Сьогодні вже ні в кого не викликає сумнівів, що глобальний бізнес, який залишається в Росії, свідомо фінансує військову агресію проти України. За майже рік від повномасштабного вторгнення очевидним є те, що мета Путіна – це геноцид українців, а його засобами є тероризм, злочини проти людяності та спотворююча пропаганда. І дедалі частіше всесвітньо відомі компанії, обираючи російського споживача, стають співучасниками в цих насильницьких діях.
Один із транснаціональних важковаговиків, що не полишає російський ринок – Компанія METRO. Гендиректор цієї мережі гіпермаркетів на початку лютого підтвердив плани продовжувати бізнес у РФ. Офіційне пояснення – турбота і відповідальність про 10 тисяч своїх колег та споживачів, яких вони забезпечують базовими продуктами харчування.
Така заява, ясна річ, не витримує критики. Особливо, якщо згадати, що на початку війни німецький офіс погрожував українському припиненням постачання товару за тиск на корпорацію щодо виходу з Росії. Втім, це лише верхівка айсбергу. Поверхневий аналіз фактів дозволяє стверджувати, що METRO комфортно себе відчуває в країні-агресорі та, попри все, триматиметься за її ринок.
Компанія Metro Cash & Carry була заснована 1964 року в Німеччині (тоді ФРН). Засновником компанії є Отто Байсхайм (1924-2013). Під час Другої світової війни він служив у лейб-штандарті Адольфа Гітлера – це перша танкова дивізія СС. Після війни у полоні у британців пройшов денацифікацію. У 1996 році відбулося злиття трьох компаній Metro Cash & Carry, Kaufhof Holding AG та Asko Deutsche Kaufhaus AG у Metro AG (METRO GROUP). На сьогоднішній день акціонерне товариство METRO GROUP володіє четвертою за величиною у світі торговельною мережею. До 2020 р. основними власниками були німецькі сім’ї: Ханіель 30% акцій, Шмідт-Рутенбек 15,7%, Байсхайм 9,1%.
Восени 2020 року EP Global Commerce (EPGC) повідомила, що скористалася опціоном на покупку акцій німецької сімейної інвестиційної групи Haniel і збільшила свою частку до 29,99% з 17,52%. Цей крок зробив EPGC найбільшим акціонером METRO. Та на цьому інвестор не зупинився: наразі компанія EPGC збільшила свою частку до 45,62%.
EP Global Commerce (EPGC) – група компаній, що належить двом інвесторам: Патрику Ткачу (47%) и Даніелю Кретинські (53%). Компанія заснована в червні 2018 року та базується в Мюнхені. Дві дочірні компанії, EPGC I и EPGC II, були створені для придбання акцій METRO AG у Haniel и CECONOMY.
Даніель Кретинські – один з найбагатших бізнесменів Чехії. Forbes оцінює статки Кретинські в $5 млрд. Financial Times називає Кретинські одним з найвпливовіших людей Європи. У 2020 році Forbes поставив його на третє місце серед найбагатших людей Чехії, його активи становили 78 мільярдів крон (3 мільярди євро), що поставило його навіть попереду прем’єр-міністра Андрея Бабіша. Активи у його власності дивують своєю різноманітністю, серед них 94% найбільшої енергетичної групи в Центральній Європі Energetický a průmyslový Holding (EPH), 49% материнської компанії видання Le Monde, частка футбольного клубу AC Sparta Prague та акції West Ham United, 20% національного оператора поштового зв’язку Великобританії Royal Mail, 10% Sainsbury’s (друга за величиною мережа супермаркетів у Великобританії).
Крім того, Даніель Кретинські контролює EP Infrastructure (EPIF), яка володіє 49 відсотками Eustream, компанії, яка управляє газотранспортною системою, що транспортує російський газ до Центральної та Східної Європи і, віднедавна, й реверс в Україну. Можливо, саме інтереси ключового акціонера METRO AG в енергетичній сфері та російських енергоносіях і впливають на рішення компанії залишатися в «Мордорі».
Розвиток проекту Metro Cash & Carry в Росії офіційно розпочався 1 листопада 2000 року в Москві. Наразі компанія управляє 93 торговими центрами у 51 регіоні. За підсумками 2021/2022 фінансового року продажі компанії у Росії зросли на 22,3% у річному вираженні, до 2,9 мільярдів євро.
У 2019 році російське METRO заявило, що сконцентрується на франчайзинговому проекті мережі продуктових магазинів «біля дому» – «Фасоль» замість відкриття великих гіпермаркетів,і почало розвивати його у фінансовому партнерстві зі Сбербанком Росії. Програма діє потеперішній час.
Державний Сбербанк під санкціями ЄС із 2014 року. У 2022 році санкції проти Сбербанка ввели США та Великобританія. ЄС у шостому пакеті санкцій ухвалив відключити банк від SWIFT. Один із проектів Сбербанка – картка «Мір» для військових та військових пенсіонерів, що називається «Армия России» – створена для реальних цілей з мотивації та схилянняросійських громадян до мобілізації й війни проти українців. На фоні того, як весь цивілізований бізнес відмовився від співпраці з картками «Мір» підсанкційного Сбербанка, турецька мережа METRO без проблем продовжила приймати ці картки для розрахунків.
Газотранспортна складова бізнес-групи, співпраця з підсанкційним Сбербанком та багатомільйонний російський ринок – це надто ласий шматок, щоб залишати Росію. Ба, більше:для METRO це достатньо вагома причина, щоб не лише продовжувати фінансувати агресію, а йузяти у ній безпосередню участь.
Очевидно, що російській владі сьогодні вже недостатньо виконання західними компаніями бізнес зобов’язань. Податки і, навіть, участь у добровільно-обов’язкових провладних «гуманітарних» і «благодійних» акціях – лише верхівка айсбергу. Сьогодні великі компанії стають надпотужними платформами для впливу на громадську думку. Доступ до персональних даних покупців, «заряджені» рекламні кампанії і, навіть, асортимент товару – усе є тимресурсом, який російська влада не готова втрачати.
На початку грудня 2022 р. у мережі Інтернет було поширено скріншот з онлайн-вітрини METRO про те, що німецька мережа в Росії торгує «кувалдами Вагнера». Це той самий «атрибут найманців з «ЧВК Вагнер», що набув умовної популярності після публікації жорстоких відео про начебто страту бійців ЧВК, які повернулися з українського полону.
«Кувалда Вагнера», напевне, є спробою менеджменту мережі потішити імперські амбіції споживачів на російському ринку, підкреслити право Росії та росіян зневажати все, крім власних інтересів. Це демонстрація ціннісного розриву між цивілізованим світом та світом Росії, поділ на «там» і «тут». Тож не випадково саме ці кувалди найманець російських злочинців Пригожин також використовує як символ знущання з цивілізованого світу в особі Європарламенту, на адресу якого було відправлено інструмент після визнання Росії державою-спонсором тероризму.
І хоча одразу після того, як у ЗМІ спалахнув скандал, німецький ритейл поспішив прибрати з онлайн маркетплейсу товар, зроблене ним надалі спростування виглядає доволі неоднозначно. Чому неоднозначно? Бо ж джерела спростування викликають обґрунтовані сумніви у серйозності та чистоті намірів METRO, адже серед них, у переважній своїй більшості, сайти для дорослих, а не вагомі та прозорі ЗМІ з широкою аудиторією.
Наведений приклад яскраво демонструє, що російські представництва західних компаній дедалі більше стають заручниками мілітаристського режиму Путіна. Те, що було від початку обранням бізнес-пріоритетів, перетворюється на злочинне пособництво огидній військово-пропагандистській машині і, напевне, отримає свою належну оцінку під час новітнього Нюрнбергу.
Роковини війни в Україні – гарний привід для транснаціональних гігантів, ласих до російських надходжень, замислитись над збереженням цивілізованого обличчя. Втім, це ще і гарний привід для колективного заходу остаточно увімкнути режим нульової толерантності для своїх бізнес-гравців, які ладні йти на ганебні компроміси з кривавим російським режимом. «Працюєш в Росії – готуйся до трибуналу» – єдина формула для METRO і йому подібних.
Публікація підготовлена Інформаційним агентством «Underdog The Unlawyers» спеціально для проекту «Don`t Fund Russian Army».
Вам також буде цікаво:
Експерти Українського інституту майбутнього окреслили три можливі сценарії закінчення війни
Словаччина: на порядку денному подолання корупції, діалог з Росією та дружні відносини з сусідами
Катастрофа під Смоленськом вплинула на стосунки між Росією і Польщею
Наслідки кризи: Про переможців і переможених
Новий міністр розвитку громад і територій: Чого слід очікувати від призначення Дениса Шмигаля
Вадим Денисенко очолив Український інститут майбутнього