Український інститут майбутнього -

1. Загальна ситуація

РФ продовжує наступ, насамперед на Донеччині, але оперативного прориву чи обвалу української оборони немає. Водночас війна дедалі сильніше переходить у технологічну площину: повітряні засоби ураження, дрони, deep/middle strike, роботизовані системи.

2. Наземна війна

Найбільший тиск — Покровськ–Добропілля та інші напрямки Донеччини. За оцінкою Дениса Прокопенка, на Добропільському напрямку співвідношення сил і засобів сягає приблизно 1:6 на користь РФ, а третина з близько 1200 екіпажів російського «Рубікону» працює на Покровському напрямку. Окремий тренд — проникнення малих піхотних груп замість великих механізованих штурмів.

Паралельно фіксується новий формат боїв — під землею. Українські військові вже використовують підземні маршрути для флангових атак та адаптують до них безпілотні технології.

3. Повітряна війна

РФ нарощує застосування реактивних «Герань-4» і «Герань-5». Це вже не дрон, а новий клас дешевої крилатої ударної зброї — між традиційним БпЛА та крилатою ракетою. Станом на 14 вересня, за даними моніторингових ресурсів, ворог накопичив 12 800 ударних БпЛА різних типів. Можливі як посилення масованих атак найближчим часом, так і накопичення ресурсу до холодів.

4. Технологічна війна

Логіка дедалі більше зводиться до принципу: те, що може зробити машина замість військового, потрібно передавати машині. 7-й корпус ДШВ будує модель «сенсор → інформація → рішення → ураження → аналіз → модернізація», працює над автономністю дронів, mesh-мережами, наземними роботизованими комплексами та іншими рішеннями.

5. Українські удари по РФ / deep strike

Географія ударів продовжує розширюватися: НПЗ, нафтогазова інфраструктура, склади БпЛА, командні пункти, логістика, ППО та підприємства ВПК. Український deep strike у серпні перевищив 1500 км. Ці удари мають три ефекти: військовий, економічний і політичний.

6. Чорне море

Українська активність зміщується від Азовського до Чорного моря, зокрема до районів Новоросійська та Сочі. Удари та безпілотні системи змушують РФ відсувати логістику й критичні об’єкти далі від звичних районів базування.

7. Дипломатія

Переговорна активність зросла, але військової деескалації вона не принесла. Фактично йдеться про дві паралельні лінії: РФ продовжує військовий тиск і водночас використовує переговорний трек; Україна робить акцент на гарантіях безпеки, ППО та міжнародній підтримці.

8. Прогноз

Найближчим часом очікується продовження російського наступу, особливо в районах Покровська, Добропілля, Костянтинівки та Лимана. Водночас фактичні темпи наступу наразі не підтверджують сценарій швидкого захоплення всієї Донеччини до кінця 2026 року.

За оцінкою командира 3-го армійського корпусу Андрія Білецького, ключовою датою для РФ є квітень 2027 року — саме до цього терміну російське військове командування прив’язує досягнення своїх стратегічних цілей (хоча політичне керівництво Росії вимагає завершити операцію ще раніше, до Нового 2027 року). До цього моменту, за словами Білецького, українські захисники здатні не лише утримати лінію фронту, а й покращити ситуацію на окремих ділянках Донеччини — і, ймовірно, вже за місяць це покращення можна буде показати.

Вирішальним випробуванням стане зима: успіх чи провал значною мірою залежатиме від здатності закрити небо від реактивних дронів і балістичних ракет. «Якщо ми витримаємо це випробування гідно, у березні-квітні перед РФ постане екзистенційне питання: чи може вона взагалі продовжувати бойові дії і як саме. Тоді може настати слушний момент відкрити справжні мирні переговори. І досягти миру вже з урахуванням українських умов», — зазначив Білецький.

🔗Детальні висновки та прогнози — у повному аналітичному огляді.