​Кіберзлочинність, «зайві люди» і нова місія освіти у цифровому світі

На такі події як iForum я ходжу задля того, аби на відносно невеликому майданчику за кілька годин побачити і, головне – відчути щось на кшталт суми технологій та перетнутися з представниками індустрій, які ці технології розвивають. Відчути – тут певне, ключове слово, бо побачити і почути вдається лише маленьку частку, зрозуміти ще менше. До того ж повільній раціональній Системі 2 потрібен час і більше фактів. Але уривків вихоплених фраз цифр, новин, яким на ходу перекидаєшся зі знайомими, виявляється достатньо, щоби швидка Система 1 склеїла з цих крапок певні сенси.

Поділюся кількома швидкими спостереженнями 10-го Форуму інтернет-діячів України. Щодо технологій, що вже інтегровані утеперішні бізнес-процеси , то вони наближають не стільки трансгуманізм (про який мовлять футуристи), скільки є тріумфом гедонізму. Адже, ті, хто продує і продає грають на добре знайомих людських слабкостях і потребах. Добра новина – вони гуманізують кінцевий продукт налаштовують сервіси під потреби і очікування конкретної людини. У клієнтоорієнтоорієнтованості є і темна сторона і про нього багато мовилося на цьогорічному форумі. За “нестерпну легкість буття” доводиться розплачуватися приватністю і своїми даними. Історія наших пошукових запитів, онлайн покупок, наші емоції і контакти, траєкторія наших пересувань і перебувань – це золото сучасної економіки і за ним полюють не лише добрі велетні, але підступні орки. А ще є похмурі гобліни, які зламують магічні печатки ваших систем від банківського рахунку до автопілота автомобіля. Якщо відділити важкі випадки агресії, в основі яких психопатія, то злочинність (кібер- тут не виключення) багато у чому наслідком нереалізованості, інфантильності. А також – дитячих комплексів і травм. До продукування зайвих людей активно долучаються і освітні системи, побудовані на моделях як культивування індивідуального успіху і конкуренції, так і тотального примусу.

Школа майбутнього має навчати орієнтуватися у цифровому гіпер-поєднаному, світі. Але взаємозалежність створює стільки можливих комбінацій, що відповіді у кінці підручника не допоможуть. Та й сам підручник радше зашкодить. Тут потрібно вчитися працювати із невизначеністю. Пізнання – це завжди про зустріч з невідомим, яке збуджує уяву. Так, воно спирається на досвід і пам’ять. Але важливо, щоби той, хто навчається вмів самостійно керувати цим процесом , міг не лише ефективно знаходити і фіксувати інформацію, але й видаляти неефективні програми з процесу мислення. Про це дискутували спікери потоку “Освіта і технології майбутнього”, в якому я також мав свій виступ.

Про що мені йшлося і що спонукало мене звертатися до переважно IT-шної публіки iForum2018? Перш, ніж накачувати школу електронними підручниками, інтерактивними дошками, та іншими «чудесами техніки» варто замислитися про різницю між ними і власне технологією. Словник Britannica потрактовує останню як «застосування корпусу наукових знань для досягнення цілей людського життя». Технологія дозволяє створювати інструменти і процеси, що покликані задовольняти потреби людини і розв’язувати проблеми. Але використання техніки без розуміння технології призводить до карго-культу.

Освіта теж є технологіє, завдяки якою відбувається управління процесом пізнання. Управління будується на одному із законів кібернетики: те, що на виході впливає на те, що на вході. Якщо на виході – змагально-каральна система абстрактних оцінок, інновації, які виживляються у «тіло» навчального процесу, зрештою ризикують опинитися у прокрустовому ложі старих методів оцінювання.

Отже на заміну атестатам та сертифікатам ЗНО, що виконується на основі стандартизованим тестам має прийти технологія індивідуального освітнього профайлу, що будується на презумпції інтересів та потреб кожного учасника навчального процесу, самостійно сформульованих ним цілях, партнерські вибудуваній програмі та постійному зворотному зв’язку, що дозволяє гнучко коригувати напрямок. Прототип такого рішення я і презентував учасникам форуму. Пропоную ознайомитися і надати зворотній зв’язок.