Україна переможе. Сьогодні ми бачимо народження української нації та народження нової України.
Чому народження?
Тому що у 1991 році Україна не відбулася, не була запроектована українцями, не виборола свою свободу та не обрала свій шлях розвитку.
З 1991 року, протягом останніх 30 років, ми продовжували жити в УРСР, змінивши тільки вивіски на державних органах.
Країни, які не мають свого плану майбутнього є ресурсом для тих, хто його має.
УРСР (не плутати з Україною) була запроектована в Москві, там же були люди, інститути, які готували стратегії для СРСР, його секторів економіки та підвищення потужності та впливу на зовнішніх ринках.
УРСР як інші республіки були у цьому великому плані – лише ресурсом.
Люди, економіка, земля, були частиною економічних виробничих ланцюжків під контролем Компартії СРСР.
Здобувши незалежність, як манну небесну, ми не ставили питання:
– Куди ми йдемо?
– Яку роль та місце Україна має зайняти у світі в Європі?
– У чому ми прагнемо лідерства?
– Чому нам, українцям, вигідніше бути разом?
– Яка наша стратегія і який має бути дизайн держави для її досягнення?
Відрубавши московське коріння і зв’язок з КПРС, який був головним бенефіціаром і одержувачем вигод від української економіки, українські еліти влаштували змагання за право зайняти місце на верхівці харчової піраміди, що звільнилася.
Чиновники, які посіли верхівку, не були зацікавлені в стратегії та виборі нового шляху.
Вони продовжували жити у російському фарватері, отримуючи корупційну ренту, залишаючись сировинною колонією для російської економічної машини та знищуючи свою країну…
Так тривало до 2013 року. Коли для стратегів із РФ все пішло не за планом… їхній “план” втік у Ростов.
У 2022 році вони хотіли виправити ситуацію шляхом блискавичного бліцкригу – повернути контроль над Україною, благо, як вважали, в них достатньо агентів і є ватники, що підтримують.
Але вони не врахували український народ, помилково називаючи його братнім та єдиним із російським.
Головна відмінність – росіяни (це збірний образ, не національність), вони звикли мати над собою господаря (!)
Не дарма в православ’ї Цар – помазанник Божий, а люди – Божі раби, а отже раби Царя.
Україна практично не відчувала рабства та кріпацтва, на відміну від Росії.
У свою чергу, українцям чуже колективістське мислення.
Ми анархісти без царя в голові.
Ми можемо сперечатися і лаятися, але швидко співорганізуємося перед загальною небезпекою. Нам потрібний лідер, але не цар.
Ми самі його вибираємо та самі знімаємо.
Секрет у нашому архетипі та історії.
Зокрема, у середні віки у Європі сотні князівств і королівств воювали одне з одним, використовуючи найманців.
Так от, згідно з літописами, кожен третій найманець був із наших козацьких місць, з нашої святої землі.
Повернемося до сьогодення.
Війна, яка йде і в якій ми вже безсумнівно переможемо, не просто визвольна.
Алегорично кажучи, у цій війні народжується нова українська нація (!)
І в цих складних пологах ми сьогодні єдині як ніколи. І цю націю вже неможливо перемогти навіть десятком атомних бомб.
Війна закінчиться, але попереду великий шлях відновлення країни, точніше, будівництва нової країни.
Ми довго говорили, що треба її розбудовувати, перезаснувати.
Але після таких руйнувань потрібно не перебудовувати, а будувати. І будувати з нуля нові українські, сучасні, прогресивні міста.
Попереду Україна має світле майбутнє.
Я вірю, що ми зможемо за 5 років збудувати нову сучасну інфраструктуру, міста, економіку.
У нас відкриваються унікальні можливості, де світ уже сьогодні обговорює виділення Україні сотень мільярдів доларів.
Ми на порозі вступу до ЄС.
Ми маємо шанс і скористаємося ним стати:
- Центром енергетичної безпеки Європи, використовуючи як наші запаси газу, так і ГТС;
- Центром безпеки Європи, включно з кібербезпекою, своїм залізним куполом, створеним в Україні, центром космічних технологій та безпекою та новим авіабудівним центром Європи, де створюються сучасні бойові безпілотники;
- Центром продовольчої безпеки, що продає не сільгосп сировину, а напівфабрикати з високою доданою вартістю;
- Центром машинобудування, який розвиватиметься спільно з сучасним українським ВПК, наукою та освітою;
- Центром наук та інновацій, нових освітніх технологій, комбінація яких створює умови для проривних стартапів;
- Європейським логістичним та виробничим хабом (тим паче, що Північ залишеться закритою);
- Центром рекреаційного та медичного туризму (із сучасними медичними центрами);
- Фінансовим центром Причорномор’я з сильною товарнною та фондовою біржею та з британським судом, який за прикладом Нурсултана знімає всі ризики інвесторів;
- Податковою гаванню Європи, адже відновлення економіки потребує радикальних рішень і податки стануть одним із магнітів для інвесторів з усього світу.
Але головне – ми все це зробимо разом – ми, українці, які розуміють, що разом ми сильні і створити щасливе майбутнє нам вигідніше разом.
Ми також згадаємо, що історія наша починається ніяк не з 1991 року.
А як мінімум з 1918 року, коли було утворено УНР.
А може навіть з 882 року, року заснування Київської Русі.
А може навіть назву Русь собі повернемо, як і історію, яку північні варвари переписували десятки разів і понад сотню разів забороняли нашу рідну мову.
Я можу продовжувати, головне, що в нас уперше є умови та мотивація разом збудувати сильну країну, де живуть українці – щасливі люди!
І ми вже на шляху до цієї мети!
А сьогодні йде важливий та складний процес відродження української нації та початок великого перезавантаження та осмислення України!
Ми вже перемагаємо і отримали право бути самостійними, успішними та щасливими!
Анатолій Амелін, директор економічних програм Українського інституту майбутнього
Вам також буде цікаво:
Що нам робити з Донбасом?
Дороги з бетону на 40% вигідніші за асфальтні
Валерій Пекар: «Візія України – 2030» – це комплексне бачення розвитку України
Стратегічні оцінки напередодні битви за Донбас
Росія побоюється протиракетної оборони США в Румунії? – підбірка новин від західного сусіда
Для чого американці будують пункт управління ВМС України