Фото: dialog.ua
Думка про те, що виступи в Казахстані відривають РФ від гри на американо-європейському полі взагалі не відповідає дійсності. Про це заявив виконавчий директор Українського інституту майбутнього Вадим Денисенко, коментуючи останні події у Казахстані.
Зокрема він виокремив кілька важливих аспектів, які багатьом в Україні невідомі.
1. В Казахстані останні два десятиліття існують фіксовані ціни на паливо, і це було частиною національного консенсусу. Спроба одномоментно підняти ціни вдвічі і стали тим приводом, який вивів людей на вулиці.
2. В той же час, в експертному середовищі протягом останніх років говориться про те, що відсутність ринку стала причиною «великих перекосів», де кілька ключових гравців заробляють величезні гроші, перекладаючи «затрати» на державу. І цих гравців так чи інакше пов‘язують з сім‘єю Назарбаєва (перш за все, маються на увазі зяті першого Президента Тимур Кулібаєв та Кайрат Шаріпбаєв). Я не буду вдаватися в подробиці, але вважається, що саме ці два гравці контролюють практично весь ринок). І це не секрет для більшості жителів Казахстану.
3. Варто зазначити, що це не перші подібні виступи і вони не є (в усякому разі поки що) найрадикальнішими. Минулого разу, між іншим, палили заправки.
Відразу після початку протестів влада прийняла рішення не радикалізувати ситуацію і не йти на жорсткий конфлікт (пряма відмінність від минулорічної ситуації з Білоруссю). Практично протягом доби влада погодилася не лише знизити ціни, але й відправила уряд у відставку, таким чином перенісши вину на урядовців, які не почули народ.
В усіх регіонах керівники областей виходили до народу, і був продемонстрований прямий діалог влади і суспільства (це, судячи з усього, була пряма вказівка зверху).
Паралельно була запущена політична історія про те, що політичні вимоги (прибрати із системи влади Назарбаєва) інспірує «головний злодій країни» Мухтар Аблязов, який зараз знаходиться у Франції.
Таким чином, влада робить все від себе залежне, щоб максимально понизити градус в суспільстві. І важливо, що наразі їм вдалося фактично мінімізувати протести в столицях: на площі вийшло в районі 5-7 тисяч людей, що, звичайно, не дозволяє говорити про масові акції», – розповів Денисенко.
Також виконавчий директор УІМ пояснив, чому все пішло не за «російським сценарієм» та чому цей протест поки не можна вважати серйозним.
«Окремо слід зупинитися на примирливій поведінці влади. Зі сторони може здатися, що влада злякалася і включила задню. Але, судячи з усього, казахська влада вивчила досвід всіх попередніх революцій, які режисувалися за умовним російським сценарієм (зразу хочу зазначити, що поки ніщо не вказує на те, що протести були інспіровані росіянами). Цей сценарій схематично можна розкласти на кілька етапів: «початок протестів – влада демонструє силу – посилення протестів – влада змушена обпертися на зовнішню підтримку РФ – придушення протестів і видимість посилення влади – залежність від РФ зростає в рази».
Ця схема апробовувалася в Україні часів Януковича, Сирії, Венесуелі та Білорусі. Але казахи пішли іншим шляхом, що дозволяє їм уникнути не лише ослаблення влади всередині країни, але й не дозволяє появи прямого зовнішнього втручання, коли проблеми всередині країни вирішують зовнішні гравці.
І тому, ніби-то, зовнішня слабкість влади насправді є силою, яка теоретично може дозволити відносно спокійно вирішити цю ситуацію. Наступні 5-7 днів будуть критичними для казахської влади. Якщо їм вдасться локалізувати протести, далі справа техніки. Зараз все залежить лише від помилок чи відсутності помилок влади.
Чому цей протест поки не можна вважати серйозним?
Я багато разів говорив про шість ключових чинників будь-якої революції. Які це чинники: лідер, ідея (ідеологія), структура, гроші, час, зовнішня підтримка. Як і в ситуації з білоруськими протестами півторарічної давнини, ми бачимо відсутність всіх шести чинників. Поки не з’явиться хоча б чотири чинника, говорити про серйозність заворушень немає жодного сенсу.
І для казахів, між іншим, ключовим є недопущення появи саме останнього, міжнародного (читай російського) чинника. Поки, на першому етапі вони з цими проблемами справляються.
І останнє. Казахська історія, на жаль, не впливає поки що на гру росіян в трикутнику РФ – США- змушування нас до конфедерації з ОРДЛО. Для Кремля ця гра є пріоритетною і казахський напрямок ще почекає 2023 -2024 рр., коли почнеться виборча кампанія», – вважає Денисенко.
Вам також буде цікаво:
Український інститут майбутнього відкрив вакансію для експерта з національної безпеки та оборони
Україна у глобальних рейтингах 2017-2018
Справа ПриватБанку — останній рубікон для України!
Про що мовчить Мінфін, або аналіз змін до бюджету-2020
Круглий стіл “Якісне регулювання – запорука прогресу країни”
Закон «Про Службу безпеки України»: потрібно врахувати принципові поправки до другого читання