Цього року в Міністерстві інфраструктури України серйозно говорять про впровадження в Україні проектів Hyperloop та євроколія.
Теоретично ці дві системи можуть існувати одночасно. Наприклад, Hyperloop може бути пасажирським сполученням між аеропортами та містами, тобто на коротких дистанціях (до 40 км), а євроколія обслуговувати вантажні перевезення. Однак, враховуючи необхідні суми інвестицій, говорити про реалізацію цих двох проектів водночас – легковажно.
В Україні будівництво євроколії зразу ж загальмують кілька проблем.
Перша — відсутність відповідного рухомого складу під спеціальні вузькі рейки (1435 мм). Друга — короткі рейки залізниці.
В Європі середня довжина рейки становить 100 метрів, в той час, коли на Азовсталі досі виробляють 25-ти метрові.
Якщо Міністерство інфраструктури раптом вирішить повністю перейти на європейські колії зі 100-метровими рейками, один лише Азовсталь над цим проектом має працювати у 3 зміни впродовж 15—20 років.
Проект євроколії є нерентабельним хоча б тому, що паралельно із нею треба створювати парк локомотивів, ремонтні потужності під європейську колію, локомотивне депо.
За оцінками Міністерства інфраструктури, проект євроколії разом із рухомим складом коштуватиме $18 млрд. Для порівняння, вартість проекту Hyperloop на тому ж маршруті — $3,6 млрд.
Однак в Україні відсутні умови для інвестування. Причини цьому:
- відсутні дешеві довгострокові кредити;
- облікова ставка 17,5%, що є однією з найвищих у світі;
- відсутній дієвий судовий захист прав та законних інтересів інвесторів;
Але більшою проблемою є навіть не відсутність фінансування, а брак умів, які здатні швидко включитися у роботу та реалізувати даний проект. Це в першу чергу інженери.
Щоб долучитися до проекту такого масштабу потрібні роки підготовки, наукові напрацювання потужної команди інженерів і аналітиків.
Цікаво, що в тих же Нідерландах та Німеччині над проектом працюють команди зі студентів технологічних університетів Мюнхена та Делфта. В Україні над техніко-економічним обґрунтуванням проекту більше ніж півроку працює НАН. Результатів поки що не видно. А будівництво тестового майданчика є непривабливим для іноземного інвестора.
Тому логічними кроками для початку руху у даному напрямку є:
- залучити талановиті кадри для аналізу технології Hyperloop, мотивуючи ринковою винагородою за роботу.
- відкрити нові програми навчання в університеті, які вивчають нові технології в інфраструктурі, забезпечити практику наших студентів закордоном.
- зрозуміти, як ми можемо заробити на проекті Hyperloop, не будуючи його в Україні.
Для цього потрібно проаналізувати технологію і зрозуміти, які елементи Україна може постачати на експорт. Наприклад, чи підійде за якістю українська сталь для будівництва труби/капсули Hyperloop та інших елементів проекту. Це надасть можливість збільшити ВВП через збільшення чистого експорту України.
- зробити комерційну пропозицію нашим потенційним партнерам, щодо можливості приєднання української команди до будівництва Hyperloop в інших регіонах світу.
- підготуватися до можливої реалізації Hyperloop в Україні: розробити спеціальну технічну документацію, будівельні норми до проектів такого масштабу (1 рік), почати підготовку кадрів (5-10 років).
- знизити вартість залучення капіталу в Україні, захистити права інвестора (3-5 років), що варто було починати робити 27 років тому.
- розробити транспортну стратегію України, грунтуючись на економічній стратегії і на сьогоднішніх реаліях у країні.
Це дозволить уникнути популістських заяв про будівництво відразу декількох непідйомних проектів з туманним комерційним майбутнім.
Без серйозної, кропіткої підготовки проекту Hyperloop не буде, тому дуже дивним виглядають заяви про його реалізацію через 1-3 роки.
Аналогічна ситуація з евроколією, в Україні не має єдиного грунтовного дослідження щодо її будівництва, дорожньої карти з прописаним термінами реалізації та відповідальністю профільних міністерств (інших інституцій) за їх не виконання.
Необхідно чітко зрозуміти чи в довгостроковій перспективі нам необхідно реалізовувати ці проекти, чи ні, і як вони можуть функціонувати одночасно.
Автор: Ярослав Пилипчук, експерт з економічного аналізу та транспортної інфраструктури аналітичного центру Український інститут майбутнього
Вам також буде цікаво:
Польські судді плачуть через маленьку зарплату, а вчителі живуть “у целібаті”. Дайджест новин
Україна має достатньо газу, щоб забезпечувати себе протягом 50 років
Пропозиції щодо скорочення витрат бюджету 2021
Резолюція Парламенту ЄС по Азову. Лише перший крок?
Кілька легких думок після запуску Falcon Heavy
NASA: урок з комунікації на тлі астрономії