Щороку українські трудові емігранти відправляють все більше грошей своїм сім’ям в Україні. У 2017 році обсяг переказів сягнув $9,3 млрд. Це майже 10% від ВВП і 22% від експорту країни. Цього року очікується ще більше переказів – до $11 млрд. При цьому обсяги ВВП, які працелюбні українці створюють в країнах свого перебування, сумарно оцінюються аналітиками у $30-35 млрд. Вони могли б створити такі ж мільярди в Україні, заплатити податки в український бюджет? Могли б! Але для цього потрібні інвестиції, яких замало. Поки що…
Так от, для глобалізованого світу – це нормально, коли та чи інша країна з огляду на специфіку свого економічного розвитку в якийсь момент стає постачальником на світовий ринок тих чи інших ресурсів. Дійсно, Україна сьогодні поміж іншого є експортером трудової сили та мізків. І це ні добре, ні погано. Питання тільки в обсягах міграції і в тій грані, коли вона стає завеликою з точку зору поточного економічного моменту. На сьогодні, Україна, з одного боку, втрачає трудові ресурси і відповідно економічний потенціал. Але з іншого – перекази мігрантів підживлюють внутрішнє споживання та підштовхують національну економіку вгору. І, здається, до крайньої межі, коли міграція здатна перетворитися у так звану “голландську хворобу” (гостра залежність економіки від експорту одного-двох видів ресурсів, який забезпечує левову частку доходів держави), Україні ще далеко. Та й навряд чи ми до того дійдемо. Принаймні опитані нами експерти заспокоюють – так, проблема з трудовою міграцією є, але нічого страшного не відбувається поки є шанс. І що прийде час, який розверне процес в іншому напрямку. Адже ключову роль грамотної економічної стратегії ще ніхто не відміняв.
– Трудова міграція – це, звичайно, негативний фактор для нашої країни. Але водночас треба врахувати, що одним з ключових факторів розвитку економіки є внутрішнє споживання, – вважає директор економічних програм UIF Анатолій Амелін. – Зверніть увагу, незважаючи на відсутність серйозного зростання зовнішніх інвестицій, українська економіка прискорюється – за підсумками останнього кварталу темпи зростання досягають вже 3,6%. Цьому сприяє саме зростання внутрішнього споживання, підкріпленого, в тому числі, і припливом грошей від трудових мігрантів. Ми очікуємо, що в 2018 році Україна отримає від трудових мігрантів близько $11,5 млрд. Це гроші, які будуть потрачені саме в Україні на покупку всього необхідного: продовольства, автомобілів, нерухомості, будматеріалів, послуг і т.д.
“Ми проводили дослідження обсягів ВВП, що створюються нашими трудовими мігрантами в тих країнах, куди вони поїхали. У той час, коли наша країна отримує від мігрантів більше $10 млрд на рік, обсяги ВВП, які вони створюють в країнах свого перебування сумарно оцінюються в $30-35 млрд. Цей обсяг валового продукту міг бути створений і в Україні. Але що країна зробила для того, щоб ці інвестиції прийшли сюди? Зараз трудові мігранти, по суті, рятують економіку України. Але з часом ризики можуть перевищити користь. Ризик поки що починає проявлятися в нестачі фахівців. Але з іншого боку, підприємства починають замислюватися про те, як сформувати і навчити трудові ресурси”, – говорить він.
За словами економіста, користь і в тому, що наявність дефіциту трудових ресурсів стимулює зростання заробітних плат. Сьогодні їх динаміка позитивна.
“Коли ціни на працю зрівняються з європейськими (або відставатимуть хоча б на 10-15%), то міграція зупиниться, і велика частина людей повернеться в країну. Адже якість життя за кордоном у них не найкраща. Вони змушені орендувати житло, відповідно, заощаджувати, щоб мати більше доходів і можливість витратити їх там, де знаходиться сім’я. Мігранти повертатимуться з фінансовими накопиченнями та новими знаннями, і це вже непоганий фактор розвитку економіки. Але це станеться лише після того, як у країни з’явиться чітка стратегія розвитку”, – зазначив Анатолій Амелін.
Текст вперше опублікований на сайті Укрінформ
Вам також буде цікаво:
Україна завжди на крок позаду Кремля, – британський підполковник про видачу паспортів РФ українцям
Концепція зовнішньої політики РФ: бензоколонка за парканом, погрози та розворот на Схід
Що можна змінити у школах вже тепер
Про що домовилися Порошенко і Трамп
Новий Шовковий шлях: потенціал для України
Польща шукає засоби попередити енергетичну кризу