Україна з початку війни намагається відрізати Росію від надприбутків які надходять, у тому числі, від продажу рідкого палива. Раніше аналітики Українського інституту майбутнього висвітлювали зазначену тему та розповідали про ключових гравців російського нафтового бізнесу. У попередньому матеріалі описано, чому IGP&I(орган морського страхування) в історії з трансфером російської нафти займає, як мінімум, дивну позицію.
Однак, сьогоднішні події вражають ще більше. Як грім серед ясного неба прозвучала заява ключових членів The International Group of P&I Clubs про відмову у наданні послуг судна в українських водах. Але, як відомо, сьогодні таке рішення стосується виключно суден, що задіяні в роботі так званого “зернового коридору”, адже будь-яких інших перевізників там, наразі, немає.
Нічим не виправдана лояльність до перевізників російської нафти та очевидно упереджена позиція до учасників “зернового коридору” – така ситуація стає дедалі більш звичною на ринку страхування морських перевезень. Очевидно, що такі подвійні стандарти – ні що інше, як аргумент для торгу з боку IGP&I у боротьбі за можливість продовжувати страхування транспортувальників російської нафти. Більш детально – у нашому новому дослідженні.
Відомо, що Національне агентство з питань запобігання корупції мало комунікацію з The International Group of P&I Clubs. У своєму зверненні НАЗК повідомили про те, що ключові грецькі перевізники внесені у Реєстр міжнародних спонсорів війни. Зазначений реєстр щодня моніториться аналітичними системами всесвітньо відомої бази World-Check.
Важливо розуміти, що саме IGP&I визначає політику відповідно до якої відбувається морський трафік. Саме через це до IGP&I і звернулося видання The Guardian за роз’ясненням, щодо страхування суден-учасників російського нафтотрафіку. Журналісти видання cпілкувалися з IGP&I у контексті трафіку російської нафти до введення цінової стелі та поставили пряме питання щодо позиції у взаємодії з росіянами. За наявності різних ризик-факторів (ship to ship, пересортування, шляхи обходу санкцій тощо) клуби спокійно продовжують надавати свої послуги тим хто здійснює трансфер російської нафти. Як стверджує The Guardian, позиція IGP&I (станом на жовтень) наступна: клуби керуються лише прийнятими санкціями, які на думку клубів, повною мірою запрацюють лише у лютому 2023 р.
Отже, журналісти отримали, по суті, аж дві відповіді. По-перше, страхувальники переконані, що діють в межах закону та не порушують санкційну політику, коли страхують нафтоперевізників російського видобувного палива. Це, фактично, перекреслює шостий пакет санкцій країн-учасників санкційної політики проти Росії. Але є ще одне, що можна вважати другою частиною відповіді: одразу одинадцятеро з тринадцяти основних світових страхувальників «раптово» вирішують видати циркуляри, якими, фактично, відмовляються страхувати через «військові ризики» судна перевізників на територіях, пов’язаних із російською агресією. Майже одночасно Britannia P&I, Gard AS, London P&I Club, The American Club, North P&I Club, UK P&I Club, West of England P&I Club, Standard P&I Club, The Swedish Club, Japan P&I Club, Shipowners P&I Club 23 грудня випустили циркуляри, які призупиняють з січня 2023 року страхування суден у водах України. У сьогоднішніх реаліях єдині кораблі в територіальних водах України це ті, що обслуговують «зерновий коридор». Хоча цілком очевидно, що зернові перевезення з України — один із ключових приводів російських спекуляцій щодо зняття санкцій та визнання територіальних претензій Росії.
Варто згадати, що Реєстр міжнародних спонсорів війни щодня моніториться аналітичними системами всесвітньо відомої бази World-Check. І перевізники, яких продовжують страхувати учасники IGP&I, включені до цієї бази. Безперечно, включення до бази World-Check не породжує самостійних наслідків, проте попадання до вказаної бази беззастережно свідчить про ризиковість. Будь-хто може відмовитися від співпраці з тим, хто знаходиться у базі World-Check, через те, що особа із цієї бази є потенційно санкційною. Але, як бачимо, не для учасників IGP&I! Тож цілком очевидні подвійні стандарти учасників IGP&I, які, з одного боку, «побоюються ризиків військового конфлікту», коли йдеться про зерно, і, з іншого боку, продовжують підтримувати шляхи надходжень грошей для продовження цього конфлікту.
Та, якщо поглянути трішки в історію, подвійні стандарти й упередженість давно стали нормою для IGP&I. В аналогічній ситуації за відсутності відповідних санкцій IGP&I відмовлялися надавати страхове покриття судам, які брали участь у будівництві трубопроводу у проекті «Північний потік – 2». Цей «кривавий страхувальник» рекомендував оцінювати та знижувати ризики укладання контрактів за вказаним проектом, а також виявляти обачність, щоб уникнути гіпотетичних санкцій чи примусових заходів. Що ж, вибірковість IGP&I у своїх рішеннях і діях – очевидна.
Дії IGP&I, скоріше, варто вважати не стільки вибірковими, скільки свідомо спрямованими на підтримку Росії. Цілком зрозуміло, що під час війни, кожен день поповнення бюджету Російської Федерації – це десятки й сотні нових жертв серед мирних українців, знищена на мільярди доларів інфраструктура України. За найскромнішим підрахунком, місяць російського нафтотрафіку дорівнює сумі 300 крилатих ракет типу “Калібр”.
Підтримка російського нафтового трафіку для IGP&I і її членів цілком природна: це є одним із головних джерел існування клубів. Ми маємо приклади, коли державні установи західних країн не надто прискіпливо ставляться до певних бізнес-процесів окремих компаній, навіть якщо такі процеси не повною мірою відповідають санкціям. Але члени не просто порушують санкційну політику. Вони кинули виклик самим авторам санкцій, поставили себе над керівництвом цивілізованого світу й переконані у власній недосяжності й безкарності. Беручи участь в оборутках російського бізнесу, що переслідують головну мету – фінансування машини смерті та знищення – IGP&I набуває того ж самого статусу, що й компанії, внесені у Реєстр міжнародних спонсорів війни. А з урахуванням позиції щодо «зернового коридору», IGP&I можна вважати повноправним учасником агресії.
Публікація підготовлена Інформаційним агентством «Underdog The Unlawyers» спеціально для проекту «Don`t Fund Russian Army»
Вам також буде цікаво:
Вступ Фінляндії до НАТО: основні наслідки
Негативне сприйняття України в США не дає можливості розвивати потужні політичні контакти та великі проєкти
Ігар Тишкевич: “Давайте розрізняти безвізовий режим від відкритих кордонів”
«Дешевий газ» та мертві душі, або Чому газ має бути дорожчим?
Павло Клімкін: У Варшаві бракувало України
Що робити з Донбасом та Кримом після деокупації: світова практика правосуддя перехідного періоду