Інерційний сценарій України 2023-2025

Ключові припущення до сценарію:

• Наприкінці весни 2024 року західні партнери змушують Україну погодитись на переговори. Активна фаза бойових дій припиняється, переходячи в заморожений конфлікт. Знімаються військові обмеження.
• Проводяться вибори Президента (висока ймовірність проведення одночасно і парламентських виборів).
• Суттєвих змін в економічній політиці не відбувається. Підтримка та стимулювання бізнесу відсутні.
• Зростає втома Заходу від України та українських біженців.
• Після завершення активної фази бойових дій фінансова підтримка коаліції країн Заходу скорочується, пріоритети визначають донори.

2023 рік

У 2023 році зберігається ілюзія зростання. Виходять відносно позитивні дані щодо ВВП, зростання якого за підсумками року сильно перевищує прогнози офіційних органів влади, озвучених на початку року, – понад 3% проти 0,3% очікуваних НБУ у січні та 1% прогнозованого Мінекономіки у березні 2023 року.

ВВП у доларовому вираженні також зростає (≈ +10%). Це обумовлено двома факторами: а) інфляційним зростанням номінального гривневого ВВП; б) стримуванням курсу гривні Нацбанком. Протягом усього року офіційний курс гривні лишається незмінним.

Таким чином, статистика підтримує ілюзорне уявлення про те, що «економіка відновлюється, і все добре».

На цьому тлі всі, хто озвучують негативні прогнози, говорять про серйозні проблеми економіки та ризики, сприймаються в суспільстві як песимісти та скептики, що розганяють «зраду», підривають довіру до влади під час війни або просто як «псевдоексперти».

Якщо подивитися, що стоїть за поточними цифрами і що є чинником, що підтримує зростання ВВП, то це зовнішнє фінансування країн Західного блоку, а не сплеск ділової активності всередині країни (протягом липня – серпня 2023 Індекс очікувань ділової активності знаходиться нижче 50 пунктів, що означає погіршення очікувань бізнесу).

Зовнішні вливання «донорів» так чи інакше потрапляють в економіку, підтримують споживання, попит, але, по суті, вони не створюють бази для майбутнього зростання. В принципі, цих грошей достатньо, щоб «триматися на плаву», але не більше. При цьому важливо пам’ятати, що фінансування, що надається, — це не безкоштовна допомога, а здебільшого кредити, які необхідно буде повертати в майбутньому (станом на 25.08.2023 Україна з початку повномасштабної війни отримала 61,8 млрд дол. зовнішньої фінансової допомоги, з яких 63% (38,9 млрд дол.) – кредити. Більше половини кредитів надавались під 0%).

Інвестиційна активність вкрай низька, в країні дефіцит інвестиційного ресурсу. Частка інвестицій в капітал не перевищує 10-15% ВВП. Цього критично недостатньо для запуску зростання економіки. Стимули для накопичення капіталу відсутні.

Зберігаються високі ризики блекаутів під час опалювального сезону, що створює додаткові перешкоди для економічного зростання.

Бюджет

Зовнішнє фінансування націлене насамперед на те, щоб підтримати державний бюджет: забезпечити оборону та соціальні виплати.

Оборонні видатки за підсумками 2023 року зростають до 40% ВВП (понад 2 трлн грн або 55 млрд дол.), а не 30%, як очікувалось на початку року. Частина оборонних видатків йде як «military assistance», яка зараховується в доходи небюджетних підприємств і одразу списується в оборонні видатки.

Грантів у 2023 році надходить більше, ніж планував МВФ (15 млрд дол. грантів проти очікуваних 11,9 млрд дол.), і це дозволяє з поточним фінансуванням закрити рік з дефіцитом бюджету приблизно понад 1 трлн грн (17% ВВП). Залишаються гроші на економічну діяльність (250 млрд грн проти 160 млрд грн 2022 року).

Зовнішній сектор і курс

Зовнішньоторговельний дефіцит¹ досягає свого рекордного значення. Ситуацію ускладнюють проблеми з логістикою на Півдні, оскільки дунайські порти бомблять, і відповідно торгові потоки в Європу через Румунію різко падають.

Торговий дефіцит із надлишком перекривається припливом капіталу (грантами і кредитами донорів), у результаті ми маємо позитивний платіжний баланс, зростання міжнародних резервів. Рекордні значення резервів додають позитив до загального інформаційного тла, хоча за фактом вони еквівалентні 6-7 місяцям майбутнього імпорту, що загалом перебуває в межах норми достатності резервів². Не варто забувати, що імпорт в Україну зараз теж близький до своїх історичних максимумів через зростання військового імпорту.

Позитивний платіжний баланс означає, що приплив валюти в країну більший, ніж її відтік. Це дозволяє НБУ зберігати протягом усього року офіційний курс гривні незмінним, хоча ризики девальвації з точки зору стану торговельного балансу наростають. При цьому важливо розуміти крихкість такої конструкції: щойно зовнішня допомога припиниться або буде відчутно урізана, девальвація гривні стає неминучою.

2024 р.

Протягом наступних двох років ми залишаємося дотаційною економікою. Політику країни теж визначають донори. Під їх тиском повільно проводяться реформи, які не показують значимого ефекту – корупція зберігається, справедливої системи правосуддя немає, економічних стимулів – теж.

У грудні 2023 ухвалюється «Національна стратегія доходів». Відповідно збільшується податкове навантаження на бізнес під мотивом «після війни потрібно закачати рукава і пахати». Реалізується концепція «головне віддавати зароблене державі у вигляді підвищених податків, а для тих, хто неготовий ділитися, будуть збільшені адміністративні репресії».

На початку 2024 року ми продовжуємо рухатися інерційно:

• Більшість секторів промисловості входить у стагнацію. Це не означає, що обсяги виробництва падають, але розвитку немає. МСБ також стагнує. Створення робочих місць в економіці низьке, але з урахуванням великої кількості тих, хто виїхав, безробіття поступово знижується.
• Доступ до капіталу в країні вкрай обмежений, відсутні джерела фінансування, інвестицій практично немає, як і впевненості бізнесу у завтрашньому дні, будь-якої підтримки від держави та стимулів.
• Продовжує надходити зовнішнє фінансування, це підтримує економіку, але обсяги його поступово скорочуються.
• Ті інвестиції, що і є в економіці, концентруються у великих проєктах, які пов’язані з державою. Вигодонабувачами таких проєктів виступає невелика «каста приближених» до теперішніх еліт.

Війна продовжується, але наприкінці весни 2024 року завершується активна фаза бойових дій, знімаються військові обмеження (військове положення, обмеження на виїзд).

Оголошуються вибори Президента. Висока ймовірність проведення одночасно і парламентських виборів.

Люди

Сотні тисяч людей повертаються з фронту, в армії залишається близько 500 тис. осіб. Ті, хто повертаються з армії не мають доходу, а запасу міцності залишається приблизно на 3-4 місяці. Велика кількість людей з інвалідністю, ПТСР та іншими фізичними та психічними розладами, також потрапляють в ряди непрацездатних, і, відповідно, зростає навантаження на державу, а отже фактично на платників податків.

Зняття військового стану призводить до виїзду чоловіків, небезпека стримує більшу частину українських мігрантів від повернення. Населення скорочується ще на кілька мільйонів (-1,5-2 млн).

В Україну повертаються переважно ті, хто не влаштувався на роботу в Європі та інших країнах і ті, хто втратив європейську допомогу через завершення бойових дій в Україні. Тут вони потребують соціальної допомоги, а це додаткове навантаження на бюджет.

З точки зору якості людського капіталу ми зазнаємо серйозних втрат: ті, хто поїхав і не повернувся, як правило, мають знання та навички, необхідні і важливі для виживання в сучасному світі.

1 Сальдо зовнішньої торгівлі – різниця між вартістю експорту і імпорту товарів та послуг. Відповідно зовнішньоторговельний дефіцит – це перевищення імпорту товарів та послуг над експортом.

2 Згідно з критерієм МВФ, нормою достатності міжнародних резервів є еквівалент 3 місяців імпорту.

Як результат – виникає криза на ринку праці, зростає дефіцит кваліфікованих трудових ресурсів. В Україні давно є проблема професійної деградації, дефіциту кваліфікованої робочої сили, а з урахуванням міграції потреба в якісних фахівцях тільки посилюється. Роботодавцям доводиться конкурувати за окремих працівників, підвищувати зарплати, збільшувати витрати на премії і бонуси.

Регіони

Є великі регіональні дисбаланси, коли в одних регіонах ринок праці «закипає», а в регіонах, ближче до бойових дій, – поступово «вмирає». Люди все більше концентруються в великих містах: Київ, Львів, Одеса, Дніпро. Виникає новий фактор соціальної напруги – дуже багаті і зубожілі регіони, що призводить до розмов типу «хтось когось постійно годує». У так званих мертвих регіонах взагалі немає сенсу відновлювати інфраструктуру, оскільки на них немає попиту.

Глобальний вплив та зовнішній сектор

У 2024 році посилюється вплив глобальних факторів на Україну. Точкові входження розвинених економік у рецесію та наростання проблем у Китаї позначається на світовому попиті та цінах на сировинних ринках. Глобальні економіки поступово занурюються у власні проблеми, зменшується фокус на Україну, скорочуються обсяги допомоги.

Поки ми не розглядаємо світову фінансову кризу і стрімке падіння цін на сировинних ринках, проте якщо це станеться, то означатиме скочування української економіки в ще більш негативній сценарій «криза», з падінням ВВП, втратою робочих місць, девальвацією та банкрутствами.

Торговий дефіцит на початку 2024 року або зростає, або залишається на досить високому рівні. НБУ «тримає» курс до виборів, але згодом запускає плаваючий курс гривні, що очікувано призводить до девальвації.

Девальвація національної валюти дещо покращує стан українських експортерів, експорт товарів починає зростати швидше за імпорт, це дозволяє скоротити негативне торгівельне сальдо в другій половині 2024 року.

З іншого боку девальвація запускає новий цикл інфляції. Це змушує НБУ вести жорстку монетарну політику, стримувати ставку, кредитні ресурсі залишаються дорогими. Різко скорочується реальна платоспроможність українців, зростають міграційні настрої.

Зберігаються жорсткі валютні обмеження, щоб гроші не втекли з країни.

Україна продовжує отримувати кошти від МВФ в рамках меморандуму, але за таких умов стає ще більше залежною від рішень та вимог Фонду. У суспільстві укорінюється думка «ми не зможемо вижити без допомоги Заходу».

Бюджет та соціальні настрої

Є складнощі з фінансуванням дефіциту Бюджету. Зовнішня допомога, за рахунок якої покривалися бюджетні дисбаланси 2023 року, вже не надається так легко. Ухвалення Національної стратегії доходів та збільшення фіскального навантаження не призводить до відчутного збільшення податкових надходжень, економіка просто йде «в тінь», водночас зростає корупційна рента за «заплющення очей» на це. Бюджет за підсумками року рятують переважно девальвація та інфляція. Стрімке зниження надходжень військового ПДФО призводить до дисбалансів у місцевих бюджетах.

У суспільстві є великий запит на справедливість, якої в принципі не може бути, а велика корупція в країні, слабке зростання економіки та сильно обмежені бюджетні ресурси ще дужче збільшують соціальну напругу та протестні настрої, у тому числі з боку учасників бойових дій та ветеранів.

Зростає запит на популістів, і політики цим користуються. Ймовірність приходу до влади популістів дуже висока.

Рішення в країні приймаються швидко та інерційно, без глибокого аналізу та оцінки економічних наслідків, оскільки ключовим орієнтиром є реакція населення тут і зараз, а не якісні зміни, що потребують часу. Зростає популізм, розвивається напрямок, що займається зменшенням незадоволення населення та створенням картинки позитивних змін.

2025 р.

В 2025 рік ми входимо з тим, що у світі є остаточна втома від війни, від України. В України зберігається імідж слабкої зруйнованої країни. Не виключено, що до цього часу у фокусі світових акторів вже зовсім інша війна чи підготовка до військового конфлікту (наприклад, за Тайвань), інші міжнародні процеси.

Ми являємось для Заходу буферною зоною з Росією. В Україні розміщені бази західних країн для захисту від нападу з боку Росії. Ні про який вступ до ЄС і НАТО мова не йде.

Бюджет залишає глибоку залежність від донорської допомоги. Відсутність стратегічної рамки робить нас ресурсом у руках зовнішніх партнерів.

Надходження західного фінансування серйозно зменшується. На гроші, які нам дають ми відновлюємо стару інфраструктуру, замість того, щоб створювати нову економіку.

Є ймовірність, що країни Заходу не припинять повністю фінансування. Його буде зведено до такої моделі, коли Україна отримує кредити під нульові проценти з відстрочкою на 25-30 років, а під ці кредити реалізуються проєкти відновлення, над якими працюють іноземні компанії і лише частково залучаються місцеві ресурси.

Такі проєкти супроводжуються великими корупційними скандалами, у них беруть участь «свої», процвітають корупція, схеми, відкати. Але у суспільства немає інструментів впливу на корумповану владу. Соціальна напруженість зростає.

Український бізнес адаптується, старається виживати, але нові технології, виробництва активно «забирають» Польща, Туреччина, ОАЕ. Вони дають гранти українським виробникам, допомагають релокувати виробництва, допомагають з працевлаштуванням українців.

Морські коридори частково розблоковані, але обсяги поставок менші за довоєнні, оскільки інфраструктура зруйнована, страхування дороге і є не до кінця розміновані території.

Нове металургійне виробництво в Україні не створюється, відновився видобуток копалин та їх експорт.

В Україні загалом депресивні настрої, податки зростають, грошей немає, але при цьому зростає тіньова економіка та корупція.

Освіта деградує, бо вчителі радянської школи поступово виходять на пенсію, а активне молоде покоління виїхало, залишаються ті люди які не можуть взяти на себе відповідальність за розвиток якісного людського капіталу.

Україна залишається сировиною країною, розвиток технологій відсутній, тому що для цього немає відповідних передумов (ні інвестицій в фізичний капітал, ні розвитку людського капіталу, освіти, культури). Розвитку ВПК також немає. Поля залишаються частково замінованими, що обмежує відновлення економіки (зокрема сільського господарства). Життя концентрується переважно у таких містах як Київ, Львів, Одеса, Дніпро та їх агломераціях, решта регіонів дедалі більше стають депресивними, де живуть збіднілі люди.

Бізнес існує у старій технологічній парадигмі. В Україну не йдуть зовнішні інвестиції, які для нас виступають не тільки джерелом фінансування, а й постачальником технологій, знань, досвіду. Черпати джерело для прогресу немає звідки.

Застосування технологій в Україні НЕ є економічно виправданим через наступні чинники: низьку вартість праці, дорогу енергію, високу вартість капіталу. Не створено середовища, де б народжувалися інновації. В України ще більше зростає технологічний розрив із розвиненими країнами. У той час як світ рухається в новий технологічний уклад та нову модель організації економіки (економіки екосистем, сервісів і комунікації), в Україні консервується старий порядок.

Загальна якість людського капіталу падає, тому що найбільш розумні, креативні виїжджають з країни. Все більше молодих людей (а не тільки найталановитіші і найбагатші) їдуть вчитися за кордон. Разом із зниженням народжуваності відбувається старіння нації. Практично весь середній клас емігрує. В Україні залишаються переважно три страти:

1. найбідніші;
2. вбудовані в політичну систему, хто отримує з цього дивіденди;
3. патріоти й радикали.

За такого розвитку Україна отримує роль аграрної країни, постачальника сировини та людей на зовнішні ринки, виступає інкубатором спеціалістів для США та Європи.

Логічним результатом такого перебігу подій можуть бути два сценарії:

• або поступова архаїзація країни та її повна технологічна відсталість,
• або політичний колапс з черговим «Майданом» (якщо в країні залишиться критична маса пасіонарних людей, ймовірність чого з кожним роком знижується).

У двох сценаріях висока ймовірність відновлення активності проросійських агентів, які будуть намагатися включити Україну до Радянського Союзу 2.0.

_______________________________________________________________________________

1. Сальдо зовнішньої торгівлі – різниця між вартістю експорту і імпорту товарів та послуг. Відповідно зовнішньоторговельний дефіцит – це перевищення імпорту товарів та послуг над експортом.
2. Згідно з критерієм МВФ, нормою достатності міжнародних резервів є еквівалент 3 місяців імпорту.