Дипломатичний розрив між Словаччиною та Росією продовжується, хоча деякі члени уряду намагаються налагодити відносини між двома країнами. Але чи зміниться все після виборів Президента 16 березня 2019 року?
Прем’єр – Міністр Словаччини, Петер Пеллегріні, відвідав Польщу з нагоди її 20-річчя вступу до НАТО. Там він зазначив, що вступ до ЄС і НАТО не мав і досі не має іншої розумної альтернативи для Словаччини та Польщі. За словами Пеллегріні, Словаччина – маленька країна, і якщо вона залишиться без підтримки, вона стане дуже легкою здобиччю. Прем’єр вважає приєднання до НАТО стратегічним рішенням, яке принесло Словаччині найвищі гарантії безпеки, які може запропонувати міжнародна спільнота.
Тим часом, дипломатичний розрив між Словаччиною та Росією продовжується. Словаччина викликала посла Росії Олексія Федотова до МЗС після того, як російське посольство опублікувало відкритий лист з різкою критикою Державного секретаря Міністерства оборони Словаччини Роберта Ондрейчака. Ондрейчак, у статті для словацької газети нагадав Москві про незаконну анексію Криму, що не сподобалося Росії. Російське посольство вважає, що поки Ондрейчак відповідає за військовий сектор Словаччини, словацька громадськість не може відчувати себе в безпеці. І хоча МЗС Словаччини стверджує, що погляди Ондрейчака не є офіційною позицією їх країни, Міністерство також нагадало російському послу про насильницьке приєднання українського Криму. У МЗС вважають, що з точки зору захисту інтересів безпеки Словацької Республіки, порушення фундаментальних принципів міжнародного права через приєднання частини території України до Російської Федерації шляхом незаконного референдуму, є дуже тривожним.
Тема Росії залишається актуальною для Словаччини і напередодні президентських виборів. Минулого тижня усім кандидатам у Президенти було поставлене питання «Чи вважаєте Ви Росію загрозою для Словаччини?». Більшість відповідей були неоднозначними. Чи не єдиною, хто висловився про Росію як про глобальну загрозу Словаччині та усьому ЄС, була лідерка передвиборчих перегонів – Зузана Чапутова. Вона вважає, що шляхом фінансування екстремістських партій та ворожих розвідувальних операцій, Росія загрожує закріпленню Словаччини в західному цивілізаційному регіоні. Марош Шефчович, Віце-президент Єврокомісії з питань енергетичного союзу та за сумісництвом ще один лідер соц. опитувань, вважає, що відносини з Росією варто покращувати і це принесе користь обом країнам. Парламентар Мілан Крайняк, який представляє опозиційний рух «Ми – родина» також не вважає Росію ворогом Словаччини, але не визнає Крим російським, адже якщо, за його словами, Словаччина визнає анексію Криму та незалежність Косово, вона не зможе нічим аргументувати у разі бажання Угорщини відокремити Житній острів від Словаччини. Маріан Котлеба, лідер націоналістичної партії « Наша Словаччина» та Штефан Гарабін, як зазвичай, висловились на підтримку Росії. Котлеба вважає Путіна стабілізаційним і консолідуючим елементом у світовій політиці і безпеці. Він вважає, що без співпраці з Росією в Європі неможливі довгостроковий мир і процвітання .
Своєю прихильністю до Росії та скептичним ставленням до США, зазвичай відзначається і Голова Національної Ради Словаччини Андрій Данко. Цього тижня він сказав, що якщо Словаччина прийме гроші від США на модернізацію військових аеропортів, то націоналістична партія SNS, лідером якої є Данко, покине уряд. Андрій Данко вважає, що США таким чином порушить суверенітет Словаччини. США фінансово підтримували словацькі військові аеропорти більше двох років. Надання допомоги надалі дозволить укласти угоду із США про співробітництво в галузі оборони. У свою чергу партія SNS стурбована тим, що американці не пропонують гроші без додаткових умов і вимагатимуть більш тісного військового співробітництва та присутності на території Словаччини.
Данко додав, що Словаччина найкраще може просувати себе тільки на російському ринку, а не на американському. Він також повідомив, що з цього приводу він знову поїде до Росії разом зі словацькими бізнесменами в червні цього року.
Півень Валерія, стажер UIF
Вам також буде цікаво:
50% нашої економіки ми даруємо світу
Реформа науки в Україні: дворовий футбол чи гра за “гамбурзьким рахунком”
Почему против некоторых российских оборонных предприятий до сих пор не ввели санкции в США, Великобритании, Канаде, Новой Зеландии, Австралии и Японии?
Ракетна атака Ірану. Десять перших тез
Як перетворити 1$ на 15$ або особливості впливу фізичної активності громадян на економіку України
Війна в Україні: позиція та інтереси зовнішніх гравців. Китай