Росія детально: події та тренди в РФ за минулий тиждень (08.08-12.08)

Події та тренди в РФ за 08.08 – 12.08

Висновки:

• Ключова задача росіян, у яких поки нічого не ходить на фронті: спробувати знеструмити Україну під час опалювального сезону. Зупинка прокачки газу через ГТС – це ключовий маркер того, чи готові росіяни втілювати цей сценарій.
  
  
• Туреччина виступає ситуативним партнером Росії і діє у власних інтересах, допоки їй вигідне це партнерство. Путіна та Ердогана неможна назвати друзями, вони просто обоє розуміють важливість та вигідність такого співробітництва. 

• За прогнозами експертів, до кінця літа індекс Мосбіржі може знизитись до 2000 пунктів, а на фоні окремих корпоративних новин може просідати до 1900-1950 пунктів. Загалом можна констатувати, що російський фондовий ринок наближається до свого кінця. У невільній країні не може бути вільного ринку. Фондовий ринок є як джерелом залучення капіталу у розвиток бізнесу, і індикатором стану економіки. Російський бізнес втратив можливості залучати дешевий довгий капітал, а інвестори втратили значну частину заощаджень.

• Білоруська опозиція намагається відійти від повного краху, роблячи кроки до створення центрів ухвалення рішень. Проте глибина кризи та безліч накопичених конфліктів не дозволяють говорити про повне об’єднання. Яка з коаліцій стане домінуючою залежатиме від їхньої роботи в найближчі 3-4 місяці. 
  
  

---

Запорізька АЕС, як один з ключових факторів російсько-української війни

Ситуація на Запорізькій АЕС стає критичною не лише через обстріли росіян, але, перш за все, через те, що Росія вважає ЗАЕС ключовим фактором для закінчення війни проти України.

Останнім часом РФ не вдається практично нічого на фронті і, попри мінімальне просування на Донбасі, можна говорити про те, що російська армія багато в чому вичерпала можливості для наступу.

На цьому фоні все серйознішими виглядають спроби РФ натиснути на Україну через енергетику

Як заявив керівник «Енергоатому» Петро Котін «Персонал «Росатома» передав на станцію спеціальну програму з перепідключення ЗАЕС до Криму. Передумовою цієї програми є важке пошкодження ліній зв’язку ЗАЕС з енергосистемою України. Саме це ми бачимо протягом останніх трьох днів. Пошкоджено три лінії за цей період. Зараз ЗАЕС, на жаль, працює тільки з видачею в одну лінію». https://www.radiosvoboda.org/amp/news-rosiiski-viiska-pidkliuchennia-zaes-do-krymu/31980876.html

Паралельно представник окупаційної адміністрації Запорізької області Володимир Рогов заявив, що «Запорізьку АЕС можуть законсервувати, оскільки вона перебуває під постійним обстрілом. За його словами, ЗАЕС за час обстрілів не отримала критичних ушкоджень, і роботу реакторів не порушено, проте навантаження на АЕС знизили до мінімуму». https://focus.ua/uk/amp/ukraine/525254-vlasti-zaporozhya-obvinili-vsu-v-obstrelah-zaes-i-prigrozili-zakonservirovat-stanciyu

В той же час в мережі з‘явилося фото повалених опор ЛЕП на Херсонщині, які не дозволяють росіянам в короткий проміжок часу виконати завдання по «переорієнтації» ЗАЕС на Джанкойську підстанцію та Крим. 

ЗАЕС, разом з Каховською ГЕС – це 27% електроенергії України. Втрата цих потужностей – один з найсерйозніших економічних ударів по Україні. Але ключовою проблемою є те, що росіяни хочуть розіграти енергетичну карту напередодні опалювального сезону. І тут головним маркером буде прокачка/не прокачка газу через нашу ГТС. В разі припинення прокачки росіяни можуть почати обстрілювати ключові українські електричні підстанції з тим, щоб країна в зимовий період опинилася без електроенергії, а значить і тепла. 

Запорізька АЕС і її переорієнтація на Крим – це, лише один з етапів більш широкої енергетичної війни, яку може розпочати РФ проти України.

Також варто звернути увагу на ініціативу РФ провести засідання Ради безпеки ООН, щодо ситуації на ЗАЕС. Судячи з усього, росіяни мали дві ключові задачі, скликаючи Радбез: по-перше, вони пробували перехопити інформаційну ініціативу, а, по-друге, вони мають за мету потягнути час, щоб спробувати максимально швидко переорієнтувати АЕС на кримський напрямок. Задум у них наступний: вони нагнітають ситуацію, качають тему приїзду делегації МАГАТЕ, але не допускають її до того моменту, поки їм не вдасться переорієнтувати станцію.

Зараз ситуація на станції є критичною через присутність російських військ на території ЗАЕС та наявності тяжкого озброєння в машинному залі станції і тому загроза ядерної небезпеки, як ніколи висока.

Також варто звернути увагу на те, що реальним відповідальним за все, що відбувається на ЗАЕС є заступник глави адміністрації президента РФ Сергій Кірієнко (до переходу в канцелярію Путіна він керував Росатомом і досі зберігає контроль над цією компанією).

Тож ключова задача росіян, у яких поки нічого не ходить на фронті: спробувати знеструмити Україну під час опалювального сезону. Зупинка прокачки газу через ГТС – це ключовий маркер того, чи готові росіяни втілювати цей сценарій.

---

Роль Туреччини в економічних схемах РФ

Російсько-турецькі відносини історично носять конкурентний та конфліктний характер з протиріччям майже у всьому (наприклад, протиріччя щодо таких регіонів як Сирія, Пд. Кавказ та інших). Тому зараз Туреччина та Росія скоріше ситуативні партнери, ніж союзники. 

Путін та Ердоган чудово усвідомлюють важливість такого партнерства, яке приносить вигоду обом державам. Для Туреччини покращення стосунків з РФ – це інструмент для впливу на Захід для просування своїх інтересів, тоді як для Росії це спосіб для обходу санкцій.

На зустрічі, яка відбулася 5 серпня у Сочі, лідери держав домовилися посилити торгівлю і виправдати взаємні очікування в економіці та енергетиці. Співробітництво буде розвиватися особливо в сферах транспорту, промисловості, сільського господарства, туризму та інформаційних технологій. Також було погоджено збільшити обсяг торгівлі між двома країнами до 100 млрд дол., частково перейти на рублі в торгових розрахунках за природний газ та поступово переходити на розрахунки в національних валютах.

Згідно з даними Турецького інституту статистики, експорт турецьких товарів у Росію в червні зріс на 46% порівняно з червнем 2021 року та на 52% відносно травня 2022 р. Так у червні обсяг експорту з Туреччини становив 791 млн дол. проти 519 млн дол. у травні та 273 млн дол у березні. Найбільш популярними товарами стали фрукти та горіхи (168 млн дол.), обладнання та механічні пристрої (102 млн дол.), електричні машини та обладнання (32 млн дол.), наземний транспорт та його компоненти (34 млн дол.), пластмаси та вироби з них (48 млн дол.).

У сукупному експорті Туреччини за перше півріччя 2022 року (126 млрд дол.) на Росію припадає лише 2,3% (або 2,9 млрд дол.). Однак Росія вийшла на перше місце в структурі імпорту Туреччини: у січні—червні турецький імпорт із Росії досяг 27,7 млрд дол. (16% від усього імпорту країни). Понад 60% турецького імпорту з Росії припадає на нафту та газ.

Таке зростання напряму пов’язано з паралельним імпортом, який легалізувала Росія. Туреччина з самого початку була у списку транзитних країн, де можна знайти майже будь-який товар для сірого імпорту. 

Схема працює наступним чином – компанія дистриб’ютор повинна бути зареєстрована у Туреччині та готова співпрацювати з Росією. Здебільшого це компанії, у яких власник або співвласник із РФ, який купив нерухомість та отримав громадянство, оскільки суто турецькі компанії не готові напряму співпрацювати з Росією. Ця компанія знаходить необхідний товар та закупає його як турецька і вже потім відправляє в РФ. Так само і з товарами, які в Туреччині важко знайти (автозапчастини), закупка проходить на турецьку фірму з Європи та інших країн.

Поки що незрозуміло, як офіційно завезти товар зі списку Мінпромторгу^[1], щоб він мав належні документи. Є так звані карго-компанії, які можуть завозити товари паралельного імпорту. Така схема збільшує майже у 2 разивартість кінцевого продукту.

Турецькі ЗМІ повідомляють, що склади переповнені транзитними товарами в Росію, які надходять з усього світу. Ці товари вирушають до РФ кораблями турецьких судновласників та російськими вантажівками. 

В опублікованому Міжнародною асоціацією перевізників (UND) звіті про статистику міжнародних автомобільних перевезень за січень-червень 2022 р. кількість експортних поставок, здійснених з Туреччини до Росії зросла на 40%. Враховуючи автомобілі, що стоять у черзі, цей показник набагато вищий.

Туреччина ще може виступати у ролі посередника для продажу російських товарів або сировини, так як це робиться у Грузії.  Там будують фанерну фабрику, везуть туди сировину із Росії, виробляють фанеру і вона вже вважається грузинською і вирушає до Європи.

Тут потрібно розуміти, що Туреччина лише ситуативний партнер Росії і діє у власних інтересах, допоки їй вигідне це партнерство. Путіна та Ердогана неможна назвати друзями, вони просто обоє розуміють важливість та вигідність такого співробітництва.

Що стосується санкцій, то одним із важливих інструментів їх посилення може бути застосування санкцій до компаній та країн, які беруть участь у схемах обходу Росією застосованих санкцій.

---

Прискорення падіння російського фондового ринку

Російський ринок акцій знижується з початку року. У кінці лютого індекси IMOEX та RTS різко впали на 30% та 34,7%  відповідно. 

Аналогічна ситуація спостерігалася і в секторальних індексах – найбільше впали сектор ІТ (-46,5%), будівельні компанії (-42,7%), банки та фінанси (-42%). У березні ситуація трохи змінилася і спостерігалося зростання  IMOEX (9,4%), RTS (9%), секторальні індекси також зросли, але падіння вдалося перекрити лише хімічному виробництву (48% у березні проти 9,4% у лютому). Причиною став високий попит на добрива на світових ринках на початку посівної кампанії.

Середньоденний оборот торгів акціями у березні порівняно із січнем був невисоким: 68,6 млрд руб. проти 200,6 млрд руб.

Підтримку ринку в березні надавав переважно банківський сектор, який викуповував акції у всіх інших категорій учасників. Частково це стало можливо завдяки наданим Банком Росії послабленням щодо фіксації облікової вартості акцій. Загалом російські банки у березні купили акцій на 46 млрд руб.  

У період із квітня по червень індекс Московської Біржі IMOEX знизився на 18,4%. При цьому на тлі зміцнення рубля щодо долара індекс RTS, навпаки, демонстрував зростання – 31,7% за аналогічний період. Більшість галузевих індексів показували негативну динаміку за винятком телекомунікацій (9%), електроенергетики (3%) та будівельних компаній (13%).

Обсяги торгів на фондовому ринку залишаються невисокими (44 млрд руб. на день у червні).

5 серпня російський ринок акцій посилив зниження і падав по широкому колу паперів. Індекс Мосбіржі IMOEX впав близько на 2,4% до 2066,58 пунктів, індекс RTS – на 2,07% до 1081,95 пунктів. Максимальне падіння індексу Мосбіржі протягом дня сягало 3,06% до 2052,71 пунктів. Для порівняння, у січні показники індексів IMOEX та RTS були в межах 3400 пункти та 1360 пунктів відповідно.

З технічної точки зору рівні підтримки індексу Мосбіржі знаходяться в районі 2050-2100 пунктів. Якщо індекс впаде нижче, це по суті відкриє індикатору дорогу до лютневих мінімумів. Такий сценарій падіння цілком імовірний у разі зниження цін на енергоносії, запровадження нових санкцій чи тривожних новин із корпоративних звітностей, вважає експерт.

Ще наприкінці лютого, після початку війни Росії проти Україні та обвалу ринку, ЦБ заборонив брокерам виконувати доручення нерезидентів на продаж російських цінних паперів (на кінець 2021 року частка всіх нерезидентів у торгах акціями становила близько 50%). 

Структура російського ринку після цього змінилася, тепер на ньому переважають приватні інвестори, їхня частка перевищує 74%. Це і стало причиною зниження волатильності ринку.

Очікувалося,  що Московська біржа з ​​8 серпня допустить до торгів російськими акціями нерезидентів, але поки що лише з «дружніх» країн. Вони зможуть здійснювати операції на фондовому та терміновому ринку. Доступ до торгів також отримають організації-нерезиденти, кінцеві бенефіціари яких – російські компанії та громадяни. Однак напередодні Мосбіржа оголосила, що нерезидентам буде доступний лише терміновий ринок. Згідно з оцінками, частка клієнтів нерезидентів з «дружніх» країн складає 1% (їхня частка у російських акціях не перевищує 10%).

Російський ринок акцій 8 серпня показав зростання за підсумками торгової сесії — за підсумками дня індекс Мосбіржі зріс на 1,66%. 

Більшість експертів розділяють думку, що зростання не триватиме довго. Подальший рух буде залежати від рішення щодо допуску нерезидентів на ринок акцій і від того, як піде процедура розконвертації депозитарних розписок російських компаній, яка розпочнеться 15 серпня.

Російський ринок після початку війни перестав бути прозорим, тому багато інвесторів-нерезидентів захочуть продати акції та піти з Росії – звітність російські компанії розкривають не повною мірою: хтось не публікує, хтось публікує у скороченому вигляді. На падіння фондового ринку вплинула і відмова від дивідендних виплат цього року низки компаній із числа «блакитних фішок», це також змусило інвесторів засумніватися у якості управління у найбільших корпораціях.

За прогнозами експертів, до кінця літа індекс Мосбіржі може знизитись до 2000 пунктів, а на фоні окремих корпоративних новин може просідати до 1900-1950 пунктів.

Загалом можна констатувати, що російський фондовий ринок наближається до свого кінця. У невільній країні не може бути вільного ринку.

Фондовий ринок є як джерелом залучення капіталу у розвиток бізнесу, і індикатором стану економіки.

Російський бізнес втратив можливості залучати дешевий довгий капітал, а інвестори втратили значну частину заощаджень.

---

КабінетИ білоруської опозиції

Минулого тижня у Вільнюсі відбулася конференція «Нова Білорусь», яку організувало оточення Світлани Тихановської. У результаті було заявлено про переформатування роботи та створено об’єднаний перехідний кабінет. До його складу увійшли представники Офісу Тихановської, Народного Антикризового Управління (Варшава, Латушко), Байполу, а також колишній командир брестської ДШБ Сахащик. Ця інформація була широко висвітлена українськими ЗМІ. Тож таке об’єднання є сьогодні наймедійнішим, але далеко не єдиним. Вже 11 серпня представники іншого центру «об’єднання» білоруської опозиції представили своє бачення виходу з безвиході та своє розуміння об’єднання ресурсів.

Передісторія

У 2022 році нова білоруська опозиція увійшла у стан глибокої кризи. Соціологічні дослідження показували сегментацію білоруського суспільства та, що найважливіше, сегментацію інформаційного простору. Дві ключові групи — прихильники Лукашенка та його активні противники — мали приблизно рівну підтримку, яка коливалася (за різними даними) в діапазоні від 20 до 25% населення. Між цими полюсами знаходилося ще кілька груп (за політичними настроями та цінностями), які не сприймали як політичний орієнтир ані «умовну Тихановську», ані «умовного Лукашенка». Ситуацію посилювали розколи всередині опозиційного табору (існувало щонайменше 7-8 груп, які діяли автономно одна від одної) та відсутність медійних ресурсів виходу на групи поза «ядром підтримки протесту». У цьому більшість груп мала центри ухвалення рішення поза Білоруссю і з кожним місяцем втрачала можливості впливу (і навіть комунікації) з людьми, що залишилися в країні.

З іншого боку, оточення Лукашенка, мобілізувавши свою електоральну базу, так само не могло вийти на інші групи суспільства. І, як наслідок, не мало шансів (без зміни підходів до політики) розширити основу своєї підтримки.

Створився паритет сил, за якого обидва полюси не користуються підтримкою більшості населення і не мають виходів (медійних, ідеологічних) на більшу частину населення країни. Ситуацію в опозиції посилювало те, що переважна більшість їхнього активу складалася з громадян, які залишили країну. А так само розкол усередині — підтримка у 25% «ділилася» між великою кількістю груп і ніхто окремо не міг гарантовано заявити про наявність бази хоча б у 10-15% населення.

Водночас жодна інша сторона протистояння не мала планів, які могли б кардинально змінити ситуацію на їхню користь:

• оточення Лукашенка розраховувало на посів «позитивних очікувань» чи «очікувань змін» серед населення щодо нової конституції після проведення референдуму. Однак війна в Україні призвела до зворотного ефекту, оскільки більшість населення (у всіх політичних групах) негативно ставиться до самої ідеї агресії проти України.

• нова білоруська опозиція на тлі кризи намагалася зіграти на антивоєнних настроях, проте довга історія гучних заяв без результатів не дозволила жодній групі суттєво посилитися. З іншого боку, поява організованих груп білоруських добровольців, які воюють на боці України, створила з них нового суб’єкта білоруської політики.

Така ситуація породила безліч конфліктів та взаємних звинувачень між групами білоруських демократів, зокрема, у сфері фінансування, підтримки добровольців, зовнішньополітичної комунікації.

Одним із проявів цього стала організація Білоруського демократичного форуму, який зібрав більшу частину опозиційних організацій, але який бойкотував Офіс Світлани Тихановської. На другому форумі в Берліні було анонсовано роботу зі створення загального центру прийняття рішень.

Саме після другого берлінського форуму в оточенні Тихановської в терміновому порядку організували свою конференцію (яка називалася і форумом, і конгресом) та спробували «очолити» об’єднання. Частина учасників берлінського форуму приїхала до Вільнюсу зі своїм баченням розвитку подій. Їхня позиція була простою — об’єднання груп на рівних умовах із обов’язковим аудитом минулої політики (у тому числі й механізму розподілу ресурсів). Початкова позиція Офісу Тихановської – об’єднання за рахунок розширення їхньої групи зі збереженням за Офісом домінуючого положення.

Створений кабінет — компроміс між двома концепціями і зараз є тимчасовим рішенням. Ключова ідея полягає у переході до роботи за виділеними напрямками із запровадженням механізму оцінки результатів та відповідальності учасників кабінету. Друга його складова — оновлення роботи Координаційної Ради (структури створеної у 2020 році) та перетворення її на представницький орган більшості груп, який може (або має) затверджувати низку стратегічних рішень. Однак, оскільки компромісу було досягнуто, зважаючи на все, за лічені хвилини до оголошення «складу кабінету», готового бачення «як це працюватиме» не було навіть в учасників.

Не увійшли до цього об’єднання групи: Цепкало, Болкунца, Карач. Вони продовжили працювати у рамках, заданих Берлінським форумом і вже 11 серпня презентували свою концепцію – створення аналога парламенту з електоральними процедурами.

Висновки та прогноз

Таким чином, сьогодні білоруська опозиція намагається відійти від повного краху, роблячи кроки до створення центрів прийняття рішень. Проте глибина кризи та безліч накопичених конфліктів не дозволяють говорити про повне об’єднання. Найближчим часом буде спроба створити щонайменше 2 (у найближчій перспективі – 3-4) центри об’єднання, які претендують на домінування.

Який саме з них стане (і чи стане) реальним ядром концентрації демократичних сил, стверджувати поки що зарано. Це залежить від подальших кроків та відходу від політики «заяв на підтримку» до конкретних узгоджених дій, нехай і меншими за масштабами.

Більше про ситуацію у Білорусі можна прочитати у доповіді Українського інституту майбутнього «Що робити з Білоруссю: логіка впливу на країну».

---

^[1] Список товарів для паралельного імпорту в РФ, у який входить понад 50 груп товарів.