Університетське підприємництво – крок до спроможної системи освіти

Освіта, і це глобальний тренд, знаходиться в зоні турбулентності. Для чого потрібен університет, якщо є онлайн курси? Що дає навчання кілька років на бакалаврській програмі, якщо знання швидко старіють, а спеціалісти навчаються прямо під час роботи? Ці питання задають собі університети і у США, і у Німеччині. Ці питання хвилюють випускників шкіл, коли вони роблять вибір на користь набуття досвіду роботи без академічних знань.

На ставлення до університетів як до носіїв старих, у поганому сенсі, традицій і знань накладається економічна криза. Чи може Україна собі дозволити і далі тонким шаром розмазувати фінансування по всім державним ЗВО?

Звертаючись до досвіду університетів світового класу, персвідчуємося, саме підприємництво на кампусі допомагало їм вижити та переосмислити себе, знову стати важливими для суспільства і навіть рятівними для країни.

«То що, слід “храм науки” перетворити на бізнес?» – вигукує тепер середньостатистичний професор.

Залишмо це питання відкритим. Якщо в університету є хороший спонсор, що оплачує його діяльність, і студенти після закінчення йдуть на заздалегідь визначені для них робочі місця, то університет може залишатися «храмом науки».

В іншому випадку обставити життя у мінливому світі змушують університет заробляти гроші та давати студентам і викладачам необхідні сьогодні і завтра, а не вчора, навички. Університети, на жаль чи на щастя, ніколи не могли собі дозволити бути відірваними від світового контексту.

Про історію підприємництва в університетах. Приклади для натхнення

Про єдинорогів

Після другої світової війни університетам в США не вистачало фінансування. Тому вони вимушені були шукати нові способи отримати кошти. Як і в Україні зараз, найбільш простим способом заробити для університету в США п’ятдесятих було продати чи здати в оренду землю.

Засновник Стенфордського університету наклав заборону на продаж землі, тож єдиним варіантом була оренда.

В 1951 році у Стенфорді почали будувати офіси. Але здавати їх в оренду виключно високотехнологіяним компаніям. Однією з перших у Стенфорд заїхала компанія Hewlett Packard. Біл Х’юлет і Дейв Паккард заснували компанію, річний дохід якої тепер складає 80 мільярдів доларів, через 5 років після випуску із того ж таки Стенфорду.

З того часу у Стенфорді народилося близько 40000 компаній, наприклад Linkedin, Netflix, Google і Nike. Якщо скласти докупи вартість всіх компаній, які вийшли з цього університету то вийде сума, яка увійде в топ-10 економік світу.

Згідно з рейтингом «Топ-50 університетів, які випускають підприємців» [1] з 2006 по 2018 рік 1178 випускників Стенфорда заснували 1015 власних стартапів і залучили фінансування 29 мільярдів доларів.

В університетах США, Великобританії на Ізраїлю кількість стартапів, заснованих під час навчання налічується сотнями. А таких, що оцінюються в один мільярд доларів і більше (так знаних “єдинорогів”) десятками. Ви У Великобританії третина університетів мають інкубаційні програми*. Британці вважають що це дуже мало. [4] Тому що 7 з 10 випускників, які почали свій бізнес, кажуть, що на їх вибір вплинула навчальна програма в університеті.

*Інкубаційна програма, інкубатор – програма що працює зі стартапами для розвитку їх до нового рівня.

Інвесторами студентських стартапів часто стають асоціації випускників університетів.

Видання Fortune [2] в переліку єдинорогів вказує, що сумарно найбільше таких компаній у Китаї (125), в США (119), Індії (27), Південній Кореї (10), Великобританії (10), Ізраїлі (5).

Що робити?

Для того, щоб університети стали підприємницькими треба полагодити екосистему інновацій в цілому в країні та всередині окремих університетів. Крім державних законів та міських регулювань на університети впливають приватні підприємства. Без них також не вийде створити підприємницький університет. Спробуємо розібратися, що необхідно робити на різних рівнях – державному, міському, локально в університеті.

 

Зміни на державному рівні

Спочатку,  про те чого робити не варто. Не варто перебирати на себе невластиві функції. Негативний відгук від стартаперів отримав, наприклад, проект ДІФКУ щодо фінансування стартапів. Фінансування надавалося у вигляді послуг. Виконавець послуг визначався на тендері, умови якого були складені так, що вигравала ФОП, а не бізнес-інкубатор з досвідом.

Функція держави в інноваційній екосистемі – це створення можливостей, дерегуляція, фінансування фундаментальної науки. Держава може виступити об’єднувачем всіх елементів системи інновацій.

Документ Європейської комісії 2014 року «Boosting Open Innovation and Knowledge Transfer in the European Union» [22] містить 4 рекомендації до дії:

-поставити трансфер знань та технологій у пріоритет,

-заохочувати інноваційні бізнеси, хаби і майданчики,

– робити університети підприємницькими,

– розумно фінансувати екосистему.

Наближаючись до українських реалій можна розписати рекомендації трохи ширше. Важливо, що це загальні рекомендації, що виходять з аналізу роботи зламаної екосистеми інновацій університетів. Для чіткого плану дій необхідно провести кількісні дослідження, щоб відповісти на питання, а скільки саме оптимально необхідно фінансування, наприклад, на розвиток технологій на рівні TRL 4-6. Необхідно розуміти інституційну і наукову спроможність університетів, чи до всіх варто застосовувати нові моделі фінансування та адміністрування. Необхідно порахувати, кому давати податкові канікули і як вибирати наукові проекти для фінансування.

Регулювання підприємницької діяльності. Необхідно відрізняти відтворюваний бізнес від інноваційного. Зменшення податків для усіх підприємців не спричинить інноваційного буму. Але варто передбачити механізми стимулювання стартапів, зокрема університетських. Наприклад підгледіти у Польщі податкові канікули для молодих підприємців. Цікавими будуть для нових підприємців особливі умови кредитування. Прозорість усіх процедур – від реєстрації бізнесу до закриття і нульова толерантність до корупції – це взагалі необхідні умови. Держава робила спробу стимулювати інноваційний розвиток, прийнявши Закон «Про інноваційну діяльність». Проте закон містить розмиті поняття інноваційної діяльності і у ньому відсутні чіткі критерії для фінансування інноваційних проектів.

Інтелектуальна власність і патентне право. Патенти зараховуються на рівні зі статтями як апробація наукової роботи. Це призводить до того, що винаходи патентують заради патентування. Часто аргументи, що патент потрібен аби заробляти гроші, сприймається з подивом. Кількістю патентів просто міряють продуктивність науковця. А скільки з його патентів працює залишається за дужками. Для розвитку інновацій необхідний захист інтелектуальної власності. Світовий банк рекомендує Україні у Review of ther Education Sector in Ukraine [23] приділити увагу академічній доброчесності.

Чесні і прозорі правила розподілу прибутку від винаходів між університетом, кафедрою, професором, студентом. Також повинен бути чіткий алгоритм дій при роботі з комерційно привабливими проектами. Відомі кейси, коли університети не звертали ніякої уваги на розробки своїх співробітників, але коли останні ставали успішними – вимагали ділити прибуток. Правила повинні бути відомі з самого початку роботи.

Система управління в університетах. Університет не може займатися підприємництвом і навчати підприємництво, якщо він сам працює як бюджетна установа. Університет повинен сам вести свою господарську діяльність, планувати витрати не в межах одного року, а мати змогу вкладатися в довгострокові проекти.

Система фінансування в університетах. Університет повинен мати інструменти для стимулювання найкращих працівників. Повинні з’явитися сучасні моделі фінансування. Зараз за українським законодавством теоретично можлива ситуація, коли університет отримує гроші за використання його патентів, трансфер технологій. Проте ці норми на стільки недосконалі, а страх перед контролюючими органами на стільки великий, що приклади, коли університети дійсно заробляли трансфером технологій можна перерахувати на пальцях. Також необхідно розробити законодавство для фінансування з ендаумент-фондів.

Фінансування науки. Відсоток ВВП на науку в Україні дійсно набагато нижче середнього. Фінансування науки треба збільшувати, про це постійно говорять експерти, але збільшення не відбувається. Зокрема тому, що немає довіри до наукових інституцій. Першим кроком відновлення довіри стало створення Наукового комітету Національної Ради з питань розвитку науки і технологій. Комітет висунув свої рекомендації щодо реформи фінансування науки [24]. Вони стосуються атестації і реорганізації наукових установ, зміни правил присвоєння ступенів, зміни правил розподілу фінансування на науку. Науковий комітет ставить за мету для України досягти рівня фінансування 2% ВВП за 10 років.

Фінансування технологій на тому рівні, де університети самостійно вже не осилять розробку, але і для інвесторів вона поки не цікава.

Україна також відрізняється тим, що управління і фінансування наукової сфери окремо відбувається для Національної академії наук, окремо для університетів. Більше того, рівень взаємодії наукових колективів університетів і академії слабкий. Ситуацію може виправити заохочення створення спільних наукових колективів або наукових лабораторій спільного користування.

Кадрові державні програми. В Україна криза вчителів STEM дисциплін. Без інженерів не буде технологічних стартапів. Тому критичним для екосистеми інновацій майбутнього є збільшення кількості та якості вчителів-природничників. Залучення працівників технологічних підприємств до викладання у школах. Також позитивний ефект дасть введення обов’язкової підприємницької освіти у школах. Таким шляхом пішов у свій час Ізраїль.

І останнє. Варто заохочувати розвиток підприємницької екосистеми в університетах. Фінансувати STEM і бізнес освіту в школах та університетах, започаткувати окремий фонд інфраструктурної підтримки інкубаторів, надавати пільги компаніям, які працюють з університетами.

В ідеалі, Міністерство освіти і науки спільно з Міністерством економіки повинні створити think tank, установу, яка розробить дорожню карту розвитку інновацій. Цей заклад збиратиме воєдино всіх стейкхолдерів інноваційної екосистеми, аналізуватиме об’єктивні дані і пропонуватиме чіткі кроки. Це повинно дуже відрізнятися від інноваційної стратегії МОН, писаної широкими мазками попередні роки. Наприклад, до 2020 року ми маємо зробити інноваційні кампуси в університетах в Полтаві і Маріуполі, тому що до цього часу там буде створено 300 нових компаній, яким треба будуть офіси.

Зміни на рівні міста

Міста отримують все більше і більше автономії. Тому в інноваційні системі майбутнього міста теж гратимуть свою роль.

Наприклад, Мельнбурн вже тепер визначив стратегію розвитку інновацій в місті. У Варшаві є ціла мережа просторів, де безкоштовно чи за символічну плату можуть хоститися нові стартапи.

Новий бізнес-кампус Корнельського університету Cornell Tech заснували у 2012 році завдяки участі міста Нью Йорк. Розуміючи важливість розвитку підприємництва місто віддало цілий острів під створення там інноваційного кампусу.

Що мають робити українські міста для перетворення університетів на підприємницькі:

Взаємодіяти з університетами в сфері трансферу технологій і знань на тему Smart City та електронного врядування. Замовляти в університетів цілі інженерні проекти для міста.

Виділяти частину комунальних приміщень під створення офісних центрів і просторів для молодих стартапів і креативних індустрій.

Фінансувати з міського бюджету програми з підприємництва для школярів. Створювати пільгові умови для технологічних компаній, які працюють зі школами.

Вплив приватних компаній на створення підприємницьких університетів

Опираючись на попередній досвід негативної взаємодії з університетами, останні 10 років компанії почали відмовлятися від співпраці з університетами і створювати власні «корпоративні університети». Це були фактивно курси з конкретних технологій, які тривали по часу від місяця до пів року. На жаль чи на щастя виявилося, що курси – це всього лиш курси. А від своїх працівників компанії очікували не тільки знань технології, а і адаптивності, креативності, фундаментальних знань математики і фізики. Тому у світі компанії починають повертатися до партнерства з університетами. Позитивні приклади є і в Україні. UMES групи компаній Нафтогаз [25]. Проект Global Logic Education – компанія навчає студентів і викладачів, а також створила навчальне обладнання для університетів.

Як компанії можуть стати частиною інноваційної системи університетів?

Рецензування навчальних програм. В цьому компанії повинні проявляти проактивну позицію. Часто набір предметів для спеціальності складається не відповідно необхідності для індустрії, а залежно від того, що звикла викладати кафедра. Щоб цього уникнути треба спілкуватися з кафедрами щодо змісту програм.

Дуальна освіта. Останні реформи освіти в Україні ввели це поняття в університети. Тепер студент може навчатися, фактично проходячи практику на підприємстві. Для розвитку у студентів підприємницьких навичок варто не просто давати їм паперову роботу, за яку більше ніхто не візьметься, а пропагувати проектний підхід. Наприклад, давати їм соціально значимі задачі, які поки нецікаві для компанії з комерційної точки зору.

Підтримка креативних форматів. Часто університети організовують хакатони, літні школи, пробують створювати інкубатори. Їм треба допомога, як з фінансуванням на організацію таких заходів, так і менторство.

Фінансування STEM програм і проектів у школах. Знову, без інженерів не буде стартапів та інновацій.

Створення бізнес-інкубаторів на базі університетів. У такій взаємодії університети дають компаніям студентів та інфраструктуру, а компанія забезпечує програмне наповнення інкубатора, супроводжує студентські проекти.

Навчання викладачів. Викладати сучасні технології можуть тільки викладачі, які з ними працюють. Тому важливо дати університетам доступ до своїх ресурсів для навчання викладачів.

Підтримка технологій на рівна TRL 4-6. Для створення повноцінного прототипу. А потім дослідного зразка університетам необхідна підтримка індустрії. Взагалі, гарною ідеєю буде супроводжувати і консультувати розробки на рівні 1-3, щоб ще на етапі ідея розробка не виявилася відірваною від життя.

Участь у наглядових радах університетів. Участь компанії в наглядовій раді університету зможе гарантувати включення підприємництва в стратегічну повістку університету.

Зміни всередині університету, який хоче бути підприємницьким

Зміни на рівні держави і міста, та й навіть підтримка бізнесу не допоможе університету стати підприємницьким, якщо він сам цього не захоче. Тому університети повинні приготуватися до інституційних змін. Навіть до ціннісних і філософських змін. Цінності підприємницького університету – це свобода, лояльність до невдач, підтримка всього нового. Ці цінності мають проявитися у всьому – від освітніх програм до моделі управління в університеті. Згадаємо, що підприємницький університет має три задачі: готувати студентів до підприємницької діяльності, створювати інновації як інституція, стати майданчиком для концентрації підприємницьких активностей і нетворкінгу.

Організація економічного співробітництва та розвитку пропонує 7 факторів, які допоможуть перетворити університет на підприємницький [26]. Перетворимо їх на конкретні рекомендації для університету, що планує стати підприємницьким. Ці рекомендації впроваджуються на всіх рівнях – від ректорату до кафедри, залежно від повноважень. Ці рекомендації також містять інституційні зміни – створення нових відділів і посад, прийняття на роботу нових людей. Це абсолютно неможливо в умовах чинних законодавчих норм роботи університетів. Саме тому вище наведено спершу рекомендації для держави щодо законодавчих ініціатив.

Навчальні програми в університеті повинні формувати підприємницький світогляд і розвивають навички інноватора. Викладачі працюють з сучасними технологіями, навчальні програми рецензуються представниками індустрії. В навчанні крім лекцій застосовують менторський підхід, групову, проектну роботу. До викладання залучаються підприємці, представники індустрії. Результати підприємницької освіти заміряються ззовні. Освітні програми адаптуються постійно залежно від результатів оцінки.

Університет Берклі розробив Індекс інноваційності, який застосовується до людини [27]. Цей тест міряє нетехнічні навички, які необхідні підприємцю. Серед них довіра, гнучкість, сприйняття різноманітних точок зору, віра у себе, здатність доводити справу до кінця, співпраця, вихід з зони кофорту, креативність, інноваційність. Саме здобуття цих навичок повинно бути інтегроване в освітні програми, незалежно від спеціальності.

Ці навички розвиваються в командній роботі над проектами. Важливо скоріше ставити виклики перед студентами, ніж давати їм завдання по відтворенню існуючих алгоритмів вирішення задач.

Для інноваторів важливою є атмосфера позитивного сприйняття поразки. В системах з високою невизначеність шанс на успіх невеликий, тому будь-яка поразка повинна сприйматися як безцінний досвід.

Підприємництво повинно бути частиною стратегії університету. В підприємницькому університеті Наглядова рада університету складається з представників компаній, венчурних фондів. Ідею розвитку підприємництва підтримують на всіх рівнях – кафедри, факультету, науково-дослідної частини, інших підрозділів в університеті. Персонал приймає цінності підприємництва, будує свої відносини базуючись на довірі, толерантності до помилок, креативності. В університеті є проректор з інновацій, який займається стратегічним плануванням цього напрямку, координує співпрацю з партнерами у цьому напрямку. В структурі університету є Офіс трансферу технологій, який займає проактивну позицію – шукає в університеті потенційно цікаві проекти і представників бізнесу, яким ці проекти можуть бути цікаві. Кафедри і факультети мають достатній рівень автономії – можуть вільно створювати для студентів умови роботи над власними проектами. Університет є центром розвитку підприємництва в регіоні – тут проходять всі основні заходи про інновації та стартапи.

Університет повинен виділити фінансування на розвиток підприємництва та набрати кваліфікованих людей для цього напрямку. В університеті є фінансування підприємницької стратегії і є розуміння, звідки залучатимуться додаткові кошти. Університет готовий створювати spin-off компанії на базі своїх дослідних центрів і кафедр. В університеті є інфраструктура для побудови інноваційної екосистеми – приміщення під офіси технологічних компаній, інкубатори, щойно створені стартапи, лабораторії, простори для якісного нетворкінгу і організації подій.

Університет готовий руйнувати стереотипи і змінювати взаємодію між викладачами і студентами. Університет готовий до міждисциплінарної роботи, спільних проектів студентів та викладачів. В університеті є спільні ресурсні центри між кафедрами різних напрямків. Університет наймає на роботу людей з підприємницьким інноваційним мисленням. Університет інвестує у розвиток персоналу в частині бізнес-освіти. Персонал, який підтримує підприємницьку стратегію університету заохочується. Зовнішні партнери університету, які допомагають йому реалізовувати стратегію, отримують визнання.

Університет повинен популяризувати підприємництво. Історії успіху постійно поширюються в університеті. Цю функцію можна спокійно покласти на прес-службу, інформаційний відділ. Студенти та викладачі, які займаються стартапами заохочуються преміями, додатковими балами тощо. Студенти і викладачі мають можливість стажуватися в провідних підприємствах, ставати резидентами зовнішніх інкубаторів та акселераторів. В університеті є інкубаційні і менторські програми, є доступна інфраструктура для роботи над стартапом – офіси, лабораторії. Студенти та викладачі мають доступ до зовнішніх інвестицій.

В університеті повинна бути відпрацьована схема трансферу технологій та знань. В університеті є зрозумілий алгоритм створення стартапів та спінофів. Університет взаємодіє з індустрією постійно щодо своїх винаходів та наукових досліджень. В університеті активно працює Офіс трансферу технологій, який займається монетизацією досліджень, маркетингом. Університет співпрацює з технологічними інкубаторами ззовні, у тому числі міжнародними. Регулювання інтелектуальних прав в університеті досить об’ємно описано в «Commission Recommendation on the management of intellectual property in knowledge transfer activities and Code of Practice for universities and other public research organisations» [29]. Головне, що викладачі, які займаються науковим дослідженням, повинні розуміти свою персональну вигоду від монетизації дослідження. Система розподілу прибутку повинна бути прозора, відповідати міжнародним практикам, і однакова для всіх.

Ксенія Семенова-Шелевицька, комунікаційна координаторка мережі академічних інкубаторів YEP, співавторка концепції “Український університет нового покоління” від UIF

Джерела:

1. https://files.pitchbook.com/website/files/pdf/PitchBook_Universities_2018_2019_Edition.pdf
2. https://fortune.com/unicorns/
3. https://www.sage.com/en-gb/c/v/unicorn-league/#founder|founder-universities
4. https://centreforentrepreneurs.org/wp-content/uploads/2017/08/CFE-University-Entrepreneurs-Report-WEB.pdf
5. https://www.adlershof.de/en/
6. https://evonexus.org/startup-success-stories/.
7. https://www.iamsterdam.com/media/startups/download-docs-and-files/eng-startupamsterdam-20192022.pdf
8. «Нехай будуть з вами інновації. Як ізраїльська винахідливість рятує світ» Аві Йориш, Yakaboo Publishing, 2019
9. http://www.oecd.org/cfe/smesentrepreneurshipandinnovation.htm
10. https://www.forbes.com/sites/davidyin/2017/01/09/what-makes-israels-innovation-ecosystem-so-successful/#48844d1e70e4
11. https://www.timesofisrael.com/israeli-universities-health-organizations-set-up-74-companies-in-2018-report/
12. https://innovationisrael.org.il
13. https://en.unesco.org/courier/2017-april-june/global-lessons-estonia-s-tech-savvy-government
14. https://e-estonia.com/
15. http://www.oecd.org/pisa/pisa-2015-results-in-focus.pdf