Майбутнє університетів – до чого готуватися українським ЗВО?

Силу майбутнього як категорії мислення і ухвалення рішень розкриває експеримент психолога з Нью-Йорського університету Гел Ернест-Гершфілд, з вимірювання «континууму майбутнього себе». Задавшись питанням про те, що впливає на довгострокове планування і ефективне управління ресурсами, дослідник створив для групи добровольців цифрові тривимірні аватари, що демонстрували якими ті могли би бути у літньому віці. Учасники, які взаємодіяли із образами майбутніх себе, у підсумку стали більше коштів відкладати на пенсійні рахунки і загалом – продемонстрували більшу готовність інвестувати в себе, зокрема – в освіту.

Є дві новини щодо того, яке ж саме майбутнє очікує на університети, є дві новини: одна хороша, друга – невтішна.

Почнемо з першої. У перспективі найближчих 30-ти років саме університети визначатимуть пульс економіки і суспільного життя.

Друга новина: це не стосується абсолютної більшості українських університетів. А про систему вищої освіти в Україні можна сказати, що вона практично нежиттєздатна. Пробувати реформувати її це все одно що лікувати труп. Отже для того, щоби Україна з’явилася на мапі вищої освіти світу нам потрібно щось на кшталт біоінженерії та генетики, адже відтворювати систему доведеться з нуля за окремими «молекулами».

На чому грунтується впевненість у достовірності звістки про запаси міцності світової університетської (еко)системи?

По-перше, тенденція перетворення провідних університетів на інкубатор інновацій закріпляє за ними випереджальну роль у швидкозмінному світі. Одна з найвпливовіших технологічних компаній сучасності Google (тепер – Aphabets Inc) зародилася у кампусі Стенфордського університету і несе його культуру у своїх корпоративних цінностях та способах управління. В Університеті Оулу (Фінляндія) вже тепер вивчається і тестується мобільний зв’язок 6G, масштабний комерційний запуск якого очікується лише через 10 років. Маючи намір створити мозковий центр для випереджальних інженерних рішень для міста, мерія Нью-Йорку 2010 поширила челендж саме серед світових університеів. Для створення нового кампусу прикладних наук місто виділило острів на річці Гудзон і 100 млн USD. В результаті переміг альянс приватного Корнельського технологічного та університету Техніон з Ізраїлю.

Другий аргумент. Університети, як інструмент соціального моделювання, є одним з майданчиків адаптації до глобалізації, поширення навичок міжкультурної взаємодії.

По-третє, вища освіта є достатньо ємним, стійким сектором економіки, у якого є всі необхідні перспективи для зростання. Cтаном на 2017 р. обсяг глобального ринку освіти, за даними компанії Teylor&Frencis Group, оцінювався в 4,4 трильйона доларів. Лише у Великобританії економічий зиск від іноземних студентів становить 23 млрд. фунтів стерлінгів на рік при асигнуваннях з бюджету близько 2 млрд. фунтів на рік.

Отже, наприкінці ХХ – початку ХХІ ст. університети є одними з прискорювачів історії через посилення дослідницької компоненти, інкубування інновацій та трансфер технологій. Врешті-решт, вони є банком людського капіталу.

Провідні університети у своїх стратегіях відображують фундаментальне зміщення у бік безперервного навчання. Наприклад, базовий принцип стратегічної програми Stanford-2025 полягає у моделі Open Loop University, що передбачає фрагментовану кар’єрну траєкторію з періодичним поверненням до навчальної спільноти для отримання актуальних знань. Такі футурологи як Кьелл Нордстрем, припускають, що на зміну курикулярному способу отримання вищої освіти з видачею дипломів прийде модульна система за формулою: 3-5 місячний інтенсив – робота з активним використанням отриманих знань, потім знову навчання і так далі.

На чому базується твердження про неспроможність системи вищої освіти в Україні, пори те, що світовий ринок освіти зростає? Сьогоднішня ситуація у вищій освіті України досить ретельно описана у таких документах як «Огляди ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017» (підготована Інститутом вищої освіти НАПН України  за підтримки Фонду «Відродження»); «Вища освіта в Україні: порядок денний для реформ» (за підтримки Фонду Конрада Аденауера). Перелік артикульованих проблем включає зруйновану матеріально-технічну базу, обмежений доступ до фінансів, корупційні ризики для викладачів, студентів і адміністрації, труднощі із забезпеченням якості освіти в умовах, що склалися. Проте, дозволю собі припустити, що це лише перелік симптомів. Основна проблема не на поверхні.

Для того, щоби побудувати в Україні систему вищої освіти нового покоління потрібно передусім зрозуміти закономірності еволюції університету і удеталях розглянути його базові елементи. Власне, цю мету і переслідує проект «Майбутнє університету» Українського інституту майбутнього, стратегічною метою якого є формування концепції Нового українського університету, на основі якої має відбутися трансформація системи вищої освіти в Україні. Пропоноване дослідження є лише першою частиною згаданого проекту.

Ми адресуємо результати нашої праці передусім управлінцям, які ухвалюють стратегічні рішення як щодо окремих закладів вищої освіти, так і системи освіти в цілому, тим, хто впливає на ці рішення своєю експертизою чи лідерством. Втім, у пропонованому тексті ви не знайдете готових рішень. Для цього є кілька причин.

Перша. Експертизи навіть кількох досвідчених і розумних спеціалістів може виявитися недостатньо, щоби врахувати всі обставини.

Друга. Для того, щоби згодом рішення були імплементовані потрібна участь у їх вироблені тих, чиї інтереси вони зачіпають.

Третє – ті, хто залучені у виробництво спільного рішення мають користуватися спільною системою координат.

Щоби описати ситуацію, в якій сьогодні опинилися і управлінці, і виконавці, вдамся до метафори з мапою. Уявіть, що вам необхідно показати шлях від станції метро «Університет» до Українського інституту майбутнього людині, яка тримає в руках паперову мапу Києва 1912 року. Результат вийде доволі химерним.

Четверта причина – жодне рішення у сучасному динамічному світі не може отримати завершеного характеру. Отже його необхідно регулярно переглядати і вносити необхідні корективи. Для цього потрібні команди, відповідальні за імплементацію.

Як діяти в ситуації, коли немає рішень, з довгим горизонтом наслідків? Ставити запитання, висувати гіпотези та тестувати їх у форматі проектних інтелектуальних лабораторій.

 

Щоб уможливити процес створення якісно нового українського університету, на думку експертів Українського інституту майбутнього найближчим часом потрібно здійснити низку кроків:

1. Змінити організаційну модель університетів з форми бюджетної установи на будь-яку з двох форм: неприбутковий або прибутковий суб’єкт господарювання.

Це вирівняє права та обов’язки державних і приватних ЗВО, дасть університетам фінансову та управлінську автономію, дасть змогу повноцінно співпрацювати з корпоративним сектором економіки, залучати інвестиційні ресурси та нові технології, і змусить університети підвищувати ефективність роботи та якість освіти.

2. Скасувати диплом державного зразка.

Наявність анахронізму на кшталт диплому державного зразка означає, що держава однаково гарантує якість освіти власника диплома будь-якого університету. Але це, очевидно, не відповідає реальності.

Скасування диплому державного зразка значно посилить конкуренцію серед університетів, змусить університети підвищувати якість освіти та очистить освітнє поле від неефективних (а відтак, не запитаних) ЗВО.

3. Трансформувати державне замовлення на підготовку фахівців у систему з двома базовими версіями:

А. Підтримка талановитих дітей. У формі ваучерів на отримання освіти за рахунок державного бюджету для талановитих дітей.

В. Підготовка спеціалістів для фундаментальної науки та стратегічно важливих для економіки і промисловості спеціалістів під цільове замовлення суб’єктів господарювання, органів влади, державних підприємств на тендерній основі для університетів всіх форм власності.

Це стане додатковим стимулом оздоровлення системи вищої освіти і підвищення ефективності використання бюджетних коштів.

4. Стимулювати інвестиції та інновації. Для цього потрібно:

А. Створити дієвий механізм державно-приватного партнерства в сфері освіти та науки. Це дозволить університетам залучати приватні інвестиції в наукові розробки, створювати університетські стартапи на паритетних з бізнесом умовах, спільно комерціалізувати результати інноваційної діяльності, а також стимулює розвиток системи дуальної форми освіти за рахунок залучення інвестицій бізнесу в матеріально-технічну базу університетів, спільної розробки навчальних програм та подальшого працевлаштування випускників.

В. Прийняти Закон «Про ендавмент фонди». Це дозволить університетам користуватись пасивним доходом від залучених коштів для фінансування будь-яких цільових програм. 

С. Забезпечити податкові пільги для стартапів, де університет є мажоритарним засновником, до моменту їх продажу або першого розподілу прибутку. Це дозволить залучати приватні ресурси в інноваційні розробки, комерціалізувати наукові результати та дасть стимул розвитку університетської науки.

5. Змінити форму управління університетами за корпоративним принципом.

Оперативно управляти університетами як суб’єктами господарювання повинні особи з управлінськими навичками та досвідом, академічно – вчена рада університету, а контролювати: наглядова рада з представників засновників та основних стейкхолдерів, зокрема роботодавців.

Експерти напрямку “Освіта” Українського інституту майбутнього Сергій Бабак, Микола Скиба