Вадим Денисенко: Головні події довкола України переносяться на осінь

У російській Думі все ж вирішили звернутися до Путіна щодо визнання “ДНР” і “ЛНР”. У цей час у світових ЗМІ не стихає хвиля повідомлень про ймовірне вторгнення Росії на наші терени.

Про те, як нині діяти нашій владі, Depo.ua поспілкувався з директором Українського інституту майбутнього Вадимом Денисенком.

– Держдума Росії розглядатиме два проекти з пропозицією Путіну визнати “ДНР” і “ЛНР”. Чи варто очікувати такого визнання вже найближчим часом?

– Росіяни піднімають ставки, але водночас тягнуть час. Тому, думаю, буде схвалено не проект комуністів про швидке визнання, а ініціативу “єдиноросів” – пустять це питання по великому колу. Рішення має схвалити МЗС і так далі. Тобто, вони дають часовий лаг від кількох місяців до безкінечності для того, щоб підвісити ситуацію.

– А навіщо вони це роблять?

– У нас багато хто вважає: забирають ОРДЛО, то нехай собі забирають. Але це, насправді, міна уповільненої дії. Згідно з “конституціями” сепаратистських “ДНР” і “ЛНР” до їхнього складу входить вся територія Донецької і Луганської областей. Тому почнеться новий етап ескалації з Росією. Плюс, Москва звинуватить Київ у виході з Мінських угод.

– Так в разі визнання “ДНР” і “ЛНР” Росія сама вийде з цих угод…   

– Росія тлумачитиме це по-своєму. Так само, як вона робила з Кримом, розповідаючи про “референдум”. Вони трактуватимуть Мінськ з точки зору сили. І ми зараз розуміємо, що в цьому питанні нам допомоги ніякої не буде. Росіяни придумають офіційний привід, аби почати відвойовувати “ісконно русские” території Донецької і Луганської областей.

– Уявімо, через місяць, два, через півроку Путін визнає ці “республіки”. Як нам діяти?

– У нас є лише два шляхи: або Україну приєднують до “ДНР” і “ЛНР”, або ми повністю переформатовуємо бюджет 2022 року, максимально посилюємо оборону і готуємося до тривалого і важкого протистояння. Тобто, або ми зникаємо як держава, або зберігаємося як держава. Інших варіантів просто не існує.

– Учора під час зустрічі Зеленського з канцлером Німеччини Шольцом йшлося про початок дискусії щодо законів про особливий статус ОРДЛО і про вибори на окупованих територіях. Як розцінювати подібні речі, чи не означають вони, що Зеленського змусили до значних поступок?

– Єрмак зустрічався з журналістами та блогерами і говорив, що нині йде пошук компромісів без внесення змін в Конституцію. Вважаю, зараз ми повинні нав’язувати свої компроміси, а не слухатися чужих. Умовно кажучи, за сім років після прийняття Мінських угод наша децентралізація зайшла значно глибше, аніж пропонувалося в цих угодах.

Чому ми не нав’язуємо свої ініціативи? Європейці нікуди не подінуться, вони змушені будуть дослухатися. Час змінюється, відбуваються певні процеси у світовій політиці. І пора вже починати грати у власну гру, бо поки що ми граємо навіть не другу, а третю скрипку. Ми стали на залізобетонну захисну позицію, а вона рано або пізно провалюється. Україна мала сказати західним партнерам: давайте обговорювати ці речі. Пропонувати наші варіанти і змушувати росіян грати у цю гру.

– А як можна оцінювати вчорашні контакти міністрів оборони України та Білорусі?

– Це абсолютно правильно зроблено. Помилкою було те, що ми викинули Лукашенко зі свого простору. При всій повазі до поляків і литовців, ми мали зробити хитріше. Могли б сказати: засуджуємо силові дії, але мали визнати Лукашенка. Білорусь – персоналізована держава. Ми образили лідера країни, з якою у нас повністю відкритий кордон, і яка має тісні стосунки з РФ. Нормалізовувати відносини з Білоруссю – правильний крок.

– До речі, Шойгу заявляє, що в Росії і там завершуються маневри, і там закінчують навчання. Якось дивно воно в них все швидко завершується…

Вони як закінчилися, так можуть і знову початися. Я казав і продовжую казати: вірогідність масштабної війни не перевищує 10%. Ключова задача росіян – давити нас економічно і тиснути внутрішньою дестабілізацією. Тому всі ці розмови про початок переговорів криються у проблемі опалювального сезону 2022-23 роках. У нас на кінець опалювального сезону залишиться 8 млрд. кубометрів газу в сховищах, а для нормального проходження наступного сезону потрібно приблизно ще 10 млрд кубометрів. Якщо виходити із сьогоднішньої ціни тисяча доларів, то треба $10 мільярдів! У “Нафтогазу” таких грошей теоретично навіть не існує.

Тож головні події навколо України переносяться на осінь. Усі міфи про скраплений газ із США, Катару, про трубопровід із Азербайджану не витримують жодної критики. Це розповіді для дурнів. Росія грала на підвищення ціни газу, і їй вдалося. Зараз нас змушують сісти за стіл переговорів, а де факто ми вже почали за нього сідати, поки на четверть п’ятої точки. І чим ближче до осені, тим менше шансів у нас не сісти за такий стіл повністю. При цьому ми, на жаль, не пропонуємо альтернатив, ми їх не шукаємо.

Джерело: DEPO.UA