Україна ризикує перетворитися на територію грального хаосу

Запропоновані законопроєкти №2285-д «Про державне регулювання діяльності щодо організації та проведення азартних ігор» та №2713 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо оподаткування доходів від організації та проведення азартних ігор» з великою долею вірогідності призведуть не тільки до легалізованої анархії на українському гральному ринку, а і принесуть мінімальні надходження до державного бюджету,– переконаний керівник програми «Право» UIF Олександр Чебаненко.

Основою для таких висновків є аналіз негативного досвіду ряду країн, які вже пройшли шлях безконтрольної з боку держави легалізації грального бізнесу. Це, в першу чергу, Грузія, Молдова та Австралія.

«Чинні редакції цих законопроєктів багато експертів називають продуктом лобістських зусиль казино та компаній, що приймають онлайн-ставки. Крім того, ці документи вигідні тим, хто заробляє на рекламі грального бізнесу та розробники програм для ігор. Їхня діяльність в законопроектах або ніяк не регулюється, або має мінімальні обмеження», – зазначив Олександр Чебаненко.

Більш того, за словами Чебаненка, чинна редакція законопроєкту перетворить Україну на територію грального хаосу, а близько 20% наших громадян, насамперед, дітей, поставлять під загрозу стати психічно залежними від азартних ігор – ігроманами.

Експерт зазначив, що ті, хто просувають вказані законопроєкти, намагаються ввести в правове поле України такі основні тези:

По-перше, вводяться норми кримінальної відповідальності, які будуть фактично  нечинними. Так, за незаконну гральну діяльність пропонується, як основне покарання, штраф максимальним розміром в 850 тисяч гривень (зараз — 500 тисяч), розмір якого легко може бути покритий за рахунок гравців. Відсутнє покарання у вигляді позбавлення волі (тоді як раніше авторами законопроєкту проголошувались строки від шести до дванадцяти років). Ці злочини автори проєкту не відносять вже до тяжких злочинів. А значить, неможливо буде проведення негласних слідчих (розшукових) дій та притягнення до відповідальності організаторів. Крім того, конфіскація майна за незаконний гральний бізнес, яка вважається фахівцями з кримінального права одним із найбільш дієвих механізмів впливу на правопорушника при корисних злочинах, в проєкті просто відсутня. А проєкт статті щодо порушень з боку правоохоронців у зв’язку з незаконним гральним бізнесом в принципі не витримує критики.

По-друге, податкові зміни до законодавства призведуть не тільки до неотримання Державним бюджетом великих сум надходжень, при чому на законних підставах, а і до того, що гральний бізнес перетвориться в ще одну “податкову яму”, через яку будуть відмиватися мільярди.

По-третє, законопроєктах пропонується, щоб система державного онлайн-моніторингу, яка є ключовою для контрою за реальним обігом грошей, була введена в експлуатацію мінімум на 2 роки після введення в дію закону. А положення про сертифікацію, тестування, оцінку відповідності грального обладнання в проєкті відсутні в принципі. Це призведе до хаосу на цьому ринку, відсутності контролю та мінімуму податків, при фактичній легалізації незаконного азартного бізнесу. А, наприклад, випадки, коли ті ж гральні автомати будуть діяти під прикриттям лотерейних терміналів, стануть нормою. Законною нормою.

По-четверте, в законопроєктах просувається цілий ряд корупційних норм: від усунення держави від контролю за діяльностю операторів грального ринку до фактичного підпорядковання податковому комітету Верховної Ради України комісії — регулятора, всі рішення в якій будуть прийматися колегіально.

До речі, на незаконність та неконстуційність цілого ряду положень вказаного проєкту вже вказало Головне юридичне управління Верховної Ради України.

«Держава повинна допомогти азартним людям не втратити своє здоров’я, а часом і життя, адже гральна залежність стоїть в одному ряду з іншими психіатричними розладами, такими як наркоманія, алкоголізм та будь-яка інша хвороблива залежність, що руйнує особистість. Також закон повинен встановити рівні правила для всіх учасників ринку, але диференціювати правила для операторів ігор з різним ступенем ризику формування ігроманії у гравців», – зауважив Олександр Чебаненко.

Однак, акцентує експерт, одного закону, навіть з потужними правоохоронними органами, замало, щоб легалізація дала бажаний для суспільства ефект.

«На жаль, всі заявлені за останні роки спроби легалізувати азартний ринок не керуються державницьким наміром захистити здоров’я і гаманець гравця, встановити й забезпечити правила чесної гри, запровадити прозорий фінансовий контроль за оборотами грошей операторів для реального наповнення бюджету від податків з гри», – резюмував Олександр Чебаненко.

Тож Олександр Чебаненко, виражаючи позицію Українського інституту майбутнього, підкреслив, що гральний бізнес в Україні потребує легалізації. Тим не менш, вказані вище законопроєкти не вирішують жодного з проголошених раніше, в тому числі, Президентом України, проблемних питань: залучення інвестицій, підтримка туризму чи збільшення надходжень до державного бюджету.

Крім того, ряд народних депутатів заявили про підтримку позиції Українського інституту майбутнього щодо цього питання. Вони переконані, що попри величезну роботу, проведену Комітетом та врахування великої кількості поправок, редакція законопроєкту до другого читання загалом не досягає поставлених цілей регулювання ринку азартних ігор. Йдеться про запобігання широкого залучення усіх верств населення, передусім, молоді до азартних ігор. На їх думку, законопроєкт фактично спрямований на видачу ліцензій та легалізацію грального бізнесу в інтересах кількох монопольних брендів. Принциповою вадою цього законопроєкту є відкладення дії системи онлайн-моніторингу на 2 з половиною роки, що означатиме легалізацію незаконного азартного бізнесу без належного контролю та податків. Тож деякі депутати вважають, що цей законопроєкт має бути відправлений на повторне друге читання, адже на одній шальці терезів є заявлені 4 мільярди гривень надходжень до бюджету, а на іншій – мільйони життів і доль українців.