Відновлення експорту електроенергії – світло в кінці тунелю?

7 квітня очільник Міністерства енергетики видав довгоочікуваний дозвіл на експорт електроенергії. Про необхідність та доцільність відновлення експорту кілька тижнів говорили як представники державних органів, так і компанії – і приватні, і державні. За оцінками представників міністерства, щомісяця Україна може отримувати 300 млн грн від такого експорту. Експортні надходження це не лише покращення стану компаній, які потерпають внаслідок війни, але і додаткові кошти, якими субсидується ціна електроенергії для населення. 

Згодом Міністр енергетики сказав, що обсяги експорту очікується навіть вищі ніж минулого року. Проте чи досягнення такої цілі буде простим та безпроблемним? І чи цілком ми підготувались до відкриття експорту зважаючи на те, скільки про нього говорили?

В середині березня 2022 року енергосистема України інтегрувалась до об’єднаної енергосистеми континентальної Європи, що згодом дало можливість почати експорт електроенергії. З часом, об’єднання системних операторів країн Європи (ENTSO-e) збільшувало дозволені обсяги експорту – цей процес триває і досі, і як очікується пропускна дозволена спроможність збільшуватиметься в подальшому. 

З першим днем повномасштабного вторгнення, в Україні суттєво скоротилось енергоспоживання – в середньому на третину, внаслідок зупинки виробництв та виїзду значної частини населення. І незважаючи на те, що частина електростанцій були пошкоджені чи опинились в окупації, профіцит потужностей давав можливість експорту. Окрім цього, Запорізька АЕС – найбільша у Європі, хоч і опинилась в окупації, продовжувала працювати в енергосистемі України незважаючи на усі спроби окупантів її від’єднати. 

Протягом літа деякі офіційні особи озвучували дуже оптимістичні перспективи для експорту. Проте, масований обстріл об’єктів енергосистеми 10 жовтня 2022 року зумовив виведення з ладу значної частини електростанцій та високовольтних підстанцій, що загрожувало дефіцитом в енергосистемі, а відтак було прийняте рішення про зупинку експорту. Добре пам’ятаємо, що відбувалось з жовтня до лютого – нові обстріли, чергові втрати потужностей, віялові відключення та страх блекауту. 

Певною мірою, відкриття експорту стало можливим завдяки генерації з відновлюваних джерел енергії (ВДЕ), які з лютого почали нарощувати генерацію внаслідок сонячної погоди. Це з одного боку позитивно впливало на ситуацію в енергосистемі та скорочення графіків відключень. Проте, з іншого –в денні години в енергосистемі виникав суттєвий профіт і системний оператор щоб збалансовувати енергосистему обмежував виробництво з ВДЕ. Попри такі обмеження, держава має зобов’язання оплатити навіть невироблену та невідпущену електроенергію. Тому, звісно, дозвіл експорту є правильним рішенням за усіма критеріями і вигідних усім без виключення.

Проте наскільки реалістичними є перспективи швидкого нарощення обсягів експорту порівняно із показниками минулого року?

З одного боку, дозволена потужність транскордонного перетину, яка може бути «вузьким місцем» в обсягах експорту, сьогодні є більшою ніж минулого року. Наприкінці березня 2023 року, ENTSO-E розширила технічні можливості для торгівлі електроенергією з 700 до 850 МВт – суттєво більше ніж у період  розгортання експорту влітку 2022 році. 

Проте, чи буде достатньо у нас потужностей задовольнити попит Європейських країн на українську електроенергію та внутрішні потреби? 75% потужностей ТЕС та 30% ТЕЦ пошкоджені ударами ракет та дронів, 67 % потужностей вітрової енергетики знаходиться в Запорізькій та Херсонській областях, значна частина яких окуповані. ЗАЕС залишається в окупації і навряд чи чи вироблятиме електроенергію до звільнення. Окрім цього, інші атомні електростанції потребуватимуть ремонтів та обслуговування: з повідомленнями НАЕК Енергоатом, половина блоків перебуватиме в ремонті влітку протягом двох місяців. Проблема в тому, що у разі спекотного літа, попит на електроенергію може бути відносно високим. Але й непередбачуваними є нові ракетні удари по енергетичній інфраструктурі, які можуть поставити експорт під загрозу. Відтак, в найближчі місяці експорту електроенергії потрібно взяти максимум – наростити доходи компаній та бюджету. 

Електроенергію на експорт. А куди гроші?

Певну надію в покритті попиту та забезпеченні експорту наступні місяці можна покладати на сонячні електростанції, як саме влітку генерують найбільші обсяги. Для них експорт це ще й можливість покращити фінансовий стан. Проблема боргів за відновлювану електроенергію тягнеться ще з 2020 року. А з початком повномасштабної війни, ситуація, природно, лише погіршилась. 

За нещодавніми повідомленнями рівень оплати Гарантованим покупцем за послуги виробників відновлюваної енергії склав 99% за 2021 рік, 53,3% за 2022 рік та 63,4% за електроенергію куплену у 2023 році (заради справедливості треба сказати, що борги – невід’ємна частина більшості енергоринків в Україні, внаслідок половинчастості реформ). Донором для Гарантованого покупця для розрахунку за зелену електроенергію є НЕК Укренерго: серед іншого, в тарифі компанії на передачу електроенергії закладено складову на виплати за зеленим тарифом. Своєю чергою, обсяги передачі електроенергії внаслідок війни скоротились на третину, тому природно, що Укренерго недоотримує коштів, на фоні того як незалежний регулятор не погодив підвищення тарифу до потрібного рівня. А крім цього, компанія є серед тих, що потерпіли найбільших за втрат внаслідок повітряних атак агресора починаючи із осені минулого року, а відтак потребує додаткових коштів для ремонтів та підготовки до наступної зими. 

Минулого року, парламент прийняв законодавчі зміни, які передбачали, спрямування 45 % доходу від продажу доступу до міждержавного перетину на аукціонах на покриття боргів перед виробниками з ВДЕ та Енергоатомом, ще 45 % на покриття боргів Укренерго на балансуючому ринку, а решту спрямовувати в розвиток міждержавного перетину (до цієї правки, усі кошти Укренерго мало спрямовувати в розвиток міждержавних мереж). Щоправда, ця норма діяла до 2023 р. Тобто розпочинаючи експорт, енергетичні компанії можуть зіткнутись із проблемами повернення своїх же коштів. 

Не слід забувати, що за чинним положенням, 80 % прибутків експортери електроенергії спрямовують для дотування ціни на електроенергію, які сплачує населення. А Енергоатом – важливий донор для цього субсидування отримав понад 3,3 млрд збитків за минулий рік. Крім цього, експорт має важливий позитивний вплив на економіку – додатковий притік валюти та підтримка курсу гривні, створення доданої вартості.

Готувались, готувались… і не підготувались?

Незважаючи на те, що про потребу відновити експорт говорили півтора місяці, перші дні експорту не продемонстрували бажаних рекордів. По факту, виявилось що експорт першого дня у Молдову виявився суттєво нижчим ніж міг би. Повноцінний експорт до Польщі затримається через кількаденний ремонт мереж в країні, про що польський системний оператор повідомляв завчасно. Системний оператор Словаччини банально не встиг провести аукціон на доступ перетину, оскільки не знав про наміри Міненерго відновити експорт, а згодом теж планує кількаденний ремонт. Крім цього, країни ЄС вимагають проведення спільних аукціонів. Регулятор лише нещодавно прийняв відповідну нормативну базу, але наразі незрозуміло коли спільні аукціони запрацюють. 

Відновлення експорту електроенергії має неабияке значення для енергетичних компаній та економіку в цілому. А зважаючи, що тривалість цього експорту невизначена, втрачати час не можна. Держава повинна прийняти якнайшвидше рішення для нарощення обсягів експорту та находження коштів від нього. 

Андріан Прокіп, аналітик з питань енергетики Українського інституту майбутнього