Російський газпром запустить “Північний потік-2” через Європу до 2023 року

Російський газпром запустить “Північний потік-2” через Європу до 2023 року

30.03.2018

27 березня Федеральне відомство зі судноплавства і гідрографії Німеччини дало дозвіл на будівництво газопроводу з Росії до Німеччини в обхід України, “Північний потік – 2”. Для початку будівництва Росії потрібні ухвали ще чотирьох країн, через які проходитиме газопровід: Росії, Фінляндії, Швеції та Данії. Експерт Українського інституту майбутнього з енергетики Андріан Прокіп прогнозував такий розвиток подій від початку року. 

uifuture.org зібрав дайджест коментарів Прокіпа для ЗМІ про майбутнє російського трубопроводу.

Читайте також Німеччина і Британія відмовляться від газу з Росії: на словах чи насправді?

Проблеми і можливості “Північного потоку – 2”

29 березня, gazeta.ua Автор: Таїсія Алексєєва

“Німеччина дала всі погоджувальні дозволи. Ще Данія має дати свою оцінку. Наприкінці минулого року вона прийняла закон, який дозволяє з міркувань безпеки заборонити владі країни будівництво газопроводів у власних територіальних водах. Якщо Данія відмовить, Газпром плануватиме маршрут газопроводу так, щоб не заходити на її територію. У Швеції і Фінляндії немає застережень. Швеція співпрацює з Росією – постачає обладнання. Фінляндія теж надає деякі матеріали”.

За словами експерта, зміни у газовій директиві ЄС відтермінують, але не зупиняють запуск потоку.

“Друга проблема Газпрому – це прийняті Єврокомісією поправки до газової директиви, яка передбачає регулювання газових угод. Раніше під такий контроль підпадали лише ті газопроводи, які знаходяться в межах Європейського Союзу і на території більше ніж однієї країни. Зараз – ще й газопроводи, які заходять у ЄС з території третіх країн. Відповідно, думка, наприклад, Польщі теж буде враховуватися. Це однозначно затримає будівництво. Малоймовірно, що його повністю зупинять. Але є ще дуже багато питань. Тобто запуск може відбутися не у 2020 році, як планувалося, а у 2022-му”, – вважає він. Німеччина і Австрія налаштовані на співпрацю з Росією, наголошує експерт.

“США виступають проти “Північного потоку-2″. Але сказати, що санкції однозначно будуть застосовані проти всіх компаній, які братимуть участь у проекті, поки що не можна. Механізм їхнього застосування достатньо вибірковий. Важко уявити введення обмежень проти Газпрому, який постачає третину газу, що споживає ЄС. Наслідки важко передбачити. Санкції не повинні серйозно вдарити по Росії, бо ніхто не зацікавлений у повному її руйнуванні. Основні гравці — Німеччина, Австрія – налаштовані на співпрацю з нею. Є дані соцопитувань про те, наскільки німці готові на культурно-ментальне зближення з росіянами. Вони хочуть мати з ними бізнес”, – зазначив Андріан Прокіп.

Чому Німеччина не може відмовитися від російського газу 

19 березня, Громадське радіо. Ведучі: Наталя Соколенко, Сергій Стуканов 

Наталя Соколенко: Сенатори США закликають президента Трампа заблокувати проект «Північний потік-2». Це додає оптимізму Україні, що його реалізацію припинять? 

Андріан Прокіп: Звісно, це обнадійливо. Але Німеччина та Австрія не з захватом слухають такі новини. Коли Америка вперше висловила бажання блокувати цей проект, то і міністри закордонних справ, і голови урядів обох країн сказали, що це їхнє внутрішня політика, їхня енергетична безпека і США неповинні у це втручатися. Існував певний острах чи не посваряться європейські країни і США у питанні щодо російських санкцій. Позиція США у цьому питанні зрозуміла: бажання стримувати Росію, сприяти досягненню миру і друга причина – через кілька років США з апетитом дивитимуться на європейський газовий ринок, щоб постачати туди власний газ. 

Наталя Соколенко: Чи можуть США на рівні бізнесу заблокувати цей проект? 

Андріан Прокіп: У санкційному законі є дуже широке поле до використання чи не використання санкцій. Є таке виключення: якщо якась діяльність є вигідною для американських компаній, то вона може не підпадати під санкції. У застосуванні санкцій проти цього потоку США будуть керуватися своїми інтересами. У статті 257, присвяченій Україні та питанню зміцнення української енергетичної безпеки, написано, що одним із пріоритетів США є продаж американських енергетичних ресурсів до Європи, щоб створювати робочі місця в Америці. 

Сергій Стуканов: Британія вивчає можливості купівлі скрапленого газу, ймовірно, саме з США і намагатиметься уникати залежності від російського палива. Але у 2017 році РФ продала Європі рекордну кількість палива, не зважаючи на бажання багатьох країн менше у них купувати. Чи продадуть вони стільки ж газу у 2018 році, зокрема і в Німеччину? 

Андріан Прокіп: Німеччина відмовиться від енергетичного вугілля, частина якого імпортується з Росії. Німці активно розвивають відновлювану енергетику – вітрову та сонячну. Один з пріоритетів – зниження забруднення довкілля парниковими газами. Найбільше його утворюється саме від використання вугілля. Близько 38% енергії в Німеччині виробляється з вугілля, ще 38% — з відновлюваної енергії. Використання вугілля треба чимось замінити. Можна замістити відновлювальними ресурсами, але ними не можна забезпечити потрібну кількість енергії у потрібний момент. У Німеччині є землі, які мають на меті стовідсотковий перехід на відновлювальні джерела енергії, є землі, які вважають, що газ теж треба використовувати. Використання енергії відновлювальних ресурсів потрібно балансувати, щоб мати конкретну кількість енергії у конкретний час. Тому її треба або акумулювувати, або використовувати газові, вугільні ТЕС. Зважаючи на те, що Німеччина хоче знижувати кількість використання вугілля, будуть широко використовувати газ.

Повна версія розмови:

Політичний аспект

Директор політичних програм, співзасновник “Українського інституту майбутнього” Юрій Романенко пояснив, чому Німеччина дозволяє будувати “Північний потік -2” попри санкції і який урок має винести з цієї ситуації Україна.

Запросити експерта на інтерв’ю– телефонуйте: +380635860215.

Аби обговорити теми:

Підписуйтеся на Ukrainian Institute for the Future у Facebook.

Канал експертів у Telegram.

Обговорення матеріалів – у неформальній закритій групі Форум Українського інституту майбутнього (UIF).