ФОТО: znaj.ua
Глава МЗС Росії Сергій Лавров заявив, що для навчань Україна-НАТО в Азові потрібна згода Росії.
Дійсно, у ст.2 п.3. Договору між Україною та Російською Федерацією про співробітництво у використанні Азовського моря і Керченської протоки від 2003 року зазначено, що “Військові кораблі або інші державні судна третіх держав, що експлуатуються в некомерційних цілях, можуть заходити в Азовське море та проходити Керченською протокою, якщо вони прямують з візитом чи діловим знаходженням до порту однієї із Сторін на її запрошення або дозвіл, погоджений з іншою Стороною”.
Однак саме проведення будь-яких навчань у Азовському морі із залученням іноземних представників, та навіть флоту аж ніяк не потребують чийогось дозволу.
“Відверто провокаційні навчання. Не наші з Китаєм посеред Сибіру, а в Україні, в Грузії і в Чорному морі”, – заявив Лавров.
Судячи зі слів шановного пана Лаврова, будь-які навчання, які проводяться на території України, Грузії чи акваторії Чорного моря, є провокаційними для РФ через “накопичення озброєнь на кордонах із РФ”. Тобто, за цією логікою, Сергій Вікторович згоден, що будь-які військові навчання, які проводить РФ на території тимчасово окупованого Криму, в Азовському та Чорному морях у купі із нарощуванням Чорноморського флоту так само є справжнісінькою провокацією.
Україна і надалі не повинна збавляти темпів і віддавати ініціативу (як вона це робила протягом останніх 4 років) Російській Федерації. Бо якщо щось дратує та турбує супротивника – це пряма ознака, що це “щось” є стратегічно вірним.
Українська політика щодо Росії повинна перейти із стану пасивно-реактивного до активно-дратуючого, щоб кожен наступний крок – постійні претензії у дипломатичній, економічній та юридичній сферах – викликав скажену мігрень для російського істеблішменту.
До речі, якщо вже говорити про юридичну площину, потрібно відмітити кілька моментів:
- Спорудження мосту через Керченську протоку є прямим порушенням того ж Договору від 2003 року, на який посилається шановний пан Лавров, забороняючи проведення навчань в Азовському морі.
А саме ст.2 п.1. про вільне проходження через Керченську протоку в Азовське море всіх торгових суден. Спорудження Керченського мосту висотою 35 метрів не дає можливості входу в Азовське море танкерів висотою 60-70 метрів.
- Нещодавнє закриття зони в Таганрозькій затоці (в Азовському морі) біля російського міста Єйська площею 22 кв. км строком на 20 років для будівництва морської військової бази. Морські кордони двох держав в акваторії Азова досі залишаються невизначеними. Тому будь-яке закриття навіть частини акваторії на довгий термін (тим паче на 20 років) в умовах невизначеності кордонів є юридично неправомірним.
Також, як варіант, не відмовлятись від Договору 2003 року, а просто запропонувати внести туди 2 пункти, які, до речі, є у Конвенції ООН по Морському праву 1982 року (ст.110 п.3 та ст.106) щодо компенсації при необґрунтованій затримці та арешті суден.
Експерт з національної безпеки та оборони Українського інституту майбутнього Іраклій Джанашия
Матеріал вперше був опублікований на сайті ЦензорНЕТ
Вам також буде цікаво:
Наука під час війни. П’ять кроків, які необхідні для підвищення обороноздатності України
Євген Мироненко: Запропоновані зміни до Конституції України щодо децентралізації мають йти з комплексом проектів законодавчих актів
КАЛЕНДАР КЛЮЧОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОДІЙ
Німецький «шатдаун»: чому Ангела Меркель не може домовитися про коаліцію і чим це загрожує Україні?
Суддівська мантія: Хто? Де? Коли? Відкрита дискусія
КАЛЕНДАР КЛЮЧОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ПОДІЙ