» Новини » Зникнення і арешт у Китаї президента Інтерполу підриває глобальні позиції Пекіна

Зникнення і арешт у Китаї президента Інтерполу підриває глобальні позиції Пекіна

          29 вересня цього року президент Інтерполу – найбільшої глобальної поліцейської організації – Мен Хунвей зник безвісти, коли поїхав у відпустку до себе додому в Пекін. Все, що він встиг зробити перед майже 2 тижнями повної тиші – відправити своїй дружині емодзі у вигляді ножа та загадкове повідомлення: «Чекай на мій дзвінок». Лише через 10 днів, коли в організації вже щосили били на сполох, стало відомо, що Мен Хунвей був затриманий і заарештований китайськими силовиками. Його звинувачують у корупції та хабарництві. Того ж дня Китай передав Інтерполу написану рукою Хунвея заяву про його відставку.

         Несподівана і дивна подія зі зникненням, а потім появою президента Інтерполу, сколихнула міжнародну громадськість. Китайські посадові особи практично нічого не коментують з цього приводу, вдаючи, ніби нічого особливого не трапилося: просто спіймали чергового хабарника. Натомість у Європі вимагають пояснень, а частина переважно ліберальної громадськості знову заговорила про репресивного китайського монстра. Речник МЗС КНР Лю Канг на рутинній прес-конференції практично не зачіпав це питання, лише поспіхом заявивши, що слідство триває. Чимало експертів з Пекіна також обережно обходять цю тему, натякаючи на те, що рішення про затримання президента міжнародної організації і одного з впливових китайських апаратчиків не могло бути ухвалене без санкції згори. А швидкість, з якою все відбулося, без притаманної китайцям чіткої процедури, свідчить лише про те, що сталося дещо незвичне, що вимагало швидких дій.

         Мен Хунвей – людина далеко не остання у китайській політичній ієрархії. Він завершив престижний Пекінський університет, в якому вчаться в основному представники еліти. У 2004 році Хунвей починає працювати у Міністерстві громадської безпеки КНР під патронатом Чжоу Юнкана. Останній допоміг майбутньому президенту Інтерполу видертися кар`єрною сходинкою: спершу його призначили головою китайського Інтерполу, потім директором Національного Центру боротьби з тероризмом, а у 2013 році – головою Бюро морської поліції. Президентом Інтерполу та одночасно першим в історії китайцем на цій посаді Мен Хунвей став у 2016 році, що стало дипломатичною і символічною перемогою для Китаю. Багато хто тоді вбачав у цьому демонстрацію глобального піднесення ролі КНР у світі. Будучи одночасно президентом цієї престижної міжнародної організації з штаб-квартирою у французькому Ліоні та заступником міністра громадської безпеки КНР, Мен Хунвей став одним з найбільш впливових китайських чиновників закордоном.

         Що ж могло піти не так і чому Китай раптом вирішив прибрати Хунвея з публічної площини у такий дивний спосіб? На мій погляд, все це пов`язано з внутрішньопартійною політичною боротьбою у Пекіні.

         Коли нинішній голова КНР Сі Цзіньпін у 2012 році став генеральним секретарем Компартії Китаю, одним з його політичних конкурентів був той самий Чжоу Юнкан – колишній начальник Мена Хунвея. Юнкан був соратником колишнього лідера партії Цзян Цземіня, а також Бо Сілая, які потрапили у немилість Сі Цзіньпіна. У тому ж 2012 році Чжоу Юнкан зник з публічної політики та довго не з`являвся на людях. Зрештою, через пару тижнів повідомили, що його затримали за корупцію. У 2014 році в ході хвилі арештів у Пекіні затримали понад 400 родичів Юнкана та його соратників, а самого політика виключили з Комуністичної партії. У 2015 році Чжоу Юнкан отримав довічний термін ув`язнення за звинуваченням у хабарництві, корупції та порушенні партійної дисципліни – прозорий натяк на його опозиційну до Сі Цзіньпіна роль.

         Весь цей час здавалося, що Мен Хунвей як колишній підлеглий Чжоу Юнкана також буде заарештований разом з іншими соратниками опального чиновника. Але час ішов, і ніхто не чіпав Хунвея, а у 2016 році він навіть удостоївся честі стати першим китайським президентом Інтерполу. Можливо, його врятувало те, що після 2012 року його стосунки зі своїм колишнім начальником зіпсувалися, а Хунвей відмовився підтримати кампанію проти Сі Цзіньпіна. Якщо вірити словам дружини Хунвея, колишній міністр громадської безпеки Чжоу Юнкан навіть намагався позбавитися від свого колишнього учня та усунути його з міністерства.

         Однак у другій половині 2017 року Сі Цзіньпін знову вирішив провести кампанію із зачистки Компартії від своїх внутрішніх ворогів. Цього разу Мен Хунвей опинився у «чорному списку» як колишній соратник ворогів китайського лідера. У грудні минулого року Хунвея позбавили посад віце-президента Державної адміністрації з питань океанів та голови Національної морської поліції, а у квітні 2018 року виключили зі складу партійного комітету Міністерства громадської безпеки, де він лишався заступником міністра. Для політичних традицій Китаю остання подія як правило є передвісником політичної смерті чиновника. Власне, зникнення і подальший арешт Мен Хунвея на початку жовтня і став тим фіналом, який чекав на політика щонайменше з 2012 року. Тому, справа Мен Хунвея продиктована виключно внутрішньополітичними процесами у самому Китаї. А поспішність влади свідчить про те, що, можливо, президент Інтерполу міг планувати або передати якусь інформацію європейцям, знаючи, що його скоро заарештують, або взагалі лишитися у Франції та отримати там політичний притулок. У будь-якому разі, центральна влада у Пекіні успішно закрила для себе цю проблему.

         Втім, арешт президента Інтерполу бумерангом вдарив по самому Китаю. Відтепер, чимало партнерів КНР у міжнародних і регіональних інституціях задаватимуться питанням: а чи варто віддавати високі посади китайцям, якщо одного дня вони можуть просто зникнути? Затримання і арешт керівника міжнародної організації у будь-якому випадку б`є по авторитету і легітимності самої структури. Хоча Китай це мало хвилює, але самі організації не дуже раді, коли їхніх президентів викрадають посеред білого дня і публічно змушують подавати у відставку. У деяких ЗМІ писали: «А уявіть, що одного дня новим генеральним секретарем ООН стане китаєць, а його візьмуть і просто заарештують, коли заманеться Пекіну, змусивши заднім числом подати у відставку».

         Крім того, для багатьох країн Заходу, процедура, яку пройшов Хунвей до свого арешту щонайменше сумнівна з погляду міжнародного права та судочинства. Для Європи та США справа президента Інтерполу – це приклад зневажливого ставлення китайського авторитарного режиму до верховенства права. Фактично, для них ця ситуація виглядає як викрадення Китаєм президента міжнародної організації. Для Китаю ж – це рутинне затримання хабарника новоствореним спеціалізованим для цього органом – Національним комітетом з нагляду. Цей орган має надзвичайні повноваження щодо розслідування корупції, які вписані у Конституцію КНР. Китай вже давно має спеціальний внутрішній правовий механізм, який дозволяє затримувати будь-якого члена партії у будь-якому місці навіть без попередження.

         Після історії з Мен Хунвеєм варто очікувати на відповідь Заходу. Він або промовчить і спокійно обере собі іншого президента вже на листопадовому саміті у Дубаї цього року, або ж вдасться до каральних дій проти КНР, щоб продемонструвати іншим, що так робити з Інтерполом не можна. Одним з вірогідних варіантів відповіді Заходу на дії КНР можуть бути призупинення членства останньої в Інтерполі. Так чи інакше, але ця ситуація дещо підірвала глобальні позиції Пекіна в очах міжнародної спільноти (насамперед Європи) та послабила вплив Китаю на міжнародні організації, які є фундаментом нинішнього світового порядку, який Пекін дуже хоче захопити і переформатувати під себе.