Стало відомо, що президент США Дональд Трамп і президент Франції Еммануель Макрон домовилися запросити РФ на саміт G7 в 2020 році. Раніше Дональд Трамп заявив, що вважає за доцільне повернути РФ до G8, натомість Макрон наголосив, що це можливо тільки після врегулювання ситуації в Україні, адже виключення Росії було реакцією на анексію Криму.
Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу UIF розповів у інтерв’ю для ІА Дивись.info чому Росію вирішили повернути, які це наслідки матиме для України і чи не означає це, що питання анексії Криму та російської агресії на Донбасі більше неактуальне для США та ЄС.
Для ЄС і США питання України досі залишається актуальним. Поки що немає заяв про вихід з нормандського формату, ніхто не знімав санкцій. Утім, тенденція очевидна: ЄС та США вважають, що нормалізація стосунків з Росією – це один із виходів для врегулювання ситуації, що склалася. Інша справа, що такі тенденції не вигідні для України.
Для США питання України не є основним, воно є лише одним з багатьох.
Це закономірні заяви, які відповідають настроям та політичним позиціям деяких європейських і американських політиків, частина з яких справді вірить, що не треба йти на конфронтацію з Росією, а намагатися з нею вибудовувати нові стосунки. Якщо ми говоримо про Францію, їхня зовнішня політика завжди була націлена на співпрацю з Росією. Так само, як і зовнішня політика Німеччини чи Італії, чи Австрії. Натомість для США питання України не є основним, воно є лише одним з багатьох. Відповідно, в Америці багато політиків і бізнесменів вважають, що для них страшнішим є зближення Росії з Китаєм. Таке геополітичне зближення може загрожувати глобальним позиціям США. Відповідно, щоби цього не сталося, можна з Росією налагодити або відновити певні мости – наприклад, повернути в G8, не скасовуючи санкцій. За подібними заявами стоїть системний інтерес, який, звісно, нам не вигідний. Водночас зі свого боку ми, на жаль, не багато зробили, щоб таких заяв не було.
Не думаю, що всі члени G7 підтримають повернення Росії до G8. На скільки мені відомо, консенсусу наразі немає. Є тільки заяви Трампа і Макрона. Водночас треба розуміти, що заяви Трампа – це лише заяви Трампа, а не заява США. Там чимало груп впливу, які можуть з цим не погодитися. Так само, як і у Франції. Наприклад, Канада навряд чи змінить свою позицію. Так само, не думаю, що змінить свою позицію Японія. Може змінити Італія, де давно говорять про зняття санкцій. Але консенсусу немає, тому очікувати такого рішення на найближчому саміті не варто.
Бізнесмени у США та Європі, які втрачають гроші через санкції, не компенсували втрати за рахунок українського ринку.
Натомість Україна може зробити те, що мала зробити після 2014 року – виконати свої зобов’язання перед іноземними партнерами у сфері проведення реформ, відкриття для них ринку, створення комфортних умов для інвесторів. Іншими словами, все лежить у площині внутрішньої політики, особливо економічної. Проблема України на сьогоднішній день полягають у тому, що вона не стала цікавою для наших західних партнерів. Потрібно просто ставити логічні питання. Які є стратегічні інтереси США на території України? Їх немає. Є майже чотири мільярди товарообороту і все. У нас більше немає взаємних інтересів, задля яких США кидались би на амбразуру, йшли на конфронтацію, тиснули на Росію тощо. Те ж саме стосується Франції. Які її стратегічні інтереси на території України? Їх теж немає. Французький бізнес не сильно зайшов в Україну після 2014 року. Умови для ведення бізнесу в країні не найкращі. Реформи не проведені. Бізнесмени у США та Європі, які втрачають гроші через санкції, не компенсували втрати за рахунок українського ринку. Крім того, змінилися уряди – до влади прийшли політичні сили, які більш скептично дивляться на «український проект». Це не варте тих грошей, які вони втрачають від санкцій, конфронтації з Росією і постійної напруги. Тому Україні насамперед потрібно відновити довіру західних бізнесменів та інвесторів, залучити в країну великий іноземний капітал. Якщо тут буде великий іноземний капітал – китайський, французький, німецький, австрійський, американський – це автоматично знижує ризик ескалації, тому що вони будуть самі не зацікавлені у розгойдуванні обстановки.
Крім того, Україні треба вийти з конкретними пропозиціями по Донбасу і Криму, тому що їх у нас за 5 років не було і це факт. Ми єдине, що обговорювали протягом п’яти років і то з подачі Росії – це план розміщення миротворців на Донбасі, який ми так і не реалізували. Від того, що ми нічого не пропонуємо, ініціативу перехоплюють інші країни. Наприклад, Росія, коли намагається просувати різні проекти. Україна повинна бути активною у питання Донбасу та Криму, пропонувати ідеї, пропозиції, проводити переговори, створювати різні предмети для переговорів. Чим більше заморожена ситуація, тим гірше для нас. Тому що політичні партнери втрачають інтерес, стомлюються від браку прогресу. А на цьому тлі грає Росія, яка має сильні позиції у Європі у плані інформаційних ресурсів, політичних і, звісно, фінансових».
Джерело: Дивись.info
Вам також буде цікаво:
Залік чи не залік? Що чекає на вищу освіту в Україні
Russia in details: events and trends in Russia over the last week (12.11-18.11)
Децентралізація 2.0. Якими будуть відносини центру і регіонів після війни?
“Інакша освіта: Генеза освітніх концепцій західного суспільства”
Угорці за кордоном. Мова навчання їх дітей – пріоритети закордонної політики держави
Реформа Нацполіції: план дій на 100 днів