Україна і Росія можуть підвищити ставки на Донбасі

Джерело: “Апостроф“

24 липня відбулася телефонна розмова лідерів нормандської четвірки – президента України Петра Порошенка, президента Франції Еммануеля Макрона, федерального канцлера Німеччини Ангели Меркель та президента РФ Володимира Путіна. Сторони понад дві години обговорювали конфлікт на Донбасі та відзначили важливість припинення вогню й відведення важкого озброєння. Про те, чому зустріч є протокольною подією, яка не впливає на ситуацію, і які рішення без західних партнерів може прийняти Україна, “Апострофу” розповів політолог, аналітик Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевич.

За великим рахунком, факт цих переговорів ні про що не говорить. Це чергова розмова нормандської четвірки, яка мала відбутися через загострення на Донбасі, “Малоросію” та підготовку до зустрічі вживу. Якщо ми подивимося історію попередніх зустрічей, то все лягає в простий алгоритм: поговорили телефоном, дали вказівку помічникам підготувати очну зустріч, ті підготували, зустрілися, потиснули руки і роз’їхалися. Ось зараз ми спостерігаємо перший етап під назвою “поговорили телефоном”.

Що стосується ініціативи про цілодобову місію ОБСЄ, то вона, звичайно, може бути. Але проблема в тому, що вона не завжди і не скрізь присутня, коли працює. Якщо розставити ОБСЄ по всій лінії розмежування, то на це може просто не вистачити грошей. Ми пам’ятаємо випадки, коли спостерігачі ОБСЄ відмовлялися їхати туди, де стріляють, мотивуючи це тим, що там небезпечно. Вони фіксують часто постфактум. Це з точки зору збору доказів корисно, а от з точки зору забезпечення миру в мене викликає дуже великий скепсис те, що збільшення кількості патрулів, призведе до того, що будуть менше стріляти. Бували випадки, коли бойовик з автоматом зупиняв місію ОБСЄ і не пропускав далі, вони утирались, повертали назад, їхали до Києва та писали супліки про те, що їх образили. Не думаю, що цілодобова місія щось дасть з точки зору припинення вогню. Ось миротворчий контингент ООН, який, можливо, зможе розвести протиборчі сторони і стати на лінії розмежування і не пускати озброєних людей ближче, ніж кілометрів на 20 – це теоретично можливо.

Питання в іншому. Миротворчий контингент ООН направляється за рішенням Ради безпеки ООН, миротворча озброєна місія ОБСЄ направляється за рішенням ПАРЄ – і там, і там Росія має право голосу і може заблокувати будь-яке рішення. Це вигідно і зручно, але це питання великих компромісів – що пообіцяти Росії замість. Якщо це буде, то це перша ознака того, що Росія має намір Донбас залишати.

Зараз же Кремль назвав те, що відбувається, “внутрішньоукраїнським конфліктом”, і він це робить постійно. І не варто очікувати, що Кремль скаже: “Це сепаратисти, яких ми підтримуємо, і це терористичні організації, фінансування яких ведеться Російською Федерацією”. Його теза: йде “громадянська війна”, зараз з’явилася “Малоросія” – жителі України проти злочинної влади. При цьому не думаю, що тема “Малоросії” зараз буде дуже активно розвиватися. Її можуть активізувати у разі, якщо Україна вирішить змінити мінський формат.

Всі розуміють, що реалізація Мінських угод у прочитанні Петра Порошенка неможлива, реалізація Мінських угод у прочитанні Володимира Путіна тим більше неможлива – на це не піде український народ, а не тільки Порошенко. Зараз це тупикова ситуація, а Мінськ потрібен був, щоб відтягнути час: Україна не мала сил, Росія видихлась і їй потрібно було сформувати політику, а Німеччині та Франції необхідно було продемонструвати хоч якийсь успіх у мирних ініціативах. Вони сподівалися, що, отримавши перепочинок, Україна візьметься за реформи всередині, але вийшло, описуючи фразою одного з українських президентів: “Маємо те, що маємо”.

Затягувати час не можна нескінченно, тому рано чи пізно Україна вийде з цього формату, а якщо вона сильна, то реалізує свої плани, ставлячи партнерів перед фактом. Або з пропозиціями вийдуть партнери, як це було з тезами, що необхідно проводити вибори в ОРДЛО в 2015 році. Тому Росія буде використовувати “Малоросію” у випадку виходу України зі своїми пропозиціями. Чи може Україна це зробити? Теоретично, так. Може навіть це зробити, не надто звертаючи увагу на Росію, враховуючи, що найближчий рік буде відносно сприятливим у зовнішній політиці: Меркель збереже свій пост, результати виборів у Франції досить приємні, недавній візит спецдоповідача по Україні Курта Волкера, а в майбутньому одного з координаторів програм допомоги Україні, на Донбас та його різкі слова про відкритий військовий конфлікт – це все дуже добре відповідає бажанням України щодо зміни ситуації. У найближчий рік Київ може запропонувати зміни, але слід бути готовим до того, що Росія піде на підвищення ставок – ескалація конфлікту та “Малоросія”.

Різка заява Франції і Німеччини проти “Малоросії”. Вони у свій час різко виступали, коли в України віджимали Крим. Потім вони багато разів були стурбовані. Поставимо цинічне питання: “Ви висловили занепокоєння. Це до чогось призведе? Україна отримає зброю, голоси в ООН чи інших міжнародних організаціях, посиляться санкції проти Росії? Ні. Ні. Ні”. Це звичайний папірець, їм не сподобалося, і вони це зафіксували. Можливо, це буде якимось аргументом при вирішенні більш серйозних питань. Тому у такій ситуації варто очікувати маленької ескалації та підвищення ставок.