виручки.

У найближчі тижні курс долара може повернутися в діапазон 70-80 руб. / $ На тлі попиту з боку імпортерів.

У будь-якому разі, через сильну нацвалюту російська економіка стає менш конкурентоспроможною у світі. Вироблені товари (крім нафтогазу) стають дуже дорогими для країн, які були готові їх купувати у Росії. Насамперед це стосується високотехнологічних секторів, включаючи озброєння.

Наслідком «голландської хвороби» разом із наслідками санкцій для Росії буде посилення технічного відставання від інших і висока інфляція з падінням рівня життя громадян. Росія, схоже, стоїть на порозі глибокої економічної кризи.

Поняття «Голландська хвороба» з’явилося 1977 року у статті журналу Economist, де описувалися наслідки освоєння великого газового родовища в голландській провінції Гронінген на початку 1950-х років. Різке нарощування експорту газу підвищило рівень доходів населення з допомогою зміцнення голландського гульдена, зріс попит імпортні товари. У результаті національна промисловість сильно просіла через нездатність конкурувати із зарубіжними виробниками та нестачі фінансування (інвестиції вливались у геологорозвідку). У країні виріс безробіття, економічний потенціал знизився, національна валюта ослабла. Нині Голландія сама закуповує паливо, хоча у 1990-х була одним із найбільших газових експортерів Європи.

 

3. Заяви про незначне падіння видобутку нафти в РФ – чергова маніпуляція

Офіційні особи РФ почали заявляти про те, що падіння видобутку нафти в країні буде незначним, і, можливо, пік падіння уже пройдено. Так, віце-прем’єр Олександр Новак повідомив, що видобуток нафти в Росії цього року може знизитися до 480-500 млн т із 524 млн т у 2021 р., тобто на 5-10 %. Такі оцінки суттєво відрізняється від тих, що озвучувались місяцем раніше. Зокрема у документах російського мінфіну наприкінці квітня озвучувалась оцінка падіння у 17 % у 2022 році у порівнянні з попереднім.

Зрозуміло, що озвучення «позитивних» меседжів про незначне падіння та швидке очікуване відновлення галузі є удаваним спрямоване на утримання позитивних настроїв та формування думки, про те, що санкції не матимуть вплив у на економіку та добробут в РФ.

Очевидно, що реальне падіння буде глибшим ніж оцінки РФ. Перш за все, за рахунок того, що обмежувальні заходи щодо імпорту російської нафти та нафтопродуктів у ЄС ще не запроваджені. Країни ЄС володіють потенціалом до скорочення споживання російської нафти в еквіваленті 2,5 млн бар. на день, у порівнянні з довоєнним рівнем видобутку у РФ у 10 млн бар.

Загалом, попит на російську нафту визначатиметься санкційними обмеженнями у ЄС та інших країнах, загальноекономічною динамікою та ковідним впливом на економіку, перш за все, Азії, політикою РФ по надаванні дисконтів на власну нафту для країн, що утримались від санкцій, діями країн ОПЕК по нарощуванні видобутку. Але у будь-якому разі оцінка 5-10% паління видобутку є невиправдано оптимістичною для РФ.

 

4. Росія у пошуках електроніки

У попередніх оглядах вже порушувалася тема дефіциту напівпровідникової продукції (і електроніки) у Росії. На тлі санкцій РФ втратила постачання зі США, Тайваню, Японії, країн ЄС. При цьому Китай, який міг би частково заповнити ринок своїми постачаннями «тримає паузу», а російська промисловість не в змозі оперативно налагодити випуск навіть номенклатури, затребуваної у ВПК та авіабудуванні.

На фоні цього уряд Росії намагається оцінити можливості хоча б короткострокової стабілізації ситуації за рахунок близьких держав та перепрофілювання частини своїх підприємств. Триває тиск на офіційний Мінськ із глибокої інтеграції Держвійськпрому Білорусі та російського ОПК. Лукашенко торгується.

Події

Цей огляд охоплює не лише події останнього тижня, а й зачіпає «передісторію» – попередні заяви та домовленості.

З важливих новин, які визначають межі можливостей Росії, варто згадати:

• Введення Японією заборони на постачання до РФ 14 типів високотехнологічної продукції. Санкції були анонсовані ще 13 травня, але на момент введення (20) перелік заборонених товарів було розширено 3D-принтерами, електронними мікроскопами, обладнанням для сонячної енергетики, обладнанням для виробництва органічних світлодіодів та мікроелектромеханічних схем, матеріалів, що ускладнюють виявлення електромагнітних хвиль;
• Оголошено мінпромторгом РФ обсяг фінансування на реалізацію програми розвитку електронної промисловості. До 2030 року з бюджету планується виділити 900 млрд. рублів. Ще 2,7 трильйона рублів уряд РФ має намір залучити із позабюджетних джерел;
• До державної думи внесли законопроект щодо податкових пільг для частини підприємств електронної промисловості та ІТ сектору;
• Росатом оголосив про намір інвестувати 26 млрд рублів у будівництво фабрики з виробництва літій-іонних акумуляторів у Калінінградській області.

При цьому ситуація з виробництвом електронної продукції як військового, так і цивільного спрямування залишається дуже складною. Так, наприклад:

• АвтоВАЗ, який раніше анонсував відновлення виробництва «спрощених» автомобілів (без гідропідсилювача керма, ABS, подушок безпеки тощо) заявив про продовження простою ще на один тиждень – до 4 липня;
• Росія послабила обмеження щодо покупки громадян в іноземних інтернет-магазинах. Поріг щомісячного замовлення виріс із 200 до 1000 доларів;
• РФ відновлює виробництво застарілих моделей пасажирських літаків ТУ-214 та Іл-96. Проте з огляду на слабку виробничу базу деталі для двигунів будуть виробляти на підприємстві Роскосмосу «Протон-ПМ». Ця ж корпорація має намір освоїти виробництво та частини електронних компонентів;
• При цьому Білорусь має намір претендувати на отримання російських пасажирських літаків SSJ 100 та MC-21. І навіть налагодити їхній потоковий ремонт (і виробництво частини деталей). Таке можливе завдяки відмінностям у режимах санкцій, накладених на Білорусь та Росію.

Говорячи про білоруський напрям, варто згадати переговори про співпрацю підприємств Держвійськпрому Білорусі та ОПК РФ. Лукашенко зі свого боку запропонував залучити до кооперації виробничі потужності НВО «Интеграл» (виробництво напівпровідників), НВО «Горизонт» (електроніка), КБ «Пеленг» (засоби зв’язку, оптоелектроніка, РЕБ), БелОМО (оптика, оптоелектроніка). Окремо зупинявся на «домовленостях» про співпрацю у розробці ракети для РСЗВ «Полонез» із залученням розробників боєприпасів до ОТРК «Іскандер».

Аналіз

Російська Федерація на тлі санкцій продовжує створювати фінансові та податкові стимули для розвитку власної електронної промисловості. Нестачу технологічного обладнання планують компенсувати «контрабандними» і дорожчими поставками техніки, що була у використанні, за програмою «паралельного імпорту».

Найбільш ймовірними партнерами, здатними вирішити проблему, є КНР та Індія. Однак це справедливо лише в теорії.

• Китай, що жорстко критикує політику санкцій проти РФ, декларує «добрі відносини з Росією». Проте, що стосується практичної роботи, Пекін віддає перевагу позицію вичікування: не відмовляє Кремлю, але при цьому не робить практичних кроків. Навіть спроби розмістити замовлення на виробництво процесорів зіткнулися із запевненнями про можливість виконання у 2023 році. Водночас КНР створює умови для максимального просування власної побутової електроніки на російський ринок — будує нові склади під Москвою та розвиває локальний торговий майданчик.

• Індія також декларує важливість розвитку торговельних та політичних відносин із Росією. Але при цьому веде політику примусу до продажу сировини (вуглеводні, добрива тощо) за заниженими цінами. І так само як КНР, не входить до програм технічного співробітництва, крім тих, що передбачають передачу технологій індійській стороні.

Для нівелювання можливого дефіциту побутової електроніки фактично знімаються обмеження на обсяг покупок в іноземних інтернет-магазинах. Насамперед це стосується китайських майданчиків.

Водночас дефіцит технологічних комплектуючих вже створив проблеми для автопрому, авіабудування та, відповідно, ВПК. Вирішити цю проблему РФ намагається тимчасовим переходом до випуску простіших (застарілих) моделей, мобілізуючи при цьому резерви власної промисловості, зокрема, космічної.

Другий напрямок — пошук «тактичних партнерів», співпраця з якими дозволить досить швидко стабілізувати ситуацію в окремих сегментах. Насамперед у випуску військової техніки. Тому посилюється увага (і тиск) до можливостей співпраці з Держвійськпромом Білорусі, що має власні технологічні напрацювання у галузі оптики, оптоелектроніки, засобів РЕБ та зв’язку.

Лукашенко бачить зацікавленість РФ, тому, з одного боку, йде на зустріч, пропонуючи потужності низки підприємств, але говорить про розміщення замовлень, а не про створення СП (у чому зацікавлена ​​Росія). При цьому не згадує важливі для РФ напрямки та компанії. Наприклад, КБ “Радар”, що виробляє станції РЕБ сімейства “Гроза”, які продемонстрували високу ефективність застосування (у Сирії та Лівії) проти БПЛА “Байрактар ​​ТВ-2” та американських MQ-9 Reaper.

З іншого боку, привертає увагу інформація про можливу співпрацю в розробці ракети підвищеної дальності для РСЗВ «Полонез». Заяви про допуск «російських фахівців» можуть означати готовність надати технічну (і технологічну) документацію на комплекс і можливу уніфікацію боєприпасів з комплексом «Іскандер». Або ж налагодження виробництва ракет для ОТРК «Іскандер» на білоруському заводі точної механіки (м. Дзержинськ), де виготовляються «Полонези» та боєприпаси до них.

Прогноз

У короткостроковій перспективі Росія навряд чи компенсує дефіцит електроніки та напівпровідників. Що зумовлює активну роботу російського уряду щодо пошуку «тактичних партнерів», здатних покращити ситуацію хоча б щодо окремих груп товарів. При цьому на пострадянському просторі можливий тиск на партнерів Кремля щодо створення СП або продажу технологічних компаній.

На Білоруському напрямку така політика виявиться у спробах інтенсифікації співробітництва в галузі ВПК. З одного боку, посилиться тиск на офіційний Мінськ, з іншого, Лукашенко отримує об’єкт для торгу з Кремлем. Заяви про співпрацю в галузі ракетної техніки найімовірніше знайдуть вираження у виробництві певних комплектуючих для ракет ОТРК «Іскандер». Повне надання технічних напрацювань по «Полонезу» є менш ймовірним, оскільки білоруський комплекс заснований на китайській технологічній базі і для поширення технічної та технологічної інформації потрібна як мінімум згода Пекіна.