Останній тиждень був багатий на новини, пов’язані з НАК «Нафтогаз України»:
• Перший заступник керівника фракції “Блок Петра Порошенко” в Парламенті висловився за необхідність контролю над витратами національної акціонерної компанії.
• Уряд прийняв рішення розширити кількість ченів Наглядової Ради «Нафтогазу» до семи осіб.
• Четверо з п’яти членів Ради заявили про намір подати у відставку: на сайті компанії з’явилося відкрите звернення до віце-прем’єра Володимира Кістіон з переліком питань, які потребують вирішення або реакції.
• Кабінет міністрів почав опрацювання документа, за яким НАК «Нафтогаз України» буде змушений відпускати сировину за зниженими цінами ряду приватних підприємств, серед них і ті, що належать Дмитру Фірташу.
Всі ці, на перший погляд, мало пов’язані між собою події, мають спільну рису: прагнення змінити систему управління НАК «Нафтогаз України» та бажання отримати контроль над фінансами компанії.
Така активність виправдана в разі хронічно поганих показників діяльності компанії або при розробці та реалізації стратегії реформування. У реальності немає ні того ні іншого:
• План реформування НАК «Нафтогаз України» на 2016-2019 роки був затверджений урядом ще в кінці 2015 року. Інформації про зрив робіт до преси не надходило – швидше навпаки – повідомлення про конкретні кроки відповідно до програми діяльності.
• НАК «Нафтогаз України» закінчив 2016 рік з чистим прибутком близько 21 мільярда гривень (за словами Прем’єр-міністра Гройсмана) і заплатив податків в сумі приблизно 60 млрд. гривень. І це при тому, що за результатами 2014 року було зафіксовано збитки в 90 млрд., у 2015-му – 25 мільярдів “в мінусі”.
Дивно, але коли компанія була збитковою, ні в уряду, ні в депутатів Верховної Ради не виникало бажання зайнятися змінами в її керівництві. Процес пішов лише тоді, коли на рахунках «Нафтогазу» з’явилися реальні гроші.
Те, що бажання розділити прибуток може бути причиною, частково підтверджують слова народного депутата Кононенка: «Три англійці в наглядовій раді … Політичний контроль з боку парламенту, з боку профільного комітету повинен бути … Я хочу знати, куди ці 30 мільярдів, які були на рахунках Нафтогазу, він збирається витратити. Якщо він їх збирається закопати в землю, мене це не влаштовує».
Цікаві, на мій погляд, одкровення народного депутата. Але, одночасно з цим дуже і дуже шкідливі для України. Заступник глави фракції БПП у парламенті, політик зі стажем повинен розуміти ази державного устрою. Він прежставляє законодавчу владу, його функція писати закони, розробляти їх таким чином, щоб вони були корисні державі, суспільству. У тому числі консультуватися (на зустрічах в профільному комітеті) з «Нафтогазом», іншими гравцями в галузі щодо створення прозорих правил гри.
А ось займатися контролем (названим політичним, економічним, будь-яким іншим) депутат парламенту не повинен. Єдине що він може – створити закон. Контролювати навіть державну компанію повинні зовсім інші люди, які працюють в інших структурах. У цьому суть поділу влади.
Одкровення про іноземців не менше цікаві: депутат, мабуть, забув, що є таке поняття як закон, однаковий для всіх. Працівника наймають за його знання, навички, а дивитися на графу «національність» – це вже дискримінація.
Дивно, що депутат не довіряє менеджменту, який прийняв компанію з показниками «- 90 млрд. на рік» і вивів її за 2 роки в «+21» млрд. чистого прибутку (і ще 60 млрд. податкових відрахувань). Зазначений прибуток лежить на рахунках компанії в Україні, в офшори не виведений, між сумнівними підрядниками не поділений.
Пан Кононенко вирішив висловитися про долю грошей і заявив, що «якщо він (Нафтогаз) їх збирається закопати в землю, мене це не влаштовує». Заступника керівника фракції БПП таке марнотратство коштів, можливо, не влаштовує, але саме «закопати в землю» прибуток Нафтогаз просто зобов’язаний:
• витратити на розвідку нових родовищ, буріння нових свердловин. Тобто “закопати в землю” для збільшення видобутку газу, нафти і, в кінцевому рахунку, зменшення залежності від імпорту;
• витратити на обслуговування ГТС, прокладку нових газопроводів для забезпечення імпорту (наприклад, гілка з Польщі). Якщо не «закопати прибуток в землю» таким чином, то можна забути про розмови про диверсифікацію імпорту або створення інфраструктури для можливого експорту;
• «закопати в землю» у вигляді модернізації системи доставки газу кінцевим споживачам заради зменшення витрат, і, як результат, зниження ціни на газ для українців.
Можливо, у Ігоря Кононенка є свої плани на прибуток Нафтогазу, але який би пост у парламенті він не займав, ці гроші не його і розпоряджатися ними політик-депутат не має права. Це прибуток суб’єкта господарювання, яку він (суб’єкт) може витратити будь-яким, законним способом.
На цьому можна було б поставити крапку, але уряд у своєму плані до 2020 року особливу увагу приділяє приватизації та залученню інвестицій. Інвестор, як відомо, оцінює загальну ситуацію в країні, тобто те, що називають «бізнес-кліматом».
Інвестор не йде в країну, у керівників якої немає базових понять про:
• систему поділу влади та повноваження кожної гілки влади;
• неприпустимість втручання в діяльність суб’єкта господарювання;
• зміну правил гри в обхід закону, прийнятих урядом планів.
Людина, який має намір ризикнути своїми грошима, вірить справам, прийнятій у країні практиці управління. Тому один єдиний пасаж про «англійців у Наглядовій Раді» та «політичний контроль за грошима» перекреслює десяток полум’яних промов президента та прем’єра.
Вам також буде цікаво:
Tetyana Yushchenko commented on involvement of British lord in court of Kazakhstan
HOW THE IMMIGRATION CRISIS AND THE RISE OF RIGHT-WING FORCES THREATEN THE STABILITY OF EUROPE
Ukraine’s macroeconomic digest.
The deputies refused to stimulate energy independence of Ukraine
LAVROV’S STATEMENT ON THE SEA OF AZOV
THE CONFLICT BETWEEN MAYORS AND THE GOVERNMENT IS A THREAT TO THE ADOPTION OF THE BUDGET FOR 2019 – ROMANIA NEWS DIGEST