Роковини Іловайського котла: чому трагедія може повторитися

29 серпня відзначають п’яті роковини Іловайського котла, масштабної трагедії під час війни на Донбасі.

Іловайський котел – це бойові дії у місті Іловайськ, Донецької області, у результаті яких українська армія зазнала найбільших втрат за весь час війни. Сотні загиблих, зниклих безвісти та взятих у полон через невиконані домовленості російською стороною. 

До сьогодні невідома точна кількість загиблих, слідство ведеться, а винні у кривавій бійні не названі і не покарані.

Російська сторона приховує дві речі – свою участь в конфлікті та кількість убитих. Останнє, до речі, дуже болісно для її авторитету, – розповідає військовий експерт Іраклій Джанашия.

За даними звіту ГПУ, оприлюдненого 2 вересня 2016 року, сили вторгнення ЗС РФ складалися з дев’яти батальйонно-тактичних груп (35 тис. особового складу); до 60 танків; до 320 БМД (БМП), до 60 гармат; до 45 мінометів; п’яти ПТРК (протитанковий ракетний комплекс).

На військовій техніці Збройних сил Російської Федерації були зняті або замасковані тактичні знаки. У той же час, з метою введення в оману і подальшого вбивства українських військовослужбовців, на російській техніці були нанесені розпізнавальні позначки українських підрозділів, що заборонено Женевськими конвенціями (стаття 39.2).

Співвідношення військових сил України з військовим вторгнення Росії і терористичних організацій “ДНР” та “ЛНР” у районі міста Іловайськ становило: особовий склад – 1 до 18; танки – 1 до 11; бронетехніка – 1 до 16; артилерія – 1 до 15, Гради – 1 до 24. І за такої колосальної переваги сил, за підтримки з повітря та часткової дезорганізації української сторони росіяни втратили вбитими не менше, ніж ми. 

Українська сторона приховує практично всі деталі зіткнення. Особливо деталі ухвалення рішень та осіб, які віддавали накази. До сьогодні невідомо, хто віддав наказ про першочергове захоплення Іловайська українськими військами.

За п’ять років війни і розслідувань не знайдено жодного винного. Єдиних, кого звинувачують – це росіян.

Розуміння допущених помилок може вберегти життя у подальшому. Найголовніший акцент потрібно зробити на тому, що саме сталося, посекундно відтворивши картину: Які і коли були віддані накази, які і привели до такого плачевного результату? А там уже будуть виявлені імена тих, хто віддавав накази.

Всі накази, а особливо наказ про взяття Іловайська, були відверто безглуздими або навіть злочинними.

Основний урок, який повинна була винести Україна як з Іловайська, так і з Дебальцевого – коли йде пряме бойове зіткнення, вимагає і віддає накази той, хто воює, а не той, хто сидить в глибокому тилу. Потрібно насамперед вчити наших хлопців діяти у кризових ситуаціях, розраховуючи на себе і не чекати наказу зверху. Очікування наказу під час зіткнення дорівнює смерті.

Одна з основних причин нашої поразки в Іловайську – це підпорядкування безглуздим та помилковим наказам.

Захоплення Іловайська і спроба його утримання без подальших дій для зміцнення та вирівнювання фронту дорівнює висунутій з поїзда руці, яку відірве найближчим стовпом.

До уроків можна зарахувати необхідність реорганізації логістики, яка вкрай паршиво показала себе у тому зіткненні, а також необхідність навчання аспектам мобільних (маневрених) воєн.

Те, що сталося в Іловайську, може повторитися, оскільки нічого з вище перерахованого не було усвідомлено. Жодна помилка не визнана, жоден урок не засвоєний. Навіть незважаючи на те, що після нього повторився практично один в один той самий сценарій, але вже у Дебальцевому.

 Іраклій Джанашия, експерт з питань національної безпеки і оборони UIF

Вперше опуліковано: ФАКТИ