Масовий розстріл демонстрації в Іраку: Кульмінація кризи веде до розвалу політичної системи

В Іраку в місті Ан-Насирійя в провінції Ді-Кар сили безпеки відкрили вогонь по натовпу беззбройних демонстрантів, які намагалися штурмувати поліцейську ділянку і військове командування місцевого гарнізону, в результаті чого було вбито 47 демонстрантів, більше 300 отримали поранення. Криза в Іраку досягає кульмінації, погрожуючи перекинути всю політичну систему. Чи впаде разом із системою і сама держава? Про це пише Ілія Куса на своїй сторінці в Facebook.

На півдні Іраку вночі розстріляли демонстрацію. 47 вбитих, понад 300 поранених. Сталося все близько 3 ночі в місті Ан-Насирійя в провінції Ді-Кар. Сили безпеки відкрили вогонь по натовпу протестувальників, які намагалися штурмувати поліцейську ділянку і військове командування місцевого гарнізону. Це вперше, коли загинуло так багато людей за такий короткий період часу. Протести в Іраку тривають з початку жовтня.

Після розстрілу губернатор провінції Ді-Кар Адель Ад-Дагайлі подав у відставку, звинувативши у вбивстві демонстрантів голову місцевого антикризового центру, який командує місцевими військами генерала Джамаля Аш-Шаммарі.

Прем’єр-міністр Іраку Адель Абдель-Магді негайно створив комісію з розслідування розстрілу людей в Ан-Насирії, і закликав парламент зібратися на екстрене засідання. Той погодився.

Комісія (хоч в Іраку це все фарс, і вона навряд чи буде працювати нормально) повинна буде відповісти на декілька ключових питань:

1. Хто віддав наказ стріляти по людях?
2. Хто конкретно стріляв по людях?
3. Хто повів беззбройних демонстрантів на штурм охоронюваних військових об’єктів, де солдати мають наказ стріляти на поразку?

Останнє питання особливо важливе в цій ситуації. Адже дійсно, навіщо йти підпалювати військову частину, знаючи, що вона охороняється, і військові будуть стріляти, а не стояти, дивитися, як люди заходять всередину. У такому випадку, цікаво, хто так домагався цього розстрілу, що організував марш демонстрантів на ділянку і військову базу?

Вбивства протестувальників розлютили жителів півдня Іраку, і ще більше настроїли їх проти уряду і місцевої влади, спалюючи мости для можливих переговорів і нормалізації відносин.

Між тим, в кулуарах уряду і парламенту триває срач з приводу розподілу потоків з урахуванням нової реальності, і про те, як же буде виглядати інституційна реформа, і як її “продати” тим же курдам на півночі і сунітам на північно-заході, які теж роздратовані через провал політики уряду з відновлення та реінтеграції постраждалих від конфлікту з “ІД” територій. Це ще більше заганяє і без того складну ситуацію в днище. Протестувальники не можуть повалити уряд, оскільки у них немає політичної програми, чітких вимог, лідерів і військових структур, а влада не хоче йти у відставку. Навіть відхід губернатора провінції – це не просто щирий альтруїзм і співчуття. Це спроба “зіскочити з корабля”, переклавши відповідальність за хаос і безлад у місті  на де-факто військового керівника місцевих сил.

Я думаю, що криза в Іраку потихеньку досягає кульмінації, погрожуючи перекинути всю політичну систему, яку було встановлено тут після вторгнення США в 2003 році.

Те, що вона вже де-факто мертва – це факт. А ось інтригою буде таке питання: чи впаде разом зі системою і сама держава в її нинішніх (теж штучних) межах, намальованих майже 100 років тому? Єдине, що може цьому перешкодити – це прихід якого-небудь популярного серед людей Саддама Хусейна 2.0. Правда, цього разу Ірак набагато складніший політично і менш централізований, ніж він був у 1970-х роках, і встановлення такої диктатури потребуватиме дуже великих жертв.

Ілія Куса, експерт з питань міжнародної політики та Близького Сходу Українського інституту майбутнього

Вперше опубліковано: zik.ua