Україна без сигаретного диму

Чи допоможе законопроєкт №4358 боротися з тютюнопалінням?

 

ЗАВАНТАЖИТИ ДОПОВІДЬ У PDF

---

Один з пріоритетів діяльності Українського інституту майбутнього (УІМ) – робота над низкою законопроєктів, які могли б вирішити (бодай частково) проблему наркотичної залежності в країні.

Водночас існує низка інших залежностей (алкогольна, тютюнова, ігрова), які мають вплив не тільки на здоров’я конкретної людини, але й на соціум та економіку країни. Оскільки УІМ прагне долучитись до побудови здорової та сильної держави, інститут вважає за необхідне розпочати широкий суспільний діалог щодо вирішення проблем залежності та інших ризиків, що впливають на здоров’я нації.

Перше дослідження присвячене тютюнопалінню й аналізу чинної регуляторної бази та законопроєктів у тютюновій галузі, які перебувають на розгляді Верховної Ради України. Зокрема, широко обговорюваного Проєкту Закону про внесення змін до деяких законів України щодо охорони здоров’я населення від шкідливого впливу тютюну № 4358 від 10.11.2020 року (надалі «Проєкт Закону №4358»). Саме цей законопроєкт експерти наразі оцінюють як такий, що має найвищі шанси на ухвалення.

Проєкт Закону №4358: приховані ризики

Як випливає із пояснювальної записки авторів Проєкту Закону №4358, мета запропонованих змін – (1) боротьба з тютюнокурінням за здоровий спосіб життя громадян України та (2) приведення вітчизняного законодавства до вимог міжнародного законодавства, зокрема, через необхідність виконання Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (надалі – «Конвенція») та Директиви 2014/40/ЄС від 03.04.2014 про наближення законів та підзаконних нормативно-правових актів та адміністративних положень держав-членів щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів та про скасування Директиви 2001/37/ЄС (надалі – «Директива 2014/40/ЄС»).

При цьому будь-який закон України є частиною системи правових актів і має відповідати завданням державної політики. І, як мінімум, не стимулювати виникнення додаткових проблем у суміжних галузях. У розрізі боротьби з тютюнокурінням ключові пункти:

• пропагування здорового способу життя;
• виконання взятих Україною міжнародних зобов’язань;
• недопущення криміналізації галузі (виробництво нелегальної продукції, залучення громадян до протиправної діяльності);
• збереження рівня податкових надходжень.

Короткий порівняльний аналіз норм Проєкту Закону №4358 (друге читання) та міжнародних зобов’язань України, на які посилаються автори законопроєкту, ілюструє вибіркову відповідність Проєкту Закону №4358 (друге читання) міжнародним зобов’язанням: «перевиконання» одних міжнародних зобов’язань на тлі ігнорування низки інших вимог (детальний порівняльний аналіз наведено в Таблиці 1).

Ухвалення законопроєкту, що регулюватиме захист українців від шкідливого впливу тютюну, безумовно є позитивним кроком, оскільки востаннє подібні ініціативи були ухвалені ще у 2012 році. Водночас деякі норми Проєкту Закону №4358 містять приховані ризики.

1. Окремі норми законопроєкту не гарантують безпосереднього впливу на динаміку споживання тютюнових виробів, однак можуть полегшити виготовлення та розповсюдження контрафактної продукції.

Ключовими  тут є вимоги до зовнішнього вигляду пачок, а також заборона використання у сигаретах смако-ароматичних та інших добавок, необхідних для їх виробництва. Низка новацій Проєкту Закону №4358 в обох редакціях не матиме значного впливу на вибір курців, до того ж ці новації не відповідають міжнародному законодавству. Між тим саме на обмеженнях такого характеру часто наполягають представники ГО, які займаються питаннями з тютюнопаління.

Зокрема, йдеться про будь-які заборони щодо типу (виду, форми) пачок сигарет, введення стандартизованої зовнішньої поверхні упакування тютюнових виробів, заборони розміщувати на пачках сигарет повідомлення «про смак, запах, будь-які смако-ароматичні або інші добавки чи про їх відсутність».

Міжнародне законодавство не вимагає імплементації таких норм. Водночас дослідження підтверджують, що курці з досвідом, як правило, не часто змінюють свої звички, тож наявність чи відсутність будь-яких повідомлень на пачках, включаючи навіть зміну дизайну на них,  незначно вплине на їх свідомий вибір. Курці ж, які перебувають «у пошуках», обирають сигарети за рекомендаціями інших курців. Тож у цьому випадку зовнішній вигляд пачки та будь-які позначки на ній не є вирішальним для вибору. Зовнішній вигляд та написи на пачці можуть вплинути на вибір людини, яка починає палити, водночас надалі курець все одно орієнтується на смак та вибір оточення. Так, за даними дослідження компанії Інфо Сапієнс лише для 2% курців дизайн пачки сигарет мав значення при ухваленні рішення розпочати палити. Натомість для 72%  приводом купити сигарети стало те, що курило їхнє оточення. При цьому для курців у віковій категорії 18–24 роки цей показник склав 82%.

У цьому контексті слід відзначити, що з 2012 року в Україні запроваджено низку заходів, які мали призвести до скорочення кількості курців –  заборона реклами сигарет, заборона куріння у закладах харчування. Зокрема, запроваджено маркування «Куріння вбиває» на пачках сигарет, а також розміщення на упакуванні фото органів, уражених внаслідок тютюнопаління. Однак статистика свідчить, що це не кардинально вплинуло на кількість курців. У глобальному опитуванні дорослих щодо вживання тютюну за 2017 рік відзначено, що частка курців, які протягом останніх 30 днів звертали увагу на зображені на пачках сигарет попередження про загрозу здоров’ю, а також частка тих, хто задумувався про те, щоб кинути палити через такі попередження, зменшилась з 96,4% до 92,2% та з 59,7% до 54,0% відповідно. При цьому активісти ГО, які борються з тютюнопалінням, визнають – найбільший вплив на рішення кинути курити має цінова політика, тобто здорожчання тютюнових виробів.

Тож регулювання зовнішнього вигляду пачок сигарет навряд чи матиме відчутний вплив на вибір курців. Натомість може сприяти збільшенню виробництва або імпорту фальсифікованих тютюнових виробів. Зокрема, введення стандартизованої упаковки могло б спростити та зробити дешевшим процес підробки сигарет (переважно всередині країни), оскільки слід було б підробити лише одну пачку та просто змінювати назву тютюнового виробу.

Що ж стосується використання у сигаретах смако-ароматичних та інших добавок, то це, як випливає з дослідження Інфо Сапієнс, теж не має визначального впливу при виборі сигарет і ухваленні рішення кинути палити. Водночас у цьому пункті «перевиконані» вимоги міжнародного законодавства, оскільки останнє такі добавки дозволяє та регламентує алгоритм їх стандартизації й введення в обіг.

Між тим заборона на використання смако-ароматичних добавок може збільшити кількість контрабанди та контрафакту, оскільки цей «ринок» готовий запропонувати будь-який товар, на який є попит.

2. Відсутність комплексного підходу, дублювання або зміна чинних норм, що містяться в інших законах України.

Боротьба з тютюновою залежністю тривалий період була здебільшого приводом для піару. Так, за час діяльності народних депутатів VIII скликання у Верховній Раді було зареєстровано близько 90 законопроєктів, що так чи інакше стосувались тютюнового ринку. Нардепи IX скликання зареєстрували близько двох десятків подібних законопроєктів. Однак більшість цих документів можна схарактеризувати як законодавчий спам.

Проєкт Закону №4358 наразі має найбільші шанси на ухвалення. Водночас як і низка попередніх проєктів «антитютюнових» законів, до прикладу,  №2813, №2430, №2820, №2430-д, №4030а та 4030а-1, він містить низку норм, які не вирішують проблему залежності. Окремі ж норми цього закону вже регламентовано іншими законодавчими актами. Практика дублювати норми законів ускладнює правову систему держави й, як наслідок, погіршує параметри правозастосовної практики.

Однією з причин розробки Проєкту Закону № 4358 вказано необхідність заборони продажу електронних сигаретта рідини до них, тютюну для нагрівання та пристроїв для його нагрівання неповнолітнім та рекламування цих виробів. Як зазначено у пояснювальній записці: «Відповідно до чинного законодавства навіть неповнолітнім дітям можна рекламувати та продавати електронні сигарети та рідини до них. Тому законопроєкт пропонує запровадження визначення та вимоги до електронних сигарет, рідин та заправних контейнерів до них».

Водночас заборона на продаж електронних сигарет неповнолітнім та неповнолітніми міститься в статті 15(3) Закону України «Про державне регулювання виробництва й обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», де сказано: «Забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, тютюнових виробів, електронних сигарет, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння: 1) особами, які не досягли 18 років; 2) особам, які не досягли 18 років».

Що ж стосується реклами тютюнових виробів для електричного нагрівання, то заборона на неї набирає чинності з 1 липня 2022 року. Це передбачено чинним Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження обігу підакцизних товарів, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння та посилення контролю за продажем таких товарів». Зокрема, з 1 липня 2022 року тютюнові вироби для нагрівання прирівнюються до тютюнових виробів і підпадають, у тому числі під заборону реклами тютюнових виробів, передбачену Законами України «Про рекламу» та «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення».

Разом із тим, Проєкт Закону №4358 передбачає, що заборона на рекламу пристроїв для нагрівання тютюну та електронних сигарет і рідин набуває чинності через 18 місяців після прийняття цього законопроєкту. Тобто у випадку  його ухвалення введення в дію заборони на подібну рекламу буде відтерміновано мінімум на 1 рік.

Також Проєкт Закону №4358 пропонує передати повноваження затверджувати форму, вигляд та склад медичних попереджень на упаковці тютюнових виробів від Кабінету Міністрів до Міністерства охорони здоров’я з дня опублікування цього закону. При цьому нові медичні попередження мають бути запроваджені лише через 24 місяці.

3. 3. Відсутність логічного алгоритму виконання взятих Україною міжнародних зобов’язань та репутаційні ризики.

Заявляючи про необхідність дотримання вимог міжнародного законодавства законотворці фактично «перевиконують» одні норми та не помічають інших. Таке право «частково» виконувати міжнародні зобов’язання несе в собі репутаційні ризики для країни.

Зокрема, Україна планує відмовитись від розміщення на пачках сигарет повідомлення «про смак, запах, будь-які смако-ароматичні або інші добавки чи про їх відсутність», водночас міжнародні зобов’язання України зобов’язують лише заборонити хибні твердження на пачках.

Україна планує заборонити  використання у сигаретах смако-ароматичних та інших добавок, необхідних для їх виробництва, тоді як вимоги міжнародного законодавства стосуються регламентації використання таких добавок.

У першій редакції Проєкту Закону №4358 також містились норми про введення стандартизованої зовнішньої поверхні упаковки тютюнових виробів і заборону упаковки сигарет з округленими або скошеними краями, що не відповідають статті 14 Директиви 2014/40/ЄС і статті 11 Конвенції. У разі ухвалення рішення про запровадження стандартизованої упаковки Україна могла б отримати численні судові позови, оскільки позбавлення права власності на торговий знак є підставою для інвестиційної суперечки. Заборона ж на пряме викладання тютюнових виробів у статті 14 Директиви 2014/40/ЄС і статті 11 Конвенції не згадується.

Водночас у законопроєкті №4358 не відображені два ключові міжнародні зобов’язання України:

1. Боротьба з контрабандою і контрафактом.
2. Забезпечення принципу «простежуваності» (запровадження системи Track & Trace).

 

Рамкова конвенція ВООЗ та Директива 2014/40/ЄС від 03.04.2014 прямо передбачають обов’язок країн-членів запроваджувати заходи із боротьби з нелегальною торгівлею тютюновими виробами (контрабанда, контрафакт) та необхідність впровадження низки заходів щодо відстеження кожної пачки сигарет до кінцевого продавця або запровадження системи Track & Trace (дотримання принципу «простежуваності», передбаченого статтею 15 Директиви 2014/40/ЄС від 03.04.2014 про наближення законів та підзаконних нормативно-правових актів й адміністративних положень держав-членів щодо виробництва, представлення та продажу тютюнових виробів і супутніх продуктів та про скасування Директиви 2001/37/ЄС).

Боротьба з контрабандою також має бути одним із пріоритетних напрямків діяльності уряду України в рамках зобов’язань, прийнятих за Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейською спільнотою з атомної енергії і їхніми державами-членами (так звана Угода про Асоціацію).

У тексті законопроєкту №4358 відсутні положення, які виконують зобов’язання України щодо боротьби із контрафактом та контрабандою, а також забезпечують принцип «простежуваності». Між тим, така ситуація несе не лише репутаційні ризики в частині вибіркового виконання міжнародного законодавства, але й призводить до значних економічних втрат, а також негативно впливає на здоров’я українців, оскільки неможливо забезпечити контроль за якістю контрабандних/контрафактних виробів.

4. Втрати податкових платежів, зростання ринку контрабанди та контрафакту.

Низка новацій законопроєкту №4358, відзначених у попередніх пунктах дослідження, потенційно може призвести до пожвавлення нелегального тютюнового бізнесу. Між тим  у 2021 році в Україні вже зафіксовано максимальний за останні 10 років рівень торгівлі нелегальною тютюновою продукцією. Понад 7 млрд шт сигарет розповсюджується саме на чорному ринку. За даними Kantar Україна, втрати державного бюджету від невиплачених через це податків тільки цього року оцінюються в 13,2 млрд грн. За результатами 2020 року обсяг втрат бюджету через нелегальну торгівлю тютюновими виробами можна порівняти із бюджетними надходженнями від ТОВ «Оператор ГТС України» або ДП «НАЕК «Енергоатом».

При цьому слід наголосити, що рівень контрабанди тютюнових виробів у 2021 році знизився до 1,7%. Тобто основний масив нелегальних тютюнових виробів в Україні – продукція, вироблена всередині країни. Майже 70% загальної нелегальної продукції продається в кіосках та магазинах. Отже, ухвалення законопроєкту №4358 мало б сприяти боротьбі з такою продукцією.

Однак попри значущість проблеми контрафактної (фальсифікованої) тютюнової продукції як з огляду впливу на економічну ситуацію, так і у контексті збереження здоров’я українців, вона не є предметом уваги законотворців. Законопроєкт №4358 не містить норм, що стосуються боротьби з ринком контрафакту. Разом із тим, це питання вартує окремого Проєкту Закону, оскільки  українське законодавство досі плутається між визначеннями «фальсифікована продукція», «контрафактний товар» та «підробна продукція». Жодному регулюванню не підлягає ще одна категорія тютюнової продукції в Україні – маркована для Duty Free або для експорту. Між тим рівень такої продукції, що продається нелегально, у 2021 році досяг 7,6%.

До фінансових втрат могли б призвести й ініціативи щодо заборони на пряме викладання сигарет, а також запровадження стандартизованої пачки.

Як вже зазначалось, колір, зовнішній вигляд, логотипи та будь-які інші зовнішні «подразники», що містяться на пачці сигарет, не є визначальними при виборі. Між тим, за даними PwC, втрати від запровадження стандартизованої упаковки для бюджетів всіх рівнів за 5 років могли б скласти 15,3 млрд грн. Запровадження стандартизованої пачки також могло б негативно вплинути на обсяги експорту тютюнової продукції до країн, де подібних обмежень немає. Між тим за підсумками 2020 року Україна офіційно експортувала тютюнових виробів на $410 млн.

Що ж до заборони на викладання сигарет, то за даними Європейської бізнес-асоціації це могло б привести до закриття понад семи тисяч місць торгівлі та втрати 15–20 тис. робочих місць.

 

Боротьба з іншими залежностями: поза увагою законотворців.

Зважаючи на глобальні виклики, які не можуть бути звужені до боротьби лише з тютюнопалінням, УІМ вважає за необхідне виділити основні напрями законотворчої діяльності, які б мали на меті реальну боротьбу за здоров’я нації, при цьому уникаючи репутаційних ризиків та мінімізуючи негативний вплив на економіку.

Зокрема, на нашу думку, слід звернути увагу на наступні проблеми:

• практично вільний продаж алкогольних напоїв з мінімальними обмеженнями та відсутністю будь-яких медичних попереджень про наслідки, які несе для здоров’я вживання цих напоїв;
• популяризація ігрового бізнесу і зростання кількості людей, залежних від азартних ігор;
• популяризація нездорової їжі;
• відсутність належного державного контролю за якістю харчових продуктів;
• неконтрольований обіг лікарських препаратів в комплексі із дозволом на рекламу лікарських препаратів, що призводить до неконтрольованого їх вживання, всупереч наявності медичного попередження («Самолікування шкідливе для Вашого здоров’я»);
• практично повна відсутність державної підтримки непрофесійного спорту тощо.

 

1. Алкогольна залежність.

На жаль, Комітет з питань здоров’я нації, медичної допомоги та медичного страхування не ініціював законодавчих ініціатив, що стосуються обмеження, наприклад, вільного викладання алкогольних напоїв у торговельних мережах чи запровадження уніфікованого дизайну пляшок з алкоголем.

Водночас певні законодавчі заборони, які декларуються як заходи, спрямовані на боротьбу з залежностями, не мають особливого впливу на вибір підлітків. Крім того, тільки «модернізація» зовнішнього вигляду упаковки сигарет або, наприклад, пляшки алкоголю, чи застосування інших «косметичних» та вибіркових змін законодавства не можуть змінити в цілому цю тенденцію та слугувати меті охорони здоров’я населення, а особливо молоді та підлітків.

Разом із тим, питання вживання алкоголю українською молоддю є не менш актуальним, аніж тютюнопаління. Так, за даними Центру громадського здоров’я ВООЗ, підлітки частіше починають вживати алкоголь, аніж курити сигарети.

	Досвід вживання алкоголю серед підлітків	Куріння серед підлітків
один або кілька разів	хлопці – 79,1% дівчата – 86,6%	хлопці – 56,2 % дівчатаа 45,1%
«великий досвід» або постійне вживання	хлопці – 16,8%, дівчата – 21,8%.	19,6% респондентів

Між тим, за даними ВООЗ, загроза від вживання алкоголю не менш суттєва, ніж від вживання тютюну.

Так, смертність від алкоголю у світі становить 3 мільйони осіб на рік, майже 5,1% загального глобального тягаря хвороб та травм обумовлено алкоголем (згідно з оцінками у показниках ДАЛІ – роки життя, втрачені внаслідок інвалідності). Серед людей віком 20–39 років приблизно 13,5% усіх випадків смерті пов’язані з алкоголем. Нове дослідження, проведене ВООЗ спільно з Міжнародною агенцією з вивчення раку, засвідчило: у 2020 році один з семи нових випадків раку у світі був пов’язаний саме зі споживанням алкоголю.

За даними опитування, проведеного соціологічною групою «Рейтинг», 66% опитаних українців вживають алкогольні напої, при цьому 54% опитаних впевнені, що існують дози алкоголю, безпечні для здоров’я. Опитування, проведене УІМ, свідчить, що кожен п’ятий українець має в ближньому колі людину з алкогольною залежністю.

За інформацією ВООЗ, станом на 2019 рік в Україні алкоголь під час вагітності вживало 25–35% жінок, через що в країні спостерігався один з найвищих у світі показників поширеності алкогольного синдрому плода (50 випадків на 10 000). Понад 2,5 тис. українців померли у 2020 році через передозування алкоголем, а також вiд випадкових отруєнь, причиною яких часто стає так званий «палений» алкоголь.

При цьому, аналізуючи чинне законодавство України, а також законопроєкти в галузі охорони здоров’я населення від шкідливого впливу алкоголю з 2019 по 2021 рік, ми не знайшли проєктів законів, які б відповідали таким критеріям:

• реклама алкогольних напоїв, реклама знаків для товарів і послуг, інших об’єктів права інтелектуальної власності, під якими випускаються алкогольні напої, дозволяється з певними обмеженнями;
• містять нормативне регулювання певного викладання алкогольних та слабоалкогольних напоїв або нормативне регулювання зовнішнього вигляду етикеток з алкоголем, наприклад, приведення пляшок/банок зі слабоалкогольними напоями, які частіше за все споживають підлітки та молодь, до певних дизайнерських обмежень або розміщення комплексного медичного попередження про шкоду алкоголю для здоров’я тощо.

З 2019 року зареєстровано лише два законопроєкти, які б могли регулювати питання охорони здоров’я населення від шкідливого впливу алкоголю, однак обидва не розглядались Верховною Радою України:

• заборона реклами алкоголю (Проєкт Закону №1145);
• заборона продажу алкогольних виробів особам, які не досягли 21 року (Проєкт Закону №1145).

Всі інші проєкти законів, які так чи інакше стосуються обігу алкоголю в Україні, стосуються їх економічної складової (особливостей справляння акцизу, особливостей ліцензування,  використання вітчизняної сировини для виробництва, встановлення знижених ставок акцизного податку на алкогольні напої (пиво) для малих виробників пива, скасування відповідальності за виготовлення алкогольних напоїв в домашніх умовах для власного споживання), а також посилення відповідальності за управління транспортними засобами в нетверезому стані.

Наразі незрозуміло, чому боротьба з алкогольною залежністю залишається поза увагою законотворців.

2. Лудоманія.

 

Лудоманія – це залежність від азартних ігор, що внесена до міжнародної класифікації хвороб МКБ-10 (номер F63.0). Однак, в Україні як діагноз часто вказують іншу залежність – алкоголізм. За даними експертів, кількість лудоманів в Україні становить до 5% населення, втім жодних офіційних даних немає.

З 2020 року гральний бізнес в Україні легалізовано, при цьому попри низку законодавчих обмежень агресивна реклама ігрових сервісів присутня не лише в інтернет, але й в публічному просторі та доступна, зокрема, дітям та підліткам. Жодна профілактика ігроманії в Україні не проводиться, відсутні законодавчі ініціативи, спрямовані на запобігання та боротьбу з цією залежністю.

 

3. Інші залежності.

Найчастіше при обґрунтуванні необхідності втілення тих чи інших норм у вітчизняне законодавство представники ГО та державної влади посилаються на досвід західних країн. Наведемо приклади ініціатив, спрямованих на мінімізацію наслідків залежностей:

Заборона реклами нездорової їжі (junk food)

 

• Велика Британія –  заборона рекламувати продукти (продукцію), віднесену до категорії junk food, до 21:00.
• Іспанія у 2022 році заборонить рекламу шкідливої їжі, націлену на дітей у віці до 16 років. До того ж до junk food прирівняли не тільки енергетичні напої чи шкідливі перекуси, а й цукерки, печиво та морозиво.
• Питання загальноєвропейської заборони рекламування нездорової їжі для дітей було предметом увагиЄвропейського Парламенту.

 

Заборони та обмеження реклами лікарських препаратів

 

• Німеччина – реклама лікарських засобів максимально врегульована. Контроль за рекламою лікарських засобів здійснює Асоціація добровільного саморегулювання для фармацевтичної промисловості. Існують різні законодавчі вимоги до реклами лікарських засобів в залежності від цільової аудиторії (для широкої громадськості чи для медичних працівників). Порівняльна реклама заборонена.
• Франція – заборонена реклама лікарських засобів у випадку, якщо переоцінюється співвідношення користь/ризик. В інших випадках реклама дозволяється, але з широким переліком обмежень. Зокрема, реклама лікарських засобів не може містити жодного з наступних елементів:
• робить медичну консультацію або операцію зайвою, зокрема, пропонуючи діагноз або рекомендуючи лікування заочно;
• припускає, що дія препарату застрахована, що препарат не має побічних ефектів, або що препарат більше або дорівнює ефекту іншого лікування чи ліків;
• може припустити, що нормальний стан здоров’я можна покращити за допомогою застосування препарату;
• припускає, що у випадку невикористання лікарського засобу може вплинути на нормальний стан здоров’я (ця заборона не поширюється на рекламні кампанії вакцин або продуктів для відмови від тютюну);
• була б адресовано виключно або переважно дітям;
• посилається на рекомендацію вчених, медичних працівників або осіб, які, хоча вони не є ані науковцями, ані медичними працівниками, своєю репутацією можуть заохочувати споживання відповідного лікарського засобу;
• зрівнює ліки з їжею, косметичним продуктом або іншим споживчим продуктом;
• припускає, що безпека або ефективність препарату зумовлена ​​тим, що це природна речовина;
• може призвести, шляхом детального опису симптомів, до помилкової самодіагностики;
• лякаюче чи оманливо використовує візуальне уявлення про зміни в організмі людини внаслідок хвороби чи травми;
• надмірно або оманливо описує дію ліків на організм людини;
• посилається на сертифікати зцілення;
• включає пропозиції бонусів, предметів чи продуктів будь-якого роду або будь-яких прямих чи непрямих матеріальних вигод будь-якого роду.

Висновки

Наголошуючи на важливості боротьби з різними видами залежності (тютюн, наркотики, алкоголь) Український інститут майбутнього підкреслює необхідність комплексного підходу до вирішення цих проблем. Вплив лише на один із ризик-факторів без урахування інших може дати зворотні результати. Зокрема, свого часу зміни в акцизній політиці призвели до хвилеподібного зростання контрабанди та контрафакту тютюнової продукції, а лібералізація ринку спирту без удосконалення регулювання галузі призвела до зростання кількості контрафактного алкоголю на українському ринку.

Таким чином, посилення підходів до випуску (маркування, реклами, продажу) підакцизної продукції має опрацьовуватися з урахуванням впливу на ринок контрабанди та контрафакту, фінансового результату. Потенційна вигода, до прикладу, у вигляді збільшення податкових надходжень може перетворитися на фікцію шляхомзменшення частки легальної продукції на ринку.

Законопроєкт №4358 у першій редакції містив низку норм, що могли б привезти до суттєвих втрат державного бюджету, а також негативно вплинути на здоров’я українців через ймовірність підвищення рівня споживання контрафактної продукції, якість якої ніхто не контролює. Крім того, низка ініціатив не відповідала міжнародному законодавству.

У другій редакції законопроєкту усунуто низку суперечливих норм, проте і він не повністю відповідає Директиві 2014/40/ЄС. Україна має виконувати взяті на себе міжнародні зобов’язання, однак перевиконання зобов’язань за одним із напрямків не компенсує відсутність роботи з інших. До того ж створює репутаційні ризики, що може спровокувати претензії до нашої держави з боку міжнародних партнерів.

Одна з ключових проблем, вирішення якої наразі залишається поза увагою законотворців, – боротьба з нелегальним тютюновим ринком. Активна діяльність нелегального тютюнового бізнесу не лише завдає збитків державі, але й має негативний вплив на здоров’я населення, адже контрафактну продукцію сумнівної якості продають за нижчими цінами та будь-кому, включаючи дітей та підлітків. Одним із варіантів розв’язання цієї проблеми може бути доопрацювання законопроєкту №4358, або ж розробка нового законопроєкту, який врахує як міжнародні зобов’язання України, так і українські реалії.

Питанню боротьби з тютюнопалінням присвячена велика кількість законодавчих ініціатив, тоді як інші залежності фактично залишаються поза увагою законотворців. Між тим, їх негативний вплив на здоров’я нації теж дуже значний.

Зважаючи на ці виклики, УІМ готовий розпочати зважений діалог та співпрацю, спрямовану на розробку низки законопроєктів, необхідних для попередження залежностей та мінімізацію їх наслідків, а також підтримки здорового способу життя.

Таблиця 1

Норма, що міститься в Проєкті Закону 4358	Директива  2014/40/ЄС	Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну	Коментар
Заборона розміщувати на пачках сигарет повідомлення «про смак, запах, будь-які смако-ароматичні або інші добавки чи про їх відсутність».	Вимога відсутня	стаття 11 Конвенції «Упаковка та маркування тютюнових виробів» передбачає: (1) заборону на хибну інформацію на упаковці, що може створити хибне уявлення про характеристики виробу, його вплив на здоров’я, небезпеку продуктів, що виділяються та заборону вжиття термінів «легкі», «з низьким складом смол», тощо; (2) обов’язковість медичного попередження.	Міжнародне законодавство не містить зазначених заборон, заборона розповсюджується тільки на хибні твердження, які може містити інформація на пачці.
Заборона використання у сигаретах смако-ароматичних та інших добавок, необхідних для їх виробництва.	1. Пункт 17 преамбули Директиви 2014/40/ЄС: «Використання добавок, необхідних для виробництва тютюнових виробів, наприклад, цукру для заміни цукру, який втрачається під час процесу сушіння, необхідно дозволити, якщо вони не надають характерного смаку і аромату або не підвищують викликання залежності, токсичність або КМР-властивості продукту. Такому процесу вироблення й ухвалення рішень повинна допомагати незалежна європейська дорадча група». 2. Пункт 18 преамбули Директиви 2014/40/ЄС:  «Певні добавкивикористовують для створення враження, що тютюнові вироби мають переваги для здоров’я, знижені ризики для здоров’я або підвищують розумову активність та фізичну працездатність. Ці добавки, а також добавки, що мають КМР властивості у неспаленій формі, необхідно заборонити, щоб забезпечити однакові правила в усьому Союзі та високий рівень охорони здоров’я людей».   3. Стаття 6 Директиви 2014/40/ЄС –  регулює порядок та процедуру створення пріоритетного переліку добавок.   4. Пункт 5 статті 7 Директиви 2014/40/ЄС «Якщо рівень вмісту або концентрація певних добавок або їх комбінація призводить до заборони принаймні у трьох державах-членах, Комісія повинна мати повноваження ухвалювати делеговані акти для встановлення максимальних рівнів вмісту для таких добавок або комбінації добавок, що призводять до характерного смаку й аромату».	Рекомендації, що викладені в Статті 14 Конвенції «Заходи щодо скорочення попиту, що стосуються тютюнової залежності та припинення вживання тютюну» Проєктом Закону №4358 проігноровані. Замість впровадження комплексних заходів для скорочення попиту вживання тютюну, пропонується «напівзахід» у формі заборони добавок як причини посилення попиту на тютюнові вироби.	Вимоги міжнародного законодавства не передбачають заборону використання у сигаретах смако-ароматичних та інших добавок, необхідних для їх виробництва, а передбачають: 1. Використання добавок за умови відповідності заявленим вимогам. 2. Заборону використання певних добавок із переліку.
Заборона відведення місць для куріння за виключенням як у аеропортах та надання додаткових повноважень сільським, селищним та міським радам «в межах відповідної адміністративної території постійно або тимчасово заборонити куріння тютюнових виробів у додатково визначених ними місцях».	Пункт 4 Рекомендацій Ради 2003/54/ЄС «З питань запобігання курінню та ініціатив з покращення контролю над тютюном» від 02.12.2002 року рекомендує «запроваджувати законодавчі норми, які забезпечують захист від дії навколишнього тютюнового диму: (1) на робочих місцях у приміщеннях, (2) у закритих громадських місцях та (3) в громадському транспорті, (4) у навчальних закладах та закладах охорони здоров’я».		Не відповідає вимогам міжнародного законодавства та робить неможливим застосування цих норм на практиці, оскільки задекларовані Проєктом Закону №4358 норми щодо розширення повноважень сільських, селищних та міських рад протирічать чинним приписам статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та  статті 5 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Передбачає набрання чинності окремими нормами Закону від 6 до 24 місяців з дати опублікування.	Містить перехідні періоди 24 місяці і більше.
Не передбачає ініціативи щодо внесення змін в чинне законодавство щодо боротьби із контрабандою тютюнових виробів.	Пункт 17 преамбули Директиви 2014/40/ЄС: «Значні обсяги незаконних виробів, які не відповідають вимогам, встановленим у Директиві 2001/37/ЄС, введені в обіг і є індикатори того, що їх обсяги можуть зростати. Такі незаконні вироби чинять негативний вплив на вільний обіг виробів, які відповідають вимогам, та захист, передбачений законодавством з боротьби проти тютюну. Крім того, РКБТ вимагає від Союзу боротьби проти незаконних тютюнових виробів, у тому числі тих, що незаконно ввозять в Союз, в рамках всеосяжної політики Союзу щодо боротьби проти тютюну».	Саття 15 «Незаконна торгівля тютюновими виробами»передбачає комплексні зобов’язання сторін у боротьбі із контрабандою, незаконним виробництвом і підробкою.
Не передбачає ініціативи щодо внесення змін в чинне законодавство щодо боротьби із підробними тютюновими виробами.
Не передбачає ініціативи щодо застосування та приєднання до системи відстеження автентичності тютюнових виробів.	Пункт 29 – 30 преамбули Директиви 2014/40/ЄС, стаття 16 Директиви 2014/40/ЄС передбачає обов’язок Сторін забезпечити відповідне маркування та реєстрацію їхнього руху для відстеження та простеження таких виробів по всьому Союзу та брати участь в розробці «інтероперабельної системи відстеження та простеження та захисних елементів».		Впровадження системи Track & Trace, яка передбачає відстеження кожної пачки сигарет, виробленої в Україні, є прямою вимогою міжнародного законодавства, але до другого читання Проєкту Закону №4358 ця норма не потрапила.

 

Таблиця 2

Норма, що міститься в Проєкті Закону 4358	Директива  2014/40/ЄС	Рамкова конвенція ВООЗ із боротьби проти тютюну	Норми українського законодавства	Коментарі
Стандартизована зовнішня поверхня упаковки тютюнових виробів.         Заборона упаковки сигарет з округленими або скошеними краями	Стаття 14 Директиви 2014/40/ЄС: «Зовнішній вигляд та вміст одиничних пачок: 1. Одиничні пачки сигарет повинні мати кубовидну форму. Одиничні пачки тютюну для самокруток повинні мати кубовидну або циліндричну форму або форму кисета. Одинична пачка сигарет повинна містити щонайменше 20 сигарет. Одинична пачка тютюну для самокруток повинна містити тютюн масою не менше 30 г. 2. Одинична пачка сигарет може складатися з картонного або м’якого матеріалу і не повинна мати отвір, який може бути знову закритий або повторно запечатаний після першого відкривання, крім відкидної кришки або коробки з кришкою на шарнірі. У випадку пачок з відкидною кришкою та кришкою на шарнірі кришка повинна бути прикріплена шарнірами тільки на задній частині одиничної пачки».	Стаття 11 Конвенціїобмежується наступними вимогами до упаковки тютюнових виробів: 1. «Упаковка та маркування тютюнових виробів не мають стимулювати продаж будь-яким шляхом, який є брехливим, таким, що вводить в оману або створює неправильну уяву про його характеристики, вплив на здоров’я, небезпеки чи продукти, що виділяються;, включаючи будь-який термін, опис, торгову марку, символічний або будь-який інший знак, що прямо або опосередковано складає брехливу уяву про те, що певний табачний виріб є менш шкідливим, ніж інші тютюнові вироби. Вони можуть включати в себе такі терміни, як «з низьким складом смол», «легкі», «дуже легкі» чи «м’які»; 2. На кожній пачці має міститись медичне застереження; 3. «а кожній пачці має містись «інформація про відповідні компоненти тютюнових виробів і продуктах, які вони виділяють, як це визначено національними органами»; 4. Попередження має бути розміщено національною мовою.	1. Введення в Україні стандартизованої упаковки тютюнових виробів могло порушувати права споживачів, передбачені Законом України «Про захист прав споживачів».   2. Введення в Україні стандартизованої упаковки тютюнових виробів буде порушувати право на використання торговельної марки суб’єктів права інтелектуальної власності на словесні торговельні марки, виконані нестандартним шрифтом, а також зображувальні та комбіновані торговельні марки, зареєстровані щодо тютюнових виробів, встановлене ст. 41 Конституції України, ст. 424 та ст. 495 Цивільного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».   3. Введення стандартизованої упаковки тютюнових виробів в Україні могло порушувати права ліцензіатів, яким належить право на використання торговельних марок на підставі ліцензійних договорів відповідно до положень статей 1108 та 1109 Цивільного кодексу України та статті 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг».	Міжнародне законодавство не містить: (1) положень, які б регламентували введення стандартизованої зовнішньої поверхні упаковки тютюнових виробів; (2) положень, які б регламентували заборону упаковки сигарет з округленими або скошеними краями; (3) положень, які б зобов’язували Україну до імплементації цих норм в українське законодавство.
Заборона на пряму викладку сигарет.	Не передбачає	Не передбачає	Протирічила вимогам статті 17 Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема щодо права споживача на «вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне здійснення безготівкових розрахунків з урахуванням режиму роботи та обов’язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Продавець (виконавець) зобов’язаний всіляко сприяти споживачеві у вільному виборі продукції та форм її оплати».	1. Протирічила принципам Резолюції 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» (прийнята 09.04.1985 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН), зокрема пункту 3 Керівних принципів, що передбачає задоволення законних потреб споживачів, у тому числі щодо доступу споживачів до відповідної інформації, необхідної для компетентного вибору відповідно до індивідуальних запитів і потреб.