Верховний Суд України: наслідки конституційного протистояння

На необхідності формування максимально відповідальних підходів не лише до реформування судової системи, але й загалом до здійснення законотворчої діяльності звертає увагу влади експерт з реформування правоохоронних органів, органів юстиції та судової гілки влади UIF Андрій Помазанов.

Так експерт прокоментував рішення Великої палати Конституційного Суду України, яка визнала такими, що не відповідають Конституції України окремі нормативні положення, покладені в основу судової реформи 2016 року. Розгляд відбувався 18 лютого 2020 року на підставі конституційного подання Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 ̶ VIII.

Зокрема, за результатами розгляду неконституційними в цілому було визнано лише положення пунктів 7, 25, а також частково пункту 14 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402 ̶ VIII.

«Це рішення означає буквально наступне. Йдеться про неконституційність ліквідації Верховного Суду України, оскільки Основний Закон обмежує можливість ліквідації конституційного органу у спосіб, що не передбачений Конституцією. Таким чином, наразі Верховний Суд України не може вважатися ліквідованим, натомість є таким, що припинив свою роботу. Перебуває у невідповідності з Конституцією України та суперечить міжнародним стандартам незалежності та незмінюваності судді положення, яким було передбачено участь у конкурсі на посади суддів Верховного Суду для тих суддів Верховного Суду України, які на момент його ліквідації у 2016 році вже перебували на посадах, оскільки виключним переліком підстав для звільнення судді Верховного Суду не передбачено відмови від участі у конкурсі. Відтак, можна вести мову про те, що наразі ті з переліку суддів Верховного Суду України, які не вийшли у відставку, можуть вважатися такими, що тимчасово не виконують своїх повноважень. Згідно з відкритими даними, на сьогодні таких суддів налічується дев’ять. Неконституційним визнано положення пункту 25 Перехідних положень щодо позбавлення рівного права на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів, шляхом постановки надання такого права в залежність від кваліфікаційного оцінювання або проходження конкурсу на посаду судді», – зазначив Андрій Помазанов.

Правові наслідки даного рішення у цій частині є цілком прогнозованими, наголосив він.

«Насамперед, Верховний Суд має забезпечити допуск відповідних суддів до виконання ними своїх повноважень на позаконкурсних умовах. Тож, так чи інакше, судді ліквідованого органу конституційної юрисдикції мають право стати до роботи та здійснювати відправлення правосуддя вже найближчим часом. Водночас, окрім необхідності поновлення таких суддів на посадах, держава має бути готова до виплати відповідним особам значних сум компенсацій за незаконне звільнення та вимушений прогул, у тому числі, за завдану моральну шкоду, а поряд з цим – забезпечення передбаченого законом довічного грошового утримання. Відкритим залишається питання про те, яким чином це рішення буде трактуватися головою Верховного Суду, який наразі функціонує в Україні, та чи буде вжито реальних заходів, спрямованих на його виконання», – зауважив Андрій Помазанов.