Арабо-ізраїльський мир імені Кіссінджера-Буша-Клінтона зазнав краху

Палестинці оголосили про розрив відносин з Ізраїлем і США через підготовку на липень анексії третини палестинських територій. Отже, зруйнована ще одна частина післявоєнної світової системи – субрегіональний порядок, заснований на ізраїльсько-палестинських мирних угодах, насамперед, на мирних домовленостях в Осло 1993 року. Про це пише на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього Ілія Куса.

Він наголошує: залишаються дві мирні угоди Ізраїлю з Єгиптом (1978) і Йорданією (1994). Останній ледве дихає через те, що Ізраїль готується анексувати Йорданську долину.

«Ситуація була прогнозованою. Кілька років її торпедували з подачі Дональда Трампа і Беньяміна Нетаньягу. Вона (разом з анексією Криму й окупацією Донбасу у 2014 році) демонструє, що міжнародно-правова система не здатна справлятися з подібними викликами й запобігати конфліктам.

Коли у вас є прем’єр-міністр, який намагається побудувати етноцентричну державу в багатонаціональній країні заради того, щоб бути переобраним до кінця своїх днів, і ніхто нічого не може зробити. Голанські висоти були успішним зондуванням ґрунту.

ЄС пригрозив пальчиком Ізраїлю і повернувся до свого внутрішнього порядку. Заяви Ліги Арабських Держав і Організації ісламської конференції ніхто навіть не помітив. ООН всі послали на три букви, а її агентство в Палестині мало не знищили. Арабська солідарність розсіялася на очах», – пише Ілія Куса.

Водночас він підкреслює: таймінг палестинського демаршу невипадковий.

«По-перше, Махмуд Аббас втрачає підтримку, а суперечності всередині руху ФАТХ загострюються через питання спадкоємності влади. Він старий і хоче, щоб його команда мала політичне майбутнє.

По-друге, йому треба реагувати, а не обмежуватися простими заявами, бо його винесуть свої ж. Крім того, був великий тиск інших фракцій ОЗП.

По-третє, вони увійшли в американський передвиборчий цикл. Аббас тонко натякнув, що вони готові співпрацювати з США, але з іншого адміністрацією. Він має на увазі Джо Байдена, який займає більш помірковану позицію щодо  палестинців.

Відразу зазначу, що тут не стоїть питання, а як палестинці воюватимуть. Вони про це не думають. Вони загнані в кут, і робитимуть те, що вважають правильним. Так було завжди», – зазначив Ілія Куса.

При цьому експерт підкреслив, що наявних ресурсів достатньо, щоб зробити життя ізраїльського уряду незатишним. Особливо зараз, коли через 508 днів кризи сформувався вкрай нестабільний, громіздкий, слабкий і фрагментований уряд.

«Час Х – це червень-липень. Чи зробить Ізраїль анексію? Що буде далі? Чи почнуть палестинці чергову інтифаду? Чи введуть санкції Канада і ЄС, як вони вже натякнули на минулому тижні? Яку позицію займе Україна?» – пише Ілія Куса.