Український підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи Валерій Пекар опублікував рецензію на нещодавно презентоване видання Українського інституту майбутнього «Візія України – 2030». Про це він написав на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук».
Країна, зазначає автор, що не має власного проєкту майбутнього, є лише ресурсом для тих, в кого цей проєкт є. Зазвичай, підкреслює Валерій Пекар, це завдання політичних лідерів, які, на жаль, традиційно мають короткий горизонт планування. На щастя, додає він, державники сьогодні є у громадському секторі. Український інститут майбутнього протягом двох років працював над візією майбутнього України, і сьогодні ця робота побачила світ.
«Важливою рисою представленої роботи є її інтегральність. Не лише економіка та її ключові сектори, а й гуманітарна сфера (адже люди є основним капіталом майбутнього) та геополітика з національною безпекою (без цього можна раптом опинитися частиною чужого проєкту) поєднані у комплексному баченні України. Тут наша держава знайшла своє місце на світовій мапі як центральноєвропейський оператор безпеки й водночас виробничий майданчик, екологічно чистий супермаркет, центр високотехнологічної культури та розробок, впливовий енергетичний гравець, логістичний хаб, привабливий туристичний напрямок тощо», – зазначає Валерій Пекар.
Разом з тим він наголошує, що можна сперечатися з окремими тезами авторів документу, але тоді критикам треба запропонувати й аргументувати власну візію. Це означатиме розгортання процесу обговорення різних версій національної візії, який об’єднає громадян, адже всі хочуть кращого життя для себе і своїх дітей.
Вам також буде цікаво:
Угорщина шукає партнерів для політичного тиску на Україну
Податок на виведений капітал врятує бізнес України від “подвійної бухгалтерії”: розрахунки економістів Українського інституту майбутнього
Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (26.11 – 03.12)
Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (25.07-29.07)
Протести в Казахстані. Чому казахи відмовилися йти за російським сценарієм
Військові навчання як інструмент стримування