20 березня – Міжнародний день щастя, який започатковано ООН у 2012 році. Головна ідея цього дня – суспільне прагнення до щастя усією планетою.
У сучасному світі спостерігається тенденція до математичного вимірювання абсолютно всього, у тому числі – щастя. За ініціативи ООН з 2012 року оцінюється світовий рівень щасті World happiness report.
У 2017 році найщасливішими країнами стали:
- -Норвегія;
- -Данія;
- -Ісландія;
- -Швейцарія;
- -Фінляндія;
- -Нідерланди;
- -Канада;
- -Нова Зеландія;
- -Австралія;
- -Швеція.
Україна ж посіла 132 сходинку серед 155 країн та «країнами-сусідами» у рейтингу стали африканські країни – Гана та Уганда.
На загальний Індекс щастя впливає рівень ВВП на душу населення, соціальна підтримка, тривалість здорового життя, свобода життєвого вибору, щедрість (благодійність), сприйняття корупції, негативне майбутнє.
З 2013 року Україна втратила 45 сходинок, що обумовлено поглибленням соціальної та економічної кризи, військовими подіями в країні. Відповідно до Глобального індексу щастя найбільший позитивний вплив здійснює соціальна підтримка. Мова йде не про державну підтримку, а про підтримку суспільства та близького оточення.
Позитивною є динаміка зростання ВВП на душу населення у 2017 році. Це пов’язано не тільки із зростанням економіки (за даними Мінекономрозвитку, реальний ВВП зріс у 2016 оці на 2,2%), а із скороченням чисельності населення – еміграція та війна.
На наш погляд, дана методологія оцінює передумови та фактори формування щастя, а не саме відчуття щастя. За тлумаченням Академічного словника української мови, «щастя – стан цілковитого задоволення життям, відчуття глибокого вдоволення й безмежної радості, яких зазнає хто-небудь».
Так за результатами соціологічного опитування Українського інституту майбутнього, за останні два роки соціально-економічне становище населення України погіршилося. Більше половини опитаних респондентів (62,1%) відмічають погіршення економічної ситуації в країні за останні півроку. 31,9% вважають, що економічна ситуація не змінилась, і тільки 3,6% – що вона стала покращуватись.
Показово, що мешканці міст у порівнянні з мешканцями сіл частіше відмічали погіршення ситуації (64% і 58,2% відповідно), натомість, що ситуація не змінилась частіше вказували селяни (36,1% у порівнянні з 29,8% у містян). Покращення ситуації мешканці різних типів населених пунктів оцінили практично однаково.
Покращення економічної ситуації за останні півроку частіше відмічають респонденти з Південного регіону – 5,3%, натомість у Центральному регіоні таких всього 1,9%, у Східному – 2,6%; погіршення – у Північному і Східному відповідно 67,8% і 66,3%, натомість у Західному – 54,3%. Стабільність ситуації частіше за все відзначали у Західному регіоні (41%), а рідше – у Північному (24%).
На думку 40,7% українців, рівень добробуту родини дещо погіршився, у 31,4% – значно погіршився, а 21,1% населення України ситуація не змінилась.
Щодо рівня доходів, більшості українців (37,3%) для повного щастя достатньо від 6 до 10 тис. грн. на місяць, для 23% респондентів – від 11 до 15 тис. грн., 21% – від 3-5 тис. грн.
Отже, як зробити українське населення щасливіше?
По-перше, це сталий розвиток – гармонічне поєднання економічних, соціальних та екологічних факторів, що забезпечить захист майбутніх поколінь.
По-друге, надання можливостей для розвитку свободи життєвого вибору, зокрема, створення сприятливих умов для малого та середнього бізнесу – податкові канікули, пільгове кредитування, бізнес-консалтинг тощо. Це дозволить сформувати середній клас.
По-третє, дбайливе ставлення до навколишнього середовища з боку промисловості – запровадження жорстких екологічних норм (екологічний кодекс) та збільшення штрафів за їх порушення. Виховання екологічної культури у населення.
Вам також буде цікаво:
Кібербезпека. Новий підхід в Україні
Ігор Тишкевич: Влада має створювати умови, а не витрачати гроші
Павло Клімкін: Треба припинити спекуляції довкола подвигу тих, хто воював у Другій світовій війні
Економічні труднощі Європи та план Маріо Драгі: що може виграти Україна
Результати парламентських виборів – це вирок старим елітам
Презентація доповіді “Крим: 3 роки окупації”